Постанова 4857 № 260/7783/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/7783/24 пров. № А/857/7773/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М. розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року (суддя Луцович М.М., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Ужгород, дата складання повного тексту не зазначено), в адміністративній справі №260/7783/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, встановив: У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: 1) визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за №071750000274 від 08 листопада 2024 року про відмову позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити позивачу перерахунок і виплату з 01 січня 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 1547 від 29.10.2024, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Закарпатській області на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №260/1105/24, з урахуванням фактично виплачених сум. Відповідачі позовних вимог не визнали, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, в суді першої інстанції кожен подав свій відзив на позовну заяву, у яких просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №071750000274 від 08.11.2024 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01 січня 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №1547 від 29.10.2024, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з відповідача-1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що вказане рішення прийнято судом з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає про те, що оскільки після 2020 року не збільшено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, не відбулось збільшення розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, тому відсутні підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Тому відсутнє право на проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці №1547 від 29.10.2024 року. Крім того, органи Пенсійного фонду наділені виключними повноваженнями щодо призначення, перерахунку та виплати пенсій і суд не може вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції Пенсійного фонду України (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження останнього та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу відповідача-1. Вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та надуманою, а оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити. Суд встановив такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/1105/24 від 19.06.2024 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області видало довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01 січня 2024 року №1547 від 29.10.2024, відповідно до якої суддівська винагорода встановлена у сумі 164874,60 грн. При цьому розмір посадового окладу обчислено з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн (а.с. 14). 04 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання з підстав зміни розміру базового посадового окладу судді на підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/1105/24. До такої заяви було долучено довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №1547 від 29.10.2024, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (а.с. 69). Вказана заява позивача, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке рішенням №071750000274 від 08.11.2024 відмовило ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, у зв`язку з незмінністю розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (а.с. 15). Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи позивачу у проведені перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач діяв протиправно. При цьому суддівська винагорода судді за 2024 рік повинна обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого визначений на 01 січня відповідного року. Суд також врахував, що право позивача на обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, розрахованого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01 січня 2024 у розмірі 3028,00 грн, встановлено рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №260/1105/24, що набрало законної сили. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Положеннями ст.130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. У преамбулі Закону №1402-VIII закріплено, що він визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Згідно ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону № 1774-VIII), базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Водночас пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2017 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі Закон №966-XIV) дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень. Згідно зі статтею 1 цього Закону, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Частиною третьою статті 4 Закону №966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Поряд з тим статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік разом із встановленням на 1 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, був введений такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.. Такі ж норми щодо прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102 грн.) наявні й в Законах України Про державний бюджет України на 2022 рік та Про державний бюджет України на 2023 рік, Про державний бюджет України на 2024 рік. Суд апеляційної інстанції зауважує, що наведені приписи цих законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх у спірному рішенні Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області діяло на законних підставах. Питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду. Так, у постанові від 24 квітня 2025 року по справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне. Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів, починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Оскільки спірним у вказаній справі є питання правомірності визначення щомісячного довічного грошового утримання судді від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні, тому колегія суддів вважає, що наведені висновки Великої Палати Верховного Суду є релевантними до даної справи. Колегія суддів зазначає, що враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 року у справі №240/9028/24, для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а саме, 2102,00 грн.. За наведеного правового регулювання, змісту та обсягу фактичних передумов, які спричинили спір у цій справі, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №1547 від 29.10.2024, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, з урахуванням фактично виплачених сум, позаяк у спірних правовідносинах відповідач-1 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким в задоволенні позовних вимог слід відмовити. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року в адміністративній справі №260/7783/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії скасувати та ухвалити нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин З. М. Матковська