Постанова Київський апеляційний суд № 382/1433/23

справа № 382/1433/23 головуючий у суді І інстанції Шевченко О.В. провадження № 22-ц/824/10260/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Воробей Іллею Вікторовичем на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 25 березня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Воробей І.В., заінтересовані особи: головний державний виконавець Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , на бездіяльність головного державного виконавця Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Інни Володимирівни,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Яготинського районного суду Київської області із скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко І.В., у якій просив: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко І.В. з нарахування заборгованості по аліментах в розмірі 50 952,48 грн за виконавчим листом №382/1433/23; зобов`язати головного державного виконавця Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко І.В. провести перерахунок заборгованості за вищевказаним виконавчим листом; визнати дії головного державного виконавця Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко І.В. щодо неврахування при обчисленні розміру заборгованості по сплаті ОСОБА_1 аліментів, на підставі рішення Яготинського районного суду Київської області від 09 грудня 2023 року, в сумі 25 891,00 грн - неправомірними; зобов`язати головного державного виконавця Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко І.В. здійснити перерахунок заборгованості по сплаті ОСОБА_1 аліментів, на підставі рішення Яготинського районного суду Київської області від 09 грудня 2023 року, з урахуванням сплаченої останнім суми в період з липня 2024 року по жовтень 2024 року в розмірі 25 891,00 грн. Доводи скарги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є боржником за виконавчим листом №382/1433/23, виданим 19 грудня 2023 року Яготинським районним судом Київської області. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 31 серпня 2023 року та до досягнення ним повноліття. 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 випадково дізнався через свого захисника по справі про адміністративне правопорушення №382/1787/24 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП про розрахунки заборгованості боржника по аліментах без номера та дати, складеного головним державним виконавцем Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко І.В. та до цього часу не отримав даного розрахунку заборгованості по аліментах. Сукупний розмір заборгованості згідно цього розрахунку складає 50 952,48 грн. Довідка складена з грубим порушенням норм чинного законодавства, наведена сума заборгованості не відповідає дійсності. Разом з тим, відповідно до квитанцій від 04 липня 2024 року, 02 (2 квитанції), 08, 09, 11, 15, 16, 18, 31 серпня 2024 року, 05, 13, 15, 17 вересня, 28 вересня та 08 жовтня 2024 року, в яких відправником зазначено: ОСОБА_4 , яка є його співмешканкою здійснені перекази на банківську картку ОСОБА_2 на загальну суму 13 900,00 грн, решта сума в розмірі 11 991,00 грн перерахована із картки сина ОСОБА_3 . Загальна сума перерахованих коштів складає 25 891,00 грн. Вважає дані квитанції беззаперечною підставою для врахування таких платежів, як сплата аліментів. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 зазначив, що державним виконавцем безпідставно не було враховано кошти сплачені стягувачу в період липень-жовтень 2024 року, тому розрахунок заборгованості по аліментах підлягає скасуванню. 07 листопада 2024 року від Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли заперечення на скаргу ОСОБА_1 , в яких представниця зазначила, що 07 лютого 2024 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено рекомендованою кореспонденцією сторонам виконавчого провадження за вих. №4672. При надходженні виконавчого документа на виконання державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 195 СК України та направлено сторонам виконавчого провадження. При пред`явленні виконавчого документа до виконання стягувачка надала банківські реквізити свого рахунку для подальшого перерахування на них аліментів. 21 червня 2024 року згідно відповідей ПФУ та ДПС встановлено, що боржник отримував дохід у ТОВ «СМВ Україна», куди направлено вимогу виконавця про надання довідки про доходи. Того ж дня за вих. №17771 боржнику направлено виклик державного виконавця із зобов`язанням з`явитися до відділу ДВС 01 липня 2024 року об 11:00 та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів із нарахованим боргом в сумі 41 715,48 грн. Цей лист повернувся до відділу ДВС «за закінченням терміну зберігання». Згідно відповіді Яготинської міської ради вх. №2194 від 19 липня 2024 року на запит державного виконавця, боржник зареєстрований за адресою, вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 . 30 серпня 2024 року державним виконавцем складено протокол НОМЕР_1 про адміністративне правопорушення відносно боржника ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачено ст. 183-1 КУпАП України та направлено 30 серпня 2024 року за вих. №21912. Лист повернувся за закінченням терміну зберігання. 01 жовтня 2024 року протокол НОМЕР_1 про адміністративне правопорушення щодо боржника ОСОБА_1 направлено до Яготинського районного суду Київської області на розгляд. 04 листопада 2024 року за вх. №2579 до відділу ДВС до відома надійшов лист зі скаргою від ОСОБА_1 . У додатках виявлені копії квитанцій про перерахування грошових коштів, які не були надані боржником до відділу ДВС за весь період перебування справи на виконанні. Ознайомившись з ними, державний виконавець встановив, що платником не є боржник ОСОБА_1 , особу отримувача ідентифікувати неможливо, реквізити отримувача відрізняються від тих, що надані стягувачкою і містяться в матеріалах справи, призначення платежу не відповідає аліментному платежу. За весь час із боржника було стягнуто з його карткового рахунка 15,14 грн, які автоматично розподілені на погашення частини витрат виконавчого провадження. Зазначила, що до відділу ДВС з питань сплати аліментів боржник не з`являвся, квитанції про сплату не надавав, двері державному виконавцю не відчиняв, декларацію про доходи боржника - фізичної особи не подав, не повідомив про місце роботи, довідку про доходи не надав, будь-які відомості про зміни яких боржник зобов`язаний повідомляти державного виконавця не надав. Враховуючи вищевикладене, представниця ДВС просила у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити. Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 25 березня 2025 року поновлено заявнику ОСОБА_1 строк на оскарження розрахунку заборгованості в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, у задоволенні скарги відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Воробей Ілля Вікторович 09 квітня 2025 року через систему Електронний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 25 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скарги задовольнити. Підтримавши доводи скарги на бездіяльність державного виконавця вказав, що постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд не належно здійснив оцінку поданих боржником доказів, не належно встановив усі обставини справи. Саме на державного виконавця покладено обов`язок здійснювати щомісячний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів та повідомляти про такий розрахунок стягувача та боржника. Надання документів про сплату аліментів є правом, а не обов`язком боржника і таке право кореспондує обов`язку державного виконавця повідомляти боржника про розмір заборгованості. Всупереч наведеному, державний виконавець жодного разу не повідомляв скаржника про наявність заборгованості по аліментах, що в свою чергу вплинуло на своєчасність отримання державним виконавцем відомостей про своєчасну сплату аліментів боржником. Відтак посилання суду на те, що нібито ОСОБА_1 покликався до суду, що державний виконавець має доступ до цих квитанцій через систему «Електронний суд», та їх суд вважає безпідставними, оскільки у державного виконавця не виникає автоматичного обов`язку робити перерахунок заборгованості по аліментах, а відтак зазначені обставини свідчать про те, що в діях державного виконавця не вбачається будь-яких ознак бездіяльності щодо проведення перерахунку заборгованості по сплаті аліментів спростовуються вищевикладеним та окрім того є перекрученими, оскільки заявник покликався на автоматизовану систему виконавчого провадження (АСВП) згідно якої здійснюється реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження та фіксуються всі виконавчі дії, а не систему «Електронний суд». Окрім того, в межах скарги на бездіяльність головного державного виконавцю Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Інни Володимирівни щодо складання розрахунку боржника по аліментах в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 справа не було розглянута судом першої інстанції так як заявник у скарзі також просив визнати неправомірними дії головного державного виконавцю Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко І.В. з нарахування заборгованості по аліментах в розмірі 50 952,48 грн за вищевказаним виконавчим листом та зобов`язати головного державного виконавця Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко І.В. провести перерахунок заборгованості за вищевказаним виконавчим листом. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Воробей Іллею Вікторовичем на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 25 березня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Воробей І. В., заінтересовані особи: головний державний виконавець Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , на бездіяльність головного державного виконавця Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Інни Володимирівни, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 червня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи. 13 червня 2025 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила проти доводів апеляційної скарги вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань щодо відкладення розгляду справи не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 19 грудня 2023 року у справі №382/1433/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 серпня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист видано 29 січня 2024 року. У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про прийняття до виконання виконавчого листа №382/1433/23, а державним виконавцем 07 лютого 2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що станом на 31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 не звертався із письмовою заявою про проведення перерахунку заборгованості за виконавчим листом до державного виконавця. Доводи представника заявника про те, що державний виконавець має доступ до цих квитанцій через систему «Електронний суд», є безпідставними, оскільки у державного виконавця не виникає автоматичного обов`язку робити перерахунок заборгованості по аліментах, а відтак зазначені обставини свідчать про те, що в діях державного виконавця не встановлено будь-яких ознак бездіяльності щодо проведення перерахунку заборгованості по сплаті аліментів. На підставі викладеного, а також враховуючи, що за весь період перебування справи на виконанні, заявником не надавалися до відділу ДВС, як заяв про перерахунок, так і копій квитанцій для перерахування грошових коштів, суд дійшов висновку, що право заявника станом на момент звернення до суду не порушено, бездіяльність органу виконання судових рішень не доведена. На думку апеляційного суду, висновки суду першої інстанції щодо вимог заявника є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець під час здійснення професійної діяльності керується принципом верховенства права та діє виключно відповідно до закону. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням принципів верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно зі статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Згідно зі статтею 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчисляється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Відповідно законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Відповідно до доводів скарги ОСОБА_1 квитанціями від 04 липня 2024 року, 02 (2 квитанції), 08, 09, 11, 15, 16, 18, 31 серпня 2024 року, 05, 13, 15, 17 вересня, 28 вересня та 08 жовтня 2024 року, в яких відправником зазначено ОСОБА_4 , яка є його співмешканкою здійснені перекази на банківську картку ОСОБА_2 на загальну суму 13 900,00 грн. Інша сума в розмірі 11 991,00 грн перерахована із картки сина ОСОБА_3 . Загальна сума перерахованих коштів складає 25 891,00 грн та не врахована державним виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості по аліментах. У постановах від 18 листопада 2020 року у справі №648/1102/19 (провадження №61-7500св20) та від 26 травня 2021 року у справі №569/11466/20 (провадження №61-1534св21) Верховний Суд зробив висновки, що виконавець повинен враховувати кошти, сплачені боржником на користь стягувача, оскільки чинне законодавство не передбачає права та обов`язку у виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім`я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій. Однак наявні в матеріалах справи квитанції не містять даних щодо їх призначення (у призначенні платежу зазначено «переказ коштів», що не дає можливості ідентифікувати грошові кошти як такі, що спрямовані на сплату саме аліментів за ОСОБА_1 ) та одержувача, на користь якого здійснені такі платежі, а номер рахунку отримувача коштів відрізняється від номеру рахунку, який ОСОБА_2 надала державному виконавцю для перерахування аліментів, а також, що ОСОБА_4 є родичкою чи іншою близькою особою боржника, була ним уповноважена на здійснення платежів саме за аліментами, а відтак, на думку колегії суддів, не можуть підтверджувати, що ці платежі внесено саме боржником з метою сплати наявної у нього заборгованості по аліментах. Крім того, поповнення карткового рахунку здійснено на різні суми, платежі не мають систематичного характеру, тому не можуть підтверджувати добровільне виконання боржником зобов`язань щодо сплати аліментів. З наведених вище мотивів не підтверджує сплату аліментів і сума в розмірі 11 991,00 грн перерахована із картки сина ОСОБА_3 (на утримання якого стягнуто аліменти), оскільки правову природу цих грошових коштів (належність їх боржнику) також не було підтверджено. Отже, доводи апеляційної скарги щодо безпідставного неврахування державним виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості сплачених ним коштів, не заслуговують на увагу, оскільки скаржник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ним на картковий рахунок стягувача коштів на погашення заборгованості зі сплати аліментів, які б не були враховані державним виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості. Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушень у діях державного виконавця при здійсненні розрахунку заборгованості за аліментами, додатково враховуючи, що ОСОБА_1 не надавав державному виконавцю квитанції про сплату аліментів та із заявою про проведення перерахунку заборгованості не звертався. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не розглянув усі заявлені ним вимоги не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а можуть бути підставою для ухвалення додаткового судового рішення у справі на підставі ст. 270 ЦПК України. Інші доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального та матеріального права при її постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, а зводяться виключно до власного тлумачення законодавства апелянтом та переоцінки доказів. Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Воробей Іллею Вікторовичем - залишити без задоволення. Ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 25 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 25 вересня 2025 року. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова