Постанова Волинський апеляційний суд № 161/12684/24

Справа № 161/12684/24 Головуючий у 1 інстанції: Сметана В. М. Провадження № 22-ц/802/968/25 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 вересня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Шевчук Л. Я., суддів Данилюк В. А., Киці С. І., секретар с/з Трикош Н. І., з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Горохівської міської ради Луцького району Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на додаткове рішення Горохівського районного суду Волинської області від 18 червня 2025 року та відповідача ОСОБА_5 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 04 червня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що рішенням Квасівської сільської ради № 3/3 від 30 травня 1995 року у приватну власність ОСОБА_6 передані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства та будівництва житлового будинку відповідно площею 0,51 га та 0,25 га, інформацію про ці земельні ділянки не внесено до Державного земельного кадастру. Після смерті ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1179 від 21 вересня 2004 року право власності на земельні ділянки набула ОСОБА_7 . Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцем є позивач у цій справі ОСОБА_1 . Для внесення інформації про земельні ділянки до Державного земельного кадастру і присвоєння їм кадастрових номерів вона звернулася до приватного підприємця для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Після завершення складання технічної документації із землеустрою вона подала заяву до державного кадастрового реєстратора про внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Проте 27 жовтня 2023 року їй було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки виявлено знаходження в межах земельної ділянки, яку вона мала намір зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, а саме перетин з ділянкою з кадастровим номером 0720882400:01:001:0673, площа якої співпадає на 34,9968 %. Осінню 2023 року їй стало відомо, що земельна ділянка, яка з 1995 року перебувала у постійному користуванні її родини і фактично у власності, була передана на підставі рішенням Горохівської міської ради № 18-33/2021 від 24 грудня 2021 року відповідачу у цій справі ОСОБА_5 . Покликаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Горохівської міської ради № 18-33/2021 від 24 грудня 2021 року «Про розгляд заяви ОСОБА_5 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га з кадастровим номером 0720882400:01:001:0673, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність», а також просила скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку площею 1,0 га з кадастровим номером 0720882400:01:001:0673, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 46165639. Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 04 червня 2025 року у цій справі позов задоволено. Ухвалено скасувати рішення № 18-33/2021 вісімнадцятої сесії восьмого скликання Горохівської міської ради Луцького району Волинської області від 24 грудня 2021 року «Про розгляд заяви ОСОБА_5 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,000 га з кадастровим номером 0720882400:01:001: 0673, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність». Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку площею 1,0 га з номером 0720882400:01:001:0673, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 46165639. Додатковим рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 18 червня 2025 року у цій справі заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. Не погоджуючись із ухваленим додатковим рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з?ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати додаткове рішення суду і ухвалити нове, яким стягнути з відповідача в користь позивачки витрати на проведення судової експертизи у розмірі 8 481,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. У поданій апеляційній скарзі на рішення суду представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Степанюк М. Я. покликається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи. Просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на додаткове рішення суду представник відповідача ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу на додаткове рішення суду залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Терещук Ю. О. у своєму відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 зазначив, що, на його думку, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на додаткове рішення суду слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 слід задовольнити, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка успадкувала право на завершення приватизації на частину спірної земельної ділянки, спадщину прийняла у встановленому законом порядку, однак при існуванні оскаржуваного рішення не має можливості реалізувати свої спадкові права. Такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з порушенням вимог закону. Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до пункту «а» частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно з пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 та 186-1 ЗК України. Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства)… Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. За матеріалами справи судом встановлено, що рішенням Горохівської міської ради Луцького району Волинської області 10-93/2021 від 14 липня 2021 року надано дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,15 га в селі Квасів Луцького району Волинської області з метою подальшої передачі земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності села Квасів, не переданих у власність і не наданих у користування (т. 1, а. с. 9). На замовлення ОСОБА_5 на підставі договору № 707/21 від 12 серпня 2021 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 був складений проект землеустрою відведення земельної ділянки площею 1,0 га ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Квасів Луцького району Волинської області (т. 1, а. с. 138-162). Рішенням Горохівської міської ради Луцького району Волинської області № 18-33/2021 від 24 грудня 2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства площею 1,000 га у селі Квасів, кадастровий номер 0720882400:01:001:0673 та передано цю земельну ділянку у власність ОСОБА_5 за рахунок земель сільськогосподарського призначення населеного пункту с. Квасів, не переданих у власність та не наданих в користування (т. 1, а. с. 8). Таким чином, відповідач ОСОБА_5 у 2021 році набув право власності на земельну ділянку площею 1,0 га у селі Квасів Луцького району Волинської області і ця земельна ділянка передана у власність ОСОБА_5 за рахунок земель сільськогосподарського призначення села Квасів, які не були передані у власність та не були надані у користування іншим особам. З матеріалів справи також вбачається, що позивачка ОСОБА_1 уклала договір на виготовлення технічної документації з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 25 вересня 2023 року (т. 1, а. с. 11). Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 на замовлення ОСОБА_1 була виготовлена технічна документація землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства площею 0,5100 га, яка розташована в межах с. Квасів Горохівської міської ради Луцького району Волинської області (т. 1, а. с. 11-38). Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про державний земельний кадастр» Кабінет Міністрів України постановою від 17 жовтня 2012 року № 1051 затвердив Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі Порядок), згідно з пунктом 107 якого державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку. Згідно з абзацом першим пункту 109 цього Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. Частинами 5, 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. За положеннями статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. 27 жовтня 2023 року державним кадастровим реєстратором Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області розглянуто заяву позивачки у цій справі ОСОБА_1 про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 26 жовтня 2023 року разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з таких підстав: 1) електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа; 2) розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; 3) невідповідність поданих документів законодавству. Державний кадастровий реєстратор рекомендував проектній організації привести у відповідність подані документи згідно із Законом України «Про Державний земельний кадастр», оскільки згідно з даними Державного земельного кадастру виявлено знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, а саме перетин із ділянкою з кадастровим номером 0720882400:01:001:0673, площа співпадає на 34,9968 (т. 1, а. с. 38-41). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України). Порушення права пов?язане з позбавленням його суб?єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Такі висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23). Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови у позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Горохівської міської ради від 24 грудня 2021 року «Про розгляд заяви ОСОБА_5 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га з кадастровим номером 0729882400:01:001:0673, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, та передачу земельної ділянки у власність», а також просила скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 з одночасним припиненням права власності на цю земельну ділянку. В обґрунтування позовних вимог та підтвердження порушених своїх прав ОСОБА_1 покликалася на те, що її родина, починаючи з 1995 року постійно користувалася спірною земельною ділянкою. Позивачка при цьому зазначала, що рішенням Квасівської сільської ради від 30 травня 1995 року було передано у приватну власність ОСОБА_6 (баба позивачки) земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства та будівництва житлового будинку відповідно площею 0,51 га та площею 0,25 га. Позивачка ОСОБА_1 вважає, що після смерті ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку набула ОСОБА_7 (матір позивачки), а після смерті ОСОБА_7 право власності на зазначену земельну ділянку набула вона. При цьому судом встановлено, що у власність відповідача ОСОБА_5 була передана земельна ділянка за рахунок земель сільськогосподарського призначення села Квасів (землі комунальної власності), які не перебували у власності або у користуванні інших осіб. Будь-яких доказів (правовстановлюючих документів) на підтвердження того, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні або у власності позивачки ОСОБА_1 остання суду не надала, хоча відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доводи позивачки зводяться лише до того, що вона фактично тривалий час користується земельною ділянкою, а тому орган місцевого самоврядування не мав права передавати спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_5 . За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність порушеного права позивачки ОСОБА_1 внаслідок набуття відповідачем ОСОБА_5 права власності на спірну земельну ділянку. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що із-за невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушення норм процесуального права, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити. Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 04 червня 2025 року та додаткове рішення Горохівського районного суду Волинської області від 18 червня 2025 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Горохівської міської ради Луцького району Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді