Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 541/2258/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2025 р. Справа № 541/2258/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01.07.2025, суддя Вірченко О.М., по справі № 541/2258/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати постанову поліцейського Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області сержанта поліції Карпенка С.А. у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4747828 від 16.05.2025, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01.07.2025 позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення від 16.05.2025 серії ЕНА № 4747828 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Провадження у справі закрито. Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на не врахування судом першої інстанції даних наданих відповідачем відеозаписів, на яких зафіксовано, що за кермом ВАЗ 21081, д.н.з. НОМЕР_1 перебував саме ОСОБА_1 . З іншого відеозапису вбачається, що у той момент, коли інспектор поліції наближався до транспортного засобу після його зупинки, позивач, намагаючись уникнути відповідальності, пересідає з водійського сидіння на пасажирське. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судовим розглядом, 16.05.2025 поліцейським Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області сержантом поліції Карпенком С.А. винесено постанову серії ЕНА № 4747828 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. За даними оскаржуваної постанови, 16.05.2025 о 20 год. 01 хв. по трассі Миргород, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21081, д.н.з. НОМЕР_1 , позивач не пред`явив посвідчення водія, чим порушив п. 2.1 Правил дорожнього руху України. Позивач, не погоджуючись із постановою у справі про адміністративне правопорушення, звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що є недоведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки з наданих відеозаписів неможливо візуально встановити чи був позивач за кермом. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Частиною 5 ст. 14 Закону України Про дорожній рух встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Відповідно до п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України. Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до п.п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису. На підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення (керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії), відповідачем надано носій із відеозаписами з відеореєстратора та службової нагрудної відеокамери, яка розміщена на одязі поліцейських, про які міститься також відмітка в постанові про адміністративне правопорушення. Так, відеофайл VID 20250517-WA0006 (00:17) з реєстратора поліцейського автомобіля містить запис руху автомобіля, що здійснював буксирування транспортного засобу ВАЗ 21081. На наступному за хронологією подій відеозаписі 20250516200201ME DIA_IDKravchuk_S_20250520225608 з бодікамери поліцейського зафіксовано момент після зупинки транспортного засобу, позивач перебував на передньому сидінні, втім за кермом перебувала інша особа. На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що із досліджених відеоматеріалів не встановлено перебування ОСОБА_1 на водійському місці та керування ним транспортним засобом у русі, перед початком руху, або під час завершення руху. При цьому, із наданих відеозаписів не видається можливим встановити особу, яка здійснювала керування транспортним засобом. Отже, відповідач не надав доказів на підтвердження події правопорушення, а саме руху транспортного засобу та керування ОСОБА_1 автомобілем, що виключає можливість встановити наявність правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Посилання апелянта на те, що позивач з метою уникнення відповідальності після зупинки транспортного засобу намагався пересісти з водійського місця на пасажирське, висновків суду не спростовують, оскільки судовим розглядом не встановлено факту керування позивачем транспортним засобом. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що наданими доказами беззаперечно не підтверджено керування позивачем транспортним засобом за відсутності посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а отже і вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таким чином, у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01.07.2025 по справі № 541/2258/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов