Постанова Кропивницький апеляційний суд № 392/595/25

ПОСТАНОВА Іменем України 24 вересня 2025 року м. Кропивницький справа № 392/595/25 провадження № 22-ц/4809/1217/25 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стахєєв Олександр Олексійович, на ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 травня 2025 року у складі головуючого судді Назаренка К. П. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції. У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив усунути перешкоди у користуванні належною позивачеві земельною ділянкою з кадастровим номером 3523184800:02:000:5085, площею 2 га, яка розташована на території Смолінської селищної ради Кіровоградської області, шляхом скасування державної реєстрації договору оренди землі б/н від 31 травня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованого 31 травня 2022 року, номер запису про інше речове право №47216369. Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації договору оренди землі залишено без руху. Залишаючи позовну заяву позивача без руху, суд першої інстанції зазначав, що всі адреси учасників процесу наведені у неналежній формі, яка встановлена підпунктом 2, п. 32 Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених Постановою КМУ №270 від 05.03.09. Вимога дотримання відповідної форми також закріплена у ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлення документів", затвердженого наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01.07.2020 № 144 положення якого поширюються на всі без винятку органи державної влади, місцевого самоврядування та юридичних осіб незалежно від форми власності (п. 1.1), п. 5.6: «Реквізити поштової адреси зазначають згідно з постановою Кабінету Міністрів України у такій послідовності: назва вулиці, номер будинку, номер корпусу чи офісу (за потреби), назва населеного пункту, району, області, поштовий індекс». Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Однак, у позовній заяві не зазначено відомі адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін. Також відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. В порушення вказаних норм, не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналів усіх письмових доказів, копії з яких додані. Крім того, у платіжній інструкції кредитового переказу коштів, яка долучена позивачем до позову, у реквізиті «Призначення платежу» зазначено: «101; НОМЕР_1 ; 22030101 Судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Маловисківський районний суд Кіровоградської області». При цьому, прізвище відповідача, до якого позивач звертається з позовними вимогами, у цій платіжній інструкції не вказане. Суд зазначив, що інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу позову до відповідача ОСОБА_2 позивачем сплачено судовий збір, відсутня, а тому дійшов висновку, що додана позивачем платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору за даним позовом. 22 квітня 2025 року представник позивача на виконання вимог ухвали Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2025 року надав до суду примірник позовної заяви з усуненням недоліків позовної заяви (а.с.14-18). Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 травня 2025 року повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації договору оренди землі. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд зазначив, що позивач у встановлені строки не усунув вказані недоліки. Судом вказано, що в ухвалі від 01 квітня 2025 року йшлося, зокрема, що відповідно до ст. 95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Також, в порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, у платіжній інструкції кредитового переказу коштів № 86496 від 25 жовтня 2024 року, яка долучена позивачем до позову, у реквізиті «Призначення платежу» зазначено: «101; НОМЕР_1 ; 22030101 Судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Маловисківський районний суд Кіровоградської області». При цьому, прізвище відповідача, до якого позивач звертається з позовними вимогами, у цій платіжній інструкції не вказане. Місцевий суд наголосив, що ухвалою від 01 квітня 2025 року позивачу було вказано на ці недоліки, проте вимоги суду не виконані. Окрім того, позивач так і не спромігся навести адреси учасників справи у правильному форматі. Треба брати до уваги мету, з якою закон зобов`язує позивача наводити у позовній заяві місцезнаходження (місця проживання) учасників процесу. Ця мета полягає у інформуванні суду, за якими поштовими адресами належить надсилати судові виклики і повідомлення, згідно цивільно-процесуального законодавства. І недотримання стандартів вказування поштових адрес може призвести до порушення прав учасників цивільного процесу на отримання інформації, внаслідок помилок в поштових реквізитах, допущених через нехтування іншими учасниками процесу обов`язку навести їх належним чином. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стахєєв Олександр Олексійович, подав до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 травня 2025 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує, що посилання суду про те, що позивач не зазначив у позові інформацію про наявність у позивача чи іншої особи оригіналу письмового доказу є необгрунтованим та відверто надуманим. Щодо висновків суду, що позивач так і не спромігся навести адреси учасників справи у правильному форматі, апелянт зазначив, що судом не роз`яснено, що малось на увазі, а незрозумілий припис суду унеможливив його виконанння. Крім того, вказав, що квитанція про сплату судового збору дає можливість ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції за її призначенням. Представник наголосив на тому, що суд першої інстанції був зобов`язаний з`ясувати ці питання під час розгляду справи, а не повертати позовну заяву. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано, що згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали. Позиція апеляційного суду. Відповідно до статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У зв`язку з викладеним, ухвала про повернення заяви позивачеві у даній справі розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд повинен застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право на апеляційне оскарження. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, згідно з якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Delcourt v. Belgium» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Hoffmann v. Germany» від 11 жовтня 2001 року). ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить зазначену статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, що надаються сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій. Вимоги до позовної заяви визначено статтею 175 ЦПК України. Частиною третьою статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (абзац перший частини першої статті 185 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху, як й інші судові рішення, має бути якісною, чіткою, зрозумілою стороні, якій запропоновано усунути недоліки позовної заяви (постанова Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 215/1484/20). ОСОБА_1 ,в інтересах якого діє адвокат Стахєєв О. О., звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 зазначив відомості про позивача: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , засоби зв`язку - НОМЕР_3 ; представника позивача: адвокат Стахєєв Олександр Олексійович, ІПН НОМЕР_4 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №200/49 від 30 грудня 1993 року, виданого КДКА Кіровоград. обл. 25002, м. Кропивницький, вул. Київська, 11/3, оф.

9. Представляє інтереси позивача за договором про надання правничої допомоги від 14 листопада 2024 року, засоби зв`язку: тел. НОМЕР_5 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявний електрон. кабінет у підсистемі Електрон. Суд ЄСІТС; відповідача: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 , засоби зв`язку: м.тел. НОМЕР_7 (а.с.1-4). Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації договору оренди землі залишено без руху. Залишаючи позовну заяву позивача без руху суд першої інстанції суд першої інстанції зазначав, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Однак, у позовній заяві не зазначено відомі адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін. Також відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. В порушення вказаних норм, не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналів усіх письмових доказів, копії з яких додані. Крім того, у платіжній інструкції кредитового переказу коштів, яка долучена позивачем до позову, у реквізиті «Призначення платежу» зазначено: «101; НОМЕР_1 ; 22030101 Судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Маловисківський районний суд Кіровоградської області». При цьому, прізвище відповідача, до якого позивач звертається з позовними вимогами, у цій платіжній інструкції не вказане. Суд зазначив, що інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу позову до відповідача ОСОБА_2 позивачем сплачено судовий збір, відсутня, а тому дійшов висновку, що додана позивачем платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору за даним позовом. На виконання зазначеної ухвали 22 квітня 2025 року представник позивача надав до суду примірник позовної заяви з усуненням недоліків позовної заяви. Зокрема у виправленій позовній заяві представник позивача зазначив електронну адресу позивача, вказав, що останній не зареєстрований в електронному кабінеті у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, а також зазначив про відсутність електронної адреси відповідачки та відсутність у неї електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС. Крім того, у позовній заяві зазначив, що у позивача наявна лише копія спірного договору оренди землі від 31 травня 2022 року, а оригінали паспортних даних та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера перебувають у володінні позивача. Щодо сплати судового збору вказав, що сплатив судовий збір у розмірі 1211, 20 грн згідно квитанції №9373-1452-6081-6712 від 20 березня 2025 року (а.с.14-18). Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 травня 2025 року повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації договору оренди землі. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд зазначив, що позивач у встановлені строки не усунув вказані недоліки. Судом вказано, що в ухвалі від 01 квітня 2025 року йшлося, зокрема, що відповідно до ст. 95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Також, в порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, у платіжній інструкції кредитового переказу коштів № 86496 від 25 жовтня 2024 року, яка долучена позивачем до позову, у реквізиті «Призначення платежу» зазначено: «101; НОМЕР_1 ; 22030101 Судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Маловисківський районний суд Кіровоградської області». При цьому, прізвище відповідача, до якого позивач звертається з позовними вимогами, у цій платіжній інструкції не вказане. Місцевий суд наголосив, що ухвалою від 01 квітня 2025 року позивачу було вказано на ці недоліки, проте вимоги суду не виконані. Окрім того, позивач так і не спромігся навести адреси учасників справи у правильному форматі. Треба брати до уваги мету, з якою закон зобов`язує позивача наводити у позовній заяві місцезнаходження (місця проживання) учасників процесу. Ця мета полягає у інформуванні суду, за якими поштовими адресами належить надсилати судові виклики і повідомлення, згідно цивільно-процесуального законодавства. І недотримання стандартів вказування поштових адрес може призвести до порушення прав учасників цивільного процесу на отримання інформації, внаслідок помилок в поштових реквізитах, допущених через нехтування іншими учасниками процесу обов`язку навести їх належним чином. Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, з огляду на таке. Пунктом 1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 року № 1071) (далі - Правила), передбачено, що ці правила визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними. Аналіз викладеного свідчить про те, п. п. 2, 32, вказаних Правил, на які посилався суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху та в подальшому повертаючи її, не поширються на процесуальні документи, які подаються учасниками справи у цивільному судочинстві, оскільки не регулюють відносини учасників цивільного процесу. Крім того, у постанові від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «вимоги до процесуальних документів і додатків до них визначає процесуальний закон, а не Національний стандарт України, затверджений Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики.» Таким чином, вимоги дотримання відповідної форми, закріплені у ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01.07.2020 № 144, не поширюються на процесуальні документи, які учасники справи подають до суду. За таких обставин, безпідставними є посилання суду першої інстанції на недотримання позивачем при подачі позовної заяви відповідної форми адрес учасників процесу. При цьому, аналізуючи форму та зміст поданої позивачем позовної заяви, суд вважає, що позивачем зазначені відмомості, що дозволяють в достатній мірі ідентифікувати сторони та забезпечити надсилання їм відповідних документів. Натомість недоліків, які перешкоджають розгляду справи по суті, і не можуть бути усунені в процесі підготовки справи до судового розгляду, судом першої інстанції, в оскаржуваній ухвалі не наведено. Також колегія суддів не погоджується із висновками суду про неналежність квитанції про сплату судового збору у зв`язку із незазначенням у ній прізвища відповідача, виходячи з наступного. Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду. Тобто, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору та, в якій справі це вчинено, покладається на суд. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №9901/144/20, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №826/2429/18, від 20 лютого 2019 року у справі №823/1940/18 та від 25 січня 2021 року у справі №914/1131/20. Згідно з пункту 37 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 29 липня 2022 року № 163, платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача. Платник заповнює обов`язкові реквізити платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, від руки/із застосуванням технічних засобів або надавач платіжних послуг платника за згодою платника заповнює платіжну інструкцію із застосуванням технічних засобів. Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом. Платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України (п. 41 Інструкції). З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо неможливості ідентифікувати сплату судового збору саме за подачу позову до відповідача ОСОБА_2 . Зарахування судового збору за наданою позивачем квитанцією про сплату судового збору №0.0.42635703751 від 20 березня 2025 року можливо перевірити за всіма вищенаведеними обов`язковими реквізитами. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції зазначеного не врахував, дійшов передчасного висновку про наявність підстав, передбачених статтею 185 ЦПК України, для повернення позовної заяви ОСОБА_1 . При цьому, суд першої інстанції не врахував, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право розраховувати на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21 (провадження № 14-97цс22). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 зазначила, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії) від 28 жовтня 1998 року). Також ЄСПЛ було констатовано порушення державами статті 6 Конвенції з огляду на незабезпечення особі права на апеляцію, зокрема у справах Parol v. Poland (заява № 65379/13), Madzarovic andothers v. Montenegro(заяви № 54839/17 і 71093/17), Grosamv. The Czech Republic(заява № 19750/13) та Cotorav. Romania(заява № 30745/18). З огляду на викладене є підстави вважати, що відповідно до статті 55 Конституції України та пункту 1 статті 6 Конвенції право позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд є порушеним. Колегія суддів вважає, що повернення позовної заяви із зазначених судом підстав не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права позивача на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим. За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції передчасно повернув позовну заяву, безпідставно вважав, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. При подачі апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605, 60 грн, однак розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється, з огляду на те, що дане судове рішення апеляційної інстанції не є остаточним вирішенням справи по суті. Колегією суддів враховано правову позицію Об`єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16ц, за якою розподіл судових витрат здійснюється по закінченню розгляду справи з врахуванням оскарження процесуальних ухвал. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стахєєв Олександр Олексійович, задовольнити. Ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 травня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 24.09.2025. Судді С. М. Єгорова С. І. Мурашко О. І. Чельник