Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/37086/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/37086/24 Перша інстанція: суддя Караван Р.В., повний текст судового рішення складено 06.06.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. при секретарі - Філімович І.М. за участю: представників апелянта Демченко А.Д., Іванової І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні про визнання протиправним та скасування наказу, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ОСОБА_1 30.11.2024 року через систему «Електронний суд» звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (зареєстрований канцелярією суду 02.12.2024 року), у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні №83 від 21 листопада 2024 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на користь ОСОБА_1 судовий збір. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом ПМГУ №53 від 09.10.2024 року відносно неї було порушено дисциплінарне провадження на підставі службової записки в.о. заступника начальника ПМГУ Карабет О.Л. від 02.10.2024 року №Вн-5862/02.5-24 щодо можливого порушення нею правил етичної поведінки. Пояснення, які надані в.о. начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» ОСОБА_2 (без дати) не містять жодних фактичних даних, які б підтвердили факт вчинення мною дисциплінарного проступку. За результатами розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарна комісія підтвердила факт відсутності в діях позивачки порушень правил етичної поведінки. Наказом ПМГУ №54 від 09.10.2024 року відносно позивачки було порушено інше дисциплінарне провадження на підставі службової записки в.о. заступника начальника ПМГУ ОСОБА_3 від 02.10.2024 року №Вн-5862/02.5-24 щодо можливо порушення нею Закону України «Про ветеринарну медицину», «Про державну службу» та Порядку видачі ветеринарних документів. При цьому, сама ОСОБА_3 брала участь під час розгляду дисциплінарної справи в якості члена комісії та голосувала на ньому, що свідчить про наперед визначену її позицію щодо неї та констатацію нею фактів. До матеріалів дисциплінарної справи додано, зокрема, копію ветеринарного паспорту на тварину без відомостей щодо номеру чипу. Пояснення, які надані в.о. начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» ОСОБА_4 (без дати) містять наперед визначену її позицію щодо фактів, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження. Наказом ПМГУ №54 від 09.10.2024 року визначено, що до 30.10.2024 року дисциплінарна комісія повинна здійснити дисциплінарне провадження та надати керівнику відповідне подання. Наказом ПМГУ №69 від 30.10.2024 року продовжено строк здійснення дисциплінарного провадження до 22 листопада 2024 року. За наслідками дисциплінарного провадження було прийнято наказ Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні №83 від 21 листопада 2024 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ». Позивач вважає, що під час здійснення дисциплінарного провадження та прийняття оскаржуваного рішення були допущені численні порушення, а тому оскаржуване рішення підлягає визнанню протиправним. Відповідач з поданим позовом не погодився, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У поданому до суду відзиві зазначає, що 17.06.2024 року ОСОБА_1 головний спеціаліст відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ переведена на посаду головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні ПМГУ (Наказ ПМГУ від 14.06.2024 року №123-к). 28.08.2024 року до ПМГУ надійшла скарга від громадянки Катерини ЗЕЙКАН, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , контактний номер телефону: НОМЕР_1 щодо дій державного ветеринарного інспектора Анни Потушинської, яка усно відмовила їй в оформленні міжнародного ветеринарного сертифікату для експорту собаки за кордон з мотивуванням «в паспорті тварини щось не так». Скаржниця зауважувала, що має всі необхідні та належно оформлені документи на тварину. Скаржниця також заявила про порушення державним ветеринарним інспектором Анною Потушинською правил етичної поведінки державного службовця. Відповідно до службової записки в.о. заступника начальника ПМГУ Карабет О.Л. від 02.10.2024 року №Вн-5862/02.5-24 під час звернення до державного ветеринарного інспектора Анни Потушинської 28.08.2024 року Катерина Зейкан надала для проведення державного ветеринарного контролю тварини з метою отримання міжнародного ветеринарного сертифікату довідку за формою №1 видану міською лікарнею №1, титр антитіл до сказу, виданий Державним науково-контрольним інститутом біотехнологій і штамів мікроорганізмів (ДНКІБШМ), паспорт на тварину європейського зразка. Відповідно ОСОБА_5 мала всі необхідні документи для оформлення міжнародного ветеринарного сертифікату для вивезення домашньої тварини, приведені документи відповідали нормам чинного законодавства. Після відмови державного ветеринарного інспектора ОСОБА_6 звернулась для оформлення міжнародних ветеринарних документів на вивіз домашнього улюбленця до підрозділу ПМГУ на державному кордоні. Перешкод та будь-яких помилок у правильності заповнення ветеринарних документів під час оформлення тварини на автомобільному пункті пропуску не виявилось. Причина відмови державного ветеринарного інспектора Анни Потушинської була необґрунтованою та не відповідала Регламенту (ЕС) №576/2013. Державний ветеринарний контроль домашньої тварини (собака, чіп номер 900113002216845) був проведений 28.08.2024 року державним ветеринарним інспектором Відділу прикордонного інспекційного контролю «Дунай» управління державного контролю на кордоні ПМГУ ОСОБА_7 . З метою визначення наявності чи відсутності в діях головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, суб`єктом призначення, відповідно до вимог ч.1 статті 68 Закону України «Про державну службу», ініційовано проведення дисциплінарного провадження (наказ ПМГУ від 09.10.2024 року №54 «Про порушення дисциплінарного провадження та затвердження складу дисциплінарної комісії»). Дисциплінарна комісія ПМГУ створена наказом керівника ПМГУ від 09.10.2024 року №54 у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 зазначає, що під час здійснення дисциплінарного провадження були дотримані вимоги чинного законодавства та оскаржуваний наказ ПМГУ від 21.11.2024 року №83 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам Порядку здійснення дисциплінарного провадження, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2010 року №1039 та Закону України «Про державну службу», іншим актам чинного законодавства України, відповідає всім визначеним вимогам і містить усі необхідні елементи. Позивач з поданим відзивом не погодилась, у відповіді на відзив вказує, що особиста заінтересованість ОСОБА_11 підтверджується її наперед визначеною позицією, а саме, допущення нею, нібито, дисциплінарного проступку, що суперечить завдання здійснення дисциплінарного провадження. Голосування ОСОБА_11 проти визнання її винною суперечило б її попередній позиції, яка викладена нею в службовій записці, яка стала підставою для порушення дисциплінарного провадження. Вказує, що фактично дисциплінарна комісія досліджувала документи, які надавались під час проведення державного ветеринарного контролю 28.08.2024 року державним ветеринарним інспектором Відділу прикордонного інспекційного контролю «Дунай» управління державного контролю на кордоні ПМГУ ОСОБА_7 , що не має жодного значення до спірних правовідносин. При цьому, дисциплінарна комісія не відокремлює зазначені факти від обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарної справи, та які безпосередньо мають значення у спірних правовідносинах. Повторно акцентує увагу, що згідно наказу ПМГУ від 21 серпня 2024 року №137-В/к з 09 вересня 2024 року по 06 жовтня 2024 року вона знаходилась у щорічній відпустці. Згідно наказу ПМГУ від 07 жовтня 2024 року №81-В/тр вона знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати протягом 40 календарних днів з 07 жовтня 2024 року по 15 листопада 2024 року. Тобто, у відпустках вона знаходилась в проміжку часу з 09.09.2024 року по 15.11.2024 року, що унеможливило б, навіть гіпотетично, надати саме нею ймовірну відмову у видачі міжнародного сертифікату, за умови наявності звернення щодо проведення державного контролю з доданими необхідними супровідними документами. Відповідач з поданою відповіддю на відзив не погодився, та надав заперечення. У поданому запереченні вказує на безпідставність тверджень позивача стосовно того, що у ОСОБА_3 була особисто заінтересована у результатах дисциплінарного провадження, оскільки за змістом ст.172-7 КУпАП, особистий інтерес - це користь, вигода яка стосується (або цікавить) особи, і які вона бажає отримати для себе особисто або близьких осіб. Підтверджень отримання для себе чи близьких осіб вигоди ОСОБА_3 позивачем не наведено. Твердження позивача, що дисциплінарна комісія досліджувала документи, які надавались під час проведення державного ветеринарного контролю 28.08.2024 року державним ветеринарним інспектором Відділу прикордонного інспекційного контролю «Дунай» управління державного контролю на кордоні жодним чином не впливає на результат дисциплінарного провадження. Дослідження серед інших документів, фактів і обставин, в тому числі документів, які були подані ОСОБА_12 під час оформлення документів ветеринарним інспектором Відділу прикордонного інспекційного контролю «Дунай», зроблено з метою повноти і об`єктивності під час проведення дисциплінарного провадження і жодним чином не спростовує наявність в її діях ознак дисциплінарного проступку який полягав в тому, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні ПМГУ не виконала свій посадовий обов`язок щодо дотримання вимог ч.3 п.7 Порядку видачі ветеринарних документів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року №857, що виразилось в не наданні заявниці ОСОБА_13 особисто або не надсиланні їй поштовим відправленням з описом вкладення письмового повідомлення про відмову у видачі міжнародного ветеринарного сертифікату на тварину із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови. Ухвалою суду від 05.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні про визнання протиправним та скасування наказу. Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). 06.12.2024 року до суду від представника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, яке обґрунтоване необхідністю надання можливості учасникам справи висловити свою позицію, а також важливістю заслуховування усних пояснень по суті спору, представник Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні вважає за необхідне розглядати дану справу в рамках загального позовного провадження. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 року у задоволенні клопотання представника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні про розгляд справи №420/37086/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні про визнання протиправним та скасування наказу в порядку загального позовного провадження із викликом сторін відмовлено. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні про визнання протиправним та скасування наказу задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні №83 від 21 листопада 2024 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн. На вказане рішення суду Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року по справі №420/37086/24 та ухвалити нове судове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, неповно з`ясовані судом обставини, що мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення. 28.07.2025 року (вхід.№40910/25) на адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить апеляційну скаргу Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №420/37086/24 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №420/37086/24 залишити без змін. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, наказом Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (далі за текстом - ПМГУ) №123-к від 14.06.2024 року ОСОБА_1 з 17 червня 2024 року переведено на посаду головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні ПМГУ. Згідно наказу ПМГУ від 21.08.2024 року №137-в/к надано ОСОБА_1 щорічну основну відпустку тривалістю 28 календарних днів з 09.09.2024 року по 06.10.2024 року. Як свідчать матеріали дисциплінарного провадження ОСОБА_14 , місце проживання: АДРЕСА_2 , 27.08.2024 року провідним лікарем ветеринарної медицини Одеської обласної державної лікарні ветеринарної медицини було видано ветеринарне свідоцтво форми №1 ІБ №824933 на собаку Мія, той пудель, № чіпу 900113002216845, № вет. паспорту НОМЕР_2 , титр антитіл до вірусу сказу №11602, 18.07.2024 року. 28.08.2024 року в МАПП «Рені» державним ветеринарним інспектором відділу прикордонного інспекційного контролю «Дунай» ОСОБА_7 було складено акт перевірки вантажу (ів) щодо його (їх) відповідності вимогам законодавства України про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин №72 від 28.08.2024 року, відповідно до якого було встановлено відсутність порушень вимог законодавства. Також 28.08.2024 року державним ветеринарним інспектором відділу прикордонного інспекційного контролю «Дунай» ОСОБА_7 було оформлено ОСОБА_14 ветеринарний сертифікат некомерційного переміщення до європейського союзу з третіх країн собак, котів чи домашніх тхорів (фреток) на домашню тварину ідентифікаційний номер НОМЕР_3 . Окрім того, державним ветеринарним інспектором відділу прикордонного інспекційного контролю «Дунай» ОСОБА_7 було оформлено рахунок №17/72 від 28.08.2024 року та акт приймання-передачі наданих послуг та здійснення державного контролю №17/72 від 28.08.2024 року. Згідно форми для подання усного (телефонного) звернення громадян до ПМГУ без номеру та дати від ОСОБА_15 , поштова адреса: АДРЕСА_1 , 28.08.2024 року телефоном надійшла скарга на дії державного ветеринарного інспектора Анни Потушинської, яка відмовила їй у оформленні міжнародного ветеринарного сертифікату для експорту собаки за кордон, сказавши, що «в паспорті тварини щось не так». Що саме, ОСОБА_16 не сказала. Заявниця зазначає, що усі документи на руках та з її точки зору всі оформлені правильно та всі є в наявності. Також заявниця повідомляє про порушення правил етичної поведінки державного службовця ОСОБА_17 , яка кричала, обзивала та ображала її. Просила прийняти міри до вказаної посадової особи. 27.09.2024 року ПМГУ листом №Вих-2049/02.5/20 повідомило ОСОБА_18 , що у зв`язку із складністю порушених у зверненні питань, відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян», термін розгляду звернення продовжено до 45 (сорока п`яти) днів. За результатом розгляду звернення від 28.08.2024 року №3-24 Південним міжрегіональним головним управлінням буде підготовлено остаточну відповідь та додатково повідомлено. Наказом ПМГУ №81-В/тр від 07.10.2024 року надано ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати у період дії воєнного стану тривалістю 40 календарних днів з 07 жовтня 2024 року по 15 листопада 2024 року, у зв`язку з сімейними обставинами. В.о. заступника начальника ПМГУ Оксаною Карабет на ім`я в.о. начальника ПМГУ була подана службова записка без номеру та дати відповідно до якої, 27.08.2024 - 28.08.2024 року ОСОБА_5 звернулась до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності та захисту споживачів на державному кордоні, за адресою: м. Одеса, вул. Добровольців 7 для оформлення документів для вивезення домашньої тварини за кордон. За оформленням вона звернулась до головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» Анни Потушинської. Заявниця отримала відмову у оформленні без зазначеної причини такої відмови. У зв`язку з відмовою заявниця отримала ще і моральну шкоду, так як зазначила заявниця етика державного службовця ОСОБА_6 була відсутня взагалі. Зі слів скаржниці, Потушинська довела її до сліз. ОСОБА_5 забрала свою тварину та документи які були у неї у наявності, а саме форма №1 видана міською лікарнею ветеринарної медицини, титр антитіл до сказу виданий Державним науково-контрольним інститутом біотехнологій і штамів мікроорганізмів (ДНКІБШМ), паспорт на тварину європейського зразка та відправилась до державного кордону для оформлення міжнародних ветеринарних документів на вивіз домашнього улюбленця. Перешкод та будь яких допущених помилок у правильності заповнення ветеринарних документів під час оформлення на автомобільному пункті пропуску не виявилось. З`ясувавши всі обставини даної ситуації та вивчивши матеріали справи, можна сказати наступне: документи з якими звернулась заявниця для оформлення міжнародних ветеринарних документів для вивезення домашньої тварини були у повній відповідності до норм чинного законодавства. Причина відмови державного ветеринарного інспектора була не обґрунтована та не відповідала Регламенту (СС) №576/2013. Наказом ПМГУ №53 від 09.10.2024 року відносно позивачки було порушено дисциплінарне провадження на підставі службової записки в.о. заступника начальника ПМГУ ОСОБА_3 від 02.10.2024 року №Вн-5862/02.5-24 щодо можливого порушення нею вимог Закону України «Про державну службу» та Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 року №158. Утворено дисциплінарну комісію у складі: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 . Згідно протоколу №4 від 08.11.2024 року членами дисциплінарної комісії прийнято рішення про відсутність у діях головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п.5 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу» порушення правил етичної поведінки державних службовців. Наказом ПМГУ №54 від 09.10.2024 року відносно позивачки було порушено дисциплінарне провадження на підставі службової записки в.о. заступника начальника ПМГУ ОСОБА_3 від 02.10.2024 року №Вн-5862/02.5-24 щодо можливого порушення нею вимог Закону України «Про державну службу», «Про ветеринарну медицину». Порядку видачі ветеринарних документів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року №857. Утворено дисциплінарну комісію у складі: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та Карабет О.Л. 11.10.2024 року ПМГУ листом №Вих-2049/02.5/20 повідомило ОСОБА_19 , що за результатом розгляду викладених у Вашій скарзі обставин та дослідження документів, що стали підставою для оформлення міжнародних ветеринарних сертифікатів на Вашу тварину відділом прикордонного інспекційного контролю «Дунай» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління, наказами Південного міжрегіонального головного управління від 09.10.2024 року №53 та №54 стосовно головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління ОСОБА_1 порушено дисциплінарні провадження. Відповідно до службової записки в.о. начальника відділу роботи з персоналом ОСОБА_20 без номера та дати на запит голови дисциплінарної комісії, яка здійснює дисциплінарне провадження стосовно головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні ОСОБА_1 , з метою з`ясування наявності чи відсутності в її діях ознак дисциплінарного проступку, повідомлено, що протягом 2021-2024 року дисциплінарні стягнення до ОСОБА_1 не застосовувалися. Згідно наявних в матеріалах дисциплінарної справи пояснень безпосереднього керівника ОСОБА_2 без номеру та дати відповідно до пункту 7 Порядку видачі ветеринарних документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 21 листопада 2013 року №857, За результатами безпосереднього огляду товару та перевірки поданих документів суб`єкти, зазначені у пункті 4 цього Порядку, приймають рішення про видачу відповідного ветеринарного документа або про відмову в його видачі. У разі прийняття рішення про відмову у видачі ветеринарного документа заявнику надається особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення письмове повідомлення про відмову у видачі документа із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, установлений для його видачі. Державний ветеринарний інспектор Анна Потушинська свою відмову не обґрунтувала, не надала у письмовому вигляді заявниці та не повідомила безпосереднього керівника, чим порушила вимоги Закону України «Про ветеринарну медицину» пункт 2 статті 11 та статтю

32. У зв`язку з необхідністю надання відповіді на скаргу заявниці від 28.08.2024 року, звернулась до головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні ПМГУ з проханням надати пояснення щодо викладених у скарзі обставин. ОСОБА_1 відповіла їй, що не пам`ятає такої ситуації. В подальшому ОСОБА_5 була вимушена, втративши час звертатися до іншого відділу прикордонного інспекційного контролю, де без всяких зауважень було оформлено міжнародний ветеринарний сертифікат для вивозу собаки за кордон, що свідчить про безпідставну відмову ветеринарного інспектора ОСОБА_1 . Всі необхідні для оформлення міжнародного ветеринарного документу були надані заявницею: тварина була клінічно здорова; чіпована; мала міжнародний ветеринарно-санітарний паспорт встановленого зразка; вакцинована проти сказу; мала результати лабораторного дослідження сироватки крові на наявність антитіл до збудника сказу: отримала ветеринарне свідоцтво за формою Ф-1. Як свідчать матеріали справи на адресу повивача в межах дисциплінарного провадження були надіслані повідомлення секретаря дисциплінарної комісії від 17.10.2024 року, від 24.10.2024 року та 01.11.2024 року. За наслідками отримання вказаних повідомлень позивачем на адресу комісії були надіслані клопотання від 29.10.2024 року про долучення до матеріалів справи в кольоровому форматі всі сторінки (в тому числі номер 6 та 7) ветеринарного паспорту на тварину та залучити у якості спеціалістів таких осіб: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Згідно протоколу засідання комісії №3 від 30.10.2024 року клопотання позивача задоволено частково, вирішено запросити на засідання дисциплінарної комісії ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 . Також вирішено врахувати пояснення заявниці ОСОБА_14 , щодо обставин справи (надані в ході телефонної розмови через мессенджер whatsapp), а саме що 27.08.2024 року вона звернулась до ПМГУ за адресою: м. Одеса, вул. Добровольців, 7, однак державним інспектором Анною їй було відмовлено в оформленні міжнародного ветеринарного сертифікату для експорту собаки за кордон тому що в її документах «щось було не так». Також, запросили у ОСОБА_25 кольорові копії сторінок ветеринарного паспорту на тварину. Вона зазначила, що ОСОБА_1 її ігнорувала, зверталась непривітно та не звертала на неї уваги. Вирішено звернутись до в.о. начальника ПМГУ стосовно продовження терміну дисциплінарного провадження та вирішено провести наступне засідання 08.11.2024 року. Наказом ПМГУ №69 від 30.10.2024 року продовжено термін здійснення дисциплінарного провадження стосовно головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні ОСОБА_1 до 22.11.2024 року. Окрім того, позивачем надана заява від 05.11.2024 року з проханням надати їй належним чином засвідчені копії протоколу засідання дисциплінарної комісії від 30.10.2024 року стосовно дисциплінарної справи порушеної Наказом №54 від 9 жовтня 2024 року. Згідно протоколу засідання комісії №4 від 08.11.2024 року залучено до матеріалів справи кольорові копії сторінок 6-9 ветеринарного паспорту тварини НОМЕР_2 . Як вбачається з кольорової копії сторінки 6 ветеринарного паспорту тварини НОМЕР_2 в графі буквено-цифровий код на транспондера містить коригування з застосування коректору в цифровому коді 900113002216845, а саме застосування коректору між цифрами 90011300 та 2216845. Інші виправлення відсутні. Головні спеціалісти відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні ОСОБА_22 та ОСОБА_21 під час засідання дисциплінарної комісії зазначили, що обставини справи їм не відомі та відмовились надавати будь-які пояснення. Вирішено скласти акт відмови від надання пояснень ОСОБА_1 . Задовільнено клопотання ОСОБА_1 в частині надання їй копій сторінок ветеринарного паспорту на тварину в кольоровому форматі. Вирішено також, що в період з 27.08.2024 - 27.09.2024 року ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні ПМГУ не виконала свій посадовий обов`язок щодо дотримання вимог ч.3 п.7 Порядку видачі ветеринарних документів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року №857, що виразилось в не наданні заявниці ОСОБА_13 особисто або не надсиланні їй поштовим відправленням з описом вкладення письмового повідомлення про відмову у видачі міжнародного ветеринарного сертифікату на тварину із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови. Дії ОСОБА_1 містять ознаки дисциплінарного проступку невиконання посадового обов`язку щодо дотримання вимог ч.3 п.7 Порядку видачі ветеринарних документів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року №857, що виразилось в не наданні заявниці ОСОБА_13 в період з 27.08.2024 року по 27.09.2024 року особисто або не надсиланні їй поштовим відправленням з описом вкладення письмового повідомлення про відмову у видачі міжнародного ветеринарного сертифікату на тварину із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови. Дисциплінарна комісія зауважує, що дисциплінарне порушення вчинено ОСОБА_1 в період з 27.08.2024 року по 27.09.2024 року, отже строки притягнення ОСОБА_1 спливає 27.03.2025 року. Обставини, що виключають вину ОСОБА_1 не встановлені. ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарна комісія рекомендує застосувати головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, передбачене ч.3 ст.66 Закону України «Про державну службу» оголошення догани. Рішення прийнято одноголосно. Вирішено підготувати подання на в.о. начальника ПМГУ. 12.11.2024 року на ім`я в.о. начальника ПМГУ скеровано подання відповідно до якого рекомендовано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення, передбачене ч.3 ст.66 Закону України «Про державну службу» - оголошення догани. З наданих до суду пояснень позивача від 18.11.2024 року, які адресовані на ім`я в.о. начальника ПМГУ зокрема зазначено, що 27.08.2024 року в межах консультативної та роз`яснювальної роботи щодо дотримання вимог законодавства, що стосується здоров`я та благополуччя тварин (відповідно до підпункту 16 пункту 2 розділу 2 Положення про відділ прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні затверджено Наказом Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року та посадової інструкції затвердженої в.о. начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 31 травня 2024 року), розглянувши ветеринарний паспорт на домашню тварину № НОМЕР_2 , яка належить громадянці ОСОБА_14 нею було встановлено, що в паспорті № НОМЕР_2 були виправлення номеру чіпу коригуючим засобом на сторінці 6 після цифр 90011300. Вона повідомила власницю, що паспорт тварини не відповідає вимогам країни призначення, оскільки, паспорт з виправленнями не дає можливості ідентифікувати тварину. Після отриманої інформації (консультації) ОСОБА_12 , забравши документи та тварину, вирушила в невідомому напрямі. Офіційне звернення до відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» з метою видачі міжнародного сертифікату для некомерційного переміщення від громадянки ОСОБА_12 не надходило. Зазначено, що в період з 27.08.2024 року по 27.09.2024 року у відділі прикордонного інспекційного контролю «Центральний» окрім неї працювали й інші інспектори, та чому конкретно вона повинна була надавати відмову у видачі міжнародного сертифікату. Вказано, що яким чином вона повинна була видавати будь-які документи в силу її перебування у щорічній відпустці з 09.09.2024 року по 06.10.2024 року. Виникає запитання, на яку адресу та які засоби зв`язку вона повинна була б надсилати ймовірну відмову, враховуючи відсутність звернення, оформленого у встановленому законодавством порядку. Наказом ПМГУ №83 від 21.11.2024 року притягнуто головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошено ОСОБА_1 догану. Вказаний наказ, зокрема, мотивовано тим, що здійсненим дисциплінарним провадженням зроблено висновок про наявність в діях головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_26 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п.5 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу» не виконання посадових обов`язків. Не погоджуючись з вищезазначеним наказом від 21.11.2024 року №83 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду із зазначеним позовом. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» (у редакції чинній станом на момент виникнення правовідносин). Згідно з вимогами п.7 ч.1 ст.8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення). Частиною першою статті 64 Закону України «Про державну службу» передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з частиною першою статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. За приписами частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 9-1) порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «А» або «Б»; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу. Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (ч.5 ст.66 Закону України «Про державну службу»). Відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Згідно з частинами першою, десятою, одинадцятою статті 69 Закону України «Про державну службу» для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку. За правилами частин першої, другої статті 73 Закону України «Про державну службу» з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі. Приписами частин першої, другої статті 74 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. Отже, дисциплінарна відповідальність державного службовця наступає у випадку вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення. Таким чином, обов`язковими складовими дисциплінарного проступку є: протиправні дії або бездіяльність чи прийняття рішення; вина; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і виявленими порушенням. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на суб`єкті призначення, який ініціював дисциплінарне провадження, лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні посадових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства. Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. №1039 (далі за текстом Порядок №1039). Згідно з вимогами п.2 Порядку №1039 Процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи. Відповідно до вимог п.4 вказаного Порядку №1039 дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. За приписами п.5 Порядку №1039 у рішенні про порушення дисциплінарного провадження обов`язково зазначається строк здійснення дисциплінарного провадження з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. При цьому тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений, але не більш як до 60 календарних днів. Відповідно до вимог п.23 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія на своєму засіданні приймає рішення про початок розгляду дисциплінарної справи. Рішення Комісії, дисциплінарної комісії оформляється протоколом. Згідно з вимогами п.33 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання. Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця. Відповідно до вимог п.п.34, 35 Порядку №1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Комісія, дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення (керівникові державної служби) пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання. Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 року №2498-XII товари це тварини, продукти тваринного походження, репродуктивний матеріал, біологічні продукти, патологічний матеріал, ветеринарні препарати, субстанції. Згідно з вимогами ст.94 Закону України «Про ветеринарну медицину» вантажі з товарами, що вивозяться з території України, повинні, якщо це вимагається країною призначення або транзиту, - супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів, підписаних та виданих державним прикордонним інспектором ветеринарної медицини, що засвідчують відсутність клінічних ознак хвороби тварин, та містити інші декларації відповідно до вимог МЕБ та країни призначення. За нормами ч.ч.1-4 ст. 95 Закону України «Про ветеринарну медицину» сертифікат на експортні вантажі з товарами, які повинні супроводжуватись оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів, що засвідчують відповідність вантажу вимогам у країні призначення, видається не раніше ніж за 72 години до завантаження на експортний засіб транспортування. Відповідність умовам сертифікації країни призначення визначається на підставі ветеринарного свідоцтва, виданого до завантаження і транспортування вантажу територією України, якщо умови ветеринарного свідоцтва є однаковими з умовами країни походження, а в разі вивезення з території України тварин - дата на зазначеному ветеринарному свідоцтві має бути такою, що не перевищує 72 години до остаточного завантаження на експортний транспортний засіб. У разі закінчення строку дії ветеринарного свідоцтва повторна сертифікація свідоцтва здійснюється згідно з вимогами країни призначення. Якщо вантаж відповідає вимогам країни призначення, державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини підписує і видає міжнародний ветеринарний сертифікат відповідно до вимог країни призначення. Якщо будь-який вантаж визнається таким, що не відповідає вимогам країни призначення, міжнародний ветеринарний сертифікат на нього не видається та вивезення його за межі України не дозволяється. Власник або особа, яка відповідає за вантаж, повинна негайно вжити заходів, визначених державним прикордонним інспектором ветеринарної медицини у відповідному приписі. Норма ч.9 ст.1 Закону України «Про ветеринарну медицину» визначає, що міжнародний ветеринарний сертифікат є ветеринарним документом. Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.32 Закону України «Про ветеринарну медицину», п.3 Порядку видачі ветеринарних документів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року №857 (далі за текстом - Порядок видачі ветеринарних документів) об`єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду супроводжуються міжнародними ветеринарними сертифікатами під час переміщення за межі України. Відповідно до вимог п.4 Порядку видачі ветеринарних документів видача ветеринарних документів здійснюється державними інспекторами ветеринарної медицини та уповноваженими лікарями ветеринарної медицини: головних управлінь Держпродспоживслужби в областях та місті Києві; державних закладів ветеринарної медицини; регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті. Ветеринарні довідки та ветеринарно-санітарні паспорти на тварин також можуть видаватися ліцензованими лікарями ветеринарної медицини. За п.10 Порядок видачі ветеринарних документів товари, що вивозяться за межі території України, повинні супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів, виданих державним інспектором ветеринарної медицини або уповноваженим лікарем ветеринарної медицини на підставі звернень власника вантажу або уповноваженої ним особи. Відповідно до вимог п.6 Порядку видачі ветеринарних документів рішення про видачу ветеринарного документа приймається суб`єктами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, за результатами безпосереднього огляду товару (клінічний огляд тварин, ветеринарно-санітарний огляд харчових продуктів, кормів та інших об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду), який проводиться після звернення заявника. Рішення про видачу ветеринарного документа для переміщення об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду (крім переміщення живих тварин у межах України) приймається на підставі експертних висновків державних лабораторій ветеринарної медицини (далі експертні висновки). Заявник повинен забезпечити створення можливості для безпосереднього огляду об`єкта державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду. Ветеринарні документи видаються за умови дотримання встановлених вимог до перевезення відповідних вантажів. Під час прийняття рішення про видачу ветеринарного документа суб`єкти, зазначені у пункті 4 цього Порядку, враховують епізоотичну ситуацію на відповідній території, потужності (на об`єкті) та ветеринарно-санітарний стан об`єкта. Під час прийняття рішення про видачу ветеринарного документа для переміщення тварин суб`єкти, зазначені у пункті 4 цього Порядку, перевіряють наявність необхідних ветеринарних обробок, умови карантинування тварин, наявність результатів відповідних досліджень (у разі переміщення у межах України) або експертних висновків (у разі експорту). Згідно з вимогами п.7 Порядку видачі ветеринарних документів за результатами безпосереднього огляду товару та перевірки поданих документів суб`єкти, зазначені у пункті 4 цього Порядку, приймають рішення про видачу відповідного ветеринарного документа або про відмову в його видачі. Ветеринарний документ видається заявнику не пізніше ніж через місяць з дати надходження документів на розгляд. У разі прийняття рішення про відмову у видачі ветеринарного документа заявнику надається особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення