Постанова 4857 № 460/6679/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/6679/20 пров. № А/857/18551/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Пліша М.А., за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, прийняте суддею Зозулею Д.П. о 12 годині 35 хвилині у м. Рівному, повний текст складено 31 березня 2025 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки),- встановив: ФОП ОСОБА_1 (надалі ФОП, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (надалі ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач), в якому просить: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення (далі ППР) Головного управління ДПС у Рівненській області від 31 березня 2020 за № 0003303304; ППР від 31 березня 2020 за № 0003313304; ППР від 31 березня 2020 за № 0003243304; ППР від 31 березня 2020 за № 0003253304; ППР від 31 березня 2020 за № 0003263304; ППР від 31 березня 2020 за № 0003273304; ППР від 31 березня 2020 за № 0003283304; - визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області від 07 травня 2020 за № 58811-50; - визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області від 03 вересня 2020 за № 63381-50. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 відмовлено в позові. Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що відповідач, призначаючи документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 на підставі пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, мав законодавчо визначені підстави для її проведення, а тому доводи позивача щодо протиправності призначення та проведення перевірки не знайшли свого підтвердження. Судом встановлено, що позивачем здійснено продаж об`єктів нерухомого майна: в 2017 - 5 земельних ділянок та 4 житлових будинки, в 2018 - 10 земельних ділянок та 9 житлових будинків, дохід від продажу об`єктів нерухомого майна за 2017 становить 660828,66 грн., за 2018 дохід становить 1685660,85 грн. Таким чином, перевіркою встановлено перевищення ФОП ОСОБА_1 граничного обсягу доходу, визначеного для платників єдиного податку другої групи в 2018, в сумі 977925,85 грн (2477925,85 грн. 1500000 грн.), що є порушенням ч.2 п.291.4 ст.291 ПК України. Відповідно до результатів перевірки, чистий оподатковуваний дохід ФОП за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 становить 832495,78грн. Таким чином, сума податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб становить 149849,24 грн. (832495,78грн. х 18%). ФОП ОСОБА_1 відповідно до інтегрованих карток ІС «Податковий блок» за кодом класифікації доходів бюджету 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування) сплачено 120634,40грн., в т.ч. за 2017 сплачено ПДФО в сумі 24853,27грн., за 2018 в сумі 95783,13грн. Отже, сума податку з доходів фізичних осіб донарахована за результатами перевірки за 2018 становить 29212,84 грн. (149849,24грн. 120636,40грн.). Відповідно до цього, податковим органом зроблено цілком слушні висновки про не нарахування та не сплату ФОП за 2018 податку на доходу фізичних осіб у розмірі 29212,84 грн. Таким чином, контролюючим органом правомірно встановлено заниження суми єдиного податку за період з 01.01.2018 по 30.09.2018 на 21814,51грн. (145430,07грн*15% = 21814,51грн.). Поряд з цим, ФОП ОСОБА_1 відповідно до інтегрованих карток ІС «Податковий блок» за кодом класифікації доходів бюджету 18050400 (ЄДИНИЙ ПОДАТОК) в період з 01.10.2018 по 31.12.2018 сплачено 2233,80 грн. Отже, сума єдиного податку, донарахована за результатами перевірки за 2018 правомірно становить 19580,71 грн. (21814,51грн. 2233,80 грн.). Враховуючи результати перевірки ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.10.2018 по 31.12.2018, останній зобов`язаний здійснювати діяльність на загальній системі оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платником податку на додану вартість з 11.10.2018. Отже, в порушення п.183.4. ст. 183 ПК України фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до 10 жовтня 2018 не подано реєстраційну заяву щодо обов`язкової реєстрації платником ПДВ. Крім того, відповідно до податкової інформації встановлено, що платником податку фізичною особою ОСОБА_1 за 4 кв. 2018 отримано дохід від продажу об`єктів нерухомого майна у сумі 622330,78 грн. На підставі вищевикладеного контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримано доходу за період з 11.10.2018 по 31.12.2018 в сумі 764460,78 грн.(142130 грн.+ 622330,78 грн.) Таким чином, відповідачем правомірно встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 11 жовтня 2018 по 31 грудня 2018 занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на 152892,15 грн. Також матеріалами справи в повній мірі підтверджено, що ОСОБА_1 порушено вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 44.3 ст. 44 ПК України в частині зберігання та надання контролюючому органу первинних документів, що стало підставою для застосування згідно податкового повідомлення-рішення №0003273304 від 31.03.2020 штрафної санкції в сумі 510,00 грн. Також податковим органом доведено порушення вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України в частині обов`язку стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків, що стало підставою для застосування згідно податкового повідомлення-рішення №0003283304 від 31.03.2020 штрафної санкції в сумі 170,00 грн. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги ФОП покликається на те, що ні позивачем, ні відповідачем не надавалися суду жодні «відомості з ЦБД ДРФО ДПС України про отримані доходи за період з 18.04.2017 по 31.12.2018» або «інтегровані картки 1C «Податковий блок». Судом за клопотанням сторін такі докази також не витребовувалися. Відповідач не надсилав позивачу копії таких доказів. На відповідній процесуальній стадії судом ці докази не досліджувалися. Отже апелянт має підстави стверджувати, що такі докази у справі відсутні. Крім того, апелянту не відомо, яким чином суд першої інстанції зміг проаналізувати зміст наказу про перевірку, якщо його тексту в матеріалах справи немає. Звертає увагу на те, що Восьмий апеляційний адміністративний суду у справі №460/5464/20 встановив те, що перевірка позивача проведена без встановлених на те, Податковим кодексом України (ПКУ), підстав, то Акт перевірки №397/17-00-33-04/2871223195 від 21.02.2020, в силу вимог статті 74 КАС України, слід вважати недопустимим доказом. Виходячи з цього, прийняті на підставі Акта перевірки, який є недопустимим доказом, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 за № Ф-23, від 20.08.2020 за № Ф-62942-50 від 17.11.2020 за № Ф- 62942-50 та рішення № 0001393304 від 31.03.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню. Такої позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 22 вересня 2020 у справі № 520/8836/18. Звертає увагу на те, що позивач в межах спірних правовідносин взагалі не здійснював продаж квартир та нежитлових приміщень. У справі відсутні докази такого продажу. Зазначає, що чинним законодавством не передбачено відкликання податкових вимог листами ДПС України, тому суд першої інстанції в цій частині постановив рішення, що суперечить нормам матеріального права, а саме п.60.1 ПК України. Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою задовольнити позов. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДПС у Рівненській області в період з 10.02.2020 по 14.02.2020 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 18.04.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 18.04.2017 по 31.12.2018 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 18.04.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено Акт від 21.02.2020 за № 397/17-00-33-04/ НОМЕР_1 . Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем: - п. 63.3 ст. 63 ПК України від 02 грудня 2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями неподання Довідки за формою 20-ОПП щодо повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність; - абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України №436-IV від 16.01.2003 із змінами і доповненнями та пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України від 02 грудня 2010 №2755-VІ із змінами і доповненнями - не ведення обліку доходів, а саме книга обліку доходів для перевірки не надана; - ч.2 п. 291.4 ст. 291, п.292.14, ст. 292, п.2 п.293.8 ст.293, п.296.6 ст.296, п.1 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України із змінами і доповненнями, а саме донараховано єдиного податку за період з 01.01.2018 по 30.09.2018 в сумі 19580,71 грн., в зв`язку з перевищенням граничного обсягу доходу, визначеного для платників єдиного податку другої групи за три квартали 2018; - пп.49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. 177.5.2 п. 177.5 ст.177 ПК України несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за період 18 квітня 2017 по 30 квітня 2017; - пп. 49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5 ст. 177 ПК України із змінами і доповненнями неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за період з 01.10.2018 по 31.12.2018; - п.6 ст.128 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 із змінами і доповненнями, п.177.10 ст.177 ПК України із змінами і доповненнями - не ведення обліку доходів та витрат, а саме ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат; - п. 163.1 ст.163, пп.164.1.1, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, 164.3 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК із змінами та доповненнями - донараховано податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 в сумі 29212,84 грн.; - п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI - донараховано єдиного соціального внеску за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 в сумі 34400,52 грн.; - п.181.1 ст.181, п.183.4, п.183.10 ст.183, ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188 ПК України (із змінами та доповненнями), а саме заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 152892,15грн , в т. ч. за жовтень 2018 124466,15грн, за листопад 2018-19924грн, за грудень 2018 - 8502грн.; - п. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202 ПК України із змінами та доповненнями неподання податкових декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018, за листопад 2018, за грудень 2018; - п.44.1 ст.44, п.44.3 ст.44 ПК України із змінами та доповненнями ненадання до перевірки первинних документів, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності за період з 18.04.2017 по 31.12.2018. Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що в період діяльності з 01.05.2017 по 31.12.2018 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування другої групи, відповідно до розділу XIV Податкового кодексу України. У ході перевірки було встановлено, що вказаний ФОП фактично отримано доходу за період з 01.05.2017 по 31.12.2018 в сумі 3434854,51 грн.,: - за 2017 - 956928,66 грн., в т.ч. 296100грн.- доход, отриманий від здійснення наступних видів діяльності: «Електромонтажні водопровідні та інші буд-монтажні роботи» та «Послуги, пов`язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням» та 660828,66грн. виплачений доход за ознакою доходу «104» - дохід від операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна; - за 2018 - 2477925,85грн., в т.ч. 792265грн.- доход, отриманий від здійснення наступних видів діяльності: «Електромонтажні водопровідні та інші буд-монтажні роботи» та «Послуги, пов`язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням» та 1685660,85грн. виплачений доход за ознакою доходу «104» - дохід від операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна. Таким чином, перевіркою встановлено перевищення ФОП граничного обсягу доходу, визначеного для платників єдиного податку другої групи в 2018, в сумі 977925,85грн (2477925,85грн.-1500000грн.), що є порушенням ч.2 п.291.4 ст.291 ПК України. На підставі висновків Акту перевірки позивачу направлено податкові повідомлення-рішення (ППР): - №0003313304 від 31.03.2020, яким позивачу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3. ст.54, пунктом 58.1 ст.58 ПК України у зв`язку із порушенням п.163.1 ст. 163, пп.164.1.1, пп.164.1.3 п.164.1, п. 164.3 ст.164, п. 167.1 ст. 167, п.177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 36516,05 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями 29212,84 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7303,21 грн.; - №0003293304 від 31.03.2020, яким до позивача на підставі підпункту 54.3.1 пункту 54.3. ст.54 і пункту 120.1 ст.120 ПК України за порушення пп.49.18.2, пп. 49.18.5 п.49.18 ст.49, пп.177.5.2 п. 177.5 ст. 177 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування; - №0003263304 від 31.03.2020, яким до позивача на підставі підпункту 54.3.1 пункту 54.3. ст.54 і пункту 120.1 ст.120 ПК України за порушення пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п. 202.1 ст. 202 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн. за платежем податок на додану вартість; - № 0003243304 від 31.03.2020 яким до позивача на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3. ст.54 і пункту 58.1, ст. 58, ст.120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 76446,07 грн. за платежем податок на додану вартість; - №0003253304 від 31.03.2020, яким позивачу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3. ст.54, пунктом 58.1 ст.58 ПК України у зв`язку із порушенням п.181.1 ст. 181, п.183.4, п.183.10 ст. 183, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 191115,19 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями 152892,15 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 38223,04 грн.; - №0003303304 від 31.03.2020, яким позивачу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3. ст.54, пунктом 58.1 ст.58 ПК України у зв`язку із порушенням ч. 2 п.291.4 ст. 291, п.292.14 ст. 292, ч. 2 п. 293.8 ст. 293, п. 296.6 ст. 296, ч. 1 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок в загальному розмірі 24475,89 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями 19580,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4895,18 грн.; - №0003273304 від 31.03.2020, яким до позивача за порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 44.3 ст.44 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 510,00 грн. за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції; - №0003283304 від 31.03.2020, яким до позивача на підставі підпункту 54.3.1 пункту 54.3 ст. 54 і пункту 117.1 ст. 117 ПК України за порушення вимог п.63.3 ст.63 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 170,00 грн. за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції. Крім того, контролюючим органом, враховуючи, що за позивачем станом на 06.05.2020 обліковувалася сума податкового боргу у розмірі 373876,23 грн. та станом на 02.09.2020 обліковувалася сума податкового боргу у розмірі 375775,03 грн., було винесено податкові вимоги форми «Ф» від 07.05.2020 за № 58811-50 та від 03.09.2020 за № 63381-50. Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Судом встановлено, що на розгляді Восьмого апеляційного адміністративного суду перебувала справа №460/5464/20 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Рівненській області про скасування наказу про проведення перевірки, визнання перевірки незаконною та скасування вимоги і рішення. Одними із позовних вимог було скасування наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 09.01.2020 № 6 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП та визнання незаконною документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , проведену ГУ ДПС у Рівненській області, за результатами якої складено Акт від 21.02.2020 за № 397/17-00-33-04/ НОМЕР_1 . У постанові від 01.06.2021 у згаданій вище справі апеляційний суд надав оцінку діям податкового органу щодо наявності підстав для проведення документальної перевірки та акту, який складено за результатами проведення такої. Зокрема, дослідивши направлений на адресу позивача ГУ ДПС у Рівненській області запит, апеляційний суд вважав, що такий не відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України, оскільки в ньому не зазначено підстави надіслання запиту та інформації, яка підтверджує підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту. Це пояснюється тим, що відповідач у запиті не вказав, у зв`язку із чим він надсилає цей запит, а саме: чи у зв`язку із отримання податковим органом податкової інформації, яка свідчить про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чи у зв`язку з виявленням недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Водночас, апеляційний суд встановив, що платник податків не ухилився від надання відповіді на запит незважаючи на те, що такий не відповідає вимогам ПК України, а надав податковому органу відповідні пояснення та первинні документи. Вказана обставина, на думку апеляційного суду, унеможливлює проведення позапланової перевірки з підстав визначених підпунктами 78.1.1. та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки запит податкового органу не відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України та більше того, платник податків виконав обов`язок з надання пояснень та первинних документів бухгалтерського обліку на обов`язковий письмовий запит податкового органу. Отже, на думку апеляційного суду, відповідач провів позапланову документальну перевірку позивача без встановлених на те, Податковим кодексом України, підстав. Це свідчать про те, що відповідач порушив порядок проведення позапланової виїзної перевірки. Оскільки, апеляційний суд встановив те, що перевірка позивача проведена без встановлених на те, Податковим кодексом України, підстав, то Акт перевірки № 46/17-2/2803503426 від 10.09.2010, в силу вимог статті 74 КАС України, слід вважати недопустимим доказом. В силу вимог ч.4 ст.78 КАС України зазначені обставини не підлягають доказуванню. Відтак, за наявності судового рішення, що набрало законної сили, щодо протиправності наказу суд позбавлений можливості та правових підстав для надання повторної правової оцінки такому наказу. Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що прийняті на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, рішення податкового органу є протиправними та підлягають скасуванню. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. У постанові від 22 вересня 2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання. Скасування наказу щодо проведення перевірки та незаконності дій по її проведені на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є тим порушенням процедури, наслідком якого є скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому в постанові від 1 серпня 2023 у справі № 813/4414/16 Верховний Суд погодився з позицією судів передніх інстанцій про те, що юридичним наслідком скасування судом рішення контролюючого органу про призначення та проведення невиїзної документальної перевірки є визнання відсутнім податкової перевірки як юридичного факту, наслідком чого є визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результати такої перевірки. У випадку визнання документальної позапланової невиїзної перевірки протиправною її висновки не повинні оцінюватись по суті, оскільки протиправне призначення та/або проведення контролюючим органом такої перевірки є достатньою та безумовною підставою скасування прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень. Як вказав Верховний Суд у постанові від 16 травня 2023 у справі №810/2060/16 враховуючи те, що набрало законної сили судове рішення, яким скасовано наказ, що слугував підставою для проведення перевірки, та встановлено відсутність підстав для проведення перевірки позивача, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що всі наступні дії податкового органу, зокрема, щодо проведення перевірки, складання за її результатами акта перевірки та, відповідно, прийняття на його підставі податкових повідомлень-рішень є неправомірними, адже вони прийняті та вчинені на підставі недійсного розпорядчого акта. Отже, за сталою та послідовною практикою Верховного Суду визнання в судовому порядку протиправним наказу, яким призначено перевірку платника податків, зумовлює й противність прийнятих на підставі цього наказу індивідуальних актів. Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 16 травня 2024 у справі №804/9172/16 (адміністративне провадження № К/990/12254/24). Разом з тим, із матеріалів справи встановлено, що податкова вимога ГУ ДПС у Рівненській області від 07 травня 2020 № 58811-50 є відкликаною. Підпункт 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України встановлює, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення. При цьому пункт 60.2 статті 60 ПК України встановлює, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі. Судом із матеріалів справи встановлено, що податковий борг, який визначений у податковій вимозі від 07 травня 2020 № 58811-50 є погашений. Відповідно позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення. З огляду на вказане, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог. Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги та, виходячи із приписів ст.139 КАС України, апеляційний суд вважає за потрібне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Рівненській області на користь позивача судові витрати в сумі 7332 грн. 94 коп. Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року в справі №460/6679/20 та прийняти постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 31 березня 2020 року № 0003303304; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 31 березня 2020 року № 0003313304; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 31 березня 2020 року № 0003243304; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 31 березня 2020 року № 0003253304; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 31 березня 2020 року № 0003263304; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 31 березня 2020 року № 0003273304; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 31 березня 2020 року № 0003283304; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області від 03 вересня 2020 року № 63381-50. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (ЄДРПОУ: 44070166) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 7332 (сім тисяч триста тридцять дві) грн. 94 коп. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук М. А. Пліш Повне судове рішення складено 22.09.2025 у зв`язку із перебуванням суддів у відпустках.