Постанова 4811 № 462/7627/24

Справа №462/7627/24 Головуючий у 1 інстанції:Галайко Н. М. Провадження №22-ц/811/970/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М., секретар: Чиж Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Залізничного районного суду м.Львова в складі судді Галайко Н.М. від 11 березня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, - в с т а н о в и л а : рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 11 березня 2025 року позовну заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за договором про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» № 19677650_Restruct від 28.04.2023 року у сумі 110 183 (сто десять тисяч сто вісімдесят три) грн. 04 коп., з яких: -110 181 грн. 69 коп. заборгованість по тілу кредиту; -1 грн. 35 коп. заборгованість за відсотками. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 2 016 (дві тисячі шістнадцять) грн. 04 коп. Вказане рішення оскаржило АТ «Таскомбанк». В апеляційній скарзі просять рішення Залізничного районного суду м.Львова від 11 березня 2025 року в оскаржуваній частинні скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Зазначають, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про стягнення з відповідача комісії є нікчемною та не може бути задоволена. Звертають увагу, що 28.04.2023 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про надання кредиту № 19677650_Restruct. Відповідно до умов даного договору позичальнику, зокрема, було надано кредит у сумі 112 141,69 грн. строком на 60 місяців. Підписанням кредитного договору, позичальник підтвердив, що він попередньо ознайомлений та у письмовій формі у повному обсязі отримав від банку інформацію, визначену у ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування». Щомісячна комісія за обслуговування кредиту передбачена Кредитним договором, який підписано сторонами. При цьому, як зазначалося, позичальниця була ознайомлена з усіма умовами кредитного договору та погодилася з ними. Крім цього, комісія банком була встановлена за обслуговування кредиту за ряд послуг, зокрема, як: здійснення коригування кредитних зобов`язань; коригування розміру платежу; оформлення нового графіку повернення кредиту; виконання доручення за договірне списання коштів; інформування позичальника стосовно кредитної історії; надання консультаційних послуг, тощо. В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України. Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 6, 205, 207, 215, 525, 526, 610, 612, 625, 626, 628, 638, 639, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, ст.ст.11, 12 ЗУ «Про споживче кредитування», постанову Верховного Суду від 08.02.2023 у справі «359/12165/14-ц, та задовольняючи позовну заяву частково, виходив з того, що 28.04.2023 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» № 19677650_Restructпро надання кредиту (а.с. 7-10). Загальна сума кредиту 112 141 грн. 69 коп.; строк кредиту 60 місяців (з 28.04.2023 року по 28.04.2028 року); проценти за користування кредитом: 0, 001%; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості, база розрахунку, порядок обчислення та сплати) 2, 90% щомісячно (п. 1.2.1, 1.2.5, 1.2.8, 1.4 договору). Відповідно до п. 1.10 договору банк на умовах цієї заяви-договору зобов`язується надати Позичальнику споживчий кредит «Врегулювання кредитної заборгованості», а позичальник (споживач) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі на умовах, встановлених цією заявою-договором. Кредит надається на рефінансування заборгованості позичальника в АТ «Таскомбанк» у сумі 112 141 грн. 69 коп., шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Таскомбанк». Протягом строку дії заяви-договору розміри процентів та комісій залишаються незмінними. Згідно з п. 1.11 договору цією заявою-договором позичальник доручає банку проведення дебетового переказу коштів для погашення заборгованості за кредитним договором № 6965742767 від 24.11.2021 року у сумі 112 141 грн. 69 коп., з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Таскомбанк», на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Таскомбанк». Згода дебетування рахунку позичальника (споживача) за цим пунктом заяви-договору є безвідкличною. 26.07.2024 року АТ «Таскомбанк» направило ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту (а.с. 16). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором року станом на 26.08.2024 року становить 165 468 грн. 91 коп., з яких: 110 181 грн. 69 коп. заборгованість по тілу кредиту; 1 грн. 35 коп. заборгованість за відсотками; 55 285 грн. 87 коп. заборгованість по комісії. Матеріалами справи підтверджено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по тілу кредиту прострочених відсотків за кредитом. Водночас, суд зазначав, що відповідач доводів позивача про таку заборгованість не спростувала, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості за кредитним договором до суду не подав, як і доказів неотримання кредитних коштів. Суд звернув увагу на те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення п. 1.4 договору про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» № 19677650_Restruct та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи викладене вимога позивача про стягнення з відповідача 55 285 грн. 87 коп., які нараховані, як комісія за обслуговування кредитної заборгованості, є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи і вимогам закону, та підстав для скасування оскаржуваного рішення немає. У жовтні 2024 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просило: - стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» кредитну заборгованість за Заявою-договором від 28.04.2023 №19677650_Restruct про надання кредиту, що станом на 26.08.2024 становить 165 468,91 грн; В обґрунтування позову покликались на те, що 28.04.2023 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір № 19677650_Restructпро надання кредиту. Відповідно до змісту кредитного договору кредитування відповідача здійснювалось на наступних умовах: загальна сума кредиту 112 141 грн. 69 коп.; строк кредитування 60 місяців; спосіб надання коштів: безготівкове перерахування на поточний рахунок позичальника; розмір процентної ставки за користування кредитом: 0, 001% річних; комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 2, 90%. Через неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, станом на 26.08.2024 року заборгованість утворилася заборгованість у сумі 165 468 грн. 91 коп., з яких: 110 181 грн. 69 коп. заборгованість по тілу кредиту; 1 грн. 35 коп. заборгованість за відсотками; 55 285 грн. 87 коп. заборгованість по комісії. Повідомленням-вимогою АТ «Таскомбанк» позичальниця була повідомлена про наявність заборгованості за кредитним договором та про необхідність її погашення. Однак зазначені порушення не були усунені, а заборгованість так і не була погашена. Враховуючи вказане, сторона позивача просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України) Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. В силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, 28.04.2023 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» № 19677650_Restruct про надання кредиту (а.с. 7-10). Загальна сума кредиту 112 141 грн. 69 коп.; строк кредиту 60 місяців (з 28.04.2023 року по 28.04.2028 року); проценти за користування кредитом: 0, 001%; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості, база розрахунку, порядок обчислення та сплати) 2, 90% щомісячно (п. 1.2.1, 1.2.5, 1.2.8, 1.4 договору). Відповідно до п. 1.10 договору банк на умовах цієї заяви-договору зобов`язується надати Позичальнику споживчий кредит «Врегулювання кредитної заборгованості», а позичальник (споживач) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі на умовах, встановлених цією заявою-договором. Кредит надається на рефінансування заборгованості позичальника в АТ «Таскомбанк» у сумі 112 141 грн. 69 коп., шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Таскомбанк». Протягом строку дії заяви-договору розміри процентів та комісій залишаються незмінними. Згідно з п. 1.11 договору цією заявою-договором позичальник доручає банку проведення дебетового переказу коштів для погашення заборгованості за кредитним договором № 6965742767 від 24.11.2021 року у сумі 112 141 грн. 69 коп., з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Таскомбанк», на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Таскомбанк». Згода дебетування рахунку позичальника (споживача) за цим пунктом заяви-договору є безвідкличною. 26.07.2024 року АТ «Таскомбанк» направило ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту (а.с. 16). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором року станом на 26.08.2024 року становить 165 468 грн. 91 коп., з яких: 110 181 грн. 69 коп. заборгованість по тілу кредиту; 1 грн. 35 коп. заборгованість за відсотками; 55 285 грн. 87 коп. заборгованість по комісії. На підтвердження своїх вимог щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та прострочених відсотків АТ «Таскомбанк» надало належні, достатні та допустимі докази, зокрема, первинні бухгалтерські документи про зарахування на рахунок позичальника визначених договором кредитних коштів (виписка по особовому рахунку). Також, до матеріалів справи долучено: статут АТ «Таскомбанк» (а.с. 17-20), виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 23-30), паспорт споживчого кредиту за продуктом «Врегулювання кредитної заборгованості» (а.с. 12). Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачка після отримання кредиту, користувалася кредитним коштами, що підтверджується випискою з рахунку та що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачкою оспорювався чи визнавався недійсним. Отже, з наданих доказів слід вважати обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки суми заборгованості за основною сумою кредиту та простроченими відсотками за кредитом. Окрім того, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачка доводів позивача про таку заборгованість не спростувала, контррозрахунку заборгованості не зробила, доказів сплати заборгованості за кредитним договором до суду не подала, як і доказів неотримання кредитних коштів. Що стосується стягнення з відповідачки заборгованості за комісією за кредитним договором, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно у задоволенні такої вимоги відмовлено. Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультрактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування». Судом першої інстанції правильно встановлено, що з матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Так, із розрахунків наданих позивачем вбачається, що відповідачці нарахована комісія за кредитним договором №19677650_Restructвід 28.04.2023 у розмірі 55285,87 грн. Вказану суму слід вважати платою за обслуговування кредитної заборгованості, яка за законом повинна надаватись безоплатно, а відтак колегія суддів вважає, що підстави для стягнення суми за надання кредиту в розмірі 55285,87 грн. в ідсутні, за нікчемною умовою договору, що правильно встановлено судом першої інстанції. Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 11 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 23 вересня 2025 року. Головуючий: Я.А. Левик Судді: Н.П. Крайник М.М. Шандра