Постанова 4855 № 748/1804/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 748/1804/25 Суддя (судді) першої інстанції: С.М.Майборода ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського районного суду Чернігівської області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить: - скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 за №197 від 24.02.2025 за справою про адміністративне правопорушення за чатсиною третьою статті 210-1 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн; - закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в оскаржуваній постанові обставини не відповідають дійсності. Відповідачем під час розгляду справи не дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зазначає, що у встановлений законодавством спосіб належним чином оформленої повістки про виклик до територіального центру не отримував, не знав і не міг знати про дату, час та місце, куди потрібно з`явитись, а також мету такої явки. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та справу про застосування адміністративного стягнення закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідачем не було дотримано процедуру вручення повістки. Повістку він не отримував та не знав, що вона надходила на поштове відділення, а тому не був обізнаний про необхідність явки до територіального центру комплектування. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2025 та від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Від відповідача 16.09.2025 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також у відзиві викладено заперечення щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 8000 грн. Просить суд розгляд справи здійснити за відсутності сторони відповідача. Від представника позивача 17.09.2025 до суду надійшла заява про розгляд справи без участі, у зв`язку з неможливістю прибуття в судове засідання. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, у зв`язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно копії сторінки електронного військово-облікового документу, сформованого у додатку «Резерв+», позивачем уточнено дані 25.02.2025. Керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 15.01.2025 сформовано повістку № 1990471 на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якої його зобов`язано з`явитися для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 28.01.2025 о 14:00. Поштове відправлення із номером 0610224024170 18.01.2025 направлено на адресу місця проживання позивача, вказане у додатку «Резерв+». У матеріалах справи міститься виписка із трекінгу відправлень, згідно якої відправлення з номером 0610224024170 було повернуто відправнику 22.01.2025, оскільки одержувач відсутній за вказаною адресою. Гранатометником 2 відділу взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим солдатом ОСОБА_3 22.02.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення № 197, відповідно до якого 22.02.2025 о 11.47 год уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що в умовах особливого періоду ОСОБА_1 в порушення вимог частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не з`явився 28.01.2025 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про наявність поважних причин, що унеможливлюють прибуття за вказаною повісткою не повідомляв, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також, ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 год 00 хв 24.02.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , кабінет №404. У графі «підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності» наявний підпис позивача. Постановою № 197 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 24.02.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. В постанові зазначено, що 22.02.2025 в умовах особливого періоду, всупереч вимогам Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_4 , не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що був належним чином повідомлений. Позивач, вважаючи оскаржувану постанову протиправною, звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції оцінюючи обставини події дійшов висновку, що жодним чином не встановлені обставини, які б свідчили про порушення уповноваженими особами органів ІНФОРМАЦІЯ_2 та СП вимог чинного законодавства щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , складання протоколу від 22.02.2025, розгляду адміністративної справи щодо позивача, оформлення, складання та винесення постанови від 24.02.2025 року, що давало б підстави для скасування цієї постанови. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто за правопорушення передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно частиною третьою статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відтак, диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час. Відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП) Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: - прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; - проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Частиною першою статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Зі змісту частини першої та частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Як встановлено судом, адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час. З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити ряд обставин: - факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; - факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; - наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці; - факт відповідності постанови вимогам законодавства та дотримання відповідної процедури; - наявність складу адміністративного правопорушення. Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560: «Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання". Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою, яка вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2, взявши до уваги роздруківку з сайту «Укрпошта», відповідно до якої повістку повернуто відправнику з приміткою (відсутніть адресата за вказаною адресою). Проте, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Матеріали справи свідчать, що повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 направлена відповідачем на адресу ОСОБА_1 , рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, ідентифікатор поштового відправлення: 0610224024170 (зв.а.с.45). Водночас колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що наявна в матеріалах справи копія повістки не свідчить про її надіслання засобами поштового зв`язку позивачу. З приводу наданої відповідачем копії опису вкладення до рекомендованого відправлення №0610224024170, колегія суддів зазначає наступне. Змінами, внесеними постановою уряду від 08 жовтня 2024 року №1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою "Повістка ІНФОРМАЦІЯ_2" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками "Повістка ІНФОРМАЦІЯ_2", "Вручити особисто" підлягають врученню особисто адресатам. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ІНФОРМАЦІЯ_2". Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ІНФОРМАЦІЯ_2", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 в контексті спірних правовідносин, що розглядаються колегією суддів, необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою, 3) дотримання передбаченої процедури оповіщення адресата. Згідно пункту 17 Правил надання послуг поштового зв`язку, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв`язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей. Положеннями п. 47 Правил надання послуг поштового зв`язку визначено, що внутрішні реєстровані поштові відправлення, крім поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладень, подаються для пересилання у відкритому або закритому вигляді. У разі виникнення сумніву у працівника оператора поштового зв`язку щодо наявності у поштовому відправленні, яке подається для пересилання, заборонених для пересилання вкладень, відправник повинен подати відправлення у відкритому вигляді. У разі відмови відправника подати відправлення для пересилання у відкритому вигляді оператор відмовляє в пересиланні такого відправлення. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відправником відкритими для перевірки їх вкладення. Відповідно до п. 58 Правил надання послуг поштового зв`язку, під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток поштового календарного штемпеля. Колегія суддів звертає увагу на те, що з наданої відповідачем копії опису вкладення до рекомендованого відправлення №0610224024170 не вбачається, що опис прийнято оператором поштового зв`язку для пересилання, оскільки, на ньому відсутні будь-які відомості про це, зокрема, відсутні дані: дата та підпис працівника поштового зв`язку, що прийняв поштове відправлення, а також, відсутній відбиток календарного штемпеля оператора поштового зв`язку. Таким чином, надана відповідачем копія опису вкладення до рекомендованого відправлення не є належним та допустимим доказом направлення ОСОБА_1 повістки від 15.01.2025 №1990471. Після інформування адресата (у випадку інформування) не було дотримано процедури встановленої змінами, внесеними постановою уряду від 08 жовтня 2024 р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку, оскільки докази повідомлення позивача за номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ІНФОРМАЦІЯ_2" в матеріалах справи відсутні. Наведені обставини дозволяють дійти висновку, що позивач був позбавлений можливості отримати сповіщення за наявним номером телефону про надходження рекомендованого листа та/або відповідним повідомленням за адресою. Відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку. Як вбачається з матеріалів справи, навіть за наявності на поштовому конверті позначки «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_2, Вручити особисто» докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_2, Вручити особисто» в матеріалах справи відсутні. З приводу цього колегія суддів зазначає, що це є суттєвим порушенням порядку надсилання та вручення поштової кореспонденції в даній категорії відправлень, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку. Згідно статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Встановлені судом під вас розгляду справи процесуальні (процедурні) порушення є безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності. Крім того, положеннями статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП). Дослідивши наявний у матеріалах справи протокол №197 від 22.02.2025, колегією суддів встановлено, що останній всупереч частини другої статті 254 КУпАП складено через 26 робочих днів після виявлення особи ОСОБА_1 , який за змістом вказаного акту вчинив правопорушення (не з`явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних на 28.01.2025). При цьому, колегія суддів зауважує, що особа позивача була достовірно відома, бо на неї була оформлена повістка, а тому протокол мав бути складений до 14 год. 00 хв. 29.01.2025. Окрім того, будь-яких обставин чи відомостей про те, як позивачу вручалась повістка про необхідність прибути 28.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 вказаний протокол не містить. Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування. Цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність у матеріалах справи жодних доказів на підтвердження дотримання працівниками АТ «Укрпошта» порядку вручення поштового відправлення. Так, Регламентом внутрішньої поштової кореспонденції, затвердженого Наказом АТ «Укрпошта» від 28.12.2023 № 6668 (у редакції наказу АТ «Укрпошта» (далі - Регламент №6668) визначено обов`язок працівника ОПЗ поінформувати адресата (одержувача) про надходження поштового відправлення з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_2» за наявним номером телефону та/або вкласти до його абонентської поштової скриньки повідомлення ф.22а про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_2». У випадку невручення поштового відправлення працівник ОПЗ має зазначити дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки на зворотному боці відправлення. Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про надходження поштового відправлення з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_2» за наявним номером телефону. Також, матеріали справи не містять копії повідомлення ф. 22 із проставленням позначки «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_2» та відмітки на зворотному боці відправлення дати вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки позивача. Зважаючи на те, що відповідач не довів факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, постанову в справі про адміністративне правопорушення №197 від 24.02.2025 необхідно скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на вищевикладене, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції, внаслідок чого суд зробив неправильний висновок про відмову в задоволенні позову, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її необхідно задовольнити. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу (особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Апеляційний суд встановив, що позивач сплатив за подання позову 605,60 грн, а за подання апеляційної скарги 907,50 грн. Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1513,10 грн судового збору. Щодо витрат на правничу допомогу понесених позивачем під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п.1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої, другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат. Згідно частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на положення частини шостої та частини сьомої Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Як вбачається із матеріалів справи, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду надано наступні документи: - договір №238 про надання правничої допомоги від 23.05.2025; - акт виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги №238 від 23.05.2025; - квитанцію до прибуткового касового ордера №238 від 29.05.2025; - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №001394/1; - ордер на надання правничої допомоги серії СВ №1129655. Таким чином, вищезазначеними документами, підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та право на їх стягнення з відповідача. Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19). В суді першої інстанції представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому містяться заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Судова колегія, дослідивши вищевказані заперечення, дійшла висновку про відмову у наданні їм оцінки щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки в останніх зазначається про стягнення витрат в розмірі 8000,00 грн, що не відповідає дійним обставинам справи. Щодо доводів відповідача про те, що квитанція до прибуткового касового ордера не є належним та допустимим доказом, колегія суддів зазначає таке. У постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року по справі № 727/4597/19 викладено правовий висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом гонорару, а також не встановлено форму такого документа. Адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Колегія суддів також враховує, що в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2022 року по справі №727/4597/19 висловлено висновок про те, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката. Адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката. Отже, враховуючи те, що справа розглядалася судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дана справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів, колегія суддів проаналізувавши надані докази, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, приходить до висновку необхідності стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається із матеріалів справи, в апеляційній скарзі позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Позивач на підтвердження наданих адвокатом послуг правової допомоги у суді апеляційної інстанції надав: - договір №338 про надання правничої допомоги від 15.08.2025; - акт виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги №338 від 15.08.2025; - квитанцію до прибуткового касового ордера №338 від 15.08.2025; - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №001394/1; - ордер на надання правничої допомоги серії СВ №1138981. Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи, керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з обставин справи, суті виконаних послуг. Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, колегія суддів вважає, що розмір заявлених представником позивача до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами). Крім того, згідно з актом виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги №338 від 15.08.2025 об`єм виконаних робіт: - консультування клієнта щодо підстав та порядку подання апеляційної скарги на рішення суду у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП - 1 година; - аналіз законодавства та судової практики - 1 година; - написання та подання апеляційної скарги на рішення суду у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП - 2 години. Усього витрачено 4 години. На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що надання правової консультації, аналіз законодавства та судової практики, написання апеляційної скарги на визначену суму не відповідають критерію реальності адвокатських витрат. Апеляційний суд зазначає, що такі адвокатські послуги як: підготовка та подання будь-яких документів правового характеру, необхідних для захисту інтересів замовника, пошук необхідної юридичної інформації та погодження правової позиції з клієнтом, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті представництво позивача у суді. Колегія суддів зауважує, що представником позивача подано апеляційну скаргу на 5 сторінках тексту, яка фактично відтворює позицію позивача, викладену у позовній заяві, що не потребувало глибокого вивчення правової бази та судової практики, а також не вимагало від представника позивача, який є фахівцем в галузі права, значних зусиль під час підготовки до розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Враховуючи критерії реальності, розумності та співмірності розміру судових витрат та обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є 1500,00 грн. Керуючись статтями 243, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2025 року у справі №748/1804/25 - скасувати та прийняти нове рішення. Позов ОСОБА_1 - задовольнити. Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 за №197 від 24.02.2025 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 513 (одна тисяча п`ятсот тринадцять) гривень 10 копійок та витрати на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 копійок. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина Судді Т.Р.Вівдиченко О.В.Карпушова