Ухвала ККС ВС № 161/17454/20

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2025 року м. Київ справа № 161/17454/20 провадження № 51-2511ск 24 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 лютого 2024 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 3 червня 2025 щодо ОСОБА_5 . Обставини справи

1. Вказаним вироком, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя м. Ківерці Волинської області, засуджено за частиною 2 статті 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

2. Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок змінено і звільнено ОСОБА_5 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 190 КК (в редакції Закону України № 270-VI від 15.04.2008) згідно ч. 5 ст. 74 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 цього ж Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності.

3. Згідно вироку суду, ОСОБА_5 , повторно, 24 травня 2020 року, приблизно 09:00, перебуваючи біля будинку №10 по вул. Кравчука м. Луцька, шляхом обману, під приводом здійснення телефонного дзвінка, заволодів мобільним телефоном ОСОБА_6 марки «Хіаомі» у силіконовому чохлі, чим спричинив потерпілій майнової шкоди на суму 3029,66 грн. Доводи касаційної скарги

4. У касаційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вона вважає, що немає жодного доказу, який вказує що ОСОБА_5 заволодів телефоном потерпілої, яка не з`явилась жодного разу до суду для надання пояснень та не підтвердила належність їй телефону. Крім того, зміна обвинувачення під час судового розгляду вже свідчила про відсутність належних та допустимих доказів вини засудженого.

5. Апеляційний суд не зважив на допущені судом першої інстанції порушення, не спростував доводів, наведених в апеляційній скарзі захисту у зв`язку з чим постановив ухвалу, яка не відповідає ст. 419 КПК. Оцінка суду

6. Перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

7. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу.

8. У касаційній скарзі захисника наведено доводи, які зводяться до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій доказів, що саме по собі не може свідчити про порушення ними кримінального або кримінального процесуального закону і не дає підстав для скасування оскаржених рішень.

9. Відповідно до частини 1 статті 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

10. Як убачається з доданих копій судових рішень, суд першої інстанції дослідив усі обставини справи, які належать до предмету доказування, й відповідно до статті 94 КПК дав оцінку зібраним доказам. Суд не вбачає в судових рішеннях підстав ставити під сумнів оцінку судів попередніх інстанцій щодо достовірності доказів та їх достатності для висновку про винуватість ОСОБА_5 .

11. Суд першої інстанції провів належний аналіз обставин кримінального провадження та дав оцінки кожному доказу за критеріями ст. 94 КПК, та в сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

12. Правильність оцінки судом першої інстанції доказів була предметом перевірки апеляційним судом, який надав вичерпні відповіді на усі доводи апеляційних скарг як захисника, так і прокурора . Незгода з висновками судів, зробленими на підставі досліджених доказів, не є свідченням порушення судами процесуального закону.

13. Підстав для сумніву в обґрунтованості такого висновку суду, зробленого на підставі з`ясування обставин, підтверджених доказами, які оцінено відповідно до статей 17 та 94 КПК, Суд не встановив.

14. Таким чином, доводи касаційної скарги не дають Суду підстав ставити під сумнів висновки судів попередніх інстанцій щодо обставин справи.

15. Згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.

16. Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_5 визнаний винним за ч.2 ст. 190 КК (в редакції Закону України № 270-VI від 15.04.2008), санкція якої передбачає найтяжке покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років, що відповідно до ст. 12 КК є злочином, який відноситься до категорії нетяжких

17. Строки давності притягнення до кримінальної відповідальності становлять п`ять років і у вказаному кримінальному провадженні з урахуванням вчинення злочину, подія якого мали місце 24 травня 2020 року і станом на дату розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції закінчилися, враховуючи, що вказаний строк не переривався і не зупинявся.

18. Закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності не є реабілітуючою підставою, у зв`язку з чим необхідна згода на звільнення особи від кримінальної відповідальності, а за відсутності такої згоди суд вправі звільнити лише від покарання на підставі ч.5 ст. 74 КК. Оскільки від ОСОБА_5 та його захисника клопотань про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 190 КК не надходило, суд апеляційної інстанції змінив вирок, звільнивши ОСОБА_5 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 190 КК згідно ч. 5 ст. 74 цього ж Кодексу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, в решті вирок суду залишити без змін.

19. Рішення апеляційного суду належним чином мотивоване з посиланням на обставини справи і відповідає вимогам статті 419 КПК.

20. З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які свідчать про необхідність відкриття провадження і перевірки його матеріалів, а з касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає. Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 лютого 2024 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 3 червня 2025 щодо ОСОБА_5 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3