Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 500/7796/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 500/7796/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року (суддя Чернова Жанна Миколаївна) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 20.05.2022 по 01.02.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році; зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 20.05.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 01.02.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 20.05.2022 по 01.02.2024 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 20.05.2022 по 01.02.2024 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 позов задоволено частково. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.05.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що у період, в якому виникли спірні правовідносини, Військова частина НОМЕР_2 була окремою військовою частиною (зі своїм ЄДРПОУ), командування якої самостійно приймало рішення в межах своєї компетенції, у тому числі щодо правовідносин, з яких виник даний спір із позивачем, у зв`язку з чим військова частина НОМЕР_1 не може нести відповідальність за неправомірну (протиправну) дію або бездіяльність командування Військової частини НОМЕР_2 . Вказує, що у період з моменту свого створення (березень 2022 року) до серпня 2023 року Військова частина НОМЕР_2 не перебувала на фінансовому забезпеченні відповідача, а отже відповідач фізично не може здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 20.05.2022 по 19.05.2023, оскільки у відповідача відсутня будь-яка інформація щодо грошового забезпечення позивача за цей період (в цей час Військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Також вказує, що правові підстави для здійснення додаткових виплат відсутні. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 у період з 20.05.2022 проходив військову службу за призовом у військовій частині НОМЕР_2 . З 01.02.2024 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . Позивач вважає, що під час перебування на службі відповідач протиправно не здійснив виплату належного грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року, взятого як розрахункову величину, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом. Відповідач, у свою чергу, зазначає, що грошове забезпечення та всі передбачені законодавством виплати повинні нараховуватися відповідно до постанови КМУ № 103 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Колегія суддів вважає такі доводи апелянта необґрунтованими та зазначає, що з даного питання сформована стала судова практика, яка є зрозумілою та передбачуваною для відповідача. Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Пункт 4 названої урядової постанови в первинно прийнятій редакції встановлював, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 у первинній редакції внесені зміни, зокрема, до пункту 4 постанови КМУ № 704, який викладено в новій редакції та встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Разом з цим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №

103. Отже, з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Таким чином, у позивача через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникло право на отримання грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують. Також суд не приймає як обґрунтовані доводи апелянта, що Військова частина НОМЕР_1 не може нести відповідальність за неправомірну (протиправну) дію або бездіяльність командування Військової частини НОМЕР_2 , адже з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.02.2025 клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 задоволено. Замінено відповідача у справі Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ). Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного Кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Колегія суддів, зазначає, що правонаступництво передбачає перехід прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 , як правонаступник Військової частини НОМЕР_2 , має обов`язок здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.05.2022 по 19.05.2023. В частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується, судом апеляційної інстанції не перевіряється. Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року в адміністративній справі № 500/7796/24 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 25 вересня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України. Повна постанова складена 25 вересня 2025 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров