Постанова 4824 № 758/4433/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2025 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 758/4433/24 номер провадження: 22-ц/824/10889/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., за участю секретаря - Габунії М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року у складі судді Диби О.В., у справі за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі, В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі. Позовна заява мотивована тим, що 06 квітня 2020 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві зареєстрував повідомлення про початок виконання будівельних робіт №КВ061200971697 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:445:0025 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до повідомлення про початок будівельних робіт, замовником є фізична особа, інформація про яку є конфіденційною, об`єктом - будівництво індивідуального житлового будинку. За інформацією, що міститься у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з 27 липня 2018 року земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:445:0025 належить на праві власності ОСОБА_1 . Враховуючи те, що будівництво об`єкта розпочалось у 2020 році, то на відповідачку було покладено обов`язок звернутись до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 06 квітня 2020 року, проте відповідачка не виконала покладений на неї обов`язок, чим порушила вимоги законодавства. 13 квітня 2021 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта №КВ101210401765, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направляв відповідачці претензію щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/18-5176 від 20 серпня 2021 року, яку відповідачка отримала 30 серпня 2021 року, але у відповідь на претензію остання відмовила в її задоволенні. У відповідь на відмову позивач направив відповідачці лист про пайову участь у створенні інфраструктури міста Києва №050/18-5596 від 14 вересня 2021 року, в якому наполягав на тому, щоб відповідачка вжила всіх необхідних заходів щодо виконання вимог закону, який відповідачка отримала 23 вересня 2021 року. Надалі Департамент економіки та інвестицій міста Києва направив вимогу щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у створенні інфраструктури міста Києва №050/18-3988 від 17 жовтня 2023 року з проектом розрахунку обсягу пайової участі (пайового внеску). Проте на момент подання позовної заяви до Департаменту економіки та інвестицій міста Києва жодні заяви про визначення розміру пайової участі, жодні звернення, документи та відповіді від відповідачки не надходили. Таким чином, позивач вважав, що відповідачка умисно ухилялася від обов`язку сплатити пайовий внесок у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, внаслідок чого вона без достатньої правової підстави та за рахунок територіальної громади міста Києва зберегла у себе кошти, які мала сплатити як пайовий внесок. З урахуванням наведеного, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просив стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені грошові кошти пайової участі у сумі 319 104 грн 81 коп. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі у розмірі 319 104 грн 81 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судовий збір у розмірі 3 829 грн 26 коп. Клопотання Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про повернення надмірно сплаченого судового збору - задоволено. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві повернути Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 2 331 грн 97 коп. надмірно сплаченого судового збору відповідно до платіжної інструкції №198 від 05 квітня 2024 року. Рішення суду мотивоване тим, що відповідачка, як замовник будівництва індивідуального житлового будинку площею 1031,7 кв.м, не виконала обов`язку, встановленого пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX (далі - Закон №132-ІХ) та Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі, затвердженим рішенням Київської міської ради №411/1415 від 15 листопада 2016 року, щодо звернення до уповноваженого органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайового внеску та його сплати у 2020 році, до моменту введення об`єкта в експлуатацію, внаслідок чого зберегла у себе грошові кошти, які підлягали перерахуванню до бюджету міста Києва, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення цих коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовити, посилаючись не повне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що за загальним правилом обов`язок зі сплати пайового внеску залишився лише на забудовниках, які почали будівництво в 2020 році. Таким чином, для цілей доведення підстав стягнення коштів у вигляді пайової участі вирішальним є саме дата початку будівництва, де тягар доведення відповідно до ст.12 ЦПК України лежить на стороні позивача. Зазначає, що висновок суду першої інстанції, яким відхилено доводи відповідачки щодо визначення часу початку будівництва не кореспондує з тим фактом, що дата початку будівництва і дата набуття права на його початок - це різні юридичні факти. Вказує, що на документах, які позивачем покладено в основу своїх вимог, підпис відповідачки не відповідає підпису ОСОБА_1 , в тому числі, який присутній на інших документах, наданих позивачем до позову (зокрема листа відповіді від 2021 року). Тобто документи підписані іншою особою. Зазначає, що підпис в повідомленні про початок будівельних робіт від 06 квітня 2020 року та в Декларації про готовність об`єкта до експлуатації не однакові. Відповідачкою було реалізовано своє право на захист шляхом заявлення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, але ухвалою суду першої інстанції відмовлено в задоволенні цього клопотання. Наголошує, що єдиний документ, який в цій справі покладено в основу задоволення позову, що підтверджує дату початку будівельних робіт - це Декларація про готовність об`єкта до експлуатації, реєстраційний номер КВ101210401765, дата реєстрації 13 квітня 2021 року, яка була підписана не відповідачкою, а відтак використовувати інформацію з цього документу як підставу покладення на відповідачку обов`язку зі сплати пайової участі, є неправомірним. Зазначає, що об`єкт будівництва у даній справі звільнений від сплати пайової участі в силу Перехідних положень, на які послався суд, а саме, речення 4 аб.2 п.2 розділу ІІ Перехідних положень Закону №132-ІХ, яким визначено: «2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках». Відповідачка вважає, що текстуальне формулювання норми Закону №132-ІХ викладено таким чином, що індивідуальні (садибні) житлові будинки та господарські споруди, що розташовані на відповідних земельних ділянках не обмежуються площею 300 квадратних метрів. Зазначене обмеження законодавець застосовує лише для садових та дачних будинків, адже лише вони визначені через кому з обмеженням по площі. За умови протилежного, формулювання мало виглядати наступним чином: індивідуальних (садибних) житлових, садових, дачних будинків та господарських споруд загальною площею до 300 квадратних метрів. Також вказує, що позивач, починаючи з серпня 2021 року, всупереч всіх норм і принципів (зокрема в частині того, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї) спочатку примушував відповідачку саме до укладення договору про пайову участь і надання купи документів. Згодом, його вимоги змінилися і всупереч всіх обставин зазначених вище, та факту реєстрації декларації про початок будівельних робіт саме на умовах звільнення від пайової участі, продовжує дії щодо стягнення безпідставно отриманих коштів. Представник Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шевченко І.Є. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що виключно Департамент економіки та інвестицій має право засвідчувати відсутність обов`язку у замовника сплачувати пайову участь за відповідним об`єктом будівництва. Враховуючи те, що Департамент економіки та інвестицій не видавав відповідачці довідку про відсутність зобов`язання, відповідачка безпідставно вважає, що звільнена від сплати пайової участі. Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що 13 квітня 2021 року зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта №КВ101210401765, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:445:0025 за адресою: АДРЕСА_1 . Статус декларативного документу в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва визначений як діючий. Відповідно до вищезазначеної декларації, датою початку будівництва визначено 06 квітня 2020 року. Таким чином, відповідачкою самостійно встановлено, що будівництво було розпочато у 2020 році, а не у 2021 році. Вказане свідчить про те, що доводи відповідачки щодо дати початку будівництва не відповідають її попередній поведінці та націлені на створення перешкод у з`ясуванні об`єктивної істини. Окрім того, 19 квітня 2021 року ОСОБА_1 набула право власності (розмір частки: 1) на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами на підставі документу, поданого для державної реєстрації - декларації про готовність об`єкта будівництва до експлуатації, серія та номер: КВ101210401765. Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 348562604, що є додатком 5 до позовної заяви. Таким чином, на момент реєстрації права власності на збудований об`єкт, відповідачка визнавала в повному обсязі декларацію про готовність об`єкта будівництва до експлуатації №КВ101210401765, підтвердила факт підписання нею вказаної декларації, забезпечила достовірність інформації, що зазначена нею у декларації (в тому числі і щодо дати початку будівництва, і щодо повідомлення про початок виконання будівельних робіт №КВ101210401765). Також Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав пояснення у справі, в яких наголосив на тому, що твердження відповідачки про те, що суд першої інстанції неправильно встановив дату початку будівництва є безпідставними та такими, що спростовуються висновком Верховного Суду у постанові від 24 червня 2025 року у справі №911/1654/24. Відповідачка ОСОБА_1 подала відповідь на відзив Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому вказує що її об`єкт індивідуальний (садибний) житловий будинок згідно з п.2 розділу ІІ Перехідних положень Закону №132-IX, звільняється від сплати пайової участі незалежно від площі, адже обмеження до 300 кв.м стосується лише садових і дачних будинків. Також заявляє, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації №КВ101210401765, подана як доказ, була підписана іншою особою, а її зміст у реєстрі відрізняється від паперової версії, в тому числі щодо дати початку будівництва, яка є критичною для правомірності стягнення. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України). Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. Відповідно до приписів ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відповідачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:85:445:0025 за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Київської міської ради від 15 листопада 2016 року за № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок). В подальшому до цього Порядку вносилися зміни та на час розгляду справи цей порядок діє у редакції рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033. Цей Порядок визначає механізм залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва (далі - пайова участь) та оформлення договорів пайової участі у зв`язку зі здійсненням або намірами на здійснення будівництва (в тому числі, нового будівництва та реконструкції) об`єктів (в тому числі, будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин) незалежно від їх форми власності (розділ І Порядку). Згідно з п. 2.1 Порядку, замовник - фізична або юридична особа, яка здійснює, має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин). Замовником в розумінні цього Порядку є також особи, яким в установленому порядку делеговані функції замовника. Нове будівництво - будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого та невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі, добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва (п. 2.5 Порядку). В усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент). Департамент є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (п. 3.3 розділу ІІІ Порядку). Як вбачається з матеріалів справи, 06 квітня 2020 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві зареєстрував повідомлення про початок виконання будівельних робіт №КВ061200971697 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:445:0025 за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єктом є будівництво індивідуального житлового будинку, клас наслідків - СС1, підрядник: ОСОБА_1 (а.с.38-47, т.1). Відповідно до положень пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (у редакції, що діяла на момент реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт), будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта. Частиною 1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла на момент реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Отже, вищезазначеними нормами не встановлюються обмеження щодо початку здійснення будівельних робіт тільки після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, а тому твердження відповідачки про те, що моментом початку будівельних робіт є 2021 рік не заслуговують на увагу. Згідно з п. 3.1, 3.2 розділу ІІІ Порядку, пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва. Пайова участь включає в себе відшкодування витрат міського бюджету на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у зв`язку з реалізацією замовником проєкту нового будівництва або реконструкції об`єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин) незалежно від їх форм власності на території міста Києва. Відповідно до абз.2 та 3 пункту 4.1 Порядку, замовник зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва/реконструкції об`єкта звернутися до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва/реконструкції. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 13 квітня 2021 року №КВ101210401765 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.51-55, т.1). У справі встановлено, що Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направляв відповідачці ОСОБА_1 претензію щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/18-5170 від 20 серпня 2021 року, яку відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 отримала особисто. Також відповідачка отримала лист про пайову участь у створенні інфраструктури міста Києва №050/18-5596 від 14 вересня 2021 року та вимогу щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва №050/18-3988 від 17 жовтня 2023 року (а.с.56-58, 60, 62-64, 66-68, т.1). У відповідь на претензію №050/18-5170 від 20 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з листом, в якому вказала, що початок будівництва припав на березень 2020 року, тобто після набрання чинності оновленою редакцією Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с.61, т.1). Так, згідно з п. 4.3 Порядку, пайова участь сплачується замовником виключно грошовими коштами в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати. Установлено та визнається сторонами, що 19 квітня 2021 року ОСОБА_1 , відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, набула право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею: 1031,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Документи подані для державної реєстрації: декларація про готовність об`єкта до експлуатації №КВ101210401765 (а.с.48, т.1,). Отже наявними у справі доказами підтверджується, що відповідачка ОСОБА_1 була замовником будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та набула право власності на вказаний об`єкт будівництва, загальною площею 1 031,7 кв.м, на підставі поданої декларації про готовність об`єкта до експлуатації. В Україні правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно до ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт. Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури. У той же час, 01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року №132-IX, якими з 01 січня 2020 року виключено ст.40 Закону №3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Так, за змістом Закону №132-IX і прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01 січня 2020 року у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року. Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Як правильно враховано судом першої інстанції, ст.40 Закону №3038-VI (в редакції, що діяла до 01 січня 2020 року) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із ч.2 ст.331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються. Таким чином правовий аналіз дійсної природи правовідносин, які складися між сторонами, вказує на те, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення ст.40 Закону №3038-VI після втрати нею чинності. Водночас, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01 січня 2020 року. Отже саме в цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 у справі за позовом Департаменту економіки та комунального майна міської ради до фізичної особи (забудовник ), третя особа: відповідна міська рада, про визнання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста і днем укладення договору вважати день набрання рішенням суду законної сили. У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Нормами ст. 40 Закону №3038-VI було визначено обов`язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі). При цьому ч. 9 ст.40 Закону №3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Відповідно до Закону №132-IX ст.40 Закону №3038-VI було виключено з 01 січня 2020 року. Отже, починаючи з 01 січня 2020 року передбачений до цього ст.40 Закону №3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати. Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення ст.40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними. 3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; 4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію; 5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; 6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації. Відтак, обов`язок відповідачки, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, а також положеннями приведеного у відповідність до цього Закону Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, який в свою чергу передбачає залучення замовників до пайової участі на підставі укладеного з ним договору. Так, рішенням Київської міської ради від 15 листопада 2016 року №411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва. Визначений цим Порядком обов`язок замовника будівництва сплати пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-IX, якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у визначеному Законом України №132-IX розмірі та порядку. Передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. Таким чином, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію. Відтак, обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01 січня 2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року; для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21. Якщо будівництво об`єкту нерухомості розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. У випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст.1212 ЦК України. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21. Відповідно до положень пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено, що пайова участь не сплачується, зокрема у разі будівництва індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках. Здійснивши системний аналіз зазначених вище норм права, з урахуванням фактичних обставин справи та правових висновків Верховного Суду в аналогічних справах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідачки від сплати пайової участі за будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальна площа якого становить 1031,7 кв.м, оскільки це не відповідає релевантному законодавству. Доводи апеляційної скарги цих висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до вільного тлумачення відповідачкою як чинного законодавства у цій сфері, так практики його застосовування судами. Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Замовник будівництва (відповідач) зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі ст.1212 ЦК України. Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 та Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21. Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є замовником будівництва, проте в порушення Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва не звернулась до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва. Так, абз.2 пункту 6.3 розділу VІ Порядку встановлено, що розмір пайової участі замовника при новому будівництві або реконструкції індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями визначається Департаментом відповідно до опосередкованої вартості будівництва будинкв садибного типу з госпбудівлями, яка визначається Міністерством розвитку громад та територій України і діє на дату розрахунку. Відповідно до пункту 6.4.2 розділу VІ Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (розрахунок розміру пайової участі при новому будівництві/реконструкції визначається за формулою для індивідуальних (садибних)житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями: РПУ = S об`єкта х N інд ? 2 %, де: РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); S об`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв.м); Nінд - норматив одиниці створеної потужності для індивідуальних (садибних)житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв.м будинків садибного типу з госпбудівлями, яка визначена Міністерством розвитку громад та територій України встановленому порядку і діє на дату здійснення розрахунку (грн/ кв.м). Із розрахунку обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва розмір пайового внеску ОСОБА_1 становить 319 104 грн 81 коп. (1031,70 ? 15465 ? 2%) (а.с. 243, т.1). Відповідачка ОСОБА_1 ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи, не надала доказів звернення до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта, не надала доказів сплати пайової участі у відповідності до визначеного Законом №132-IX розмірі та порядку. Отже, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну правову оцінку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розмірі 319 104 грн 81 коп., оскільки відповідачка не звернулась до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі у розвиток інфраструктури міста Києва у зв`язку з будівництвом індивідуального житлового будинку садибного типу площею понад 300 кв.м, який знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Білицька, буд. 92-Б, не сплатила пайову участь у визначені законом розмірі. Таким чином суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі. Доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах. Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 вересня 2025 року. Головуючий Судді: