Постанова 4855 № 758/12401/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 758/12401/20 Суддя (судді) першої інстанції: Ларіонова Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Кузьмишиної О.М., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., за участі представника відповідача Кияшка Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві на рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: Рух справи. 05.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві про скасування постанови в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Щербакової В.Г. № 243 від 29.10.2020 р., якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за ст.188-37 КУпАП. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна постанова прийнята з порушенням норм Кодексу України про адміністративне правопорушення, без доведення вини позивача належними та допустимими доказами. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі: Скасовано постанову в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Щербакової В.Г. від 29.10.2020 р. № 243, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.188-37 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 170,0 грн, провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст.188-37 КУпАП - закрито. Приймаючі таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність спірного рішення, при винесенні спірної постанови відповідачем не надано належної оцінки подіям та не вжито всіх заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій вказано на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати таке рішення і прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт наполягає, що оскаржувана постанова була винесена в межах наданих законодавством повноважень та відповідно до встановлених процедур. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції. Після надходження справи до суду апеляційної інстанції ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2025 розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 17 вересня 2025 р. о 11:20 годин, та продовжено строк розгляду справи на розумний термін, достатній для всебічного та повного розгляду справи з поважних причин. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Позивач до суду не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги з огляду на таке. Обставини справи. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві - Щербакової Валентини Григорівни по справі про адміністративне правопорушення № 243 від 29.10.2020 р. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170,0 грн за ст. 188-37 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за створення перешкод виконанню законних вимог посадових осіб органів ринкового нагляду, та їх територіальних органів щодо проведення перевірки шляхом недопущення до проведення перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів в магазині за адресою: АДРЕСА_1. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 249 від 20.10.2020 р., ОСОБА_1 створила перешкоди виконання законних вимог посадових осіб органів ринкового нагляду та їх територіальних органів щодо проведення перевірки шляхом недопущення до проведення перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів в магазині за адресою: АДРЕСА_1, чим порушила ст. 188-37 Кодексу України. Вищевказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1,2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Так, відповідно до ст. 188-3 КУпАП невиконання приписів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, щодо усунення порушень порядку видачі документів дозвільного характеру - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно пп. 8 пункту 4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 № 209 (далі - Положення №209), Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в місті Києві, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує, реалізацію державної політики, зокрема, у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів: - перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; - здійснює контроль за дотриманням вимог Законів України "Про рекламу" та "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення" в межах наданих повноважень; - проводить контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію відповідно до закону; - накладає на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів; - здійснює у межах своєї компетенції заходи з виробництва та розповсюдження соціальної реклами; - сприяє органам місцевого самоврядування у здійсненні ними повноважень щодо захисту прав споживачів; - сприяє створенню необхідних умов для навчання та набуття населенням правових знань у сфері захисту прав споживачів; - організовує надання споживачам консультацій з питань захисту їх прав; - сприяє реалізації в Україні Керівних принципів для захисту інтересів споживачів, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 09 квітня 1985 року; - висвітлює у засобах масової інформації результати роботи з контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів; - здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон 877), яким, при здійсненні перевірок, керується й відповідач. Абзац 3 статті 1 Закону 877 дає визначення, що заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Відповідно до ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП: доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч.2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому, будь-яких випадків відстрочення моменту складання протоколу чинним законодавством не передбачено. Відповідно до ст. 256 КУаАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Згідно статті 244-19 КУпАП органи ринкового нагляду розглядають справи про адміністративне правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про ринковий нагляд і загальну безпечність продукції (ст. 188-37). Від імені органів ринкового нагляду розглядати справи про адміністративне правопорушення і накладати адміністративне стягнення мають право: керівники центральних органів виконавчої влади, які здійснюють ринковий нагляд, та їх заступники; керівники територіальних органів центральних органів виконавчої влади, які здійснюють ринковий нагляд, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники. Висновки суду. З матеріалів справи вбачається, за наслідками перевірки позивача, проведеного на підставі наказу № 3236 від 01.09.2020 року, відповідачем прийняті рішення про вжиття обмежуваних (корегувальних) заходів від 18 червня 2020 року №№ 04.1-264, 04.1-265, 04.1-266, 04.1-267, 04.1-268, 04.1-269, 04.1-270, 04.1-271, 04.1-272, 04.1-273, 04.1-274, 04.1- 275, 04.1-276, 04.1-277, 04.1-278, 04.1-279. Зазначені рішення стали підставою для позапланової перевірки. Так, 10.09.2020 р. до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , прибули посадові особи Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві і надали керуючій магазином Пуріс С.Л. направлення на проведення перевірки від 01.09.2020 року № 3236, яке видано на підставі наказу від 01.09.2020 року № 4639. Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 10.09.2020 р під час відвідування посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1. позивач ФОП ОСОБА_1 була відсутня. Про скоєне адміністративне правопорушення позивачу стало відомо з листа Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві № 062/15262 від 07.10.2020 р., яким її запросили до відділу ринкового нагляду та яке вона отримала по пошті 13.10.2020 р. Крім того, згідно з постановою № 243 від 29.10.2020 р., що недопущення до проведення перевірки зафіксовано в Акті перевірки № 4639 від 10.09.2020 року стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. Також перевіряючими було складено Акт від 10.09.2020 про створення перешкод посадовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері ринкового нагляду щодо ФОП ОСОБА_1 , який складено без присутності будь-яких осіб та у приміщенні Управління захисту споживачів відділу ринкового нагляду за адресою м. Київ, вул. Межгірська, буд. 25, каб.

6. Водночас, акт про створення перешкод посадовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері ринкового нагляду щодо ФОП ОСОБА_1 року та акт перевірки № 4639 складені 10 вересня 2020 р., а протокол про адміністративне правопорушення № 249 складений тільки 20 жовтня 2020 року. Відповідно до ст. 278 КУпАП під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) вирішує питання стосовно того, чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Аналізуючи зміст ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП колегія суддів вбачає, що у випадках, коли складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковим, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у ньому відомостей покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол. Отже, протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого було прийнято спірне рішення, не відповідає вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, оскільки його було складено уповноваженою посадовою особою пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила таке правопорушення. Разом з тим, про наявність вищезазначених актів позивач довідалась 20.10.2020 р. під час складення протоколу про адміністративне правопорушення № 249 від 20.10.2020 р, до протоколу не надано жодних належних доказів, пояснень свідків, відеозапису тощо, що свідчили би про наявність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-37 КУпАП, як і не зазначено, які саме перешкоди для виконання посадовими особами своїх повноважень здійснено нею, якщо позивач взагалі була відсутня під час відвідування посадових осіб ринкового нагляду. При цьому, склад правопорушення, передбаченого статтею 188-37 КупАП, передбачає, з-поміж іншого те, що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб створити перешкоди посадовим особам органів ринкового нагляду для виконання покладених на них обов`язків. Таким чином, протокол № 249 від 20.10.2020 р. складено також з порушенням вимог ч.1 ст. 256 КУаАП. Разом з тим, апеляційним судом було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 оскаржила до суду рішення щодо проведення самої перевірки та складання акту перевірки, на підставі якого винесено рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, за наслідками оскарження якого рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року у справі №640/18322/20 визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 18 червня 2020 року: №04.1-264, №04.1-265, №04.1-266, №04.1-267, №04.1-268, №04.1-269, №04.1-270, №04.1-271, №04.1-272, №04.1-273, №04.1-274, №04.1- 275, №04.1-276, №04.1-277, №04.1-278, №04.1-279. В цій частині дане рішення постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року було залишено без змін. У відповідності до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005). Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій підпункту 3.1 пункту З мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року N 17-рп/2010). Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 4 квітня 2011 року N 512/2009 також зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають. Принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи. Процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у суб`єкта стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки. Важливість дотримання і неухильного виконання етапів процедури, зокрема, строків проведення перевірки поданих суб`єктом господарювання документів та прийняття за її наслідками відповідного рішення, безпосередньо пов`язана із забезпеченням права такого суб`єкта, інтересів якого вона стосується. Дії або рішення суб`єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб`єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються). Правомірне очікування виникає у особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб`єкта владних повноважень у особи наявне розумне сподівання, що стосовно до неї суб`єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше. Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищенаведене та встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що при винесенні спірної постанови відповідачем не надано належну оцінку обставинам та не вжито всіх заходів для всебічного, повного і об`єктивного їх з`ясування. За приписами п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в тому разі, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Щодо решти інших доводів апелянта судова колегія зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, всі наведені апелянтом доводи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Так, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві на рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року - залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.М. Кузьмишина В.В. Файдюк