Постанова 4851 № 539/5667/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Мирошникова О.Ш. 06 лютого 2024 р.Справа № 539/5667/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 грудня 2023 року по справі за позовом Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання іноземця в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, - В с т а н о в и в: 30.11.2023 року позивач Лубенський відділ Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області звернувся до суду з позовом, яким, з урахуванням уточнень, просить продовжити строк затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 у ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , строком на шість місяців. В обґрунтування вимог позивач зазначає, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19.05.2022 року у справі № 539/850/22 задоволено позов Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України та його затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в України, примусове видворення з України. ОСОБА_1 08.12.2022 року поміщено до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні». Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.05.2022 року у справі № 539/2300/23 продовжено строк затримання ОСОБА_1 на шість місяців. На цей час відповідач перебуває в ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні» та питання щодо його примусового видворення не виконано з огляду на відсутність співпраці збоку іноземця та відсутність у нього документа, що дає право на виїзд з України. Через повномасштабну агресію російської федерації проти України дипломатичні відносини між Україною та росією розірвані. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05.12.2023 року відмовлено у задоволенні вимог позову Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області. Висновок суду вмотивований тим, що припиненням дипломатичних відносин між Україною та рф не може бути підставою для затримання відповідача до граничного строку у вісімнадцять місяців без вжиття з боку державних органів України будь-яких заходів, направлених на його ідентифікацію та видворення за межі України. Також суд зазначив, що на час звернення з цим позовом до суду будь-яких заходів з метою ідентифікації відповідача та закінчення процедури його видворення за весь час затримання відповідача з 08.12.2022 року, крім подекадних опитувань відповідача, позивач не вживав. Подальше утримання в пункті тимчасового перебування відповідача, який незаконно перебуває в Україні, фактично позбавляють його свободи на тривалий строк. Суд врахував обставини повномасштабного вторгнення рф на територію України й подальше припинення дипломатичних відносин між країнами та вважав, що є неприпустимою бездіяльність позивача як державного органу, який не вживає всі можливі заходи з метою забезпечення закінчення процедури видворення відповідача за межі території України за допомогою третіх країн. Крім того суд не погодився з твердженням представника позивача про відсутність співпраці з боку відповідача під час процедури його ідентифікації, оскільки відповідач надав позивачу всі наявні у нього документи, які підтверджують його особу, зокрема, прострочений паспорт громадянина рф, паспорт громадянина СРСР, військовий квиток, довідку з своєю фотокарткою про місце свого проживання в Україні з 1999 року. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким продовжити строк затримання громадянину рф ОСОБА_1 у ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні» строком на шість місяців. Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує фактично аналогічними доводами, що наведені у позові. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи. За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав. Судовим розглядом справи установлено, що 07.06.1991 року відділом внутрішніх справ Северодвинського міськвиконкому Архангельської області ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Чудновці Лубенського району Полтавської області, українцю був виданий паспорт зразка колишнього СРСР (а.с. 50 звор. 53). Відповідно до довідки сільського голови Остапівської сільської ради Лубенського району Полтавської області від 14.05.2013 року № 02-24/101, ОСОБА_1 дійсно проживає з 17.07.1999 року (без реєстрації) по АДРЕСА_2 (а.с. 49). Згідно із копією паспорту громадянина російської федерації НОМЕР_1 , що отриманий ОСОБА_1 08.05.2013 року (термін дії 08.05.2018 року) ОСОБА_1 є громадянином рф. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19.05.2022 року у справі № 539/850/22 задоволено позов Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання для ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, примусове видворення з України (а.с. 39-40). 07.12.2022 року УДМС в Полтавській області прийняло рішення про поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України громадянина російської федерації ОСОБА_1 . Також, означеним рішення установлено, що ОСОБА_1 прибув в Україну в 1999 році до своєї матері. 08.05.2013 року в посольстві російської федерації ОСОБА_1 документований паспортом рф 51№5715257 з терміном дії 08.05.2018 року. 29.09.2021 року відносно громадянина рф ОСОБА_1 прийняте рішення про примусове повернення з України та його зобов`язано покинути території України у строк до 12.10.2021 року. З вказаним рішенням ОСОБА_1 був ознайомлений 29.09.2021 року та зобов`язався виконати не пізніше 11.10.2021 року. У термін передбачений для добровільного виконання рішення про примусове повернення з України, громадянин рф ОСОБА_1 не залишив територію України. (а.с. 35). 08.12.2022 року відповідач поміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні», де на цей час і перебуває. Міністерство закордонних справ України листом № 71/14-500-60778 від 26.05.2023 року, у зв`язку із дорученням Прем`єр міністра Д. Шмигаля від 09.05.2023 року № 13623/1/1-233 щодо виконання положень Закону України від 10.04.2023 року № 3027-ІХ «Про припинення дії Угоди між Кабінетом Міністрів України та урядом російської федерації про порядок перетинання українсько-російського державного кордону жителями прикордонних регіонів України та російської федерації», повідомило Державну міграційну службу України про те, що 9 травня ц.р. Посольство України в Королівсьтві Нідерланди поінформувало російську сторону про рішення української сторони припинити дію вищезгаданої угоди. Враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 11 Угоди вона залишається чинною до закінчення 6 місяців з дати письмового повідомлення однієї із сторін про свій намір припинити дію, дія зазначеного міжнародного договору припиняється 09.11.2023 року (а.с. 5) Рішенням Лубенського міськрайонного суду від 30.05.2023 року у справі № 539/2300/23, продовжено строк затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні» який незаконно перебуває в Україні, на строк шість місяців.. Міністерство закордонних справ України листом № 71/15-500-48091 від 06.07.2022 року повідомило Державну міграційну службу України про те, що через повномасштабну агресію російської федерації проти України дипломатичні відносини між Україною та росією розірвані. Діяльність посольства та консульських установ держави агресора на території України припинена. Представлення інтересів рф дипломатичним представництвом третьої держави в Україні не здійснюється. Зазначене унеможливлює надання органами дипломатичної служби України будь-якого сприяння у підтвердженні особи і документуванні громадян країни агресора та, відповідно, розгляд направлених до МЗС звернень (а.с. 4). Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області листом від 10.07.2023 року, з метою документування іноземця після відновлення роботи посольств та консульських установ рф в Україні, зокрема, просило ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні» сприяння у заповненні громадянином рф ОСОБА_2 заяви про видачу свідоцтва на в`їзд (повернення) в рф ьа опитувального листа (а.с. 20). Відповідно до листа ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні» від 28.07.2023, з ОСОБА_1 проводилися щодекадні опитування з метою отримання інформації, необхідної для ідентифікації та здійснення примусового видворення. В ході опитування він повідомив, що не бажає повертатися в російську федерацію та не має коштів для придбання квитка (а.с. 16). У заяві від 26.10.2023 року, ОСОБА_1 відмовився заповнювати заяву про видачу свідоцтва на повернення в рф, оскільки він вважає, що він є українець, та зазначив, що має документ, який не підтверджує громадянство рф (а.с. 17). ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні» листом від 31.10.2023 року № 4877.5/945-23 повідомило заступника начальника управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про те, що відповідачу було запропоновано заповнити заяву про отримання свідоцтва на ім`я (повернення) в рф та опитувальний лист, але ОСОБА_1 в категорічній формі відмовився заповнювати дані документи (а.с. 19). ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні» листом повідомило заступника начальника управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про те, що відповідно до листа ДСІОБГ від 07.04.2023 року № 8.4-1514-23 з ОСОБА_1 проводились опитування з метою отримання інформації необхідної для ідентифікації та здійснення примусового видворення. В ході опитування він повідомив, що не бажає повертатися до рф та не має коштів для придбання квитка (а.с. 18). Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що за ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України від 22.09.2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI). Частиною 4 ст. 30 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені у статті 289 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. Частиною 11 ст. 289 КАС України встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців (ч. 11 ст. 289 КАС України). Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (ч. 12 ст. 289 КАС України). Згідно з ч. 13 ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Вирішуючи питання про те, чи є обставини, пов`язані з пандемією COVID-19 та превентивними заходами із обмеження/зупинення авіасполучення з певною державою, такими, що унеможливлюють примусове видворення іноземця, який незаконно перебуває в Україні, та є підставою для продовження строку його затримання, Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 року у справі № 743/1046/20 дійшов висновку, що перелік умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи та які є підставою для продовження строку її затримання в ПТПІ, наведений у ч. 13 ст. 289 КАС України і цей перелік є вичерпним. Колегія суддів вважає його застосовним до обставин цієї справи, що так само стосуються питання продовження строку затримання іноземця, який незаконно перебуває в Україні, за умов, розцінених позивачем такими, що унеможливлюють забезпечення його примусового видворення. Як установлено судом, відповідач під час процедури його ідентифікації надав позивачу всі наявні у нього документи, які підтверджують його особу, зокрема, прострочений паспорт громадянина рф, паспорт громадянина колишнього СРСР, військовий квиток, довідку зі своєю фотокарткою про місце свого фактичного проживання в Україні з 1999 року. Разом з тим, неможливість забезпечити примусове видворення громадянина рф ОСОБА_1 протягом останніх дванадцяти місяців з дня його затримання і розміщення в ПТПІ, позивач пов`язував з припиненням дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією та припиненням діяльності посольств та консульських установ рф на території України. Таким чином, позивач не посилався на умови, визначені у ч. 13 ст. 289 КАС України, за яких неможливо, зокрема, забезпечити примусове видворення особи, а саме: на відсутність співпраці з боку іноземця під час процедури його ідентифікації або неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця чи документів, необхідних для його ідентифікації. Вище вказана позиція суду узгоджується із висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 26.09.2023 року у справі № 158/1645/23 За наведених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені позивачем обставини не є підставою для затримання відповідача до граничного строку у вісімнадцять місяців без вжиття з боку державних органів України будь-яких заходів, направлених на його ідентифікацію та видворення за межі України. Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області - залишити без задоволення, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 грудня 2023 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц