Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/2307/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/2307/24 пров. № А/857/28149/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Носа С.П., суддів Кухтея Р.В., Гуляка В. В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатського апеляційного суду на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №260/2307/24 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на сторонні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,- суддя у І інстанції Іванчулинець Д.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складення повного тексту рішення не зазначено, ВСТАНОВИВ: 09 квітня 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся у Закарпатський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Закарпатського апеляційного суду (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на сторонні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі ГУ ПФУ в Закарпатській області), в якому просив: - визнати протиправними дії Закарпатського апеляційного суду щодо видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. № 02.5/7802/2024 від 25.03.2024, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік; - зобов`язати відповідача видати позивачеві установленої законодавством форми довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці станом на 01 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів та абзацу 4 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 гривень (50 х 3 028,00 х 1,1 регіональний коефіцієнт = 166 540,00 гривень). В обґрунтування позову зазначив, що позивач є суддею у відставці. Закарпатський апеляційний суд видав йому довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 02.5/7802/2024 від 25.03.2024, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік з розрахунку станом на 01.01.2024 - у розмірі 2 102 гривні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, помноживши при цьому на 50 таких розмірів та з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,1 відповідно до частин 3, 4 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів (тобто 2 102 грн х 50 х 1,1 = 115610 грн). На переконання позивача, відповідач протиправно визначився із розрахунковою величиною його посадового окладу, а тому звернувся до суду. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Закарпатського апеляційного суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. № 02.5/7802/2024 від 25 березня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік. Зобов`язано Закарпатський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 7 Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив Закарпатський апеляційний суд, який у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволених вимог. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що чинними штатними розписами Закарпатського апеляційного суду станом на 01.01.2024 зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не відбулись, усі діючі судді отримують суддівську винагороду, виходячи із посадового окладу, обрахованого із прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн у розмірі 115 610 грн, а тому відсутні правові підстави для перерахунку раніше призначеного довічного грошового утримання і видачі з цією метою довідки судді у відставці, виходячи із посадового окладу обчисленого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 встановлено в сумі 3028 грн. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 08 грудня 2016 року рішенням Вищої ради юстиції за № 3094/0/15-16 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням ним заяви про відставку. Наказом Апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2016 року № 6.3.1-349 - відраховано ОСОБА_1 як суддю зі штату цього суду з 14 грудня 2016 року, про що зроблено відповідний запис у трудовій позивача. 20 березня 2024 року позивач звернувся до Закарпатського апеляційного суду із заявою, в якій просив відповідача видати йому довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 1 січня 2024 року та виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів та абзацу 4 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, яким установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 гривень, що призвело до зміни розміру однієї зі складових суддівської винагороді, зокрема базового розміру посадового окладу судді, який відповідно до п. 2 ч. 3, п. 1 ч. 4 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (01.01.2024), а саме 166 540, 00 гривень (50 х 3 028 грн х 1,1 регіональний коефіцієнт = 166 540,00 грн). 26 березня 2024 року Закарпатський апеляційний суд у відповідь на заяву повідомив позивача про прийняте ним рішення, а саме: що відповідно до штатного розпису Закарпатського апеляційного суду на 2024 рік розмір посадового окладу суддів Закарпатського апеляційного суду визначається із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 5 ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік - у розмірі 2 102 гривні, до якого додав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. №02.5/7802/2024 від 25 березня 2024 року. Згідно Довідки № 02.5/7802/2024 від 25 березня 2024 року, станом на 01 січня 2024 року суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, заразом складає 184 976,00 грн, із якої: 115 610,00 грн посадовий оклад; 69 366,00 грн доплата за вислугу років (115 610.00 + 69 366,00 = 184 976,00). Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. У преамбулі Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Статтею 4 Закону №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. За частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Отже, виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть, а розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня. Наведені приписи статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, Відповідач-1 діяв на законних підставах. Колегія суддів зауважує, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №240/9028/24. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зауважує, що наведені приписи абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач-1 діяв на законних підставах. У п.п. 104-106 цієї постанови викладений правовий висновок про те, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (п. 111). Велика Палата Верховного Суду нагадала, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (п. 112). З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Закарпатського апеляційного суду - задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №260/2307/24 - скасувати та прийняти постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Закарпатського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на сторонні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей В. В. Гуляк