Постанова 4854 № 400/10105/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/10105/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року (суддя Гордієнко Т.О., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 18.03.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 25 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення від 30.09.2024 року №143150018416 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2; - зобов`язання призначити і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 03.05.2007 по 22.01.2018 та з 13.03.2018 по 31.07.2020. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон №1058), на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років і 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До пільгового стажу позивачки не зараховано період роботи протягом 2007 по 2018 роки, оскільки в довідках від 18.10.2021 та від 26.12.2016 зазначена інформація відрізняється, періоди зазначені некоректно. Також апелянт вказує, що за період роботи на пільгових умовах позивачки за Списком №2 з травня 2007 року відсутні документи про атестацію робочих місць, а за період роботи на пільгових умовах за Списком №2 з 22.12.2007 року відсутня посада «палатна медична сестра» в переліку атестованих посад. Позивачка надіслала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.09.2024 року звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2. За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ в Житомирській області. Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 30.09.2024 року №143150018466 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю пільгового стажу за Списком №2. Також у рішенні зазначено, що страховий стаж позивачки становить 34 роки 10 місяців 21 день. До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди трудової діяльності згідно довідок №03-09/62 від 18.10.2021 та №815-02 від 26.12.2023 за період роботи з 2007 по 2018 роки, оскільки інформація, зазначена в довідках, відрізняється, періоди зазначені некоректно. За період роботи на пільгових умовах за Списком №2 з травня 2007 року відсутні документи про атестацію робочих місць, а за період роботи на пільгових умовах за Списком №2 з 22.12.2007 року відсутня посада «палатна медична сестра» в переліку атестованих посад. Позивачка не погоджується із рішення від 30.09.2024 року №143150018416 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції зазначив про те, що, оскільки на час звернення із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах позивачка досягла пенсійного віку і має стаж роботи не менше 20 років, з яких не менше 10 років на зазначених роботах, тому спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступного. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. За приписами ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до ч. 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. 3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.». За приписами статті 12 Закону №1788-XII, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення КСУ №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII. У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). За обставинами справи позивачка наголошує, що вона досягла необхідного віку, та має достатній страховий та спеціальний стаж для призначення пенсії за п. 2 ч. 2 ст.114 Закону №1058. Щодо досягнення позивачкою віку та наявності необхідного страхового стажу, для призначення пільгової пенсії, пенсійні органи не заперечують. Натомість спірним питанням у межах даної справи є наявність у позивачки спеціального стажу для призначення пенсії за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058. Колегія суддів наголошує, що призначення пенсії за віком на пільгових умовах є додатковою соціальною гарантією для осіб, які, зокрема виконували певні професійні функції на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Особливість цього виду пенсій полягає у зменшенні пенсійного віку, тобто, чим більший ступінь важкості та шкідливості умов праці, тим нижчий вік виходу на пенсію, а також менші вимоги до стажу, необхідного для призначення пенсії, вищі розміри пенсій. Згідно із положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутня інформація, що визначає право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Уряд своєю постановою від 18.11.2005 №383 затвердив Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383). Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а» (за списком № 1), «б» (за списком №2) статті 13 та статті 100 Закону №1788-XII. Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків. При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Зміст зазначених норм права свідчить, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на підземних роботах, а також на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові по справі №360/4129/20 від 29.03.2023 року. Як вбачається із записів трудової книжки НОМЕР_1 , то в ній міститься інформація про період роботи позивачки, а саме: 03.05.2007 - зарахована в Обласну інфекційну лікарню на посаду палатної медичної сестри 1 інфекційного відділення (наказ 29-к від 03.05.2007); 22.12.2008 - підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 розділ XXIV п. 24а, затвердженим Постановою КМУ №36 від 16.01.2003 р. (наказ №92/1 від 22.12.2008 р.); 02.01.2014 - переведено на посаду сестри медичної стаціонару 1 інфекційного відділення (наказ №03-01/01 від 02.01.2014 р.); 07.05.2015 - підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, затвердженим Постановою КМУ №36 від 16.01.2003 р. (наказ №01-02/62 від 07.05.2015 р.); 22.01.2018 - звільнена згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ №34- к від 22.01.2018 р.). 13.03.2018 - прийнята в "Миколаївський обласний Будинок дитини" Миколаївської обласної ради на посаду сестри медичної стаціонару (наказ від 07.03.2018 №81-к); 14.10.2014 - по результатам чергової атестації підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 (р. ХХІV, позиція 24-в) (наказ від 13.05.2014 №93-л); 18.09.2019 - по результатам чергової атестації підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 (р. XXIV) (наказ №57-л від 06.05.2019 р.); 31.07.2020 - звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ №673-к від 31.07.2020 р.). Записи трудової книжки містять повні і точні відомості (без виправлень), які підтверджують пільговий характер праці. Колегія суддів зазначає, що Розділом XXIV "Охорона здоров`я і соціальна допомога" списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 26.06.2016 року №461, передбачені працівники, які безпосередньо обслуговують хворих: у будинках-інтернатах для психічно хворих, дитячих будинках - інтернатах для розумово відсталих дітей системи соціального забезпечення - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри господині, у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри / молодші медичні брати, молодші медичні сестри / молодші медичні брати з догляду за хворими, сестри-господині / працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров`я, Пільговими довідками від 18.10.2021 р. №03-09/62, 26.12.2023 №815-02 та 22.10.2024 р. №283/22-06 Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр лікування інфекційних хвороб» Миколаївської обласної ради підтверджено, що позивачка працювала повний робочий день на посаді палатної медичної сестри, сестри медичної стаціонару 1 інфекційного відділення, що передбачені Списком 2 розділу XXIV Постанови Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016 р. Додатково колегія суддів наголошує, що на час звернення із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах позивач досягла пенсійного віку і має стаж роботи не менше 20 років, з яких не менше 10 років на зазначених роботах. Тому відповідач повинен був призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, а відмова пенсійного органу зарахувати спірні періоди до пільгових з цих підстав є надмірним формалізмом. Щодо доводів пенсійного органу про відсутність підтвердження документів про результати атестації робочих місць, колегія суддів наголошує, що 19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19), в якій зазначено, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі №21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі №21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах №21-51а15, та №21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі №21-383а14, від 2 грудня 2015 року у справі №21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі №21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Отже, навіть в разі відсутності доказів проведення атестації робочих місць викладене не може бути підставою для відмови позивачці у зарахуванні спірного стажу до пільгового. Натомість позивачка надала докази проведення роботодавцем атестації робочих місць, зокрема Накази по установі від 22.12.2008 року №92/1Л, від 07.05.2015 року №01-02/62, від 15.06.2015 року №79-л., від 23.06.2009 №77- л, від 13.05.2014 року №93-л, від 06.05.2019 року №57-л. Водночас апелянтом не спростовуються висновки суду першої інстанції, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV. Відтак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не містять належних чи переконливих аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову. Суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм належну юридичну оцінку. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів при прийнятті даного судового рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява №303-A, п. 29). Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов