Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/8611/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9170/25 Справа № 201/8611/25 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П., розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рижик Роман Олександрович, на ухвалу Соборного районного суду м.Дніпра від 14 липня 2025 року у складі судді Покопцевої Д.О. по цивільній справі № 201/8611/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи Дніпровської обласної ради про встановлення факту та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: У липні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду із позовною заявою, пред`явленою до КЗ Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи Дніпровської обласної ради, на предмет: - встановлення факту того, що рештки тіла, які знаходяться у Комунальному закладі «Дніпровське обласне бюро судово-медичних експертиз» Дніпропетровської обласної ради», та перебувають у пакеті є рештками тіла загиблого громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 ), який загинув в районі населеного пункту Спірне, Бахмутського району, Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження військової служби під час ведення бойових дій із забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області, причина смерті: влучення протитанкової керованої ракети в танк Т-64Б1, № 316, № НОМЕР_2 , де в результаті займання порохових зарядів загинув на місці механіка-водія; - зобов`язання КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичних експертиз» Дніпропетровської обласної ради» видати ОСОБА_1 рештки тіла ОСОБА_2 , що перебувають у пакеті № 27/НЕ для подальшого захоронення. Ухвалою Соборного районного суду м.Дніпра від 14 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпровської обласної ради, про встановлення факту та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачеві, на підставі п.2 ч.4 ст. 185 ЦПК України. Роз`яснено позивачеві, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (а.с.75). Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем заявлено різні вимоги, які належить розглядати: першу про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження, другу про зобов`язання вчинити дії в порядку загального позовного провадження. Відтак, позивач, всупереч ч.1 ст. 188 ЦПК України, об`єднала дві позовні вимоги, які не пов`язані ані правовими підставами їх виникнення, ані доказами та предметом доказування, також не є основними та похідними між собою, тому належить звертатись до суду у різний процесуальний спосіб. Не погодившись з такою ухвалою, у серпні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Рижика Р.О. звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, мотивуючи це тим, що вимоги, заявлені позивачем у даній позовній заяві, можуть розглядати разом за положеннями ч.1 ст. 188 ЦПК України, оскільки вимога про зобов`язання відповідача видати рештки померлого, є похідною вимогою від встановлення факту їх належності померлому. Скаржник наголошує, що об`єднаний розгляд цих вимог забезпечує уникнення подвійного розгляду та зменшує витрати сторони, що відповідає завданню цивільного судочинства, в силу ст. 2 ЦПК України. На думку скаржника, таких вимог суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали не дотримався та допустив порушення норм процесуального характеру, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.80-82). Відповідач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав. Згідно із частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що, позивач ОСОБА_1 подала позов, де просила встановити факт того, що рештки тіла, які знаходяться у Комунальному закладі «Дніпровське обласне бюро судово-медичних експертиз» Дніпропетровської обласної ради», та перебувають у пакеті є рештками тіла загиблого громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 ), який загинув в районі населеного пункту Спірне, Бахмутського району, Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження військової служби під час ведення бойових дій із забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області, причина смерті: влучення протитанкової керованої ракети в танк Т-64Б1, № 316, № НОМЕР_2 , де в результаті займання порохових зарядів загинув на місці механіка-водія; також просила зобов`язати КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичних експертиз» Дніпропетровської обласної ради» видати ОСОБА_1 рештки тіла ОСОБА_2 , що перебувають у пакеті № 27/НЕ для подальшого захоронення. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що позивачем порушено правило об`єднання вимог, які не пов`язані ані правовими підставами їх виникнення, ані доказами, ані предметом доказування. Для встановлення відповідного факту та зобов`язання вчинити певні дії належить звертатись у різний процесуальний спосіб (в порядку окремого провадження і в порядку позовного провадження). Також суд першої інстанції зазначив, що вимога про встановлення факту має подаватися згідно правил підсудності, визначених ст. 316 ЦПК України, за місцем проживання заявника. Вимога про зобов`язання вчинити певні дії мають подаватися за місцезнаходженням юридичної особи (ч.2 ст.27 ЦПК України). Тобто, суд першої інстанції встановив, що позивач одночасно об`єднала у позовній заяві дві вимоги, підсудність яких є різною, для вирішення яких належить звертатись у різний процесуальний спосіб, які не пов`язані ані правовими підставами їх виникнення, ані доказами, ані предметом доказування, не є основні та похідними, що є підставою для застосування п.2 ч.4 ст. 185 ЦПК України. Однак, колегія суддів повністю не погоджується з таким встановленими фактичними обставинами та висновком суду, з огляду на таке. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року). Колегія суддів відзначає, що спірні правовідносини щодо встановлення факту, який має юридичне значення, заявлені позивачем, регулюються гл. 6 розд. IV ЦПК України. Факти, що мають юридичне значення, це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин, а саме з питанням спадкування. У відповідності до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Колегія суддів відзначає, що ухвалюючи судове рішення про повернення позовної заяви позивачеві на підставі п.2 ч.4 ст. 185 ЦПК України та вважаючи, що позивачем порушено положення ч.1 ст. 188 ЦПК України у цій справі, суд першої інстанції не визначив які саме вимоги належить розглядати в окремому провадженні за правилами ст. 315 ЦПК України, а які в іншому провадженні, враховуючи, що в мотивувальній частині своєї ухвали суд першої інстанції зазначає про вимоги зобов`язання вчинити певні дії, без встановлення предмету цих вимог та надання правової оцінки щодо основної вимоги позивача та, відповідно, похідної. Також суд першої інстанції в мотивувальній частині ухвали вважав вимоги позивача різними за розглядом у правилах підсудності та за процесуальним способом розгляду, однак, не наводив обґрунтувань та підстав, у відповідності до яких дійшов таких висновків, які колегія суддів вважає передчасними. Колегія суддів приймає до уваги доводи скаржника ОСОБА_1 щодо відповідності заявлених вимог положенням ст. 188 ЦПК України, з чого доходить висновку, що суд першої інстанції не надав уваги та належної правової оцінки кожній вимозі позивача окремо, не визначивши їх як основною, так і похідною, як і не зазначив зворотного, та дійшов передчасного висновку про застосування п.2 ч.4 ст. 185 ЦПК України. Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рижик Роман Олександрович - задовольнити. Ухвалу Соборного районного суду м.Дніпра від 14 липня 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 23 вересня 2025 року. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова Т.П. Красвітна