письмове повідомлення про відмову у видачі документа із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, установлений для його видачі. Відповідно до вимог ч.6 ст.32 Закону України «Про ветеринарну медицину», ч.2 п.7 Порядку видачі ветеринарних документів ветеринарний документ видається заявнику не пізніше ніж через місяць з дати надходження документів на розгляд. У разі прийняття рішення про відмову у видачі ветеринарного документа заявнику надається особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення письмове повідомлення про відмову у видачі документа із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, установлений для його видачі. Нормою п.8 Порядку видачі ветеринарних документів підстави для відмови у видачі та анулювання ветеринарних документів визначені у статті 32 Закону України «Про ветеринарну медицину». Відповідно до вимог ч.7 статті 32 Закону України «Про ветеринарну медицину» підставою для відмови у видачі та припинення дії ветеринарних документів є: 1) недотримання ветеринарно-санітарних заходів, передбачених законодавством; ускладнення епізоотичної ситуації на відповідній території, потужності (об`єкті); 2) неможливість безпосереднього огляду об`єкта державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; 3) відсутність документального підтвердження епізоотичного благополуччя місцевості походження та ветеринарно-санітарного стану об`єктів; відсутність необхідної ветеринарної обробки тварин, їх карантинування, відповідних досліджень та/або експертного висновку. Положеннями ч.5 статті 32 Закону України «Про ветеринарну медицину» визначено, що видача відповідних ветеринарних документів здійснюється на платній основі відповідно до статті 99 цього Закону. Згідно з вимогами ч.1 ст.99 Закону України «Про ветеринарну медицину» оплата проведення заходів щодо профілактики і ліквідації хвороб тварин (крім випадків, передбачених у статті 98 цього Закону), процедур контролю, інспектування та ухвалення, надання інформації, лікування тварин, які страждають на хвороби та недуги, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарної експертизи товарів, видача відповідних ветеринарних документів, послуг при експортно-імпортних операціях та транспортуванні територією України об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється за рахунок їх власників (операторів потужностей) згідно з тарифами. Відповідно до п.2 Розділу І Положення про відділ прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні ПМГУ, що затверджене наказом ПМГУ від 30.05.2024 року №27-ОД (далі за текстом Положення про відділ) визначено, що відділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та Постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, дорученнями та наказами Держпродспоживслужби, дорученнями Голови Держпродспоживслужби та його заступників, актами місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, наказами Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, дорученнями начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, Положенням про Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, а також цим Положенням. За п.п.11 п.2 Розділу ІІ Положення про відділ відповідно до покладених на нього завдань здійснює видачу, облік, зберігання та списання ветеринарних документів. Розділом ІV Положення про відділ визначено, що працівники відділу несуть відповідальність згідно з чинним законодавством, у тому числі, персональну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених цим Положенням та посадовими інструкціями обов`язків. ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, відповідачем не вжито заходів щодо об`єктивного встановлення обставин вчинення дисциплінарного проступку, обставини справи були досліджені поверхнево та ґрунтуються на припущеннях. Суд першої інстанції вважає, що відповідач під час здійснення дисциплінарного провадження дійшов передчасних та необґрунтованих висновків про наявність факту протиправної поведінки з боку позивача та наявність у ОСОБА_14 повного пакету документів для видачі міжнародного ветеринарного сертифікату. Вирішуючи спір, судом першої інстанції враховано, що відповідне дисциплінарне провадження повинно бути здатним призвести до встановлення фактів справи та до встановлення і покарання винних осіб. Отже, розслідування повинно бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події. Будь-який недолік розслідування, що стає на заваді встановленню причин порушення, є загрозою недотримання цього стандарту. За таких обставин, на думку суду першої інстанції, дійшов висновку про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, а тому відповідач, застосовуючи до позивача заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани, діяв без належних на те підстав та без урахування даних про особу позивача, тобто діяв не у спосіб, передбачений законами України, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення, у зв`язку із зазначеним суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Посадовою інструкцією державного службовця головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні, що затверджена начальником ПМГУ 31.05.2024, з якою ОСОБА_1 ознайомлена 17.06.2024 року, визначено, що метою посади є реалізація повноважень державного ветеринарного інспектора. Як зазначає суд першої інстанції, офіційне звернення громадянки ОСОБА_12 до ОСОБА_1 не надходило. Однак це спростовується самим позивачем у її власних поясненнях, які були нею надані (пояснення від 18.11.2024 року), де вона прямо вказує: «Я повідомила власницю, що паспорт тварини не відповідає вимогам країни призначення, оскільки, паспорт з виправленнями не дає можливості ідентифікувати тварину. Після отриманої інформації ОСОБА_12 забравши документи та тварину, вирушила в невідомому напрямі». Отже, факт звернення та подання документів був підтверджений самою позивачкою. Водночас, згідно з вимогами п.7 Порядку видачі ветеринарних документів за результатами безпосереднього огляду товару та перевірки поданих документів суб`єкти, зазначені у пункті 4 цього Порядку, приймають рішення про видачу відповідного ветеринарного документа або про відмову в його видачі. Відповідно до ч. 6 ст. 32 Закону України «Про ветеринарну медицину», ч.2 п. 7 Порядку видачі ветеринарних документів ветеринарний документ видається заявнику не пізніше ніж через місяць з дати надходження документів на розгляд. Як слідує з аналізу вищезазначених норм, відсутня залежність щодо прийняття рішення про видачу документа від факту здійснення оплати. Тобто, наявність чи відсутність оплати, як на це посилається позивач та суд першої інстанції в своєму рішенні, не ставить у залежність прийняття рішення про видачу ветеринарного документа або надання відмови у його видачі. У разі прийняття рішення про відмову у видачі ветеринарного документа заявнику надається особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення письмове повідомлення про відмову у видачі документа із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, установлений для його видачі. Таким чином, незалежно від того, чи були подані всі необхідні документи або ж виявлені виправлення у ветеринарному паспорті, державний інспектор був зобов`язаний оформити письмову відмову із зазначенням відповідних підстав, зокрема, щодо виправлень у документі або неповноти пакету документів. Відсутність такої письмової відмови прямо суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що факт звернення громадянки ОСОБА_12 та подання ветеринарного паспорту був підтверджений не лише з її боку, а й самою позивачкою. Проте суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність звернення та, як наслідок, визнав правомірним ненадання письмової відмови. Висновок суду першої інстанції про те, що у справі не міститься достовірних даних, які саме документи були подані, не звільняє державного службовця від обов`язку прийняти рішення у письмовій формі та оформити його згідно із законодавством. Крім того, посилання суду на те, що «офіційне звернення до відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» з метою видачі міжнародного сертифікату для некомерційного переміщення від громадянки ОСОБА_12 не надходило», не може слугувати підставою для порушення прав громадян, що звертаються до органу, на який законом покладені повноваження щодо видачі чи відмови у видачі відповідних ветеринарних документів. Колегія суддів наголошує, що згідно з нормами чинного законодавства, відмова у видачі ветеринарного сертифікату мала бути оформлена письмово із зазначенням причин. Факт консультації і розгляду документів уже вимагає реагування у формі письмового рішення (відмови або видачі). При цьому, ОСОБА_12 не зверталась до ОСОБА_1 за отриманням консультації. Заявниця звернулась до ОСОБА_1 саме за отриманням ветеринарного сертифікату, що неодноразово підтверджувала сама позивач. Колегія суддів зауважує, що посадовою інструкцією головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні ПМГУ, з якою позивач ознайомлена 17.06.2024 року, не передбачено надання консультаційної чи роз`яснювальної роботи, а намагання позивача обґрунтувати свою бездіяльність виконанням не передбачених інструкцією повноважень фактично свідчить про визнання нею факту невиконання обов`язків, прямо закріплених у посадовій інструкції. Також, як вказує суд першої інстанції в своєму рішенні, позивач не мала можливості повідомити заявника через «відсутність актуальної адреси». Однак, у своєму зверненні до ПМГУ (усне (телефонне) звернення ОСОБА_25 від 28.08.2024 року) зазначено, що ОСОБА_5 надала актуальні контактні дані, і саме за ними згодом оформлено сертифікат іншим інспектором. Отже, контакт з громадянкою був можливий та причин, які б заважали ОСОБА_1 направити відмову у видачі ветеринарного сертифікату на адреси, які можливо було дізнатися від ОСОБА_12 , не було. Висновки суду першої інстанції про відсутність вини ОСОБА_1 , колегія суддів вважає передчасними та необґрунтованими. Так, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції без достатніх підстав, визнано, що дисциплінарна комісія не довела вини ОСОБА_1 . Проте це суперечить змісту протоколів комісії та матеріалам дисциплінарної справи (зокрема, подання дисциплінарної комісії), в яких надано повний опис подій, включно з поясненнями заявниці, аналізом документів і строків. У протоколі №4 від 08.11.2024 року вказано, що обов`язок щодо направлення письмової відмови заявниці не було виконано, що прямо вказує на протиправну бездіяльність. Окрім цього, сама ОСОБА_1 у письмових поясненнях не надала чіткої версії подій, вказавши, що «не пам`ятає» ситуації. Така поведінка, на думку апелянта, з якою погоджується суд апеляційної інстанції, є ухиленням від відповідальності, а не належним спростуванням обставин, викладених у скарзі. У постанові від 12 лютого 2020 року у справі №811/1202/18 Верховний Суд наголосив, «що для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: КЗпП України, Законом №889, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації». Дисциплінарним провадженням зроблено висновок про наявність в діях головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п.5 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу» невиконання посадових обов`язків. Відповідно до частини 5 статті 77 Закону України «Про державну службу» подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Колегія суддів вважає, що вважає, що наявність ознак вини, причинного зв`язку та недотримання посадових обов`язків є доведеними. Таким чином, оскаржуваний наказ Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні №83 від 21 листопада 2024 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам Порядку здійснення дисциплінарного провадження, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2010 року №1039 та Закону України «Про державну службу», іншим актам чинного законодавства України, відповідає всім визначеним вимогам і містить усі необхідні елементи. Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу задоволенню не підлягають. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до приписів ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року скасувати, ухвалити у справі №420/37086/24 нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 18.09.2025 року. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко