Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/40239/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40239/25 Суддя першої інстанції - Тарасишина О.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Дегтярьової С.В., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В., розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі №420/40239/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 19 вересня 2025 року №154750013988, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 19 вересня 2025 року №154750013988 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі періоди роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посадах медичної сестри (палатної) та медичної сестри приймального відділення з 28 червня 2000 року по 31 липня 2025 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 з дати подання заяви з 11 вересня 2025 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року позовні вимоги задоволені частково. Суд: - визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 19 вересня 2025 року №154750013988 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі періоди роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посадах медичної сестри (палатної) та медичної сестри приймального відділення з 28 червня 2000 року по 31 липня 2025 року без урахування періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України, з дати подання заяви з 11 вересня 2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі №420/40239/25. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в дійсності у суду була інформація про не перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати. Так, до позовної заяви позивачем додано акт перевірки управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (копія додається) від 14 жовтня 2025 року №1500-0902-1/7540. Акт складено за результатами перевірки відомостей, викладених в уточнюючій (пільговій) довідці про пільговий стаж роботи від 08 вересня 2025 року №78. Тобто, суд першої інстанції не повно дослідив усі матеріали справи, що призвело до невірного висновку. Просить змінити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27березня 2026 року в частині часткового задоволення адміністративного позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу від 01 травня 2026 року відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі №420/40239/25. 14 травня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 19 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до вищевказаного рішення ГУПФУ в Миколаївській області від 19 вересня 2025 року №154750013988 пільговий стаж ОСОБА_1 за списком №2 становить: 23 роки 02 місяці 10 днів. Загальний страховий стаж станом: 35 років 07 місяців 08 днів. Так, у рішенні ГУПФУ в Миколаївській області від 19 вересня 2025 року №154750013988 вказано, що до пільгового стажу не зараховано період роботи, згідно з довідкою від 08 вересня 2025 року №78, оскільки відсутня інформація про перебування/ не перебування у відпустках без збереження заробітної плати. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058- IV). Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі-Закон №1788-ХІІ). Положеннями статті 60 Закону №1788-XII (в редакції Закону №1110-IV від 10 липня 2003 року, з змінами, внесеними згідно із Законом №2205-VIII від 14 листопада 2017 року) передбачають, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками №1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29 грудня 2005 року №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі. Нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України №1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Закон України №1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України №1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України №1788-ХІІ є чинною на теперішній час. Положення статті 24 Закону України №1058-IV також не скасовують та не зупиняють дію статті 60 Закону №1788-ХІІ. Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до приписів статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказані періоди роботи позивача у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі №160/14078/22. Разом з тим, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у матеріалах справи інформації про не перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати, колегія суддів вважає обґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, разом із позовною заявою позивач надав акт перевірки від 14 жовтня 2025 року №1500-0902-1/7540, в якому встановлено, що ОСОБА_1 отримувала щорічну відпустку тривалістю 31 календарний день, з яких 24 календарних дні основна відпустка та 7 календарних днів додаткова відпустка за шкідливі умови праці, а також прямо зазначено, що відпустка без збереження заробітної плати позивачу не надавалась та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивач не перебувала. Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність інформації щодо не перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наявними у матеріалах справи доказами. Разом із тим, зазначена помилковість окремого мотивування суду першої інстанції не призвела до неправильного вирішення спору по суті, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зарахування позивачу спірних періодів роботи до пільгового стажу у подвійному розмірі. З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну та резолютивну частини рішення суду першої інстанції у відповідній частині, виключивши висновки про відсутність у матеріалах справи інформації щодо перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати. Щодо обраного способу захисту порушеного права. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері. Так, згідно зі з статтею 58 Закону №1058-IV призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії. Такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії. Крім того, Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію. Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції надав правову оцінку та зробив відповідні висновки стосовно пільгового стажу, який має бути зарахований позивачу. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача, без втручання суду в дискреційні повноваження відповідача, є саме повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 та прийняття рішення відповідно до норм чинного законодавства України, з дати подання заяви з 11 вересня 2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. За правилами ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. В даному випадку суд не з`ясував вказаних вище обставин, що мають значення для справи, а тому рішення суду належить змінити в цій частині. Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року змінити, доповнивши його мотивувальну частину з урахуванням даної постанови та виклавши абзац третій його резолютивної частини в такій редакції: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі періоди роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посадах медичної сестри (палатної) та медичної сестри приймального відділення з 28 червня 2000 року по 31 липня 2025 року". В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя доповідач С.В. Дегтярьова Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв