Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 383/919/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 383/919/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 липня 2025 року (суддя Адаменко І.М.) у справі № 383/919/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та закриття справи про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5189704 від 10.07.2025р., винесену поліцейським ВП №3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області сержантом поліції Цициліним А.В. відносно позивача і закрити справу про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що жодних порушень правил дорожнього руху позивачем не було вчинено і свої заперечення він пояснив співробітнику поліції, але той їх не врахував. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 липня 2025 року адміністративний позов задоволено: - постанову поліцейського відділення поліції №3 (м.Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області сержанта поліції Цициліна Антона Володимировича серії ЕНА № 5189704 від 10.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно позивача за ч.1 ст.122 КУпАП України скасовано; - справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП відносно позивача закрито. Стягнуто з Головного управління національної поліції в Кіровоградській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати в розмірі 484,48грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Судом першої інстанції зазначено, що відповідач, в порушення ч.2 ст. 77 КАС України, не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем вимог пункту 8.4 б ПДР України, та які були покладені в основу оскаржуваного рішення, а тому суд дійшов висновку про недоведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП. Разом з тим, враховуючи предмет спору, обсяг адвокатських послуг, беручи до уваги категорію та складність справи, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення заяви про відшкодуванню позивачу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що стягнена сума витрат на правничу допомогу не є співмірною щодо складності справи, оскільки не відповідає обсягу проведеної роботи, розгляд справи відбувався за правилами спрощеного провадження. Крім того, справа відноситься до категорії справ незначної складності та наявна стала судова практика, а отже написання позову не потребувало додаткових зусиль і знань. Як наслідок, скаржник вважає, що сума витрат на правничу допомогу є значно завищеною. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Встановлені обставини справи свідчать про те, що 10 липня 2025 року поліцейським відділення поліції №3 (м.Бобринець) Кропивницького РУП в Кіровоградській області сержантом поліції Цициліним Антоном Володимировичем була розглянута адміністративна справа у зв`язку із скоєнням позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, про що інспектором складена відповідна постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5189704 де зазначено, що 10 липня 2025 року о 17:53:24 в м.Бобринець по вулиці Незалежності, 113, позивач керував транспортним засобом RENAULTDUSTER, при цьому не виконав на вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п.8.4.б ПДР порушення вимог знаків пріоритету, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122КУпАП, та відносно позивача застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Вважаючи, що постанова серії ЕНА №5189704 підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приписами ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України). Положеннями ст.16 КАС України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивачем з метою підтвердження витрат на правничу допомогу подано суду першої інстанції докази, а саме Договір №28 про надання правової (правничої) допомоги від 17.07.2025 року, додаткову угоду №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №28 від 17 липня 2025 року, акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 31.07.2025 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги №28 від 17.07.2025 року та Додаткової угоди №1 від 17.07.2025 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги №28 від 17.07.2025 року, рахунок №1/28/25 від 31.07.2025 року. Згідно вищезгаданих документів позивачу надано послуги: - аналіз судової практики щодо спорів про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі 4 год.; - підготовка та передання клієнту позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі винесеної відносно позивача (набрано та роздруковано текст позовної заяви, відзнято копії документів, які додані до позову), а також клопотання про витребування доказів 3 год. 30 хв.; - складання заяви про розмір судових витрат понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи та виготовлення додатків до неї 1 год. Так, витрати позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції складають 5000,00 грн. Колегія суддів зауважує, що дана справа віднесена до категорії справ незначної складності. Справи з аналогічним предметом спору неодноразово розглядалися судовими інстанціями та з приводу розгляду таких справи сформовано сталу правову позицію. Колегія суддів звертає увагу, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. В свою чергу, оцінивши складність справи, складність та обсяг наданих адвокатом послуг, з огляду на подані документи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, враховуючи критерії розумності та співмірності до заявленої суми понесених витрат, значенням справи для сторони, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 5000,00 грн., адже такий розмір не відповідає принципам співмірності та розумності. Натомість, колегія суддів вважає, що наявні підстави стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 3000,00 грн., адже саме такий розмір буде відповідати принципам співмірності та розумності. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити часткового, змінивши рішення суду першої інстанції, в частині визначеної до відшкодування суми витрат на правничу допомогу. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області - задовольнити частково. Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 липня 2025 року у справі № 383/919/25 - змінити, виклавши абз.4 резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з Головного управління національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати в розмірі 484,48 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.». В іншій частині рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 липня 2025 року у справі № 383/919/25 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст постанови складено 19.09.2025 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя І.Ю. Добродняк суддя А.В. Суховаров