Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 715/1567/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 715/1567/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Цуркан В.В. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 18 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. , за участю: секретаря судового засідання: Човган А. В., позивача - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Глибоцького районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з"явився. Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції, постановою поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Чернівецького району УПП в Чернівецькій області ДПП, капралом поліції Циктором Іваном Івановичем від 22.05.2025 року Серії ЕНА № 4791609, ОСОБА_1 визнано винним у перевищенні встановленого обмеження швидкості руху у населеному пункті більш ніж на 23 км/год (порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху) та накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу у розмірі 340 грн. згідно ст. 122 ч. 1 КУпАП. Відповідно до постанови 22.05.2025 року о 13.05.46 в с. Тарашани, дорога М19 527 км. водій керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 73 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш ніж на 23 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом TruCam LTI 20/20 ТС008372), чим порушив п. 12.4 ПДР - Порушення швидкісного режиму в населених пунктах. В обгрунтування позову позивач зазначив, що ні оскаржувана постанова, ні матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом. Постанова винесена з порушенням вимог закону, а притягнення до адміністративної відповідальності є протиправним з огляду на відсутність належних, допустимих та достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, та порушення процедури її прийняття. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо позивача та за результатом такого розгляду прийняв законну та обґрунтовану постанову №4791609 від 22.05.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірно висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційних скаргах, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків. Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно п. 1 ч. 1ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію" може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Із відеозаписів наданих представником відповідача, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач рухався на автомобілі в населеному пункті зі швидкістю 73 км/год, за що був зупинений працівником поліції, після чого поліцейський підійшовши до водія повідомив йому про факт порушення ним правил дорожнього руху, а саме про перевищення встановленої швидкості руху в населеному пункті. Тобто, вказане спростовує твердження позивача в позові, про безпідставність зупинки транспортного засобу поліцейським. Також, з переглянутого відеозапису вбачається, що працівник поліції при винесенні постанови про адміністративне правопорушення дотримався вимог статті 279 КУпАП, в тому рахунку щодо роз`яснення особам, які беруть участь у розгляді справи, їх прав і обов`язків. Згідно п. 12.4. Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Крім цього, згідно ч.1ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію отриману за допомогою лазерного вимірювача та інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. TruCam отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Згідно Свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/32619 лазерного вимірювача швидкості TruCam, враховується похибка приладу ±2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год. Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Вказане також підтверджується відеозаписом із приладу TruCam, де чітко ідентифіковано транспортний засіб позивача, номерний знак та зафіксовано швидкість 73 км/год., також визначено координати вимірювання швидкості, дату та час вчинення правопорушення. Також з відеозапису з боді камери поліцейського вбачається, що вимірювання швидкості відбувалося в межах населеного пункту. Судом першої інстанції обгрунтовано відхилено доводи позивача відносно того, що поліцейський використовував TruCam в незакріпленому вигляді, а утримував в руці під час вимірювання швидкості руху, оскільки лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. Тобто, із відео вбачається, що вказаний прилад конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Таким чином, покази приладу TruCam вірно оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові зазначено прилад яким вимірювалась швидкість автомобіля позивача. Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що показники приладу TruCam можуть бути допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Колегія суддів зазначає, що пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо позивача та за результатом такого розгляду прийняв законну та обґрунтовану постанову №1523 від 14.02.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо порушення поліцейським процедури розгляду справи, оскільки з переглянутого відеозапису вбачається, що працівник поліції при винесенні постанови про адміністративне правопорушення дотримався вимог статті 279 КУпАП, в тому рахунку щодо роз`яснення особам, які беруть участь у розгляді справи, їх прав. Щодо інших доводів скаржника, зазначених у апеляційній скарзі, колегія суддів, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.