Постанова 4803 № 210/1889/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4453/25 Справа № 210/1889/22 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Новікової Г.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 28 червня 2023 року в цивільній справі номер 210/1889/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення збитків та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У липні 2022 року до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу звернувся ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення збитків та моральної шкоди, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, обґрунтовував свої вимоги тим, що в період часу з 27 серпня 1987 року по 04 серпня 1999 року він працював на умовах повного робочого часу у відповідача в експрес - квантометричній лабораторії №1, виконуючи роботи з ремонту, регулювання та наладки обладнання. Роботи, які він виконував, відносились до Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162. При оформленні документів на пенсію відповідач відмовив йому у наданні довідки з місця роботи, яка потрібна для визначення пільгового стажу для призначення пенсії. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у цивільній справі №210/455/15-ц від 21.04.2017 року відмову у видачі довідки про умови праці для підтвердження пільгового стажу позивачу визнано незаконним та відповідача було зобов`язано видати довідку про пільговий стаж і виписку з наказу про результати атестації для отримання пенсії. Позиція Дніпровського апеляційного суду та Верховного Суду, у вказаній справі, підтвердили незаконність дій відповідача. На виконання вищезазначених судових рішень 21.12.2020 року відповідачем було видано довідку про підтвердження пільгового стажу. 04.01.2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області для призначення пільгової пенсії. Відповідно до протоколу/розпорядження щодо призначення пенсії від 14.04.2022 року ГУ ПФУ у Дніпропетровській області зарахувало позивачу пільговий стаж (11 років) та призначило пенсію за віком з 04.01.2021 року, з моменту подання позивачем до ПФУ повного комплекту документів, в т.ч. довідки. Незаконними діями відповідача щодо відмови у наданні довідки призвело до порушення права позивача на соціальний захист, гарантованого Конституцією України, та завдання позивачу матеріальних збитків, а саме до втрати ним пенсійних виплат за період з 01.01.2015 року по 01.01.2021 року. Відповідно до Розрахунку розміру пенсії, виконаних на підставі матеріалів електронної пенсійної справи, розмір пенсії позивача станом на 01.01.2015 року складає 8110,77 гривень щомісячно. Позивач просив стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди, а саме недоотриманої пенсії за період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2020 року у розмірі 618052,44 грн, збитків від інфляції у розмірі 459849,29 грн та 188000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 червня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення збитків та моральної шкоди - відмовлено. Із вказаним судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 28 червня 2023 року у справі №210/1889/22 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції залишено поза увагою, що у грудні 2014 року на підставі статті 80 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивач звернувся до відповідача з проханням прийняти заяву про призначення пільгової пенсії за Списком №1 та/або надати йому документи, зокрема довідку про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, для особистого звернення до пенсійного фонду. Листом від 30 грудня 2014 року відповідач повідомив його про те, що не може підтвердити наявність у нього пільгового стажу за Списком №1, а тому він не може скористатися правом на пенсійне забезпечення на пільгових умовах 50 років. Таку довідку відповідач надав йому лише 21 грудня 2020 року №1703 на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2017 року (справа № 210/455/15-ц), яке набрало законної сили 17 листопада 2020 року. Пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 він почав отримувати 04 січня 2021 року. Тобто, починаючи з січня 2015 року він мав гарантоване Конституцією та законами України право на призначення пенсії та отримання пенсійних виплат, але не зміг його реалізувати у зв`язку з допущеними відповідачем порушеннями.. Трудова книжка позивача не містить записів про пільгові умови його праці, про номери наказів про проведення атестації його робочого місця, та про найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, відтак, без даної довідки органом ПФУ було неможливим призначення пенсії останньому. Позивач вважає, що саме з вини відповідача позивачем вчасно не отримана пенсія, оскільки не подання відповідного пакету документів до органу ПФУ та ненадання «Довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», є його (позивача) доходом, який він би реально отримав за звичайних обставин, якби його право не було порушено відповідачем. Від АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 28 червня 2023 року - без змін. В матеріалах справи відсутня заява позивача датована груднем 2014 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Також і відсутні письмова відмова територіального органу Пенсійного фонду України, датована 2014-2015 роками, в якій було б зазначено про необхідність надання позивачем довідки, уточнюючої пільговий характер праці. Із вказаних судових рішень, на які посилається позивач, не було встановлено незаконних дій ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», а лише зобов`язано підтвердити ОСОБА_2 пільговий стаж роботи з джерелами іонізуючого випромінювання з 27.08.1987 року по 04.08.1999 року та видати довідку про пільговий стаж. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 червня 2023 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 22 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. У судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник відповідача АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» адвокат Ботвінко О.А. апеляційну скаргу не визнав, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_1 в період часу з 27.08.1987 року по 04.08.1999 року працював на умовах повного робочого часу в підприємстві КМК «Криворіжсталь», в експрес-квантометричній лабораторії №1, виконуючи роботу з ремонту, регулювання та наладки обладнання (а.с. 8-9зв, том 1). Робота, яку виконував позивач, відноситься до Списку №1, затвердженого постановою КМУ №162 від 11.03.1994 року. У грудні 2014 року позивач усно звернувся до відповідача з проханням прийняти заяву про призначення пільгової пенсії за Списком №1 та/або надати йому комплект документів, в тому числі довідку про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, для звернення з цього ж питання до Пенсійного Фонду України. З листа вих.№817/02/97 від 31.03.2016 року за підписом голови комісії з призупинення юридичної особи управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі Кривого Рогу Букавцова Т.С. вбачається, що позивачу відмовлено у видачі довідки та роз`яснено, що відповідно до Переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких підтверджено право за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 26.01.1991 року №10 та 11.03.1994 року №162, робочі місця лабораторії радіоактивних ізотопів відповідно до атестації робочих місць комбінату «Криворіжсталь» від 09.12.1994 року №525 є в переліку та особи, що їх займали, мали право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Але в переліку атестації від 20.03.2000 року №417 вже відсутні робочі місця лабораторії радіоактивних ізотопів, у зв`язку з тим, що поданням від 21.01.1997 року №3 Державної експертизи умов праці припинено дію прийнятих рішень Криворізькому державному металургійному комбінату «Криворіжсталь» стосовно працівників, які працюють та обслуговують прилад ARL-72000, щодо віднесення їх до розділу ХХІІ Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с. 11,том 1). Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2017 року зобов`язано Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» підтвердити ОСОБА_1 пільговий стаж роботи відповідно до позиції 12205000-1754б підрозділу 5 розділу ХХІІ Списку №1, затвердженого постановою КМУ №162 від 11 березня 1994 року за період його роботи з джерелами іонізуючого випромінювання з 27 серпня 1987 року по 04 серпня 1999 року та видати довідку про пільговий стаж та виписку з наказу про результати атестації для отримання пенсії (а.с. 12-15, том 1). Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2018 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про визнання незаконним рішення про відмову у видачі документів, встановлення зобов`язання. Постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2018 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 16-21, том 1). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2017 року залишено без змін (а.с. 22-26, том 1). На виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 17.11.2020 року відповідачем видано довідку про підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 (а.с. 10-10зв). Позивач 04.01.2021 року звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та необхідними документами, однак, листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 13.01.2021 року №0400-010303-8/4096 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що пільговий стаж враховано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області лише за період часу роботи ОСОБА_1 до 22.08.1992 року, інші періоди роботи за Списком №1 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не враховано, оскільки відсутні відомості про атестацію робочих місць. Не погодившись з прийнятим рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, позивач оскаржив дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. За результатами розгляду справи судом визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.01.2021 року, щодо невизнання періодів роботи ОСОБА_1 з 22.08.1992 року по 04.08.1999 року, як таких, що дають право на призначення пенсії відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та про відмову в призначенні пенсії. Визнано періоди роботи ОСОБА_1 з 22.08.1992 року по 04.08.1999 року у Криворізькому державному металургійному комбінаті «Криворіжсталь», як такі, що дають право на призначення пільгової пенсії відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 22.08.1992 року по 04.08.1999 року у Криворізькому державному металургійному комбінаті «Криворіжсталь» до пільгового стажу. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2021 року про призначення пенсії відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду (а.с. 118-122, том 1). Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року рішення суду першої інстанції в частині визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без змін, скасовано рішення в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалено в цій частині нове рішення (а.с. 123, том 1). Відповідно до протоколу/розпорядження щодо призначення пенсії від 14.04.2022 року ГУ ПФУ у Дніпропетровській області зарахувало позивачу пільговий стаж (11 років) та призначило пенсію за віком з 04.01.2021 року, а саме з моменту подання позивачем до ПФУ повного комплекту документів, в т.ч. довідки (а.с. 36-36зв, том 1). До матеріалів справи долучено розрахунок розміру пенсії станом на 01.01.2015 року й відомості про заробіток позивача за період з 01.07.2000 року по 01.11.2020 року (а.с. 29, 33-35зв, том 1). З розрахунку матеріальних втрат пенсійного забезпечення за період з 01.01.2015 року по 31.12.2020 року вбачається, що розмір недоотриманої пенсії за цей період складає 618052,43 грн, та інфляційні втрати станом на 01.12.2022 року 459849,29 грн (а.с. 86-86зв, том 1). 02 червня 2023 року відповідачем АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» заявлено клопотання про застосування строків позовної давності (а.с. 132-133). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. У абзаці 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. Положеннями статті 22 ЦК України врегульовано відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. У постанові від 18 травня 2016 року у справі №6-237цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 22 ЦК України щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки у справі, яка переглядається, встановлено, що діями ТУ ДСА України в Житомирській області, зокрема наданням довідок щодо отримання грошового забезпечення за посадою на момент виходу на пенсію, які не відповідали дійсності, позивачу було завдано збитків, які полягали в нарахуванні йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, меншому за той, на який він мав право у зв`язку з обійманням адміністративної посади голови суду. Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до пункту 2 частини другої тієї ж статті збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. У справі, яка переглядається, збитки полягають не в реальних втратах особи, яких вона зазнала або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права. Стаття 22 ЦК України практично визнає лише такий спосіб захисту, як відшкодування збитків. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) вказано, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18) вказано, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Аналізуючи наведене, вбачається, що недоотримана сума пенсії є збитком у вигляді упущеної вигоди, тобто доходу, який особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать. Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період часу з 27.08.1987 року по 04.08.1999 року працював на умовах повного робочого часу в підприємстві КМК «Криворіжсталь», в експрес - квантометричній лабораторії №1, виконуючи роботу з ремонту, регулювання та наладки обладнання. Робота, яку виконував позивач, відноситься до Списку №1, затвердженого постановою КМУ №162 від 11.03.1994 року. У грудні 2014 року позивач усно звернувся до відповідача з проханням прийняти заяву про призначення пільгової пенсії за Списком №1 та/або надати йому комплект документів, в тому числі довідку про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, для звернення з цього ж питання до Пенсійного Фонду України. З листа вих.№817/02/97 від 31.03.2016 року за підписом голови комісії з призупинення юридичної особи управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі Кривого Рогу Букавцова Т.С. вбачається, що позивачу відмовлено у видачі довідки та роз`яснено, що відповідно до Переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких підтверджено право за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 26.01.1991 року №10 та 11.03.1994 року №162, робочі місця лабораторії радіоактивних ізотопів відповідно до атестації робочих місць комбінату «Криворіжсталь» від 09.12.1994 року №525 є в переліку та особи, що їх займали, мали право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Але в переліку атестації від 20.03.2000 року №417 вже відсутні робочі місця лабораторії радіоактивних ізотопів, у зв`язку з тим, що поданням від 21.01.1997 року №3 Державної експертизи умов праці припинено дію прийнятих рішень Криворізькому державному металургійному комбінату «Криворіжсталь» стосовно працівників, які працюють та обслуговують прилад ARL-72000, щодо віднесення їх до розділу ХХІІ Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2017 року зобов`язано Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» підтвердити ОСОБА_1 пільговий стаж роботи відповідно до позиції 12205000-1754б підрозділу 5 розділу ХХІІ Списку №1, затвердженого постановою КМУ №162 від 11 березня 1994 року за період його роботи з джерелами іонізуючого випромінювання з 27 серпня 1987 року по 04 серпня 1999 року та видати довідку про пільговий стаж та виписку з наказу про результати атестації для отримання пенсії. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2017 року залишено без змін. На виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 17.11.2020 року відповідачем видано довідку про підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу/розпорядження щодо призначення пенсії від 14.04.2022 року ГУ ПФУ у Дніпропетровській області зараховано позивачу пільговий стаж (11 років) та призначено пенсію за віком з 04.01.2021 року в певному розмірі, а саме з моменту подання позивачем до ПФУ повного комплекту документів, в т.ч. довідки. Таким чином, саме не видання відповідачем довідки про підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 послугувало причиною недоотримання останнім пенсії за період з 01.01.2015 року по 31.12.2020 року та спричинило позивачу збитки у вигляді недоотриманих ним доходів. Отже, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення збитків суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість застосування до правовідносин у справі положень частини 2 статті 22 ЦК України. З позовних вимог апеляційним судом встановлено наступне. З розрахунку матеріальних втрат пенсійного забезпечення за період з 01.01.2015 року по 31.12.2020 року вбачається, що розмір недоотриманої пенсії за цей період складає 618052,43 грн, та інфляційні втрати станом на 01.12.2022 року 459849,29 грн. 02 червня 2023 року відповідачем АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» заявлено клопотання про застосування строків позовної давності. Розглядаючи заявлене клопотання, апеляційний суд виходить з наступного. Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч. 1 ст. 261 ЦК). Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався. Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21 (провадження №61-5238св22). Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року. Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024 року. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). В даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), який в подальшому було продовжено введенням воєнного стану в Україні. Таким чином, строк перебігу позовної давності щодо стягнення збитків почав свій перебіг з 21 квітня 2017 року тобто з винесення судом рішення, на підставі якого відповідача було зобов`язано видати довідку на підставі якої було встановлено розмір цих збитків та був продовжений на підставі наведених вище норм, тобто має бути обчислений з квітня 2017 року по липень 2022 року. Перевіряючи наведений позивачем розрахунок, апеляційним судом встановлено, що розмір збитків, що складаються з недоотриманої пенсії за період з 01.01.2015 року по 31.12.2020 року, який має бути стягнутий з відповідача становить 618052,43 грн. Водночас, суми інфляційних втрат щодо цих збитків мають відмінний від останніх перебіг строку позовної давності, оскільки встановлюються строк позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Тобто інфляційні втрати щодо збитків мають бути обчислені щодо кожної окремо взятої суми недоотриманої пенсії в межах місячного платежу та відповідно мають бути обчислені з квітня 2017 року по червень 2022 року. Перевіряючи наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат, апеляційним судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за період з квітня 2017 року по червень 2022 року становить 158003,13 грн. За таких обставин, виходячи з наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог про стягнення збитків, у вигляді недоотриманої пенсії за період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2020 року у розмірі 618052,44 грн та інфляційних втрат за період з квітня 2017 року по червень 2022 року у розмірі 158003,13 грн у зв`язку з застосуванням строків позовної давності. Розглядаючи доводи апеляційної скарги в частині спору про стягнення моральної шкоди апеляційний суд виходить з наступного. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 15.12.2020 року в справі №752/17832/14-ц, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо до розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди позивач посилався на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивач був вимушений на протязі декількох років захищати свої права у судовому порядку в судах усіх інстанцій, через що позивач перебував у постійному стресі, оскільки втрачав надію на перемогу законності та справедливості. Позивач ОСОБА_3 оцінив розмір завданої йому моральної шкоди у 188000,00 грн. Протягом 2015 року й до 2020 року ОСОБА_3 звертався до судових органів різних інстанцій та юрисдикції щодо захисту свого права. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2017 року зобов`язано Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» підтвердити ОСОБА_1 пільговий стаж роботи відповідно до позиції 12205000-1754б підрозділу 5 розділу ХХІІ Списку №1 затвердженого постановою КМУ №162 від 11 березня 1994 року за період його роботи з джерелами іонізуючого випромінювання з 27 серпня 1987 року по 04 серпня 1999 року та видати довідку про пільговий стаж та виписку з наказу про результати атестації для отримання пенсії. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2017 року залишено без змін. На виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 17.11.2020 року відповідачем видано довідку про підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 . За таких обставин, виходячи з викладеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з неправомірними діями відповідача. Визначаючи розмір завданої моральної шкоди, апеляційний суд враховує конкретні обставини справи, глибину завданої моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, вимоги розумності і справедливості, тривалості моральних страждань та вважає обґрунтованим розмір відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн. Доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості. Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням судового рішення про часткове задоволення позову про стягнення збитків та моральної шкоди. Відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмір 12405,00 (а.с. 5, том 1), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому з відповідача АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 8266,72 грн. Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмір 18607,50 грн (а.с. 156, том 1), тому з відповідача АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 12400,08 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 28 червня 2023 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення збитків та моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (ЄДРПОУ 24432974) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збитки у вигляді недоотриманої пенсії за період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2020 року у розмірі 618052,44 грн та інфляційних втрат за період з квітня 2017 року по червень 2022 року у розмірі 158003,13 грн. Стягнути з Акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (ЄДРПОУ 24432974) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. В інший частині позовних вимог відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (ЄДРПОУ 24432974) на користь ОСОБА_1 (РРНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 8266,72 грн та апеляційної скарги в розмірі 12400,08 грн, а всього 20666,80 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року. Судді: