Постанова Київський апеляційний суд № 761/4496/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 вересня 2025 року м. Київ Справа №761/4496/24 Апеляційне провадження №22-ц/824/10828/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Матвєєвої Ю.О. 13 березня 2025 року у м. Київ, повний текст рішення складений 17 березня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И В У лютому 2024 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути на її користь: - з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 24010,65 грн, пеню у розмірі 10295,83 грн, 3% річних у розмірі 1923,96 грн, втрати від інфляції у розмірі 9098,43 грн; - з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 40340,59 грн та моральну шкоду у розмірі 8000,00 грн. Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 07 лютого 2021 року в м. Києві, по вул. Кільцева дорога, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Opel» р.н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року у справі №760/3522/21, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було визнано ОСОБА_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу «Opel» р.н НОМЕР_1 на момент ДТП буда забезпечена за Полісом ОСЦПВВНТЗ №200932698, виданого ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Інушранс Груп» дійсного на дату ДТП, якому позивач повідомив про настання ДТП та надав йому документи необхідні в тому числі заяву про страхове відшкодування. Позивач, керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернувся до Страховика цивільно-правової відповідальності відповідача, надавши всі документи передбачені ст. 35 Закону, в тому числі і заяву на виплату страхового відшкодування. За результатами розгляду поданих документів, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Інушранс Груп» виплатив позивачеві страхове відшкодування у розмірі 21581,48 грн. Не погоджуючись з розміром страхового відшкодування, позивач звернувся до СОД ТОВ «Клевер Експерт» з метою проведення незалежної оцінки розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_2 . Відповідно до Висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №236/05-21 від 17 травня 2021 року, вартість матеріального збитку становить 45592,13 грн. Таким чином, позивач вважає, що зі ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Інушранс Груп» підлягає стягненню невиплачена частина страхового відшкодування у розмірі 24010,65 грн. Окрім цього, у зв`язку з несвоєчасною виплатою страхового відшкодування, з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Інушранс Груп» на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 10295,83 грн, 3% річних у розмірі 1923,96 грн, втрати від інфляції у розмірі 9098,43 грн. Також, позивач зазначає, що відповідно до Акту виконаних робіт (ремонт автомобіля AUDI Q5 д.н.з. НОМЕР_3 ) від 17 травня 2021 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_2 становить 85932,72 грн. А відтак, з винуватця ДТП - ОСОБА_3 підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди та розміром отриманого страхового відшкодування у розмірі 40340,59 грн. Окрім того, позивач вказує, що оскільки було пошкоджено його транспортний засіб, йому було завдано моральну шкоду, яку він із урахування принципів розумності та справедливості оцінює у 8000,00 грн. У зв`язку із викладеним позивач просить позов задовольнити у повному обсязі. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_2 невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 24010,65 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_2 пеню у розмірі 10295,83 грн, 3% річних у розмірі 1923,96 грн, втрати від інфляції у розмірі 9098,43 грн. Стягнуто ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 40340,59 грн та моральну шкоду у розмірі 4000,00 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_1 в дольовому порядку на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі, а саме: судовий збір у розмірі 1211,20 грн, тобто по 605,60 грн з кожного відповідача, професійна правнича допомога у розмірі 10000 грн, тобто по 5000 грн з кожного відповідача, проведення експертного дослідження з визначення вартості матеріального збитку у розмірі 7269,89 грн, тобто по 3634, 94 грн. з кожного відповідача. Рішення суду мотивовано тим, що згідно Висновку експерта № СЕ-19/118-24/6872-АВ від 17 вересня 2024 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Audi» його пошкодження в ДТП 07 лютого 2021 року, станом на дату ДТП - 07 лютого 2021 року складає: 46133,39 грн, що знаходиться в межах відповідальності ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Інушранс Груп». Оскільки ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» є страховиком винної в скоєнні ДТП особи - ОСОБА_1 , а також беручи до уваги виплату позивачу страхового відшкодування не у повному розмірі, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_2 недоплаченої суму страхового відшкодування у розмірі 24010,65 грн. Враховуючи, що з 02 червня 2021 року зобов`язання не виконане в повному обсязі страховиком, суд вважав, що на користь позивача також підлягають стягненню пеня, 3% річних, втрати від інфляції у розмірах визначеному позивачем, які не були спростовані відповідачем. Вирішуючи позовні вимоги пред`явлені до відповідача ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ДТП відбулось з вини ОСОБА_1 , що наявний безпосередній причинний зв`язок між його діями та наслідками, що настали, та має місце різниця між фактично завданою шкодою та належним розміром страхового відшкодування, розмір якої підтверджується висновком експерта № СЕ-19/118-24/6872-АВ від 17 вересня 2024 року. Вирішуючи позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 на її користь моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у порушенні нормального ритму життя, негативних емоціях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним. Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги характер завданої шкоди, глибину та тривалість фізичних та душевних страждань позивача, наявність та тривалість вимушених змін у житті, суд вважав, що позивачу були заподіяні моральні страждання, та виходячи із вимог розумності, виваженості та справедливості, вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 4000,00 грн, що буде справедливою і достатньою мірою компенсації моральної шкоди, яка була спричинена позивачу. Не погодився із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , в частині задоволених позовних вимог пред`явлених до нього, його представником подана апеляційна скарга, в якій він вказує на незаконність, необґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині, у зв`язку з неповним дослідженням обставин справи, та їх неправильною оцінкою. Представник відповідача вказує на те, що згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-200332698, що був чинний на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована та за шкоду майну максимальний розмір страхової суми (ліміт відшкодування) складав 130000 грн. Таким чином, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована, вся шкода позивачу має відшкодовуватися Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у межах ліміту страхового відшкодування - 130000 грн. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №369/3461/17. Вищевказані обставини не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення. Представник відповідача також вказує на те, що ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» при проведенні оцінки вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, визначений п. 34.2 ст. 34 Закону № 1961-IV строк не було порушено. Таким чином, розмір шкоди оцінений ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» у порядку, передбаченому Законом. А отже, у позивача не виникло права на самостійне обрання аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. За таких обставин, наданий позивачем Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №236/05-21 від 17 травня 2021 року, проведений ТОВ «Клевер Експерт», не є належним доказом вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, та не повинен братися судом до уваги. Представник також вказує на те, що до матеріалів справи долучались докази того, що транспортний засіб «Audi» VIN НОМЕР_4 вже потрапляв в ДТП (на території США) та мав механічні пошкодження. Разом з тим, позивачем не надано суду належних-та допустимих доказів того, що до моменту ДТП 07 лютого 2021 року вказаний автомобіль був відновлений позивачем. Таким чином, позивачем не доведено, що пошкодження транспортного засобу, на підтвердження ремонту яких, позивачем надано фотознімки, Висновок №236/05- 21 від 17 травня 2021 року та Акт виконаних робіт (ремонт автомобіля AUDI Q5 № НОМЕР_2 ) від 17 травня 2021 року, були отримані внаслідок ДТП, яке мало місце 07 лютого 2021 року за участю ОСОБА_1 . Представник також вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що позивачем не надано належних та допустимих доказів здійснення оплати ремонту автомобіля AUDI Q5 № НОМЕР_2 (зокрема, рахунку на оплатку, квитанції про здійснення оплати чи будь-яких інших платіжних документів). На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 , та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в повному обсязі. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про її задоволення. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, тому їх неявка, згідно з ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого. Перш за все, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що в порядку ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду оскаржується лише відповідачем ОСОБА_1 , апеляційний суд здійснює його перегляд в частині позовних вимог, що пред`явлені до нього та задоволені судом першої інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції не становить предмет апеляційного перегляду, так як іншими учасниками справи не оскаржується і вони позбавлені такого права. Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіль «Audi» р.н НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 . /т.1 а.с.20 на звороті/ 07 лютого 2021 року в м. Києві, по вул. Кільцева дорога, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Opel» р.н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказані обставини встановлені постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року у справі №760/3522/21, якою винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було визнано ОСОБА_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. /т.1 а.с.8/ На момент ДТП цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 було застраховано у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №200932698. /т.1 а.с.13/ Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ФОП ОСОБА_5 14 травня 2021 року на замовлення ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ», вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Audi» р.н НОМЕР_2 становить 26394,86 грн. /т.1 а.с.30-39/. За результатами розгляду поданих документів, ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» 02 червня 2021 року виплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 21581,48 грн, з урахуванням франшизи 2600 грн та зменшення розміру страхового відшкодування на суму ПДВ 2213,38 грн. /т.1 а.с.40/ Вказана обставина також визнана учасниками справи в ході судового розгляду. Згідно з Висновком щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №236/05-21, складеного ТОВ «Клевер Експерт» 17 травня 2021 року на замовлення ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Audi» р.н НОМЕР_2 становить 45592,13 грн, а вартість відновлювального ремонту цього автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 85932,72 грн, ринкова вартість автомобіля визначена в розмірі 451274,34 грн. /т.1 а.с.14-26/ Відповідно до Акту виконаних робіт, складеного ФОП ОСОБА_6 17 травня 2021 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_2 становить 85932,72 грн. /т.1 а.с.27-28/ Ухвалою суду першої інстанції від 28 травня 2024 року за клопотанням позивача ОСОБА_2 була призначена судова автотоварознавча експертиза, проведення якої було доручено експертам Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. /т.1 а.с.141-143/ Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від № СЕ-19/118-24/6872-АВ від 17 вересня 2024 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в ДТП 07 лютого 2021 року, станом на дату ДТП - 07 лютого 2021 року складає: 46133,39 грн. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в ДТП 07 лютого 2021 року, станом на дату ДТП - 07 лютого 2021 року складає: 86547,84 грн. /т.1 а.с.166-175/ Стороною відповідача був наданий витяг з інтернет-ресурсу зі світлинами транспортного засобу «AUDI» VIN НОМЕР_4 . /т.1 а.с.92-103/ Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. В порядку визначеному ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. За загальним принципом, відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За приписами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно з вимог статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020року у справі №756/2632/17 та ін. У постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18 Верховний Суд вказав на те, що принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Також Верховний Суд зробив висновок, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц та від 19 липня 2021 року у справі № 206/3219/15-ц. Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень частини другої статті 1192 ЦК України, викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 265/5388/20, від 18 травня 2022 року у справі № 761/11792/16-ц, від 20 червня 2022 року у справі № 156/1162/20 За загальними правилами доказування, визначеними ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В порядку ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до ч.1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Згідно з положеннями ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 521/10766/18 вказав на те, що згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає. З наведених вище обставин справи вбачається, що 07 лютого 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений транспортний засіб, що належить позивачу. Вина відповідача ОСОБА_1 , встановлена судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення, яке набрало законної сили, є обов`язковим при розгляді даної справи. Відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», яке здійснило виплату позивачу страхового відшкодування, проте не в повному обсязі. Оскільки питання щодо правомірності стягнення страхового відшкодування з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» заявником не порушується, колегія суддів переглядає оскаржуване рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У такому разі під час визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, необхідно враховувати складові цих збитків відповідно до змісту частини другої статті 1192 ЦК України: реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Розмір відновлювального ремонту автомобіля, що належить позивачу був визначений судом першої інстанції на підстави висновку судової експертизи, проведеного на виконання ухвали суду першої інстанції. Слід зазначити, що проведення судової експертизи було ініційовано стороною позивача та здійснено оплату її вартості, нею також був наданий висновок суб`єкта оціночної діяльності, проведений на її замовлення. А отже позивачем в повному обсязі виконаний процесуальний обов`язок щодо доведеності заявлених позовних вимог. Натомість стороною відповідача ОСОБА_1 в ході розгляду справи не надано доказів на спростування визначеного судовим експертом розміру відшкодування. В апеляційній скарзі сторона відповідача ОСОБА_1 вказує на неналежність висновку №236/05-21 від 17 травня 2021 року складеного ТОВ «Клевер Експерт», про те судом першої інстанції прийнятий до уваги саме висновок судової експертизи. Виходячи з вимог процесуального закону, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами. В цій справі, визначений у висновку судової експертизи розмір шкоди практично відповідає розміру визначеного у висновку складеному на замовлення позивача, а також акту виконаних робіт наданих стороною позивача. А тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції додержані вимоги процесуального закону щодо оцінки доказів. Таким чином, суд першої інстанцій правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку, що позивач має право на відшкодування у повному обсязі вартості втраченого майна, тобто пошкоджень, яких зазнав її автомобіль, тому стягнення різниці між сумою необхідною для відновлення її майна та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією та франшизи, з відповідача як з винної особи у розмірі 40340,59 грн відповідає обставинам справи та вимогам законодавства. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, щодо недоведеності позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вони спростовуються встановленими судом обставинами справи та тим, що з вини відповідача було пошкоджено автомобіль позивача, який має істотну цінність, внаслідок чого остання зазнала моральних страждань, була позбавлена можливості використовувати своє авто за його призначенням. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 висновків суду не спростовують. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог пред`явлених до відповідача ОСОБА_1 відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи. Тому апеляційний суд залишає апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, відсутні і підстави для компенсації відповідачеві понесених ним витрат на стадії апеляційного перегляду справи. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: О.В. Желепа Н.В. Поліщук Повний текст рішення складений 22 вересня 2025 року.