Постанова 4851 № 552/6408/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2025 р.Справа № 552/6408/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. представника позивача - Срібної Є.С., відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 31.07.2025 (головуючий суддя І інстанції: Самсонова О.А.) по справі № 552/6408/25 за позовом Київського районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області до ОСОБА_1 про адміністративне затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення примусового видворення, ВСТАНОВИВ: Київський відділ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - затримати громадянина РФ ОСОБА_1 строком на 6 місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення виконання рішення Київського відділу у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області про примусове видворення від 14.11.2024 №

15. В обґрунтування позову зазначив, що 07.06.2022 УДМС України в Полтавській області скасовано рішення про оформлення громадянства України ОСОБА_1 , 14.11.2024 притягнуто його до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 203 КУпАП. В листопаді 2024 органом ДМС прийнято рішення про примусове видворення громадянина РФ ОСОБА_1 з України, яке ним не оскаржено у судовому порядку. Із заявами як про надання дозволу на імміграцію та щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту ОСОБА_1 до уповноважених органів не звертався. Оскільки у ОСОБА_1 відсутні підстави для подальшого проживання/перебування в Україні, відсутній дійсний паспортний документ, що дає право на виїзд, офіційні джерела доходів, позивач вважав, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що відповідач перешкоджатиме проведенню процедури видворення. У зв`язку з наведеним Київський відділ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31.07.2025 позов задоволено. Затримано громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення виконання рішення Київського відділу у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області про примусове видворення від 14.11.2024 №15. Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано відсутність належних доказів щодо його належності до громадянства РФ. Вказує, що народився та постійно мешкав на території України, його рідні також є громадянами України, а отже відповідач підпадає під дію статей 7, 8 Закону України «Про громадянство України». Зауважує, що намагався як вийти з громадянства РФ, так і набути громадянство України, водночас, з причин, які від нього не залежать, не отримав відповідних документів. Як наслідок, вважає що його поміщення до ПТПІ не має мети спроможної для своєї реалізації. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідачем подано відповідь на відзив позивача, в якому просить врахувати надані письмові пояснення та відмовити в задоволенні позову, а відзив на апеляційну скаргу вважати необґрунтованим та безпідставним. В судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином РФ, що підтверджується копією закордонного паспорта № НОМЕР_1 , виданого посольством Росії в Україні (а.с. 131). 02.07.2007 ОСОБА_1 безстроково документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні (а.с. 133). 06.12.2019 ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення громадянина України, терміном дії до 28.10.2021 (а.с. 56). 07.06.2022 Управлінням Держаної міграційної служби України в Полтавській області прийнято рішення про припинення громадянства України ОСОБА_1 відповідно до ст. 21 Закону України «Про громадянство України», що вбачається з довідки від 14.11.2024 Київського відділу у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області. За фактом порушення громадянином РФ ОСОБА_1 законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме проживання без документів на право проживання в Україні, Київським відділом УДМС у Полтавській області прийнято постанову від 14.11.2024 серії ПН МПТ № 003142, якою відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.203 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 3 400,00 грн, яка цього ж дня отримана ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис (а.с. 13). Доказів оскарження постанови матеріали справи не містять. 14.11.2024 Київським відділом у м. Полтаві УДМС України у Полтавській області прийнято рішення №15 про примусове видворення з України громадянина РФ ОСОБА_1 , яким вирішено примусово видворити відповідача за межі території України, копія якого вручена ОСОБА_1 під підпис в цей же день (а.с. 14-16). Рішення є чинним, не скасованим, доказів його оскарження в судовому порядку матеріали справи не містять. У зв`язку з наявністю таких підстав, які створюють підстави для затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, що передбачено ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», позивач в порядку ст. 289 КАС України звернувся до суду з вимогою затримати громадянина РФ ОСОБА_1 строком на 6 місяців з поміщенням його до ПТПІ. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач знаходиться на території України без законних підстав, не виконав у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове видворення, тому є обґрунтовані підстави вважати, що останній буде ухилятись від виконання такого рішення, а отже наявні підстави для його затримання та поміщення на шість місяців до ПТПІ з метою забезпечення виконання рішення від 14.11.2024 №

15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон № 3773-VI) іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Частиною 16 ст. 4 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України. Відповідно до частин 1, 3 ст. 9 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України. Частинами 1, 8 ст. 26 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону). Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Частиною 4 ст. 30 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені у статті 289 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. Згідно з ч. 13 ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. З аналізу вказаних норм вбачається, що до іноземця, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, може бути застосований такий захід як затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України. Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 по справі №296/8455/22 зазначив, що за наявності перелічених статтею 289 КАС України умов, існує правова можливість здійснити затримання іноземця як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації. Але в будь-якому випадку повинна існувати така умова як примусове видворення. При цьому, такий захід як затримання не застосовується автоматично, а лише за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.289 Кодексу, а саме: за наявності обґрунтованих підстав вважати, що такий іноземець ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України. Судом встановлено, що 14.11.2024 Київським відділом у м. Полтаві УДМС України у Полтавській області прийнято рішення №15 про примусове видворення з України громадянина РФ ОСОБА_1 . Згідно рішення 14.11.2024 працівниками Київського відділу Управління ДМС у Полтавській області виявлено громадянина РФ ОСОБА_1 , який є уродженцем України, 06.12.2019 органом ДМС оформлено тимчасове посвідчення громадянина України, строком дії до 28.10.2021. 07.06.2022 Управлінням Держаної міграційної служби України в Полтавській області відповідно до пункту 97 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 / 2001 скасовано рішення про оформлення громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Лубни Полтавської області. 14.11.2024 громадянин РФ ОСОБА_1 повернув документ, що підтверджує громадянство України та отримав довідку про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Громадянин РФ ОСОБА_1 із заявою про надання дозволу на імміграцію протягом 30 днів до підрозділів Державної міграційної служби України не звертався. Заяви щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту до підрозділів Державної міграційної служби не надходили. Ураховуючи викладене, у громадянина РФ ОСОБА_1 відсутні підстави для подальшого проживання/перебування в Україні, відсутній дійсний паспортний документ, що дає право на виїзд не має власного житла та офіційного джерела доходів. Як наслідок, громадянин РФ ОСОБА_1 буде ухилятись від виїзду з території України в добровільному порядку. Колегія суддів зазначає, що рішення про примусове видворення з України ОСОБА_1 , а також скасування громадянства України щодо відповідача не є предметом спору у цій справі. Доказів оскарження зазначених рішень судом не встановлено. Також матеріали справи не містять будь-яких доказів самостійного звернення відповідача до територіальних органів ДМС із заявою про надання дозволу на імміграцію або визнання його біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту. Доводи скаржника щодо народження та постійного проживання його на території України, наявність у його рідних громадянства України колегія суддів вважає такими, що не спростовує наявність у нього громадянства Російської Федерації та не свідчать про перебування на території України на законних підставах. Колегія суддів зауважує, що у відношенні відповідача прийнято рішення від 07.06.2022 про скасування рішення про оформлення громадянства України. Як доказів оскарження наведеного рішення, так і вчинення дій по набуттю громадянства України відповідачем не надано. Доводи апелянта щодо відсутності у матеріалах справи належних доказів його приналежності до громадянства РФ спростовуються наявною в матеріалах справи копією закордонного паспорту № НОМЕР_1 , виданого громадянину РФ ОСОБА_1 посольством Росії в Україні. Колегія суддів звертає увагу, що рішення про примусове видворення не виконується відповідачем майже вісім місяців з дня його ухвалення (14.11.2024) по день розгляду справи в суді першої інстанції (31.07.2025) та майже рік на час вирішення справи в суді апеляційної інстанції (24.09.2025). Перебуваючи на території України протягом значного періоду часу, відповідач не скористався можливістю легалізувати своє перебування. Відповідно до п «f» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції. Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, обставин, які вказані в статті 5 Конвенції або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та які унеможливлюють примусове видворення відповідача за межі України не встановлено. Верховний Суд в постанові від 27.02.2020 по справі №585/2811/19 зазначив, що затримання особи-відповідача не зважаючи на серйозність заходу, з огляду на встановлені судами фактичні обставини, є цілком виправданими та належними, тому як в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатніми для гарантування виконання такою особою певних обов`язків пов`язаних із залишенням території України. Затримання до закінчення проведення процедури видворення, в тому числі для належної ідентифікації особи, відповідає національному законодавству, воно є також необхідним за конкретних обставин. Враховуючи вищевикладене, з метою завершення процедури примусового видворення відповідача до країни громадянської приналежності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для затримання відповідача строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення виконання рішення Київського відділу у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області про примусове видворення від 14.11.2024 №15. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 289, 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 31.07.2025 по справі № 552/6408/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц В.А. Калиновський