Постанова Кропивницький апеляційний суд № 389/1489/25

ПОСТАНОВА Іменем України 15 липня 2026 року м. Кропивницький справа № 389/1489/25 провадження № 22-ц/4809/1014/26 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді Карпенко О. Л., Письменний О. А., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк»; відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовомАкціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргоюАкціонерного товариства «Таскомбанк» на заочне рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня 2026 року ( ОСОБА_2 ). В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») звернулося до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом, відповідно до якого просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кредитну заборгованість за заявою-договором №1130480-700 про надання кредиту від 15 грудня 2020 року, що станом на 21 квітня 2025 року становить 75273,23 грн, у тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 37058,69 грн; заборгованість по відсоткам 4,41 грн; заборгованість по комісії 38210,13 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15 грудня 2020 року між АТ «Таскомбанк» (Кредитодавець, Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) шляхом підписання заяви-договору №1130480-700 укладено договір про надання кредиту (далі Кредитний договір). Відповідно до Кредитного договору сторонами погоджено надання Позичальнику кредиту в сумі 51820,60 грн на власні потреби в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб на строк 48 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01% річних та передбачених договором комісій. Стверджується, що Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином та у повному обсязі. Однак, відповідач умови Кредитного договору не виконав, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, відсотки за користування кредитом та комісію у повному обсязі не сплатив, а тому станом на 21 квітня 2025 року за ним рахується заборгованість у розмірі пред`явленої до стягнення суми. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня 2026 року позов АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за заявою-договором про надання кредиту №1130480-700 від 15 грудня 2020 року в сумі 37 063,10, з яких: 37 058,69 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4,41 грн - заборгованість за відсотками; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією в сумі 38 210,13 грн відмовлено; здійснено розподіл судових витрат. Частково задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов Кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, чим порушені майнові права позивача Таким чином, суд вважав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, суд зазначив, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Судом зауважено, що за умовами Кредитного договору розмір комісії за обслуговування кредиту складає 4,9% щомісячно. Водночас, у Кредитному договорі не зазначено переліку послуг з обслуговування кредиту, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу, та за які Банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, суд виснував, що положення п.1.4 та графіку платежів щодо обов`язку Позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». За викладеного, на переконання суду першої інстанції, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 38 210,13 грн задоволенню не підлягають. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить заочне рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до р. 2 Кредитного договору Позичальник акцептував Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті Банку, на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (далі Договір) і беззастережно приєднався до умов Договору. При цьому сторони погодили, що Позичальнику надаються банківські та супутні послуги, за які стягується комісійна винагорода за управління кредитом/комісія за обслуговування кредиту: при частковому достроковому поверненні кредиту здійснювати коригування кредитних зобов`язань Позичальника; оформлення Позичальнику нового графіку повернення кредиту; виконання Банком доручення Позичальника на договірне списання коштів в розмірі щомісячного платежу; інформування Позичальника про найменування та місцезнаходження бюро кредитних історій та підтримання даної інформації в актуальному стані; підтримання кредитної історії Позичальника в бюро кредитних історій в актуальному стані; надання консультаційних послуг Позичальнику з усіх питань, що стосуються надання та обслуговування кредиту та інше. Посилаючись на практику суду касаційної інстанції, наголошує на тому, що Позичальник не звертався до суду з позовом про визнання недійсним Кредитного договору в частині умов про сплату комісії. Вказує, що відповідач протягом певного періоду часу сплачував Банку платежі, передбачені Кредитним договором, у тому числі - комісію за обслуговування кредиту, чим підтвердив наявність між сторонами договірних зобов`язань. Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити АТ «Таскомбанк» у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі. Мотивуючи свої заперечення проти доводів апеляційної скарги, вказує, що наведені в оскаржуваному рішенні висновки суду першої інстанції в частині вимоги про стягнення комісії за Кредитним договором є законним, обґрунтованими та узгоджуються з актуальною практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах. Щодо доводів позивача відносно застосування недійсності правочину, вказує, що позивач плутає або цілеспрямовано підміняє поняття визнання договору недійсним та застосування наслідків його нікчемності. Вважає безпідставним посилання в апеляційній скарзі на постанови касаційного суду, оскільки вони не стосуються спірних правовідносин (а.с. 172-179). Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03 квітня 2026 року апеляційну скаргу АТ «Таскомбанк» на заочне рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня 2026 року залишено без руху; запропоновано у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги. Згідно з ухвалою апеляційного суду від 13 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. 17 квітня 2026 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до наказу в. о. голови Кропивницького апеляційного суду у період з 25 травня 2026 року до 19 червня 2026 року (включно) головуючий суддя у даній справі Дьомич Л. М. перебувала у відпустці. Згідно з відповідним наказом в. о. голови Кропивницького апеляційного суду у період з 08 червня 2026 року до 03 липня 2026 року (включно) член колегії з розгляду вказаної справи суддя Письменний О. А. перебував у відпустці. На підставірозпорядженням керівника апарату Кропивницького апеляційного суду від 14 липня 2026 року здійснено заміну члена колегії з розгляду даної справи судді Дуковського суддею Карпенком О.Л. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступного. Фактичні обставини справи, встановлені судами 15 грудня 2020 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву-договір про надання кредиту №1130480-700, а також Додатко № 1 до Кредитного договору, яким є деталь ний розпис складових загальної вартості кредиту та графік платежів (Кредитний договір, а.с. 11-14). Відповідно до умов Кредитного договору сторони погодили надання Позичальнику кредиту на власні потреби в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб: загальна сума кредиту 51 820,60 грн, сума кредиту без комісії за надання кредиту 49 400,00 грн, комісія за надання кредиту 2 420,60 грн, строк кредиту - 48 місяців, проценти за користування кредитом - 0,01 % річних, комісія за обслуговування кредиту 4,9% щомісячно. Позичальник просив надати кредит, згідно інформації, наведеної в Заяві-договорі та зобов`язався повертати кредит щомісячно згідно графіку, передбаченого у Додатку № 1 до цієї Заяви договору, що є її невід`ємною частиною. Платежі з повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісій за користування ним, оплата вартості усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань Позичальника здійснюються у сумах та в терміни, що передбачені графіком платежів, розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх послуг, що передбачені в Додатку №1 до цієї Заяви договору (п.п. 2.2, 2.3 Кредитного договору). Згідно з п.п. 2.4. - 2.5. Кредитного договору підписанням цієї заяви-договору Позичальник підтвердив, що дана заява-договір та додаток до неї є невід`ємною частиною договору та те, що ознайомлений зі змістом цієї заяви-договору, договору зі всіма додатками до нього та повністю з ними згоден. Умови заяви-договору та договору є зрозумілими для нього, обов`язковими для виконання та заперечення щодо них відсутні. Матеріали справи свідчать, що Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши на рахунок Позичальника кредитні кошти в сумі 51 820,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15 грудня 2020 року №672817243 (а.с.15) та випискою по особовому рахунку відповідача за період з 15 грудня 2020 року по 21 квітня 2025 року (а.с. 21-66). Зі згаданої виписки по особовому рахунку Позичальника вбачається, що відповідачем частково виконувались умови Кредитного договору. Разом з тим, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 21 квітня 2025 року за відповідачем рахується заборгованість за Кредитом договором в сумі 75 273,23 грн, з яких: 37 058,69 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4,41 грн - заборгованість за відсотками, 38 210,13 грн - заборгованість по комісії (а.с. 16-20). 21 жовтня 2024 року Банк направив Позичальнику повідомлення - вимогу про необхідність погашення заборгованості за Кредитним договором (а.с. 67-70), яка відповідачем залишена без відповіді та реагування. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Виходячи із наведеної процесуальної вимоги та змісту апеляційної скарги Банку, заочне рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня 2026 року у даній справі переглядається апеляційним судом в частині вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту у сумі 38 210,13 грн, у задоволенні якої судом першої інстанції було відмовлено. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Рішення суду першої інстанції у даній справі в оскаржуваній частині зазначеним вимогам процесуального закону відповідає у повній мірі. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному. У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.ч.1, 2 ст. 633 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України). Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»). Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»). На переконання колегії суддів, місцевий суд керувався релевантною практикою суду касаційної інстанції у спірних правовідносинах та правильно врахував, що з 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит). За додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності) сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі №461/2857/20. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. ч. 1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п. 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справв № 727/5461/23. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, у силу принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у цивільному процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За вимогами ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України (постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18). Отже, вирішуючи питання про розмір заборгованості за договором, який підлягає стягненню з відповідача, апеляційний суд виходить з тих обставин, які дозволяють встановити подані сторонами до суду першої інстанції докази. У справі, що переглядається, судами встановлено, що розмір комісії за обслуговування кредиту (п.1.4. Кредитного договору) складає 2539,21 грн щомісяця. При цьому, у Кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які Банком встановлена щомісячна комісія, а тому АТ «Таскомбанк» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Кредитного договору. Апеляційним судом враховано, що споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються споживачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». За викладеного, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що положення Кредитного договору щодо обов`язку Позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 38210,13 грн задоволенню не підлягає. У контексті викладеного, апеляційним судом відхиляються посилання Банку на те, що Позичальником погоджено надання йому банківських та супутніх послуг, за які стягується комісійна винагорода за управління кредитом/комісія за обслуговування кредиту, шляхом акцептування публічної пропозиції на веб-сайті Банку на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, оскільки такий договір відповідачем не підписувався, а, отже, умови, на які вказує позивач, відповідачем не погоджувалися й обов`язок їх дотримання та виконання у споживача відсутній. Також апеляційним судом не беруться до уваги посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 639/8821/13-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 727/11817/19, від 17 вересня 2024 року у справі № 335/10295/2- та від 25 червня 2025 року у справі № 686/25779/13-ц. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) вказано, що: «Велика Палата Верховного Суду зауважує, що практику застосування наведених приписів під час вирішення питання про недійсність (оспорюваність, нікчемність) умови про плату (комісію) за управління кредитом (за обслуговування кредиту), інші подібні платежі у договорах про споживчий кредит треба формувати на підставі сукупного аналізу законодавства, чинного на момент укладення відповідного договору, з урахуванням його неодноразової зміни». Водночас, як з`ясовано колегією суддів, спірні правовідносини між сторонами у справах, наведених скаржником у апеляційній скарзі, виникли на підставі Кредитних договорів, укладених у 2007, 2008 роках, тобто до прийняття та набрання чинності змін до законодавства про споживче кредитування, якими, зокрема, прямо передбачено нікчемність умов договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача, порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування» в чинній редакції. Тож апеляційний суд вважає безпідставним твердження скаржника, що умова Кредитного договору, якою встановлена комісія за обслуговування кредиту, є оспорюваною. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують відповідних обґрунтованих та правомірних висновків місцевого суду. Отже, оскільки визначені процесуальним законом підстави для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні, у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- УХВАЛИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 січня 2026 року, - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О. Л. Карпенко О. А. Письменний