Постанова 4851 № 440/6941/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2025 р. Справа № 440/6941/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 13.02.25 по справі № 440/6941/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якій просив: - визнати незаконною та протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби. 03.02.2025 до суду надійшла заява позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, у якій він просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. Додатковим рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання відшкодування витрат на правничу допомогу, просив скасувати додаткове судове рішення та задовольнити його заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у повному обсязі у розмірі 30 000,00 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не зазначив тієї норми процесуального закону, яка б зобов`язувала чи надавала суду право зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу відносно тієї суми, яка обумовлена договором між позивачем і адвокатом. Вказав, що додаткове судове рішення обґрунтовано тим, що зазначена справа належить до справ незначної складності; її розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників , судові засідання не проводились, але не зазначено як ці обставини вплинули на зменшення заявленого розміру витрат на правничу допомогу. Зазначив, що додаткове рішення обґрунтовано і тим, що адвокат не відвідував суд для з`ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи, але не зазначено норму закону, якою визначено, що це є обов`язковою умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу без зменшення її розміру. Отже, у цій частині додаткове рішення не є обґрунтованим. Зауваження суду першої інстанції у додатковому рішенні, що матеріали справи не містять доказів підготовки заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань представником позивача- адвокатом Черевичною Ю.О. спростовуються долученими до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу копіями: договору про надання професійної правничої допомоги №12/24 від 25.05.2024 між адвокатом Черевичною Ю.О. та ОСОБА_1 , акту приймання-передачі виконаних робіт від 01.02.2025 між адвокатом Черевичною Ю.О. та ОСОБА_1 , на яку суд посилається у своєму рішенні, як на доказ підтвердження позивачем витрат на правничу допомогу. Отже, у цій частині додаткове рішення не є обґрунтованим. Апелянт не погодився з твердженням суду у додатковому рішенні, що матеріали справи містять докази виключно підготовки адвокатом Черевичною Ю.О. трьох адвокатських запитів в інтересах ОСОБА_1 , а інші відомості про надання адвокатом правничої допомоги клієнту документально не підтверджені. Це не відповідає дійсності та спростовується копіями договору про надання професійної правничої допомоги №12/24 від 25.05.2024 між адвокатом Черевичною Ю.О. та ОСОБА_1 , акту приймання-передачі виконаних робіт від 01.02.2025 між адвокатом Черевичною Ю.О. та ОСОБА_1 . Посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду справі №910/12876/19, зазначив, що доказами на підтвердження реальності витрат на правничу допомогу є протокол наданих послуг, акт наданих послуг, рахунок на оплату, копія платіжного доручення. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Апелянт зазначив, що посилання суду першої інстанції , як на підставу зменшення витрат на правничу допомогу, що позивач сам має право на здійснення адвокатської діяльності, свідчить про недотримання судом основних засад (принципів) адміністративного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед судом. Адже чинним процесуальним законом не передбачено зменшення заявленого розміру витрат на правничу допомогу на підставі того, що позивач має право на здійснення адвокатської діяльності. В обґрунтування цього послався на правовий висновок, зроблений у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07.04.2023 у справі №910/11002/21. Звернув увагу, що процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Зауважив, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення не співмірності витрат. Проте у даній справі відповідач такого клопотання не подавав, тому підстави для зменшення судом витрат на правничу допомогу, на думку апелянта, відсутні. Послався на правові висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, зроблені у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду, зроблені ним у постановах : від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 19.07.2021 у справі №910/16803/19, Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Відповідач правом на подання відзиву на апеляцію не скористався. Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено , що на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу було надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 25.05.2024 №12/24 між адвокатом Черевичною Ю.О. та ОСОБА_1 , копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Черевичної Ю.О.; копію додаткової угоди від 26.05.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги №12/24 від 25.05.2024, в якій сторони узгодили, що розмір гонорару, який клієнт має сплатити адвокату за надання правничої допомоги становить 30 000,00 грн; копію акта приймання-передачі виконаних робіт від 01.02.2025, складеним адвокатом Черевичною Ю.О. та її клієнтом ОСОБА_1 . Стягуючи на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що юридичний спір між сторонами не характеризувався наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до його розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо. Зазначена справа належить до справ незначної складності, а тому написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з`ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи. Суд також врахував, що Ошека О.А. сам є адвокатом, що підтверджено відомостями Єдиного реєстру адвокатів України. Наявні у матеріалах справи заяви по суті справи (позовна заява, відповідь на відзив), а також усі заяви Ошеки О.А. з процесуальних питань підписані та подані до суду безпосередньо позивачем (до того ж, частина таких заяв, клопотань подана через особистий електронний кабінет користувача підсистеми "Електронного суду" Ошеки О.А.). Матеріали справи не містять доказів підготовки заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань представником позивача - адвокатом Черевичною Ю.О. Документально підтверджено виключно складення адвокатом Черевичною Ю.О. адвокатських запитів командиру в/ч НОМЕР_1 від 29.05.2024 вих.№53/24, від 26.06.2024 вих.№61/24 , від 26.06.2024 вих.№62/24 Суд першої інстанції зазначив, що склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Посилаючись на правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, акцентував увагу на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Зважаючи на те, що матеріали справи містять докази виключно підготовки адвокатом Черевичною Ю.О. трьох адвокатських запитів в інтересах ОСОБА_1 , а інші відомості про надання адвокатом правничої допомоги клієнту документально не підтверджені, суд першої інстанції, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, беручи до уваги той факт, що позивач сам є адвокатом, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 1500,00 грн. Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначив, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За правилами пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про судові витрати, у тому числі про їх розподіл між сторонами. Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Аналіз наведеної норми Закону № 5076-VI дозволяє зробити висновок, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно - виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Колегія суддів зазначає, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За змістом частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною 7 цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). За змістом частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що суд, керуючись принципом «ex-officio», демонструє активність у провадженні, оскільки процесуальним законом його уповноважено самостійно, без отримання на те згоди заінтересованих осіб вчиняти такі дії, які гарантуватимуть, що ухвалені ним рішення повністю відповідатимуть вимогам принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Колегія суддів звертає увагу на те, що в цій справі заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу було подано позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, зробивши про це відповідну заяву до закінчення дебатів. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії : договору про надання професійної правничої допомоги №12/24 від 25.05.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Черевичною Ю.О., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Черевичною Ю.О., додаткової угоди від 26.05.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги №12/24 від 25.05.2024, Акту приймання-передачі виконаних робіт від 01.02.2025. У розумінні викладених вище норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Разом з тим, у ч.9 ст.139 КАС України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 5 статті 134 КАС України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 8-9 статті 139 КАС України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; зловживання процесуальними правами). Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 134,139 КАС України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 134 та частинах 8-9 статті 139 КАС України. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 90 КАС України, суд і ухвалює рішення в цій частині. У контексті доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін. Таким чином, довод апеляції Ошеки О.А. про відсутність у суду можливості зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності клопотання про це іншої сторони , спростовується викладеним вище. Колегія суддів зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що: - не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21); -при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц); - суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись основними засадами адміністративного судочинства, закріпленими у статті 2 КАС України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Колегія суддів наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 132, 134, 139 КАС України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Отже, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. При цьому суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність, обґрунтованість, фактичність та неминучість. Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 у справі №9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019 Так, у справі, що розглядається позивач у своїй заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу просив суд стягнути з в/ч НОМЕР_1 його витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. Колегією суддів встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач разом із заявою про відшкодування цих витрат надав суду копії: договору про надання професійної правничої допомоги №12/24 від 25.05.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Черевичною Ю.О., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Черевичної Ю.О., додаткової угоди від 26.05.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги №12/24 від 25.05.2024, Акту приймання-передачі виконаних робіт від 01.02.2025. Відповідно до умов Додаткової угоди від 26.05.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги №12/24 від 25.05.2024, позивач доручив адвокату Черевичній Ю.О. ведення справ щодо оскарження, в тому числі і в судовому порядку (але не тільки), з підстав незаконності та протиправності бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому у зв`язку зі звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а також щодо спонукання (зобов`язання) в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби, а адвокат прийняв на себе зобов`язання виконати зазначене доручення. Сторони узгодили, що розмір гонорару, який позивач має сплатити адвокату Черевичній Ю.О. за надання йому правничої допомоги становить 30 000,00 грн. В акті приймання-передачі робіт від 01.02.2025 зазначено про те, що на виконання умов Договору про надання професійної правничої допомоги №12/24 від 25.05.2024 та Додаткової угоди від 26.05.2024 до цього договору, адвокатом Черевичною Ю.О. було надано позивачу ОСОБА_1 наступну правничу допомогу у справі №440/6941/24: 1.Констультації, під час яких було здійснено : -ознайомлення з наданими Клієнтом документами і інформацією; -аналіз наданих Клієнтом документів і інформації на предмет заявлення підстав звернення до суду за захистом прав і інтересів Клієнта; -ознайомлення Клієнта з правовим висновком Адвоката; -складення, обговорення і узгодження Адвокатом з Клієнтом плану заходів по даній справі.

2. Підготовка (складення, роздрукування і відправлення) адвокатських запитів

3. Підготовка (складення проектів ) заяв від Клієнта щодо збору відомостей (доказів).

4. Підготовка (складення) позовної заяви про визнання незаконною та протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 . 5.Ознайомлення з ухвалами суду по даній справі, їх аналіз, консультації Клієнта щодо ухвал суду по даній справі.

6. Ознайомлення з відзивом на позовну заяву Клієнта і доданих до нього документів, їх аналіз, консультація Клієнта щодо відзиву і доданих до нього документів.

7. Підготовка відповіді на відзив.

8. Ознайомлення з запереченнями відповідача і доданих до нього документів, їх аналіз, консультація Клієнта щодо заперечення і доданих до нього документів.

9. Підготовка (складення проектів) заяв, клопотань від Клієнта до суду (про долучення доказів, про залучення третіх осіб, про поновлення провадження).

10. Моніторинг руху справи на сайті «Судова влада України». Згідно з цим Актом, вартість виконаних Адвокатом робіт (послуг) становить 30 000,00 грн. Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2022 у справі № 500/1410/21, відповідно до якого однією з особливостей нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу за Кодексом адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено. На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст.134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20. Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, позивач надав суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що були ним сплачені. Разом з тим, у вирішенні питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу, за відсутності заперечень відповідача щодо зменшення суми судових витрат, колегія суддів, керуючись правилами, встановленими у частині 9 статті 139 КАС України, дійшла висновку не покладати всі витрати позивача на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн на в/ч НОМЕР_1 . Надаючи оцінку обґрунтованості та співмірності заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів , дослідивши наданий позивачем Акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.02.205, встановила, що в останньому містяться послуги, які дублюють одна одну. Так, пункти 1-5 цього Акту фактично є складовими процесу підготовки та складання позовної заяви до суду першої інстанції: консультації, ознайомлення та аналіз наданих Клієнтом документів, складання Адвокатом правового висновку після ознайомлення з документами, узгодження та обговорення плану заходів, складання адвокатських запитів, заяв щодо збору доказів, підготовка позовної заяви до суду. Інші пункти Акту 6-10 складають послуги з надання позивачу правової допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції: ознайомлення з ухвалами суду у справі , з відзивом на позовну заяву і доданими до нього документами, консультації з цього приводу, підготовка відповіді на відзив, ознайомлення із запереченнями відповідача та консультування Клієнта з цього приводу, підготовка заяв та клопотань до суду, моніторинг руху у справі на сайті «Судова влада України». Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, а також зміст і обсяг наданих послуг, ступінь складність даної справи, колегія суддів вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню. Враховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, колегія судів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 3000 грн, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення-зміні в частині розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу. Колегія суддів погоджується з доводом апеляції позивача про помилкове врахування м судом першої інстанції під час розгляду заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу того факту, що позивач має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, оскільки положеннями Конституції України унормовано, що кожен має право на професійну правничу допомогу, а приписами КАС України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. При цьому в силу приписів чинного законодавства, таке право учасника судового процесу не ставиться у залежність від наявності або відсутності у такого учасника юридичної освіти, або від роду його професійної діяльності. Посилання апелянта на правові висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, зроблені у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду, зроблені ним у постановах : від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 19.07.2021 у справі №910/16803/19 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не є релевантними до справи, що розглядаються, тому що стосуються справ, розглянутих за правилами господарського, а не адміністративного судочинства. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч.4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 317, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року по справі № 440/6941/24 -змінити, виклавши другий абзац його резолютивної частини наступним чином: Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 (три тисячі) гривень. В іншій частині додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі № 440/6941/24- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк