Постанова 4805 № 273/2272/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №273/2272/24 Головуючий у 1-й інст. Бєлкіна Д. С. Номер провадження №33/4805/910/25 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2025 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Баранівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно постанови судді місцевого суду ОСОБА_1 31 жовтня 2024 року о 14-19 год на автодорозі с. Зеремля - с. Володимирівка керував мотоциклом «ALFA PM 110», без д.н.з., в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер», відповідно до тесту № 600 результат позитивний - 0,58 % проміле, від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі водій відмовився, огляд проводився під час відеофіксації на нагрудний відеореєстратор. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 , не повідомивши про розгляд справи у встановленому законом порядку, судову повістку не отримував, оскільки у березні 2025 року за вказаним у протоколі місцем проживання не перебував. Вказав, що долучений до справи відеозапис не можна визнати належним доказом, оскільки у протоколі відсутня вказівка на технічний засіб фіксування. Вважає, що зібраних у справі доказів не достатньо для визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому у його діях відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення. Одночасно ОСОБА_1 просив поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена у його відсутності, копію постанови отримав поштовим відправленням 20 червня 2025 року, апеляційну скаргу подав 30 червня 2025 року. Тому просив визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити їх. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, перевіривши доводи скаржника, які узгоджуються із матеріалами справи, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. В судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку. Так, частиною 7 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів у відповідності до ст. 252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №163193 від 31 жовтня 2024 року, від підпису та ознайомлення відмовився (а.с. 2); копією постанови серії ББА №319179 від 31 жовтня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 6 ст. 121, ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 121 КУпАП (а.с. 3); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів із зазначенням ознак сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя (а.с. 7); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 31 жовтня 2024 року до КНП Баранівська лікарня (а.с. 8); чеком приладу газоаналізатора Alkotest Drager 6820, тест №600 від 31 жовтня 2024 року результат позитивний 0,58 проміле (а.с. 9); розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (а.с. 4); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с. 5); розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом (а.с. 6); відеозаписами з автомобільного відеореєстратора та нагрудної портативної камери поліцейського. Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9 «а» ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На думку апеляційного суду процедура проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння була проведена працівниками поліції з дотриманням вимог закону. Так, порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103. За положенням ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Так, з досліджуваного судом відеозапису вбачається, що працівники поліції переслідують мотоцикл на польовій дорозі, після чого водій кидає транспортний засіб та втікає до лісової смуги. Наздогнавши водія транспортного засобу та встановивши його особу ( ОСОБА_1 ) працівники поліції вказали на порушення останнім правил дорожнього руху, а саме: керування не зареєстрованим мотоциклом без мотошолома, не увімкнення світлового сигналу повороту при зміні руху та відсутність дзеркал заднього виду. ОСОБА_1 , у зв`язку із підозрою щодо перебування у стані алкогольного сп`яніння, на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу газоаналізатора Драгер або у медичному закладі погодився на огляд на місці зупинки транспортного засобу, після роз`яснення щодо порядку користування газоаналізатором Драгер та пройшов огляд на місці з позитивним результатом 0,58 проміле. Водію роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Працівники поліції у присутності водія склали щодо нього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та інші адміністративні матеріали, ознайомили водія з ними, повідомили про відсторонення від керування транспортним засобом до повного витверезіння. Від підпису у складених документах водій відмовився. Зазначені вище докази суд першої інстанції вірно визнав належними та допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв`язку доводять винуватість ОСОБА_1 вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, а відеозапис із портативних камер поліцейських, хоча й наданий частинами, проте є послідовним та містить фіксацію обставин, які мають значення для справи та є достатніми для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у діях ОСОБА_1 . Відсутність посилання у протоколі на номер технічного засобу, за допомогою якого здійснювалась відеозйомка, не спростовує обставин об`єктивно зафіксованих на наявному в матеріалах відеозаписі та не виключає належність та і допустимість даного доказу. Разом з тим протокол про адміністративне правопорушення (п. 11) містить відмітку про долучення до нього відео з технічного засобу, за допомогою якого здійснювалась відеозйомка. Зафіксованими на відеозаписі обставинами не виявлено порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та положень Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до нього. Хоча й водій відмовився від підпису у протоколі, проте зі змістом документу його ознайомлено. Разом з тим апеляційний суд звертає увагу, що після встановлення особи водія транспортного засобу працівник поліції повідомив про причину зупинки, у зв`язку з чим щодо ОСОБА_2 складено постанову серії ББА №319179 від 31 жовтня 2024 року. Водію запропонували пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора Драгер або у найближчому медичному закладі. ОСОБА_2 після роз`яснення поліцейським про порядок користування технічним приладом Драгер, демонстрації готовності приладу, пройшов огляд на місці, результати огляду (0,58 проміле) водій не заперечував, на огляді у медичному закладі не наполягав, проте чек приладу Драгер підписати відмовився. Пояснював працівникам поліції, що випив 100 грам коньяку та за 5-10 хв сів за кермо мотоцикла. Розділом ІІ п. 7 Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» 09.11.2015 № 1452/735 передбачено, що встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Отже, законодавством України встановлений мінімальний показник вмісту алкоголю в крові 0,2‰, при наявності якого, можна стверджувати про перебування особи в стані алкогольного сп`яніння. Разом з цим, у водія ОСОБА_1 встановлений показник 0,58‰, що значно перевищує допустиму норму та свідчить про беззаперечне перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння. Відтак, перебування водія у стані алкогольного сп`яніння є доведеним фактом та сумнівів у апеляційного суду у цій частині не викликає. Доказів, які спростовують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Отже доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію суд розцінює як намагання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинене. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови. Щодо посилання скаржника ОСОБА_1 на неналежне його повідомлення про час та місце розгляду адміністративної справи, апеляційний суд зазначає наступне. В матеріалах справи міститься поштове повідомлення про отримання судового повідомлення на ім`я ОСОБА_1 за вказаною ним у протоколі про адміністративне правопорушення адресою ( АДРЕСА_1 ). Заперечення скаржника про відсутність його за місцем проживання у березні 2025 року та не отримання зазначеного повідомлення суд вважає необґрунтованим, як такий, що не підтверджений жодним доказом. Варто зауважити, що вказана адреса зазначена і у апеляційній скарзі як актуальна адреса для зв`язку із скаржником. Крім того, ч. 1 ст. 130 КУпАП не входить до переліку, визначеного ч. 2 ст. 268 КУпАП, за яким присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Разом з тим, слід зауважити, що апеляційним судом прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 до розгляду та надано можливість відстоювати свою позицію в апеляційному суді, чим фактично забезпечено право на справедливий судовий розгляд компетентним та незалежним судом. Отже, апеляційний суд не знайшов порушення норм процесуального права під час винесення постанови у суді першої інстанції у відсутності ОСОБА_1 . Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано. Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Баранівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й. Григорусь