Постанова ККС ВС № 727/7144/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2025 року м. Київ справа № 727/7144/22 провадження № 51-3561 км 23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , в режимі відеоконференції: захисника ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненням засудженого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021262020002326, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шилівці Дністровського району Чернівецької області, раніше судимого, востаннє вирокомСторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2018 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 4 місяці, звільненого по відбуттю покарання 21 грудня 2019 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту його затримання, тобто з 09 травня 2022 року. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні. За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 03 вересня 2021 року, приблизно о 09 год 15 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає і його дії є непомітними для сторонніх осіб, проник до житлового будинку ОСОБА_8 , розташованого за вищевказаною адресою. Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з корисливого мотиву, перебуваючи в одній із кімнат вказаного будинку, викрав грошові кошти в сумі 10 000 гривень, які належать ОСОБА_8 . У подальшому ОСОБА_7 пройшов до виходу з будинку, де був помічений потерпілою та її сином ОСОБА_9 , які намагалися його затримати. Після цього, ОСОБА_7 , реалізовуючи раптово виниклий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, втік з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальних збитків на зазначену суму. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі з доповненням засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, упередженість судді місцевого суду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому зазначає про недоведеність поза розумним сумнівом вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення та надання судами попередніх інстанцій неправильної правової оцінки фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що огляд місця події 03 вересня 2021 року проведено за участю лише понятого ОСОБА_10 , тоді як другий понятий ОСОБА_11 , що зазначений у протоколі вказаної слідчої дії, присутнім не був. Про відсутність понятого ОСОБА_11 свідчать показання потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_10 , при цьому судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про допит ОСОБА_11 . Вважає, що судом першої інстанції без наведення належного мотивування було відмовлено у задоволенні його клопотання про допит медиків, оскільки останні не відбирали у нього біологічні зразки для проведення молекулярно-генетичної експертизи. Ухвала слідчого судді про відібрання букального епітелію відсутня, технічні засоби не застосовувались, його підпису в протоколі про отримання зразків немає, поняті не були запрошені слідчим для підтвердження/спростування факту надання зразків чи про відмову у підписі в протоколі. Також безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання щодо виклику для допиту в якості свідків його матері ОСОБА_12 та брата ОСОБА_13 задля надання пояснень про застосування до них сили, морального тиску, погроз застосування фізичної розправи, а також затримання та проведення обшуку у помешканні без ухвали суду. Вказані доводи підтверджуються відеофіксацією на місці події 09 травня 2022 року, де він та його мати після проведення слідчих дій скаржилися слідчому на погрози фізичної розправи із вказівкою на тих, хто застосовував силу до матері та брата. Крім цього, дорогою до м. Чернівці спецпризначенці «КОРД» завезли його до річки Прут, де катували. Множинні тілесні ушкодження описані та зафіксовані на фото медичними працівниками ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор», за результатом чого порушено кримінальні провадження та триває досудове розслідування. Не доведено також того, що у потерпілої були грошові кошти у сумі 10 000 грн, оскільки наведене слідує лише з її слів, але цивільний позов ОСОБА_8 не був заявлений. Безпідставною та немотивованою вважає відмову апеляційного суду у задоволенні клопотання щодо виклику експертів до суду для роз`яснення експертних висновків, чим порушено його процесуальні права. Вказує на упереджене ставлення судді місцевого суду щодо нього через необґрунтовані відмови у задоволенні клопотань, зокрема, про виклик до суду швидкої допомоги через погане самопочуття та неможливість брати участь у судових дебатах, що позбавило його можливості належним чином захищати свої права та інтереси в суді 26 грудня 2022 року. Крім того, судом першої інстанції не надано оцінки відповідності проведення впізнання положенням ст. 228 КПК України, з огляду на наявність різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі осіб, які пред`являлися для впізнання за фотознімками. Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не навів в ухвалі переконливих мотивів прийнятого рішення, не надав вичерпних відповідей на викладені у скарзі доводи, не виправив порушень, допущених місцевим судом. Крім цього, в ухвалі суду апеляційної інстанції зазначені дати та відомості, які не відповідають матеріалам кримінального провадження, зокрема, щодо дати ухвалення вироку місцевим судом - 24 грудня 2022 року, замість 26 грудня 2022 року, зазначення початку строку відбування покарання - 08 травня 2022 року, замість 09 травня 2022 року, а також щодо заявленого в суді першої інстанції клопотання про допит експертів на поліграфі, тоді як він просив про здійснення вказаного допиту щодо нього. В запереченнях на касаційну скаргу прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали доводи касаційної скарги з доповненням. Прокурор просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни. Потерпіла ОСОБА_8 була належним чином повідомлена про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилася, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від неї не надходило. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі з доповненням, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Приписами ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України. Статтею 412 КПК Українипередбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України. Згідно з положеннями ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумнів. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 цього Кодексу завданнями та загальними засадами кримінального провадження. До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас, у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення. Як слідує з матеріалів кримінального провадження вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, при цьому обвинувачений в ході судового розгляду свою винуватість у вчиненні вказаного злочину, за обставин викладених в обвинувальному акті, не визнав. Заперечуючи встановлені місцевим судом фактичні обставини даного кримінального правопорушення, захисник ОСОБА_14 та обвинувачений ОСОБА_7 звернулися з апеляційними скаргами, посилаючись при цьому на допущені судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування. Захисник та обвинувачений звертали увагу, зокрема, що судом безпідставно покладено в основу обвинувачення недопустимий доказ, а саме протокол огляду місця події, зважаючи на те, що вказана слідча дія була проведена за участі одного понятого ОСОБА_10 , який під час допиту в суді пояснив, що другий понятий, а саме ОСОБА_11 , присутнім не був; необґрунтовано відмовлено у задоволенні майже усіх клопотань, зокрема, щодо допиту на поліграфі ОСОБА_7 , допиту понятого ОСОБА_11 , слідчої ОСОБА_15 , експертів, матері та брата обвинуваченого. Крім цього вказували, що заявлялися відводи прокурору та судді, оскільки, на думку ОСОБА_7 , в їхніх діях була упередженість щодо нього, а суддя відмовила йому в наданні медичної допомоги та через хворобливий стан останній не зміг реалізувати своє право на захист. Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 в частині обов`язкової участі понятих при отриманні зразків для проведення експертизи, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону. Зокрема, згідно положень ч. 3 ст. 245 КПК України відібрання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу, відповідно до якої закріплені положення, за якими визначаються спеціальні порядок та умови проведення освідування особи. Проте положення самої ст. 241 КПК України не містять вимоги щодо обов`язкової участі понятих при проведенні освідування особи. Водночас у ч. 7 ст. 223 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. При цьому, дійсно, з одного боку - порядок проведення такої слідчої (розшукової) дії, як освідування особи, регламентовано не лише однією ст. 241 КПК України, але й нормами ст. 223 цього Кодексу, якими визначено загальні умови та правила проведення слідчих (розшукових) дій, статей 103-107 даного Кодексу, які присвячені порядку фіксування процесуальних дій під час кримінального провадження, тощо. Однак, з іншого боку у ч. 3 ст. 245 КПК України міститься відсилка лише на правила ст. 241 цього Кодексу, а не на порядок проведення освідування особи в цілому. Тобто, у цьому випадку згадане положення ч. 3 ст. 245 КПК України за способом викладення є відсильною нормою і містить відсилку (посилання) виключно на правила ст. 241 цього Кодексу, без прив`язки до інших норм, якими регламентовано порядок проведення освідування особи, у тому числі й приписів ч. 7 ст. 223 КПК України. Окрім того, кримінальний процесуальний закон передбачає участь понятих або застосування безперервного відеозапису у якості спеціальних процесуальних гарантій забезпечення прав і свобод людини під час освідування особи. Натомість, у ч. 3 ст. 245 КПК України містяться відповідні гарантії, встановлені законодавцем саме для відбирання біологічних зразків у особи, - у разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов`язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово. А тому відбирання біологічних зразків у особи без участі понятих не свідчить про порушення як вимог ч. 3 ст. 245 та ст. 241 КПК України у їх взаємозв`язку, так і приписів ч. 7 ст. 223 цього Кодексу, що вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги з наведених підстав та узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 липня 2020 року (справа № 318/1411/18), 08 грудня 2022 року (справа № 182/324/17), 24 квітня 2019 року (справа № 385/404/16-к). При цьому із матеріалів кримінального провадження убачається, що отримання біологічних зразків у ОСОБА_7 було здійснено слідчим ОСОБА_16 в приміщенні Чернівецького РУП за участю спеціаліста-криміналіста ОСОБА_17 та захисника ОСОБА_18 , протокол слідчої дії підписано спеціалістом, захисником та слідчим, заяви і зауваження не надходили (т. 1 а. п. 192). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що відсутність підпису ОСОБА_7 у протоколі, не свідчить про те, що вказана процесуальна дія не була проведена, або проведена з істотним порушенням вимог КПК України. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 223 КПК України (у редакції на час проведення обшуку) обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Як слідує з дослідженого судами попередніх інстанцій протоколу огляду місця події від 03 вересня 2021 року, при проведенні вказаної слідчої дії брали участь поняті ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . У вказаному протоколі на кожній сторінці з текстом є підписи понятих, а також учасників слідчої дії, зокрема, потерпілої, спеціаліста, а також слідчої ОСОБА_15 (т. 1 а. п. 19-21). Під час апеляційного розгляду судом було допитано потерпілу ОСОБА_19 , яка пояснила, що під час проведення огляду місця події, окрім неї та сина, були присутні два поняті, які є її сусідами по дачі. Один із них - сусід ОСОБА_11 , який в даний час перебуває на службі в Збройних Силах України, прийшов першим, а пізніше прийшов сусід ОСОБА_10 . Коли останній прийшов, ОСОБА_11 в той час повіз своїх дітей в школу, і тому ОСОБА_10 сказав, що не бачив іншого понятого, але понятих було двоє, вони все бачили і ніяких зауважень не виказували. Перебування ОСОБА_11 на військовій службі в Збройних Силах України підтверджується заявою його дружини ОСОБА_20 та довідкою військової частини від 06 вересня 2022 року (т. 3 а. п. 189-190). З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає передчасним висновок апеляційного суду, що під час проведення 03 вересня 2021 року огляду місця події відповідно до вимог ч. 7 ст. 223 КПК України були присутні двоє понятих, оскільки зазначене не узгоджується з показаннями потерпілої ОСОБА_19 та свідка ОСОБА_10 , при цьому суд належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг в цій частині, зокрема, шляхом допиту спеціаліста та слідчої ОСОБА_15 , які згідно протоколу були присутні при проведенні вказаної слідчої дії. Крім того, як слідує з матеріалів кримінального провадження, під час здійснення розгляду судом першої інстанції, обвинувачений заявляв ряд клопотань, у задоволенні яких йому було відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_7 , не погоджуючись щодо таких рішень суду, вказував на неповноту судового розгляду. Однак, відобразивши наведене в оскаржуваній ухвалі, апеляційний суд відповідей на вказані доводи не надав, тим самим залишивши їх поза увагою та без надання належної правової оцінки. Також це стосується і заявленого клопотання, зокрема, щодо упередженості судді місцевого суду з мотивів безпідставної відмови у виклику до суду швидкої допомоги через погане самопочуття ОСОБА_7 та неможливість брати участь у судових дебатах, що позбавило останнього можливості належним чином захищати свої права та інтереси в суді 26 грудня 2022 року. Слушними, на думку колегії суддів, є доводи касаційної скарги в частині зазначення в ухвалі апеляційного суду дат та відомостей, які не відповідають матеріалам кримінального провадження, а саме щодо дати ухвалення вироку місцевим судом - 24 грудня 2022 року, початку строку відбування покарання - 08 травня 2022 року, а також неналежному викладенні доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо заявлення в суді першої інстанції клопотання про допит експертів на поліграфі, тоді як під час судового розгляду та у тексті апеляційної скарги стверджувалося про здійснення допиту на поліграфі обвинуваченого. Отже, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не навів достатніх мотивів для спростування доводів апеляційних скарг сторони захисту, та відповідно дійшов передчасного висновку про законність і обґрунтованість вироку місцевого суду щодо ОСОБА_7 . З урахуванням наведеного, Суд вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України та підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. З огляду на наявність вищезазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не перевіряє інші доводи касаційної скарги з доповненням, зокрема, щодо незаконних методів ведення досудового слідства. Питання про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, підлягають вирішенню через призму встановлених судом фактичних обставин даного кримінального провадження, на підставі оцінених за правилами ст. 94 КПК України доказів. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене, дослідити обставини, які мають правове значення, ретельно перевірити усі доводи, викладені в апеляційних скаргах сторони захисту, оцінити докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення відповідно до вимог статей 370, 419 КПК України. Згідно положень ч. 3 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції. Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з метою запобігання ризику, передбаченому ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд ухвалив: Касаційну скаргу з доповненням засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково. Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 15 листопада 2025 року включно. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3