Постанова 4856 № 600/1738/25-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1738/25-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 16 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 14587,20 грн до місцевого бюджету. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Підставою звернення податкового органу до суду з даним позовом слугувало те, що за відповідачем рахується податковий борг, що підтверджується розрахунком заборгованості та відомостями, що вказані у інтегрованій картці та складається з боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Податковий борг з земельного податку з фізичних осіб у відповідача виник на підставі податкових повідомлень-рішень: №5139-0413-2410 від 09.11.2020, згідно якого визначено податкове зобов`язання за 2020 рік в сумі 3851,35 грн; №112977-2411-2407 від 06.06.2023, згідно якого визначено податкове зобов`язання за 2023 рік в сумі 5185,86 грн. №6314662-2411-2407-UA73060510000025800 від 05.06.2025, згідно якого визначено податкове зобов`язання за 2024 рік в сумі 5517,19 грн. №6314664-2411-2407-UA73060510000025800 від 05.06.2024, згідно якого визначено податкове зобов`язання за 2024 рік в сумі 32,80 грн. Оскільки, що вжиті заходи не призвели до добровільного погашення відповідачем заборгованості, Головне управління ДПС в Чернівецькій області звернулось до суду з позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Відповідно до ст. 67 Конституції України, на платників податків покладено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом. Згідно з п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України, Кодекс), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20 та інших. Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Судом першої інстанції встановлено, що згадані вище податкові повідомлення-рішення відповідачем в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувались, що свідчить про те, що вони є узгодженими. Дослідженням інтегрованої картки платника податків (відповідача) встановлено, що відповідачем частково сплачено суму, яка зазначена у податкових повідомлень - рішень, у зв`язку з чим утворився борг на загальну суму 14587,20 грн. Вказана обставина підтверджується інтегрованою карткою платника податків (відповідача) та розрахунком заборгованості. Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлено податкову вимогу форми "Ф" від 12.02.2021 № 1448-13 на суму 3851,35 грн та вручена останньому особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Оскільки після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу у відповідача змінилася (збільшилася), але податковий борг не був ним погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково позивачем не надсилалася (не вручалася). Підпунктами 87.1, 87.2 ст. 87 ПК України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Відповідно до п. 95.1. ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. За п. 95.2 ст. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Беручи до уваги, що податковий борг підтверджено розрахунком суми позовних вимог, податковим повідомленням-рішенням, податковою вимогою, податковою декларацією з плати за землю та іншими документами, що досліджені судом першої інстанції, а також те, що податкова вимога не скасована, доказів про сплату заборгованості відповідачем не надано суду, колегія суддів погоджується з позицією суду, що позовні вимоги щодо стягнення вказаного вище податкового боргу заявлені обґрунтовано, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому їх необхідно задовольнити в повному обсязі. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.