Постанова 4801 № 930/3164/24

від 23.09.2025 ·

Справа № 930/3164/24 Провадження № 22-ц/801/1673/2025 Категорія: 61 Головуючий у суді 1-ї інстанції Войницька Т. Є. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2025 рокуСправа № 930/3164/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О. В., суддів: Матківської М. В., Міхасішина І. В., за участю секретаря судового засідання Луцишина О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Немирівської міської ради Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поданою їх представником адвокатом Герасимчуком Олегом Олександровичем, на рішення Немирівського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 14 травня 2025 року у м. Немирів суддею цього суду Войницькою Т.Є., дата складання повного тексту судового рішення 23 травня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовною заявою до Немирівської міської ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування (яку помилково назвали «про визнання права власності в порядку спадкування»). Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Могилівка, Жмеринського району, Вінницької області, померла ОСОБА_3 . 30.11.1995 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі те, що належатиме їй на час смерті і на що вона матиме право за законом, заповіла своїй доньці ОСОБА_4 . Вказаний заповіт посвідчений секретарем Кудлаївської сільської ради Немирівського району Вінницької області Сидоренко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №

17. За життя на ім`я ОСОБА_3 був виготовлений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0192121, площею 2,19 в умовних кадастрових гектарах, який зареєстрований 26.06.1997 року за порядковим №

187. Враховуючи, що позивачі позбавлені можливості оформити свої спадкові права через відсутність правовстановлюючих документів, вони просили визнати за кожним із позивачів в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/2 частку на право на земельну частку (пай) розміром 2,19 в умовних кадастрових гектари, розташованої на території с. Дубовець Вінницького (колишнього Немирівського району) Вінницької області, посвідченого сертифікатом серії ВН № 0192121, зареєстрованого 26.06.1997 року № 187, що був виданий ОСОБА_3 14.05.2025 року рішенням Немирівського районного суду Вінницької області у задоволенні вищевказаного позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Герасимчука О.О., подали апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просили рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржники наголошують, що не погоджуються із висновком суду першої інстанції, що право власності на спірну земельну ділянку не увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 і не могло бути успадковане ОСОБА_4 , й відповідно, ОСОБА_6 , а після його смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки суду не надано доказів того, що ОСОБА_3 за життя оформила право власності земельної ділянки на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0192121, у зв`язку із чим відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 набула права власності на вказану земельну ділянку. Представник позивачів вказує, що до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як спадкоємців ОСОБА_6 , який був спадкоємцем ОСОБА_4 , яка була спадкоємцем ОСОБА_3 , перейшло право на земельну частку (пай), що належала ОСОБА_3 відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0192121, зареєстрованого 26.06.1997 року за № 187, а не право власності на земельну ділянку. Крім того, скаржник вважає, що неправильним є висновок суду першої інстанції про те, що Немирівська міська рада Вінницької області, яка є правонаступником Кудлаївської сільської ради Немирівського району Вінницької області, є неналежним відповідачем у справі, оскільки Немирівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Кудлаївської сільської ради. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити з таких підстав. Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла в с. Могилівка, Жмеринського району, Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (зворот а.с. 10). 30.11.1995 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось в тому числі те, що належатиме їй на час смерті і на що вона матиме право за законом заповіла своїй доньці ОСОБА_4 . Вказаний заповіт посвідчений секретарем Кудлаївської сільської ради Немирівського району Вінницької області Сидоренко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 17, що підтверджується копією вказаного заповіту (а.с. 11). За життя на ім`я ОСОБА_3 був виготовлений сертифікат на право на земельну частку (пай), серії ВН №0192121, площею 2,19 в умовних кадастрових гектарах, який зареєстрований від 26.06.1997 року за порядковим №187, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №21/426-21 від 27.07.2021. Факт отримання сертифікату засвідчено підписом у відповідній графі Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавалися Немирівською районною державною адміністрацією по КСП «Перше Травня» с. Кудлаї Кудлаївської сільської ради (а.с. 20). Згідно із посвідкою про народження ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_5 (а.с. 12). 17.02.1965 року ОСОБА_5 одружилася з ОСОБА_6 , внаслідок чого змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження НОМЕР_2 (а.с. 13). Відповідно до довідки Гніванської міської ради № 771 від 18.08.2021 року ОСОБА_4 прийняла спадщину після своєї матері ОСОБА_3 , яка постійно проживала без реєстрації в с. Могилівці Жмеринського району Вінницької області та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме вступила в фактичне володіння та управління майном померлої, розпорядилася домашніми та особистими речами померлої в травні 1999 року (а.с. 14). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла в с. Могилівка Жмеринського району Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (зворот а.с. 14). Відповідно до довідки виконавчого комітету Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області № 834 від 20.09.2021 року ОСОБА_4 постійно до дня своєї смерті проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с. 15). 12.10.2005 року ОСОБА_6 як спадкоємцю після смерті ОСОБА_4 видане свідоцтво на спадщину, а саме на земельну ділянку площею 0,3016 га, кадастровий номер 0521080600:02:004:0009, 0521080600:02:004:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 16). Також 12.10.2005 року ОСОБА_6 видано ще два свідоцтва на спадщину за законом: одне на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 , друге на право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала в колективній власності КСП «Мрія», в с. Могилівка, Жмеринського району, Вінницької області, розміром 2,96 в умовних кадастрових гектарах та право на пайовий фонд майна КСП «Мрія», частка якого визначена в розмірі 2108 грн або 0,0734 відсотків загальної вартості майна пайового фонду підприємства (зворот а.с. 16). ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер в с. Могилівка, Вінницького району, Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 17). 20.08.2021 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Міляновською Ю.М., відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, в тому числі те, що належатиме йому на час смерті і на що він матиме право за законом, він заповів своїй доньці ОСОБА_2 та онукові ОСОБА_1 в рівних частках (зворот а.с. 17). 17.04.2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як спадкоємці за заповітом після смерті ОСОБА_6 звернулися до Вінницької районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. 17.04.2024 року постановою державного нотаріуса Вінницької районної нотаріальної контори Вінницької області Когутницького Є.В. № 798/02-31 було відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в оформленні спадщини після смерті ОСОБА_6 на земельну ділянку, належну ОСОБА_3 , оскільки у спадкоємців відсутній оригінал документа, який посвідчує право власності на спадкове майно, а право власності спадкодавця на нерухоме майно не зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до законодавства (а.с. 9-10). Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що представником позивачів суду не надано доказів того, що ОСОБА_3 за життя оформила право власності земельної ділянки на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0192121, у зв`язку із чим відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 набула право власності на вказану земельну ділянку, тому таке право не увійшло до складу спадщини після її смерті і не могло бути успадковане ОСОБА_4 , й відповідно, ОСОБА_6 , а після його смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Оскільки позивачами не порушувалось питання про визнання за ними права на земельну частку (пай), яке за життя набуте ОСОБА_3 , суд не міг визнати таке право за позивачами з власної ініціативи, враховуючи положення ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог. Крім того, суд вважав, що Немирівська міська рада є неналежним відповідачем у даній справі, а такими є самі позивачі. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно із частинами другою, дев`ятою статті 5 ЗК України (у редакції від 22.06.1993 року) суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України (у редакції від 22.06.1993 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акту додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу членів. Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності зокрема таких умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту. Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.12.2020 року у справі № 609/1117/18 , від 16.06.2021 року у справі № 137/1642/19. За таких обставин, паюванням земель є визначення розміру земельної частки (паю) виключно у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Разом із тим, питання приватизації земель урегульовано, зокрема, статтями 25, 116, 118, 119, 121, 122 ЗК України, які регулюють правовідносини передачі у приватну власність земельних ділянок з державної або комунальної власності. Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК Української РСР), в тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України. Відповідно до частини першої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (частина перша статті 529 ЦК Української РСР). Згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Разом із тим, відповідно до роз`яснень, наданих судам, що містяться у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Позивачі вказували, що відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, за життя на ім`я ОСОБА_3 був виготовлений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0192121, площею 2,19 в умовних кадастрових гектарах, який зареєстрований 26.06.1997 року за порядковим №

187. Факт отримання сертифікату засвідчено підписом у відповідній графі Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавалися Немирівською районною державною адміністрацією по КСП «Перше Травня» в с. Кудлаї Кудлаївської сільської ради. У встановленому законом порядку спадкоємець ОСОБА_3 ОСОБА_4 прийняла спадщину після її смерті, після чого ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , та в подальшому позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , що підтверджується наведеними вище доказами, наявними в матеріалах справи, та ніким не оспорюється. Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 за життя не оформила належним чином у встановленому законом порядку право власності на конкретну земельну ділянку, а лише набула право на її отримання, а отже, її спадкоємці успадкували це саме право на отримання земельної частки (паю), а не право власності на конкретно визначену земельну ділянку в натурі. Суд першої інстанції зазначеного не врахував та, не встановивши справжньої правової природи правовідносин сторін, не застосувавши до спірних правовідносин наведені норми матеріального права, які підлягали застосуванню, не з`ясувавши питання наявності/відсутності у спадкодавця ОСОБА_3 за життя права на спірну земельну частку (пай), дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Крім того, суд першої інстанції формально підійшов до вирішення вимог позивачів, не розібравшись у суті цих вимог, хибно посилаючись на те, що обраний позивачами спосіб захисту порушених прав шляхом визнання права власності на частку на право на земельну частку (пай) за кожним із позивачем не відповідає вимогам законодавства, оскільки, як вбачається з усього тексту позовної заяви, а не тільки її прохальної частини, позивачі бажали визнати за ними саме право на земельну частку (пай) в рівних частках. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, а позовні вимоги про визнання за позивачами в рівних частках в порядку спадкування права на земельну частку (пай) розміром 2,19 в умовних кадастрових гектарах, розташованої на території с. Дубовець, Вінницького району, Вінницької області, посвідченого сертифікатом серії ВН № 0192121, зареєстрованого 26.06.1997 року № 187, що був виданий ОСОБА_3 , підлягають задоволенню. При цьому, висновок суду першої інстанції про те, що Немирівська міська рада є неналежним відповідачем у даній справі колегія суддів вважає безпідставним з огляду на таке. Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради, а у статті 13 цього Закону також визначено порядок використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Так, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). У разі якщо до 1 січня 2028 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним. Тобто, у разі підтвердження в установленому законом порядку права на земельну частку (пай) спадкодавця саме сільська, селищна, міська рада має здійснити заходи щодо відновлення прав позивача на земельну частку (пай). Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» № 707-р від 12.06.2020 року затверджені територіальні громади Вінницької області. Відповідно до цього розпорядження територію Кудлаївської територіальної громади віднесено до Немирівської територіальної громади. Відповідно до п.2 рішення 1 сесії 8 скликання Немирівської міської ради Вінницької області «Про реорганізацію Кудлаївської сільської ради шляхом приєднання до Немирівської міської ради» № 24 від 10.12.2020 року Немирівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Кудлаївської сільської ради. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення ухвалене із неправильним застосуванням судом норм матеріального права, знайшли своє підтвердження, що є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду із ухваленням нового про задоволення позовних вимог. Крім того, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Оскільки позивачі просили судові витрати, понесені в судах першої та апеляційної інстанцій, залишити за ними, відтак такі судові витрати необхідно віднести за їх рахунок. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану їх представником адвокатом Герасимчуком Олегом Олександровичем, задовольнити. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 14 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Немирівської міської ради Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування по частці права на земельну частку (пай) розміром 2,19 в умовних кадастрових гектарах, розташованої на території с. Дубовець, Вінницького району, Вінницької області, посвідченого сертифікатом серії ВН № 0192121, зареєстрованим 26.06.1997 року № 187, що був виданий ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Понесені скаржниками у зв`язку із розглядом даної справи у судах першої та апеляційної інстанцій судові витрати залишити за ними. Постанова набирає законної сили із дня її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. В. Ковальчук Судді: М. В. Матківська І. В. Міхасішин

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4801 № 930/3164/24

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше