Ухвала КАС ВС № 320/42808/23

УХВАЛА 24 вересня 2025 року м. Київ справа №320/42808/23 адміністративне провадження №К/990/37807/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Тацій Л.В., суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі №320/42808/23 за позовом Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» до Міністерства молоді та спорту України, третьої особи Громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» про визнання нормативно-правового акту таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2024, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025, у задоволенні позову Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» відмовлено. 15.09.2025 Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» на зазначені судові рішення, подану через підсистему «Електронний суд». Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке. Відповідно до положень пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Позивач у касаційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду від 19.12.2024 (справа №640/24253/21), від 14.08.2019 (справа №826/3196/18), від 14.03.2023 (справа №640/8/21) та наводить окремі цитати з цих постанов. Однак такі цитати наведені позивачем безвідносно до висновків апеляційного суду, які стали підставою для відмови в позові Громадській організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України». Крім того, скаржник у касаційній скарзі не наводить норми матеріального права, яких стосуються висновки в наведених постановах Верховного Суду, та не обґрунтовує подібності правовідносин між правовідносинами у вказаних справах і справі №320/42808/23. Разом з тим обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов. При цьому варто зауважити, що в такому випадку обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах. Таким чином, Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у вказаних справах, аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, та зводяться до їх цитування. Також скаржник зазначає про відсутність висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування статей 1, 40 Закону України «Про фізичну культуру та спорт» у подібних правовідносинах, проте в касаційній скарзі не вказує при цьому підставу касаційного оскарження, яка б могла цим доводам відповідати. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. За такого правового регулювання не зазначення підстав касаційного оскарження, у тому числі їх формальне зазначення, унеможливлює здійснення касаційного перегляду справи. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. За таких обставин, касаційну скаргу Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» слід залишити без руху та встановити скаржнику строк для усунення її недоліку шляхом надання до Верховного Суду касаційної скарги з уточненням підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі (з доказами надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України). На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі №320/42808/23 залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.В. Тацій Н.В. Коваленко В.М. Кравчук Судді Верховного Суду