Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/6156/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9269/25 Справа № 202/6156/24 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П., розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 22 липня 2025 року про відмову у прийнятті нових позовних вимог, у складі судді Слюсар Л.П., по справі № 202/6156/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України про зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати, стягнення перерахованої заробітної плати, лікарняних, відпускних, скасування догани, зобов`язання нарахування премії, стягнення премії, ВСТАНОВИЛА: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась із позовом, пред`явленим до Державної установи Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України, на предмет зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заробітної плати, стягнення перерахованої заробітної плати, лікарняних, відпускних, скасування догани, зобов`язання нарахування премії, стягнення премії. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 вересня 2024 року справа розподілена судді Слюсар Л.П., ухвалою якої від 11 вересня 2024 року прийнято до провадження зазначену цивільну справу та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» про зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати, стягнення перерахованої заробітної плати, лікарняних, відпускних, витрат на відрядження, скасування догани, зобов`язання нарахування премії, стягнення премії, в частині заявлених позовних вимог до 01 липня 2022 року залишено без розгляду (а.с.1,2 Том ІІ). Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2024 року суд перейшов до розгляду справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» про зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати, стягнення перерахованої заробітної плати, лікарняних, відпускних, витрат на відрядження, скасування догани, зобов`язання нарахування премії, стягнення премії, за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження з дня постановлення ухвали (а.с.5,6 Том ІІ). Протокольною ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року частково задоволено клопотання позивача щодо витребування доказів по справі (а.с.31,32 Том ІІ). 19 червня 2025 року справа розглядалася по суті та 02 липня 2025 року досліджені докази по справі та було оголошено перерву для подання позивачем заяви зі скорегованими позовними вимогами в частині визначення періоду перерахунку та відповідних сум з урахування наданих відповідачем доказів. Та оскільки позивачем було заявлено вимогу про скасування догани Державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» від 07 лютого 2024 року, застосовану до ОСОБА_1 , а в судовому засіданні при розгляді справи по суті позивачем зазначалося про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, то підлягала коригуванню і зазначена вимога. Отже судом було надано позивачу строк для відкоригування вимог. 17 липня 2025 року через канцелярію суду від позивача ОСОБА_1 надійшли нові позовні вимоги, відповідно до яких остання просила: визнати, що тарифний розряд старшого наукового співробітника - позивача ОСОБА_1 , який обумовлює її заробітну плату, дорівнює 20-му, тобто взятий по-середньому на підставі чинної Постанови Президії Академії медичних наук України «Про схеми посад і професій працівників науково-дослідних установ і організацій Академії медичних наук України на основі Єдиної тарифної сітки»; визнати, що саме по 20 тарифному розряду повинна нараховуватися заробітна плата позивачу і в теперішній час замість 17 тарифного розряду, по якому нараховує заробітну плату відповідач, і проводитися розрахунок невиплаченої заробітної плати; визнати, що відповідач недорахував позивачу ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01 липня 2022 року по день розгляду справи, включаючи правильно нараховані лікарняні, відпускні, компенсацію за невикористану відпустки, з 20-го тарифного розряду старшого наукового співробітника, надбавкою за знання та використання однієї іноземної мови (10%), надбавок за стаж наукової роботи (30%), вчене звання «старший науковий співробітник» (25%) та ступінь кандидата медичних наук (15%), тобто 80% надбавок до посадового окладу, причому в судовому рішенні обов`язково відобразити недораховану заробітну плату по рокам і помісячно; відмінити наказ відповідача № 35ос від 07 лютого 2024 року про винесення догани позивачу та нарахувати премії за період з 07 лютого 2024 року та зобов`язати Державну установу «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» здійснити нарахування ОСОБА_1 премій за період з лютого 2024 року по березень 2025 року на рівні середньої премії за місяць старшого наукового співробітника даної установи з урахуванням відпрацьованих годин старшими науковими співробітниками; стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 недораховану і не виплачену заробітну плату на користь позивача за період з 01 липня 2022 року на день розгляду судової справи (після проведення Роботодавцем - відповідачем обов`язкових сплат ЕСВ та військовий збір з недорахованої заробітної плати позивача ОСОБА_1 ), а також нарахування встановленого індексу інфляції та 3% річних від даної суми за весь час прострочення виплат; стягнути з Державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» на користь ОСОБА_1 попередні судові витрати по даній справі у сумі 20 тисяч грн. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 22 липня 2025 року в прийнятті до провадження нових позовних вимог позивача ОСОБА_1 по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» про зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати, стягнення перерахованої заробітної плати, лікарняних, відпускних, скасування догани, зобов`язання нарахування премії, стягнення премії відмовлено. Нові позовні вимоги від 17 липня 2025 року - повернуто позивачу (а.с. 236-239 Том ІІІ). Ухвала суду мотивована тим, що суд закрив підготовче провадження та розглядав справу по суті, дослідив письмові докази по справі, про що свідчить ухвала суду від 20 березня 2025 року та протоколи судових засідань від 19 червня 2025 року та 02 липня 2025 рок. Зі змісту нових позовних вимог позивача судом встановлено, що позивачем частково заявлені нові позовні вимоги, та не скореговано заявлені нею у підготовчому провадженні позовні вимоги. З урахуванням того, що зміна як предмету так і підстав позову не допускається, в силу ст. 49 ЦПК України, суд першої інстанції вважав, що в даному випадку виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 у серпні 2024 року звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 4-6 Том ІV). Апеляційна скарга мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції щодо відмови у прийнятті нових позовних вимог, оскільки скаржник вважає, що нею не змінено ані предмету позову, ані його підстав. Крім того зазначила, що суд першої інстанції продовжує збирати доказів, зокрема, у відповідача, після закриття підготовчого провадження, однак, на її думку, такий процес свідчить про продовження підготовчого провадження та вона має право на подання нових позовних вимог. Крім того, 17 липня 2025 року, тобто, вже після закриття підготовчого провадження у справі, суд першої інстанції продовжує задовольняти клопотання позивача про витребування доказів, але це є, на думку скаржника, порушенням процесуального характеру. Разом з цим зазначила, що суд першої інстанції проігнорував її клопотання про перехід до загального позовного провадження при розгляді справи. Скаржник вважає, що подані нею нові вимоги безпосередньо стосуються як оскаржуваних нею тарифних розрядів, визначених невірно відповідачем, так і порушення останнім трудового законодавства при невірно розрахованій заробітній платі та усіх платежах, які належить виплачувати. Скаржник зазначила, що суд першої інстанції так і не витребував усі документи, які б підтверджували той розряд, який застосовується відповідачем при нарахуванні їй заробітної плати. Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у прийнятті нових позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що така заява суперечить ст. 49 ЦПК України, виходить за межі первісних спірних правовідносин, сторона позивача частково змінила предмет та підстави позову. Одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмету та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Одночасно вказані первинні позовні вимоги, що з`ясовувались у підготовчому провадженні, і змінені позовні вимоги в одному цивільному провадженні розглядатись не можуть. Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постановлена ухвала відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на наступне. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 09 липня 2020 року у справі №922/404/19. Відповідно до ч.3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Зокрема, такий правовий висновок надано Верховним Судом у постанові від 16 березня 2018 року в справі №916/1764/17. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №922/2575/19, у постанові Верховного суду від 22 липня 2021 року по справі №910/18389/20. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а, відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 вересня 2024 року справа розподілена судді Слюсар Л.П., ухвалою якої від 11 вересня 2024 року прийнято до провадження зазначену цивільну справу та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» про зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати, стягнення перерахованої заробітної плати, лікарняних, відпускних, витрат на відрядження, скасування догани, зобов`язання нарахування премії, стягнення премії, в частині заявлених позовних вимог до 01 липня 2022 року залишено без розгляду (а.с.1,2 Том ІІ). Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2024 року суд перейшов до розгляду справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» про зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати, стягнення перерахованої заробітної плати, лікарняних, відпускних, витрат на відрядження, скасування догани, зобов`язання нарахування премії, стягнення премії, за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження з дня постановлення ухвали (а.с.5,6 Том ІІ). Протокольною ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року частково задоволено клопотання позивача щодо витребування доказів по справі (а.с.31,32 Том ІІ). 27 листопада 2024 року відповідачем надані докази по справі, документи сформовані в системі «Електронний суд». 30 грудня 2024 року відповідачем надані додаткові докази по справі, документи сформовані в системі «Електронний суд». 14 лютого 2025 року відповідачем надані додаткові докази по справі, документи сформовані в системі «Електронний суд». Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року закрито підготовче провадження у справі. 19 червня 2025 року справа розглядалася по суті та 02 липня 2025 року досліджені докази по справі та було оголошено перерву для подання позивачем заяви зі скорегованими позовними вимогами в частині визначення періоду перерахунку та відповідних сум з урахування наданих відповідачем доказів. Та оскільки позивачем було заявлено вимогу про скасування догани Державної установи «Інститут гастроентерології Національної академії медичних наук України» від 07 лютого 2024 року, застосовану до ОСОБА_1 , а в судовому засіданні при розгляді справи по суті позивачем зазначалося про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, то підлягала коригуванню і зазначена вимога. Отже судом було надано позивачу строк для відкоригування вимог. Колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції вірно визначено предмет та підстави спору як первісного позову, так і нових позовних вимог ОСОБА_1 , що не можуть розглядатись спільно у цьому провадженні. Доводи скаржника про те, що вона не змінювала ані предмет, ані підстави позову, колегія суддів до уваги прийняти не може, адже, обґрунтовуючи нові вимоги, позивач посилається на інші обставини, які є відмінними від попередньої редакції вимог, що несе в собі фактично нову матеріально-правову вимогу позивача. Це повністю змінює як підстави, так і предмет первісного позову та вимог ОСОБА_1 . Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які сукупно дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України. Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції процедури розгляду клопотань, надання сторонами доказів, нерозгляду клопотання позивача про перехід зі спрощеного провадження до загального позовного провадження, з`ясування та прийняття доказів відповідача після закриття підготовчого провадження, колегія суддів не приймає до уваги, адже такі доводи не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи. Так, суд першої інстанції, прийнявши до свого провадження у вересні 2024 року дану цивільну справу у спрощеному провадженні з викликом сторін, розглянувши усі клопотання позивача, витребувавши від відповідача документи, які заявлені позивачем, та вирішивши питання у жовтні 2024 року про перехід від спрощеного провадження з викликом сторін до загального позовного провадження, у відповідності до заявленого клопотання позивача, у березні 2025 року закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду у загальному порядку. Надходження після цієї дати від відповідача документів та долучення їх до справи судом не є продовження проведення підготовчого засідання у справі, адже сторона відповідача, на виконання вже розглянутого питання судом першої інстанції про витребування доказів, надає такі докази суду, що не є порушенням процесуального характеру. Крім того, такі доводи скаржника не можуть бути підставою для оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті нових позовних вимог позивача, яка посилається на те, що лише після закриття підготовчого засідання вона отримала копію наказу відповідача, з яким не згодна, що стало підставою для формування нею нових позовних вимог. Колегія суддів, повністю погоджуючись з судом першої інстанції, наголошує, що скаржник не спростувала правомірних висновків суду першої інстанції щодо зміни як предмету, так і підстав позовних вимог ОСОБА_1 , що не допускається, в силу ст. 49 ЦПК України, при цьому, позивач має право звернутись з цими вимогами, виклавши їх в окремому позові та подавши його окремо від первісних вимог у даній справі, що вірно роз`яснено судом першої інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про відмову у прийнятті нових позовних вимог ОСОБА_1 , які, до того ж, подані вже після закриття підготовчого провадження у справі та початку розгляду справи по суті спору. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 22 липня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 16 вересня 2025 року. Повний текст постанови складено 18 вересня 2025 року. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова Т.П. Красвітна