Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/4441/22

ПОСТАНОВА Іменем України 17 липня 2025 року м. Кропивницький справа № 404/4441/22 провадження № 22-ц/4809/590/25 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Дуковського О.Л. суддів Дьомич Л.М., Письменного О.А. з участю секретаря: Волошиної М.О. Учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон Фінанс»; відповідач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Глазков Андрій Сергійович. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який представляє інтереси ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 грудня 2024 року, у складі головуючого судді Варакіної Н.Б. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № Ф230721-2 від 23.07.2021. В обґрунтування позову позивач зазначав, що 23 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авалон Фінанс»» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №Ф230721-2, згідно умов якого кредитодавець зобов`язався надати грошові кошти позичальникові у сумі 500 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші нараховані суми на умовах та в строки, встановленні цим договором. 21 січня 2022 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору, згідно умов якого було продовжено строк кредиту на 33 дні включно до 22 лютого 2022 року. Пунктом 10.1 визначено, що договір діє до 22 лютого 2022 року та вказано таблицю розрахунку загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. Відповідно до п. 3.1 Договору, кредит надається кредитодавцем шляхом Договору, на рахунок позичальника, який зазначений у Договором, надати кредит у розмірі, визначеному п.1.1 Договору. Позивач зазначав, що умови договору виконав у повному обсязі. Просив із збільшенням розміру позовних вимог стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № Ф230721-2 від 23.07.2021 у розмірі 888 589,31 грн , з яких: 500 000 грн заборгованість за нарахованими відсотками 192 972,35 грн , донараховані відсотки з 16.08.2022 по 11.04.2023 у розмірі 195 616,96 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат . Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 грудня 2024 року зазначений позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Фінанс» заборгованість в розмірі - 888 589 грн та судовий збір у розмірі 13 328,84 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн. Не погодившись із вказаним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суму відсотків за користування позикою у розмірі - 192 972, 35 грн та донараховані відсотки з 16.08.2023 по 11.04.2023 у розмірі 195 616,96 грн та ухвалити в цій частині постанову про відмову у задоволенні цих вимог. В іншій частині просить рішення суду залишити без змін. Вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним та необгрнутованим. Вважає, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача відсотків, оскільки позивачем безпідставно заявлені суми для стягнення. Крім того, представник відповідача звертає увагу на те, що строк дії договору позики сплинув 22.02.2022, а позивач продовжував нараховувати відсотки відповідачу до 17.08.2022. Таким чином, позивач продовжував безпідставно нараховувати відповідачу відсотки за шість місяців, а також і під час вже розгляду цієї справи в суді, а суд першої інстанції не врахував цієї обставини. Крім того вважає, що позивач не мав надавати грошові кошти у борг фізичній особі лише на підставі однієї розписки. Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. Вважає, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим. Представник позивача вказує, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитного договору. Посилається на те, що сторони кредитного договору узгодили питання сплати процентів за користуванням кредитом та нарахування процентів остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту у повному обсязі. Вважає, що оскільки договір діє , то відсотки нараховувалися і під час розгляду цієї справи в суді. Зазначає, що позивачем зроблено правильний розрахунок заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню із відповідачки. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, адвоката Глазкова А.С., який підтримав доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача адвоката Плачинду К.О., який просив відмовити у її задоволенні, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення скарги без задоволення. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним нормам процесуального законодавства. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.07.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Авалон Фінанс»» було укладено договір про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № Ф230721-2. Згідно умов зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати грошові кошти позичальникові у сумі 500 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші нараховані суми на умовах та в строки, встановленні цим договором (п. 1.1 Договору). Сторони погодили процентну ставку в розмірі 60 % річних за кожен день користування кредитом. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання кредиту. Сторонами погоджено механізм зміни розміру нарахування відсотків за користування кредитом, що визначено в п. 4.2.4, п. 5.4, п. 5.5 та п. 5.6 Договору. Даний механізм застосовується автоматично при наявності передбачених договором підстав для його застосування, є виключним наслідком неналежного виконання позичальником умов Договору та діє до повного усунення позичальником порушень у виконанні зобов`язань (п. 1.1 Договору). Відповідно до п. 1.5 Договору, кредит надається строком на шість місяців від дати отримання позичальником кредиту, тобто з 23.07.2021 по 22 січня 2022 року. Згідно п. 3.1 Договору, кредит надається кредитодавцем шляхом договору, на рахунок Позичальника, який зазначений у Договором, надати кредит у розмірі, визначеному п.1.1 Договору. Відповідно п. 4.2.2 Договору, Позичальник зобов`язується повернути отриману суму кредиту у встановлені цим Договором строки. Згідно п. 4.2.3 Договору, Позичальник зобов`язується сплачувати проценти з користування кредитом у строки встановлені Договором. Відповідно п. 4.2.4 Договору, Позичальник зобов`язується своєчасно сплачувати проценти з користування кредитом на умовах і в порядку передбаченим Договором згідно Графіку платежів, наведеного в Додатку №1 до Договору. 21 січня 2022 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, згідно умов якого було продовжено строк кредиту на 33 дні включно до 22 лютого 2022 року, п. 10.1 визначено ще договір діє до 22 лютого 2022 року та викладено таблицю розрахунку загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. 21 січня 2022 року ОСОБА_1 підписала розписку, в якій зазначила, що отримала позику в сумі 500 000,00 грн та зобов`язалася повернути цю суму в строк до 22 лютого 2022 року включно. Згідно з наданим банком розрахунком ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором № Ф230721-2 від 23.07.2021 не виконувала належним чином, у зв`язку з чим утворилась загальна заборгованість, та яка станом на 11 квітня 2023 року, становить - 888 589,31 грн, яка складається із : 500 000 гривень 00 копійок - залишок боргу за договором; 192 972 гривень 35 копійок - заборгованість за нарахованими відсоткам: 195 616 гривень 96 копійок - донараховані відсотки з 16.08.2022 по 11.04.2023. Задовольняючи позов суд першої інстанції послався на те, що розписка відповідача, підтверджує факт отримання грошових коштів та передбачає умови отримання позичальником (відповідачкою) грошових коштів із зобов`язанням їх повернення в строк та дати, коли вони були отримані. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачкою було порушено умови договору, а саме не повернуто платіж згідно графіка повернені грошових коштів. Таким чином, колегія суддів встановила, що згідно п.1.5 договору позики № Ф230721-2 від 23.07.2021 кредит надавався на шість місяців від дати отримання позичальником кредиту тобто з 23 липня 2021 року по 22 січня 2022 року. Договором передбачено, що у разі не виконання, чи неналежного виконання позичальником зобов`язання з повернення кредиту, відсотків за користуванням кредитом, сплати пені, штрафів та інших нарахувань передбачених договором дія даного договору продовжується до повного виконанням позичальником зобов`язання, включаючи день фактичного та повного розрахунку. Після закінчення строку, на який надано кредит, відсотки за користування кредитом нараховуються у розмірі визначені п.1.1 договору. З матеріалів справи вбачається, що загальна сума боргу у зв?язку із не виконанням відповідачкою зобов?язань згідно договору про надання коштів у позику №Ф230721-2 від 23.07.2021 складає - 888 589,31 грн (том 1 а. с. 4144). Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідач не надав належних доказів, для спростування зазначено розрахунку. Тому, нарахування позивачем процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору є правомірними, оскільки вони нараховується по день фактичного повернення незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів ,що обумовлено сторонами у договорі. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору ,що узгоджується зі ст. 631 ЦК України. Безпідставними є доводи представника відповідачки, що позивач не мав права нараховувати проценти після закінчення строку дії договору позики, оскільки закінчення строку договору, який був належно виконаний лише стороною (позивачем), не звільняє другу сторону (відповідача) від відповідальності за невиконання, неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж сум грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлені: розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Пунктом 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором, що узгоджується із висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389, ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який представляє інтереси ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.Л.Дуковський Судді: Л.М.Дьомич О.А.Письменний