Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/1562/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2025 р. Справа № 480/1562/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602 по справі № 480/1562/25 за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив: - визнати протиправною відмову комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 24 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; - зобов`язати комісію з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву та підтвердні документи щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до пункту 24 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 та прийняти рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що відмова Комісії була необгрунтованою, оскільки ігнорувала не лише факт здійснення ним професійного догляду, а й унікальні обставини, підтверджені відповідними документами. Зокрема, відповідач обмежився формальним посиланням на відсутність ступеня споріднення, що не повною мірою відображає суть правовідносин та призводить до порушення прав особи, яка потребує постійного догляду. Незважаючи на наведені позивачем доводи та надані докази, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Своє рішення суд мотивував тим, що пункт 24 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» стосується лише двох конкретних категорій військовозобов`язаних, до яких позивач не належить. Також суд вказав, що пункти 9 та 14 частини 1 статті 23 Закону, що регулюють підстави для відстрочки за доглядом, вимагають наявності відповідного ступеня споріднення, якого між позивачем та ОСОБА_2 немає. Вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на надмірно формальному тлумаченні положень статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до відсутності системного аналізу законодавства та неналежного врахування принципу верховенства права, який включає застосування міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Зокрема, суд не надав належної оцінки аргументам позивача щодо можливості застосування пункту 24 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1040 від 06.10.2021 з 03.10.2024 йому призначено компенсацію за надання соціальних послуг. Даний факт підтверджується довідкою про отримання (неотримання) допомоги від 06.11.2024 року № 01-10/2809 (а.с.17). Згідно відповіді № 01-12/6237 від 10.10.2024 на звернення від 10.10.2024 (вх. №01 12/30638) про надання інформації, позивач включений до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі (а.с.18). З договору про надання соціальних послуг на професійній основі від 03.10.2024 № 1-10/23 позивач здійснює догляд на професійній основі за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , особою з інвалідністю І групи, якому за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на професійній основі від фізичної особи (а.с.19-20). У зв`язку з чим, ОСОБА_1 , на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , подав заяву від 13.01.2025 за формою, визначеною у додатку 4 з документами, які, на його думку, підтверджують право на відстрочку (а.с. 84-95). Комісія для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Комісія) 16.01.2025 розглянула дану заяву з доданими документами. За результатами її розгляду Комісією було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 та оформлено письмове повідомлення про це, із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 Порядку, за вих. №2/224 від 16.01.2025 (а.с.99). Зокрема, зазначено, що статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним, які здійснюють постійний догляд за особами, які не належать до першого, другого, або третього ступеня спорідненості. Вважаючи відмову відповідача у наданні йому відстрочки протиправною, позивач звернувся до суду з позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не є членом сім`ї ОСОБА_1 першого другого або третього ступеня споріднення, на підставі чого Комісією правомірно було відмовлено у наданні йому відстрочки, а також підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно із п. 14, як і згідно п. 24 , ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ немає. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ст. 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та діє до цього часу. Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає проходження військової служби. Відповідно до ст. 3 Закону №2232-ХІІ правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «;Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України "Про загальну мобілізацію" № 3543-XII. (далі Закон № 3543-ХІІ). Відповідно до ст.1 Закону № 3543-ХІІ: - мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; - особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій; Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачено підстави надання, перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках. Колегія суддів відмічає, що під час розгляду заяв та підтверджуючих документів, комісія керується Законами України, а також вищевказаним Порядком від 16.05.2024 №560. Додаток 5 до даного Порядку визначає вичерпний перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Так, за наявності підстави, передбаченої пунктом 24 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військовозобов`язані додають до заяви копії таких документів: для військовозобов`язаних, зазначених у пункті 7-1 глави ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», - військово-обліковий документ з відміткою про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби відповідно до Указу Президента України від 7 березня 2024 р. №149; для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці восьмому підпункту 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», - довідка про займану посаду, засвідчена в установленому законодавством порядку. Тобто, під пункт 24 частини 1 статті 23 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підпадає дві категорії військовозобов`язаних: 1) зазначені у пункті 7-1 глави ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: «7-1. Установити, що під час проведення загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX, та дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, військовослужбовці базової військової служби, строк військової служби яких, встановлений частиною першою статті 23 цього Закону, закінчився під час дії воєнного стану та військову службу яких продовжено понад встановлені строки відповідно до частини дев`ятої статті 23 цього Закону, як виняток з положень частини дев`ятої статті 23 цього Закону звільняються з військової служби в запас у строки, визначені Указом Президента України. Такі особи не можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації протягом дванадцяти місяців з дня звільнення з військової служби в запас, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу»; 2) зазначені в абзаці восьмому підпункту 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»: «військовозобов`язані працівники центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності, та державного правоохоронного органу, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації». У той же час, позивачем до заяви про надання відстрочки не додано жодного документа, який підтверджує, що він належить до вищевказаних військовозобов`язаних. Так, до заяви від 13.01.2025 позивач додав: копії паспорту ОСОБА_1 , витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, заяви ОСОБА_2 , довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 , висновку №1920 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі щодо ОСОБА_2 , договору 01-10/23 про надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, акту про надані соціальні послуги з догляду на професійній основі за листопад 2024 року, довідки Київського міського центру соціальних служб Департаменту соціальної та ветеранської політики Київської міської державної адміністрації від 13.09.2024 №02/0646, відповіді Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 10.10.2024 №01-12/6237, відповіді Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 11.11.2024 №101/38- 101/Ф-3245-640, відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 від 03.12.2024 №1/6/8687, відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 від 09.12.2024 №3/4815. Тобто, позивач до заяви про надання відстрочки додає документи про те, що він здійснює догляд на професійній основі за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , особою з інвалідністю І групи, якому за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на професійній основі від фізичної особи. Разом з тим, статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено надання відстрочки військовозобов`язаним, які зайняті постійним доглядом у таких випадках: - пункт 9 частини 1 зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду; - пункт 14 частини 1 члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи. Тобто, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації по здійсненню постійного догляду, необхідною умовою є ступінь спорідненення військовозобов`язаного та особи, яка такого догляду потребує. Дана стаття не передбачає такої підстави для надання відстрочки військовозобов`язаному, як зайнятість постійним доглядом за особою, яка не є його членом сім`ї першого другого або третього ступеня споріднення. Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_2 не є членом сім`ї ОСОБА_1 першого другого або третього ступеня споріднення, на підставі чого Комісією правомірно було відмовлено у наданні йому відстрочки, а підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно із п. 14, як і згідно п. 24 , ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ немає. Отже, відповідач дотримався передбаченої законодавством процедури розгляду звернення про надання відстрочки, у встановлений законом строк повідомив заявника (позивача) із зазначенням причини відмови за формою встановленою Порядком №560, а тому з урахуванням наведеного, підстави для задоволення позову відсутні. Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 по справі №480/1562/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк В.А. Калиновський