Постанова 4856 № 560/8093/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/8093/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 19 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 13.05.2025 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить: "-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 . - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ". Ухвалою від 14.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. 01 липня 2025 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 та його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на військову службу під час мобілізації (в т.ч. і звернення до правоохоронних органів із вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з військового обліку позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) до набрання законної сили рішення у справі № 560/8093/24. Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначає, що предметом позову у справі є неправомірні дії, на думку заявника, які полягають у не виключенні з військового обліку ОСОБА_1 на підставі заяви, яка була подана останнім особисто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі. В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 01 липня 2025 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 та його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на військову службу під час мобілізації (в т.ч. і звернення до правоохоронних органів із вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з військового обліку позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) до набрання законної сили рішення у справі № 560/8093/24. Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначає, що предметом позову у справі є неправомірні дії, на думку заявника, які полягають у не виключенні з військового обліку ОСОБА_1 на підставі заяви, яка була подана останнім особисто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . 23.04.2025 року, як вказує позивач, він повторно надіслав відповідний запит за допомогою застосунку Резерв+ , проте, 24.04.2025 року в застосунок Резерв+ надійшла відповідь: «Не змогли виправити дані. Ваш запит відхилили. Причина: _reason». Більш того, з 19.04.2025 року в застосунку Резерв+ почала відображатись інформація про порушення Позивачем правил військового обліку. Окрім того, заявник зазначає, що наявність у державному реєстрі некоректної інформації щодо позивача дозволяє органам ТЦК, поліції або прикордонної служби: вручати повістки, затримувати з метою доставлення до ТЦК; ініціювати примусову мобілізацію. Також заявник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до вчинення відповідачами дій по мобілізації, і як наслідок змінить статус позивача з військовозобов`язаного на військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також виконання рішення суду. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність вказаних заявником обставин, матеріали справи, не дають достатніх підстав для висновку про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 вживаються заходи, спрямовані на мобілізацію ОСОБА_1 , як і нема підтвердження того факту, що заявник в подальшому буде призваний для проходження військової служби за мобілізацією. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, згідно з ч.1 ст.150 КАС суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Положеннями ч. 2 ст.150 КАС передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, наведеними вище нормами процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Проте, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. За Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Відтак, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення. Колегія суддів зазначає, що внесення відомостей до реєстру про порушення військового обліку ще не є діями щодо призову на військову службу, а можуть бути заходами, спрямованими на забезпечення оновлення чи уточнення військово-облікових даних. Станом на момент звернення із позовом та з цією заявою, підстав стверджувати, що відповідачем здійснюються заходи щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації немає, відтак і не йдеться про зміну його статусу з "військовозобов`язаного" на "військовослужбовця". Беручи до уваги наведене, в поданій заяві про забезпечення позову заявник не довів існування жодної з обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, за наявності яких суд може забезпечити позов. Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. З аналізу наведених заявником обґрунтувань заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви, колегією суддів не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову. Також колегією суддів не встановлено будь-яких об`єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявник не обґрунтував свою заяву про забезпечення позову у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства України, не надав доказів того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.