Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2447/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2023 року ЛьвівСправа № 500/2447/22 пров. № А/857/14480/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та ОСОБА_1 на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року у справі № 500/2447/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : 22.06.2022 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі Управління), просив: визнати протиправними дії Управління щодо відмови в проведенні з 01.12.2019 перерахунку виплати основного розміру пенсії на підставі виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» оновленої довідки від 12.05.2022 №2021/2309 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії; зобов`язати здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії на підставі виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» оновленої довідки від 12.05.2022 №2021/2309 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, починаючи з 01.12.2019, з урахуванням проведених виплат. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року позов задоволено. Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року задоволено частково заяву представника позивача та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подали апеляційні скарги. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишено без задоволення. Додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року у справі № 500/2447/22 скасовано та ухвалено нове, яким заяву представника ОСОБА_1 задоволено повністю. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 6000 грн. (шість тисяч гривень) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. 27.01.2023 судом апеляційної інстанції зареєстрована заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі, здана на пошту 23.01.2023, подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Заявник просить вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу та витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Заяву мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та адвокатом Галинським М.В. укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги та представництво №01/10 від 03.10.2022, за результатами виконання умов якого Сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг від 20.01.2023 на загальну суму 4 000 грн. Також вказано, що позивач поніс витрати на направлення до суду апеляційної скарги на суму 40 грн. Разом з заявою подане клопотання про поновлення строку на подання заяви, яке мотивовано тим, що позивач про рішення суду апеляційної інстанції дізнався 18.01.2023, в найкоротші строки адвокат підготував проект заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі, після чого підписано Акт приймання-передачі наданих послуг від 20.01.2023. Вважає, що процесуальні строки, встановлені законом для подання доказів розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, пропущені з причин, які не залежали від позивача. Управління подало заперечення на вказану заяву, зазначивши, що будь-які обставини не позбавляли позивача можливості звернутись в суд у визначені законом строки, а заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу жодним чином не обґрунтовані та не підтвердженні належними та допустимими доказами. Отримавши матеріали справи та перевіривши подані позивачем заяву та клопотання, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Статтею 143 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Відповідно до положень статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Положеннями статті 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України». Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Суд апеляційної інстанції зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до заяви про розподіл судових витрат долучено копії: Договору про надання правової (правничої) допомоги та представництво №01/10 від 03.10.2022, відповідно до якого Сиротюк С.С. (Клієнт) доручає, а Галинський М.В. (Адвокат) приймає на себе зобов`язання надати правову (правничу) допомогу та здійснити представництво з захисту прав та інтересів Клієнта щодо оскарження додаткового рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.09.2022 у справі №500/2447/22; Акту приймання-передачі наданих послуг від 20.01.2023; чеку, накладної, опису вкладення у поштове відправлення про направлення апеляційної скарги. Відповідно до пункту 3.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги та представництво №01/10 від 03.10.2022 правова допомога Клієнту надається Адвокатом на платній основі, за винагороду, «Гонорар», який за загальним правилом Договору обчислюється к фіксованому розмірі та становить 4 000 грн. Судом апеляційної інстанції враховано, що апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції подана за підписом представника позивача Галинського М.В., в такій вказано, що всі докази розміру судових витрат, які позивач сплатив та/або має сплатити у зв`язку з розглядом справи будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2023 прийнята в порядку письмового провадження, відзив на апеляційну скаргу Управління позивач не подавав. Перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, дослідивши й проаналізувавши подане Управлінням заперечення щодо заяви позивача на предмет наявності у ньому обґрунтованих доводів щодо неспівмірності витрат, з огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, проаналізувавши надані позивачем документи, фактичний об`єм та якість виконаної адвокатами роботи на стадії апеляційного перегляду додаткового рішення суду першої інстанції, складність юридичних питань, які були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції вважає заявлений до відшкодування розмір правової допомоги дещо завищеним та таким, що підлягає зменшенню. Суд апеляційної інстанції зауважує, що підготовка апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, а тому, на переконання суду апеляційної інстанції, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, надану в цій справі, в загальному розмірі 1000 грн. є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг. Вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні понесених збитків, на користь якої прийняте рішення, але і у певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління 40 грн. витрат на відправку апеляційної скарги, то відповідно до пункту 5 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до квитанції АТ «Укрпошта» та накладної №4600603031506 позивач за направлення апеляційної скарги сплатив 40 грн., які відповідно до практики Верховного Суду є витратами пов`язаними з підготовкою до розгляду справи, такі підтверджені належними та достатніми доказами, а тому підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Щодо поданого ОСОБА_1 клопотання про поновлення строку на подання доказів розміру судових витрат, то суд апеляційної інстанції вважає, що такий строк пропущений з поважних причин з огляду на наступне. Розгляд апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції відбувався в письмовому провадженні без виклику сторін. Копію постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2023 скеровано на електронну скриньку представника позивача 13.01.2023 та на поштову адресу позивача супровідним листом від 10.01.2023. Відповідно до даних офіційного сайту АТ «Укрпошта» копію рішення суду апеляційної інстанції позивач отримав 01.02.2023. Суд апеляційної інстанції зауважує, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, враховуючи строк пересилання поштових відправлень, кількість офіційних вихідних днів протягом цього строку, що враховує у своїй процесуальній діяльності й Верховний Суд, у співставленні з введенням на території України воєнного стану та віялові відключеннями електроенергії, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що строк пропущений з поважних причин, та такий слід поновити. Керуючись статтями 139, 230, 252, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 500/2447/22 задовольнити. Ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місце знаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1000 грн. (тисячу гривень) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 40 грн. (сорок гривень) 00 коп. витрат на відправку апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко