Постанова Хмельницький апеляційний суд № 677/2089/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2025 року м. Хмельницький Справа № 677/2089/24 Провадження № 22-ц/820/1469/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент Банк» на заочне рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2025 року (суддя Вознюк Р. В.) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У грудні 2024 року АТ «А-Банк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 01 серпня 2014 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі доданої до позовної заяви анкети-заяви відповідач ініціював встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання банківської картки. ОСОБА_1 був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання відповідач в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим заборгованість станом на 09 грудня 2024 року складає 22969,33 грн, з яких: 15712,47 грн - заборгованість за кредитом; 7256,86 грн - заборгованість за процентами. Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача. Заочним рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2025 року в позові відмовлено. АТ «А-Банк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Суд не взяв до уваги те, що відповідач в анкеті-заяві підтвердив факт ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг в А-Банку, користувався кредитними коштами, що свідчить про його ознайомлення та погодження з умовами та правилами надання банківських послуг. Вважає, що суд першої інстанції в силу частини 1 статті 1048 ЦК України мав би стягнути з відповідача проценти за користування кредитом у розмірі облікової ставки НБУ, а також заборгованість за кредитом. Розрахунок заборгованості є обґрунтованим та підтверджується банківською випискою по рахунку. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що Банк не надав доказів укладення з ОСОБА_1 01 серпня 2014 року кредитного договору. Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується. Установлено, що 31 липня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку (а. с. 14). Відповідно до довідки АТ «А-Банк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано картки № НОМЕР_3 строком дії до травня 2018 року, № НОМЕР_4 строком дії до жовтня 2021 року, № НОМЕР_5 строком дії до вересня 2026 року (а. с. 28). Згідно з довідкою за лімітами АТ «А-Банк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання кредитного договору був встановлений кредитний ліміт 15000 грн, який в подальшому змінювався (а. с. 29). За розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором станом на 09 грудня 2024 року складає 22969,33 грн, з яких: 15712,47 грн - заборгованість за кредитом; 7256,86 грн - заборгованість за процентами. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Укладення між сторонами договору про надання банківських послуг відбулося шляхом підписання відповідачем 31 липня 2012 року анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку. Обставини користування ОСОБА_1 кредитними коштами з 01 серпня 2014 року підтверджуються випискою по картці. Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про недоведеність факту укладення договору між сторонами та надання відповідачу кредиту. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у договорі). Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов і правил надання банківський послуг у АТ «Акцент-Банк», як невід`ємні частини укладеного договору. В анкеті-заяві, яка підписана ОСОБА_1 , процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена. Тому за відсутності підпису відповідача, немає підстав вважати, що саме цей витяг з Умов і правил надання банківський послуг у АТ «Акцент-Банк» розумів відповідач, ознайомився і погодився з ним при підписанні анкети-заяви, а також те, що вказаний документ на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному в цьому документі. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 умови та правила надання банківських послуг надані позивачем документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права апеляційний суд відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про правомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами. Безпідставним є посилання а апеляційній скарзі на те, що суд мав би стягнути проценти за користування кредитними коштами в розмірі облікової ставки НБУ на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України, оскільки такі позовні вимоги Банк не заявляв. Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Списання позивачем непередбачених договором процентів, фактично призвело до виникнення заборгованості. Банк не надав належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором за умови проведення розрахунку відповідно до умов кредитування. Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2014 року по 09 грудня 2024 року сума зарахувань в погашення кредиту перевищує суму витрат. Відповідно підстав для стягнення заборгованості немає. Саме з цих підстав має бути відмовлено в позові. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 статті 376 ЦПК України). З огляду на викладене рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» задовольнити частково. Заочне рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта