Постанова 4824 № 760/15812/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. № 22-ц/824/8753/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 760/15812/22 18 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. при секретарі - Смолко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Білоуса Ігоря Дмитровича на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Ішуніної Л. М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, про зупинення звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,- в с т а н о в и в: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила зупинити звернення стягнення на предмет іпотеки за договором про внесення змін до договору позики від 22 червня 2020 року за реєстровим № 3770 та договором про внесення змін до договору іпотеки від 22 червня 2020 року за реєстровим № 3771, а саме, на квартиру АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22 червня 2020 року між нею та відповідачем укладено договір позики, відповідно до якого, відповідач передала їй у позику грошову суму в розмірі 5 769 528 грн, що відповідає еквіваленту 214 880 дол. США за курсом продажу доларів АТ «Правекс Банк» на дату укладення договору. Остаточний розрахунок за договором позики повинен бути здійснений не пізніше 22 червня 2021 року. При цьому, згідно з договором іпотеки від 22 червня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль М.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 3772, для забезпечення зобов`язань щодо повернення позики, відповідачу передається в іпотеку нерухоме майно, а саме - квартира АДРЕСА_1 , що належить позивачу. 25 червня 2021 року укладено договір про внесення змін до договору позики від 22 червня 2020 року за реєстровим № 3770 та договір про внесення змін до договору іпотеки від 22 червня 2020 року за реєстровим № 3771. Відповідно до зазначених договорів вона зобов`язана повернути відповідачу позику в сумі 7 100 186 грн у термін до 22 червня 2022 року. Повернення грошових коштів оформлювалось розписками за участі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які за дорученням відповідача отримували їх від неї з подальшою передачею відповідачу та здійснювалось щомісячно, наразі, борг сплачується за домовленістю сторін з урахуванням військового стану. Таким чином, нею фактично виконуються боргові зобов`язання, щодо їх затримки у зв`язку з військовим станом відповідач повідомляється. Проте, 07 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. на її адресу надіслано вимогу в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» про порушення умов договору позики від 22 червня 2020 року та повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки у відповідності до статті 37 Закону України «Про іпотеку», в разі неповернення усієї суми боргу протягом 30 днів. З цього приводу посилається на те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, зокрема, зупиняється дія статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки) та статті 38 Закону України «Про іпотеку» (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки) щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами. Отже, вищевказаними діями відповідач порушує норми законодавства України, що діють у період воєнного стану та при фактичній сплаті боргу намагається оформити право власності на квартиру, ігноруючи домовленості. Крім того, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Водночас, виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбано за кредитні кошти. У разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об`єкт цивільних прав, а не житлове приміщення, що передано в іпотеку, то виселення без одночасного надання іншого постійного житлового приміщення не допускається. Враховуючи вищевикладене, дії відповідача є незаконними, у зв`язку з чим, позивач звернулася до суду з цим позовом та просила його задовольнити. У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики від 22 червня 2020 року в сумі 10 334 572 грн, що становить гривневий еквівалент 257 720 дол. США за курсом продажу доларів США АТ «Правекс Банк» станом на 02 лютого 2023 року; у рахунок погашення заборгованості за вищевказаним договором позики звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 22 червня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Гамаль І. М. та зареєстрованим в реєстрі за № 3771, а саме -квартиру АДРЕСА_2 , у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 червня 2020 року між нею та ОСОБА_1 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим № 3770, відповідно до якого нею було передано позичальнику грошову суму у розмірі 5 769 528 грн, що становить гривневий еквівалент 214 880 дол. США за курсом продажу доларів АТ «Правекс Банк» на дату укладення договору та із терміном повернення до 22 червня 2021 року включно. 25 червня 2021 року між сторонами було підписано договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим № 6109, про внесення змін до договору позики від 22 червня 2021 року (додаткову угоду № 1), згідно якого сума позики збільшена до 7 100 186,00 гривень, що відповідає еквіваленту 257 720 доларів США. Крім того, 22 червня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладеного договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Гамаль І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3771, відповідно до якого у забезпечення виконання зобов`язань за договором позики іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 . 25 червня 2021 року між сторонами було підписано договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим № 6119, про внесення змін до договору іпотеки від 22 червня 2020 року, в якому були викладені нові положення договору позики щодо суми позики та строків її повернення. Разом з тим, станом на момент подачі даного позову ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, не повернула суму отриманої позики, а тому ОСОБА_2 звернулася до суду за захистом своїх прав та просила позов задовольнити. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., про зупинення звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовлено. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 22 червня 2020 року, з урахуванням договору про внесення змін до договору позики від 25 червня 2021 року, у розмірі 187 850 доларів США. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором позики від 22 червня 2020 року, з урахуванням договору про внесення змін до договору позики від 25 червня 2021 року, у розмірі 187 850 доларів США, що становить суму не повернутої позики, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 22 червня 2020 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрованого в реєстрі за № 3771, а саме - квартиру АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управління житлового забезпечення Виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) 21 березня 2005 року на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 15 березня 2005 року № 416/С/КІ, реєстраційний об`єкт нерухомого майна: 791574480000, у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9 796,60 грн судового збору за подання позовної заяви. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що Законом Украі?ни від 15 березня 2022 року No 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу Украі?ни та інших законодавчих актів Украі?ни щодо діі? норм на період діі? воєнного стану» внесено зміни до розділу VI «Прикінцеві положення» Закону Украі?ни «Про іпотеку», зокрема, доповнено пунктом 5-2 такого змісту: «У період діі? в Украі?ні воєнного, надзвичаи?ного стану та у тридцятиденнии? строк після и?ого припинення або скасування щодо нерухомого маи?на (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізаціі? права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізаціі? права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статеи? 41, 47 (у частині реалізаціі? предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону». Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавцем чітко передбачено сферу її застосування, зокрема лише щодо споживчих кредитів. Зі змісту договору позики, забезпеченого іпотекою, укладеного між сторонами 22 червня 2020 року вбачається, що він укладений між фізичними особами без визначення цільового призначення позичених коштів, тобто за своєю правовою природою не може бути договором про споживчий кредит, що, у свою чергу, виключає можливість застосування положень Закону Украі?ни від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу Украі?ни та інших законодавчих актів Украі?ни щодо діі? норм на період діі? воєнного стану» до вказаного договору. Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що на час звернення до суду ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання за договором позики у повному обсязі, термін повернення коштів минув та доказів повернення всієї суми боргу позивачу відповідач не надала, внаслідок порушення позичальником умов такого договору за нею утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку. Щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то судом встановлено, що позивачем дотримано процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, визначену чинним законодавстом, а відповідачем не виконано грошових зобов`язань за договором позики у повному обсязі, що дає підстави іпотекодержателю задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Зупинення дії окремих положень Закону України «Про іпотеку» не є підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, а надає підстави для зупинення виконання рішення суду у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, оскільки згадані норми права не втратили свою чинність, тому що не були виключені з тексту зазначеного Закону, а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання цих правил на певний період. Надалі у разі припинення запровадження воєнного стану дія згаданих правил відновить свою дію без окремого рішення та закону (постанов Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15). Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 01 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Білоус І.Д. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що встановлений судом розмір сплачених коштів в погашення позики не відповідає дійсності, а саме ОСОБА_1 сплатила 70 010 доларів США, проте суд вважав, що такий розмір становить 69 870 доларів США. За встановленим між сторонами графіком погашення суми позики, ОСОБА_1 має заборгованість лише за чотири місяці, про що ОСОБА_2 повідомлялася і між сторонами з цього приводу існували певні домовленості. У разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки виконання судового рішення у цій частині також підлягає зупиненню на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцяти денний строк після його припинення. Відповідна вказівка має бути вказана в судовому рішенні. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.06.2022 року в справі № 296/7213/15, від 13.07.2022 року в справі № 202/939/28. При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначені висновки Верховного Суду не врахував. В судове засідання з`явився представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Курочкін О.О., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Білоусов І.Д. та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась засобами електронного зв`язку. Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду поштова кореспонденція була доставлена 21 серпня 2025 року. 16 вересня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Білоусова І.Д. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з ускладненням тривалої хвороби. Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача. 02 вересня 2025 року до Київського апеляційного суду від третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. надішла заява про розгляд справи без її участі. З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 22 червня 2020 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3770, відповідно до якого позичальник отримує від позикодавця, а позикодавець передає у позику позичальнику грошову суму в розмірі 5 769 528 грн, що відповідає еквіваленту 214 880 дол. США за курсом продажу доларів АТ «Правекс Банк» на дату укладення договору (пункт 1.1 договору). Відповідно до пункту 1.2. договору позики грошові кошти зазначені в пункті 1.1. передані позикодавцем позичальнику в повному обсязі до підписання цього договору. Сторони за цим договором домовились про те, що вказана позика є безпроцентною (пункт 1.3 договору). Відповідно до пункту 1.4. договору позики сторони домовилися про те, шо остаточний розрахунок за цим договором позики має бути здійснено не пізніше 22 червня 2021 року. Згідно з пунктом 2.1 договору позики для забезпечення зобов`язань щодо повернення позики, сплати штрафних санкцій, а також відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов цього договору, позикодавцю передається в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка належить позичальнику. Умови передачі майна в іпотеку, звернення стягнення на предмет іпотеки регулюються договором іпотеки, який укладається одночасно з цим договором позики (пункт 2.2 договору). Відповідно до пункту 3.1. договору позики сторони домовилися, що загальна сума, яка підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому цим договором буде відповідати гривневому еквіваленту 214 880 доларів США за курсом продажу доларів США АТ «Правекс Банк» на дату здійснення платежу. Пунктом 3.2. договору позики визначені строки повернення позики: 22 липня 2020 року - 3 740 дол. США; 22 серпня 2020 року - 3 740 дол. США; 22 вересня 2020 року - 3 740 дол. США; 22 жовтня 2020 року - 3 740 дол. США; 22 листопада 2020 року - 3 740 дол. США; 22 грудня 2020 року - 3 740 дол. США; 22 січня 2021 року - 3 740 дол. США; 22 лютого 2021 року - 3 740 дол. США; 22 березня 2021 року - 3 740 дол. США; 22 квітня 2021 року - 3 740 дол. США; 22 травня 2021 року - 3 740 дол. США; 22 червня 2021 року - 173 740 дол. США. Згідно з пунктом 3.7. договору позики факт повного повернення позики позичальником має бути підтверджений відповідною заявою позикодавця, що підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню та є невід`ємною частиною договору. 25 червня 2021 року між сторонами було підписано договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим № 6109, про внесення змін до договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., 22 червня 2020 року за реєстровим № 3770. Відповідно до пункту 1 зазначеного договору сторони дійшли згоди щодо викладення пункту 1.1. договору позики в новій редакції: «1.1. Позичальник отримує від позикодавця, а позикодавець передає у позику позичальнику грошову суму в розмірі 7 100 186 грн, що відповідає еквіваленту 257 720 дол. США за курсом продажу доларів АТ КБ «Правекс Банк» на дату укладення договору.» У пункті 2 договору про внесення змін сторони вирішили пункт 3.1. договору позики викласти в новій редакції: «3.1. Сторони домовились, що загальна сума, яка підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому цим договором буде відповідати гривневому еквіваленту 257 720 доларів США за курсом доларів США в АТ «КБ «Правекс Банк» на дату здійснення платежу.» Відповідно до пункту 3 договору про внесення змін сторони вирішили внести зміни у графік повернення позики (пункт 3.2 договору позики) та встановили кінцевий термін повернення позики до 22 червня 2022 року, погодивший такий графік платежів: 22 липня 2020 року - 3 740 дол. США; 22 серпня 2020 року - 3 740 дол. США; 22 вересня 2020 року - 3 740 дол. США; 22 жовтня 2020 року - 3 740 дол. США; 22 листопада 2020 року - 3 740 дол. США; 22 грудня 2020 року - 3 740 дол. США; 22 січня 2021 року - 3 740 дол. США; 22 лютого 2021 року - 3 740 дол. США; 22 березня 2021 року - 3 740 дол. США; 22 квітня 2021 року - 3 740 дол. США; 22 травня 2021 року - 3 740 дол. США; 22 червня 2021 року - 3 740 дол. США; 22 липня 2021 року - 3 570 дол. США; 22 серпня 2021 року - 3 570 дол. США; 22 вересня 2021 року - 3 570 дол. США; 22 жовтня 2021 року - 3 570 дол. США; 22 листопада 2021 року - 3 570 дол. США; 22 грудня 2021 року - 3 570 дол. США; 22 січня 2022 року - 3 570 дол. США; 22 лютого 2022 року - 3 570 дол. США; 22 березня 2022 року - 3 570 дол. США; 22 квітня 2022 року - 3 570 дол. США; 22 травня 2022 року - 3 570 дол. США; 22 червня 2022 року -173 570 дол. США. Крім того, 22 червня 2020 року між ОСОБА_2 (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладеного договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3771. Відповідно до пункту 1.1. договору іпотеки цим договором забезпечується виконання зобов`язання, що виникло у іпотекодавця, на підставі договору позики укладеного між іпотекодавцем (позичальником) та іпотекодержателем і посвідченого Гамаль І.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22 червня 2020 року за реєстровим № 3770, з відповідними змінами до нього, за умовами якого іпотекодавець (позичальник) зобов`язаний повернути іпотекодержателю (позикодавцю) суму позики в розмірі 5 769 528 грн, що відповідає еквіваленту 214 880 дол. США на дату здійснення платежу. Згідно з пунктом 1.2. договору іпотеки у забезпечення виконання зобов`язань за договором позики іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , далі предмет іпотеки. Предмет іпотеки складається з 3 (трьох) жилих кімнат, має загальну площу 227,7 кв. м, жилу площу 69,4 кв. м. Відповідно до пункту 1.3. договору іпотеки предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) 21 березня 2005 року на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 15 березня 2005 року № 416/С/КІ. Згідно з пунктом 5.1. договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов основного договору іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Сторони цього договору дійшли згоди і погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснюватися шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у цьому договрі (пункт 5.2. договору іпотеки). Визначений цим договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені Законом України «Про іпотеку» способи звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 5.3. договору іпотеки). Пунктом 5.4. договору іпотеки встановлено, що у разі порушення умов основного договору та/або умов цього договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю (позичальнику) рекомендованим листом із описом вкладень, або кур`єрською доставкою на адресу зазначену в цьому договорі, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушених зобов`язань у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання, порушення строку виконання та/або виконання не в повному обсязі цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та чинного законодавства України. Відповідно до пункту 6.1. договору іпотеки даним застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, сторони цього договору визначають спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» та за своїми правовими наслідками дане застереження прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Сторони цього договору вирішили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на розсуд іпотекодержателя або шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного договору, або шляхом набуття іпотекодержателем права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, у порядку, встановленому цим договором (пункт 6.2. договору іпотеки). 25 червня 2021 року між іпотекодержателем та іпотекодавцем було укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 6110, про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 22 червня 2020 року за реєстровим № 3771. Зазначеним договором було внесено зміни у пункти 1.1. та 2.1. договору іпотеки щодо розміру позики відповідно до змін до договору позики. Враховуючи вищевикладені умови договорів, у зв`язку з порушенням умов виконання договору позики, строк виконання якого настав 22 червня 2022 року, 07 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. на адресу ОСОБА_1 надіслано вимогу в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» про порушення умов договору позики та сплату грошових коштів в розмірі 7 100 186 грн, що відповідає еквіваленту 187 850 дол. США, а також повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 у відповідності до статті 37 Закону України «Про іпотеку», в разі неповернення усієї суми боргу протягом 30 днів. ОСОБА_1 у встановлений термін не повернула суму боргу за договором позики, натомість, звернулася до суду з позовом про зупинення звернення стягнення на предмет іпотеки. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Відповідно до частини першої сттаті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Частиною першою статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що процедура звернення стягнення на предмет іпотеки була здійснена ОСОБА_2 у відповідності до норм закону та умов, визначених договорами позики та іпотеки. Водночас, як на правову підставу для задоволення позову ОСОБА_1 посилалася на положення Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Так, відповідно до Закону Украі?ни від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу Украі?ни та інших законодавчих актів Украі?ни щодо діі? норм на період діі? воєнного стану» у зв`язку з віи?ськовою агресією Росіи?ськоі? Федераціі? проти Украі?ни Верховна Рада Украі?ни постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону Украі?ни «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту: «У період діі? в Украі?ні воєнного, надзвичаи?ного стану та у тридцятиденнии? строк після и?ого припинення або скасування щодо нерухомого маи?на (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізаціі? права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізаціі? права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статеи? 41, 47 (у частині реалізаціі? предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону». Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавцем чітко передбачено сферу її застосування, зокрема лише щодо споживчих кредитів. Зі змісту договору позики, забезпеченого іпотекою, укладеного між сторонами 22 червня 2020 року вбачається, що він укладений між фізичними особами без визначення цільового призначення позичених коштів, тобто за своєю правовою природою не є договором про споживчий кредит. З огляду на викладене, враховуючи, що іпотека у межах спірних правовідносин є забезпеченням повернення позики, а не споживчого кредиту, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на правовідносин, які виникли між сторонами не розповсюджуються положення Закону Украі?ни від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу Украі?ни та інших законодавчих актів Украі?ни щодо діі? норм на період діі? воєнного стану». Встановивши, що відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання за договором позики та не повернула отримані в борг грошові кошти у строк передбачений договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у іпотекодержателя права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судового рішенні, питання вичерпності висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам. Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2024 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні. Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Білоуса Ігоря Дмитровича залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 22 вересня 2025 року Головуючий: Судді: