Постанова 4824 № 753/12658/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 753/12658/23 провадження № 22-ц/824/3252/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі, за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року в складі судді Комаревцевої Л. В., встановив: 24.07.2023 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі не виконали свого обов`язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та щодо сплати пайової участі у визначені законодавством строки, в зв`язку з чим у відповідачів виникла заборгованість перед позивачем щодо сплати пайової участі, яка за розрахунком позивача становить 243 189 грн 30 коп. Враховуючи те, що відповідачі без достатньої правової підстави та за рахунок органу місцевого самоврядування зберегли у себе кошти, які мали заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури міста Києва, вони зобов`язані повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України. Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пайовий внесок у розмірі 243 189, 30 грн на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. 06.10.2023 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на ті підстави, що судом першої інстанції помилково було застосовано Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції станом на момент прийняття оскаржуваного судового рішення. 24.07.2020 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради ( Київська міська державна адміністрація) зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №КВ 101200724482, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:90:826:0028), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином суд першої інстанції повинен був застосувати Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» станом на 24.07.2020. Судом першої інстанції не застосовано абзац 2 пункту 2, підпункт 3 та 4 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-ІХ. Суд першої інстанції застосував норми матеріального права, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.13.2022 у справі №910/21307/21, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 17.03.2021 у справі №916/1740/18, від 16.10.2020 у справі №922/3693/18, від 30.07.2020 у справі №909/1135/19. Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористались. Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2020 Департамент Державної архітектурно-будівельної інстанції у місті Києві отримав повідомлення про початок будівельних робіт №КВ 061201040874 (клас наслідків СС1) на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:826:0028), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №339012972 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:826:0028 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по кожному. 24.07.2020 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контрою міста Києва виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №КВ 101200724482, що знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:826:0028), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 05.07.2021 позивач надіслав на адресу відповідачів вимогу про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, в яких вимагав надати документи: про затвердження в установленому порядку проєктної документації (наказ); затвердженої в установленому порядку проєктної документації в частини техніко-економічних показників об`єкта будівництва (титул проєкту та ТЕПи з проєкту); дані технічної інвентаризації об`єкта після завершення будівництва; інформацію про правовстановлюючі документи на земельну ділянку з метою визначення розміру пайового внеску та укладення договору про пайову участь. Відповідь на вказані претензії відповідачі не надали. 16.11.2022, 22.02.2023 та 14.07.2023 позивач надсилав на адресу відповідачів вимогу про отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва. Відповідно до розрахунку обсягу пайової участі, за яким замовниками є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розмір пайового внеску станом на 14.07.2023 становить 243 189,30 грн. Вказаний розрахунок виконано виходячи з загальної площі будівлі 498,40 кв.м., норматив (грн) 24 397, ставка 2% та відповідачами не спростовано. З огляду на те, що відповідачі не звернулись до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі у розвиток інфраструктури міста Києва у зв`язку з будівництвом садового будинку на АДРЕСА_1 , площею 498,40 кв.м., не сплатили пайову участь у визначені законодавством строки, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості щодо сплати пайової участі, розмір якої за розрахунками позивача становить 243 189 грн 30 коп. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.п. 4 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні " пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Надана позивачем копія Декларації про готовність об`єкта до експлуатації не містить записів про повернення декларації, а також даних щодо договорів про сплату пайової участі в розділі «пайова участь». Вимогу про укладення договорів пайової участі було надіслано відповідачам 05.07.2021 після завершення будівництва - 03.07.2020, а тому підстави для стягнення з відповідачів коштів на підставі ст. 1212 ЦК України станом на вересень 2023 року відсутні. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ від 20.09.2019, договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; 3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; 4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію; 5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; 6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI). Відповідно до статті 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури. Судом встановлено, що позивачем 13.04.2020 отримано повідомлення про початок будівельних робіт, а 24.07.2021 - зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції не врахував, що обов`язок відповідачів, як замовників будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, а також положеннями приведеного у відповідність до цього Закону Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, який в свою чергу передбачає залучення замовників до пайової участі на підставі укладеного з ним договору. Так, рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 за №411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033) (далі - Порядок). Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком. Згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку). За змістом пункту 4.3 розділу IV Порядку кошти пайової участі сплачуються замовником в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати. Визначений цим Порядком обов`язок замовника будівництва сплати пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-IX, якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у визначеному Законом України №132-IX розмірі та порядку. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції безпідставно обмежився лише посиланням на норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності» та ту обставину, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації не містить даних щодо договорів про сплату пайової участі, та не навів жодних мотивів незастосування норм, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, зокрема пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, який передбачає обов`язок сплачувати пайовий внесок протягом 2020 року та містить норми щодо визначення його розміру, а також Порядку, який є дійсним та чинним, а тому в силу наведених положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 144 Конституції України розповсюджується на всю територію міста Києва та підлягає обов`язковому виконанню замовниками будівництва/реконструкції об`єктів, розташованих на його території, тобто є муніципальним нормативно-правовим актом, який має обов`язкову юридичну силу на відповідній території. Передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію. Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: - для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; - для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва. Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21. Враховуючи, що у цій справі будівництво об`єкту розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. Наведене свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що вимогу про укладення договорів про сплату пайової участі було надіслано відповідачам після завершення будівництва, а тому відсутні підстави, які б зобов`язували відповідачів сплачувати заявлену позивачем суму пайової участі, а у позивача відсутні підставі для стягнення вказаних коштів відповідно до положень ст. 1212 ЦК України. Положеннями Закону №132-ІХ визначено обов`язок замовника будівництва (відповідачів) сплатити пайову участь до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію, а також розмір пайової участі і порядок її сплати. У зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. У разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21. Отже, замовники будівництва (відповідачі) зобов`язані перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача безпідставно збережених грошових коштів. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами позивача про необхідність солідарного стягнення грошових коштів. У статті 540 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Тлумачення статей 540 та 541 ЦК України дає підстави для висновку, що при існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникають часткові зобов`язання. Тому стягувач у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання. У пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) зазначено, що «солідарне зобов`язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто солідарні зобов`язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства (див. наприклад постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81 цс 18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178 цс 18), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386 цс 18), від 23 січня 2019 року у справі № 712/21651/12) (провадження № 14-526 цс 18))». Позовна заява не містить посилання на будь-яку норму закону, що передбачала б виникнення солідарного зобов`язання в даному випадку. Таким чином, оскільки виникло зобов`язання із множинністю осіб, то таке зобов`язання є частковим і кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці. Тому з відповідачів на користь позивача слід стягнути грошові кошти в сумі 243 189 грн 30 коп., пропорційно їх часткам у праві власності на об`єкт будівництва, а саме з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 121 594,65 грн з кожного. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з ч.1, ч.13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на те, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6 420 грн 19 коп., по 3 210,10 грн з кожного. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету ( одержувач : ГУК у м. Києві, код ЄДРПОУ: 37993783, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код доходів: 24170000; рахунок ІВАN :UA538999980314131921000026001) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі в сумі 121 594,65 грн. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету ( одержувач : ГУК у м. Києві, код ЄДРПОУ: 37993783, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код доходів: 24170000; рахунок ІВАN :UA538999980314131921000026001) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі в сумі 121 594,65 грн. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ( код ЄДРПОУ 04633423, Банк одержувача: Держказначейська служба України , м. Київ, рахунок ІВАN : НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 3 210,10 грн. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ( код ЄДРПОУ 04633423, Банк одержувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок ІВАN : НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 3 210,10 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційній інстанції не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук