Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 638/10205/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2025 р.Справа № 638/10205/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 06.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Невеніцин Є.В., повний текст складено 06.08.25 року по справі № 638/10205/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив : визнати протиправною та скасувати постанову головного спеціаліста впровадження систем автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.03.2025 серії АВ № 00005532 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000.00 грн, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити. Ухвалою Шевченківський районний суд м. Харкова від 02.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено адміністративну справу до розгляду. Ухвалою Шевченківський районний суд м. Харкова від 06.08.2025 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання позовної заяви. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови залишено без розгляду. Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник позивача адвокат Яковенко О.Г. подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Шевченківський районний суд м. Харкова від 06.08.2025 та передати справу на розгляд суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана постанова відправлена Державною службою України з безпеки на транспорті поштою згідно з трекером відправлення за № 0610242557533 за адресою місця реєстрації позивача: АДРЕСА_1 . Проте з початку воєнних дій і до цього часу позивач не проживає за місцем реєстрації та не має фізичної можливості перевіряти поштову скриньку у зв`язку з воєнною агресією РФ проти України, постійними обстрілами м. Харкові. Фактичним місцем проживання позивача є АДРЕСА_2 , що підтверджується декларацією про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-4М35-ХХА0 від 24.02.2024. Посадова особа Укртрансбезпеки безпідставно, без перевірки баз даних та державних реєстрів, без наявності доказів та законних підстав на це, притягнула позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Позивачем отримана постанова 15.04.2025, однак він не зрозумів, яким чином вона стосується його особи, оскільки він не має у приватній власності жодних вантажних транспортних засобів, не є водієм таких, тож вважав цю постанову помилкою, як таку, що направлена йому помилково. Вже 19.05.2025 позивач виявив блокування своїх відкритих рахунків, в тому числі рахунків та коштів на рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Під час телефонного спілкування зі співробітниками банків, а потім державним виконавцем, йому стало відомо, що рахунки заблоковані через оскаржувану постанову. З метою з`ясування усіх обставин справи, позивач звернувся на гарячу лінію Укртрансбезпеки, де йому було повідомлено, що постанова складена стосовно нього як керівника ПП «ІНТЕРХІМ КС». З цього моменту позивач займався пошуком адвоката для належного захисту своїх інтересів, у результаті чого 20.05.2025 між ним та адвокатом Яковенко О.Г. було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 20/05/2025. Таким чином, позивач тривалий час взагалі не був обізнаний та не міг дізнатися та навіть припустити факт наявності оскаржуваної постанови, а тому оскаржити її у встановлений ст. 289 КУпАП десятиденній строк не міг з об`єктивних причин. У зв`язку з чим просить суд поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду з даним позовом. У відзиві на апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Зазначає, що ухвалу суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, ухваленою судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Вказує, що позивач не навів жодних об`єктивних і поважних причин, що унеможливлювали б своєчасне звернення до суду. Суб`єктивне нерозуміння або помилкове припущення про юридичну незначущість постанови не є достатньо підставою для поновлення строку на оскарження. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги і обґрунтування апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 28.03.2025 постановою серії АВ № 00005532 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000.00 грн. Згідно трекінгу «Укрпошта» (відправлення № 0610242557533) постанова серії АВ № 00005532 вручено позивачу : 15.04.2025. Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримав оскаржувану постанову 15.04.2025 та в обґрунтування пропущеного строку зазначає, що він не зрозумів, яким чином вона стосується його особи, оскільки він не має у приватній власності жодних вантажних транспортних засобів, тому вважав цю постанову помилковою. Разом в тим в постанові від 28.03.2025 зазначено про притягнення до відповідальності саме позивача та зазначено його ідентифікуючі дані. Проте, позивач в строк до 25.04.2025 не вчинив жодної дії для з`ясування питання притягнення його до адміністративної відповідальності, не звертався з відповідними запитами або клопотаннями до компетентних установ тощо. За таких обставин суд прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом та підстави, вказані ним у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, є неповажними, крім того процесуальний строк пропущено на більше ніж один місяць. Колегія суддів не погоджується з вказаною ухвалою, враховуючи наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Згідно з частинами першою, п`ятою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України. Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. У цій справі з позовом до суду позивач звернувся 29.05.2025 та навів доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду. Так, згідно з приписами процесуального закону, умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотримання строків звернення до суду, обов`язкове подання переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, у тому числі щодо сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску. Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Окрім того, частинами тринадцятою, п`ятнадцятою статті 171 КАС України передбачено повноваження суду першої інстанції у разі встановлення після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановити ухвалу про залишення заяви без руху та надати строк для усунення її недоліків, і залишення її без розгляду в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Частиною дев`ятою статті 171 КАС України визначено, що в ухвалі про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, зокрема, зазначається результат вирішення заяв і клопотань позивача, що надійшли разом із позовною заявою, якщо їх вирішення не потребує виклику (повідомлення) сторін. За обставин цієї справи ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовною заявою, навів причини пропуску строку звернення до суду. Ухвалою Шевченківський районний суд м. Харкова від 02.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено адміністративну справу до розгляду. Разом з цим, приймаючи оскаржувану ухвалу від 06.08.2025 про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції врахував доводи представника відповідача щодо пропуску строку звернення з позовом у цій справі позивачем, викладені у клопотанні про залишення позову без розгляду, та дійшов висновку, що доводи позивача на обґрунтування причин пропуску такого строку не є поважними. Надаючи оцінку зазначеним обставинам та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС України щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання вказаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху. З аналізу положень статей 123, 171 КАС України слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності. Водночас процесуальний закон передбачає можливість суду повернутися до вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і у разі встановлення неповажності причин пропуску такого строку постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Закріплений у частинах першій - третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку. До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені у позовній заяві, підстави для поновлення строку. Подібним чином законодавець урегулював й механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України те, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними. Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Водночас в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення з позовною заявою суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними. Крім того, системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, у якій вказати інші поважні причини пропуску строку, ніж ті, які були зазначені у первинній заяві про поновлення строку та які були визнані судом неповажними. Верховний Суд в постанові від 23.09.2020 у справі № 640/5645/19 щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку про те, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного суду від 13.06.2024 у справі № 520/8938/23 та від 12.04.2023 у справі № 640/2228/20. Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у будь-якому випадку наслідку залишення позову без розгляду передує встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду в процесуальний спосіб, визначений КАС України, та вчинення судом процесуальних дій шляхом залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, та надання позивачу можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку звернення до суду. Натомість у цій справі, факт пропуску позивачем строку звернення до суду встановлено ухвалою Шевченківський районний суд м. Харкова від 06.06.2025, якою залишено позов ОСОБА_1 без розгляду. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 540/8074/21, від 11.09.2025 у справі № 160/3078/24. Разом із тим, матеріали справи не містять процесуальних рішень суду першої інстанції щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій слід указати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду. Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 та пункт 8 частини першої статті 240 КАС України, неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, допустивши при цьому порушення вимог частини першої статті 123, статті 169 та частини тринадцятої статті 171 КАС України, не залишивши позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачу можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку звернення до суду. Водночас, колегія суддів зазначає, що не оцінює поважність наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду, оскільки суд першої інстанції не дотримався процесуального порядку вирішення питання щодо поважності їх пропуску. Таким чином, підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що висновки суду, викладені ним в оскаржуваній ухвалі є необґрунтованими та передчасними, а відтак останнім допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання у даній справі. Інші доводи у даній справі не впливають на вирішення даного питання та на оцінку правильності висновків суду апеляційної інстанції у даній справі. Враховуючи приписи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, у даній справі підлягають врахуванню судом висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції у даному рішенні (постанові) вище, а не ті на які посилається скаржник. Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань та посадових осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» (Bellet V., France, рішення від 04.12.1995, заява № 23805/94) Європейським судом з прав людини, висловлено позицію про те, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватися таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Окрім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви у справі справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням даної справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 06.08.2025 по справі № 638/10205/25 скасувати. Справу № 638/10205/25 направити до Шевченківського районного суду м. Харкова для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 22.09.2025 року