Постанова КГС ВС № 8/471-23/1

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2025 року м. Київ cправа № 8/471-23/1 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О. В. - головуючий, Пєсков В. Г., Погребняк В. Я., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" про ухвалення додаткового рішення у справі № 8/471-23/1 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммаркет М" до Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" про визнання банкрутом В С Т А Н О В И В:

1. На розгляді Господарського суду Полтавської області перебуває справа №8/471 про банкрутство Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" (далі - ДК ЖЕП "Будівельник").

2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 припинено процедуру ліквідації ДК ЖЕП "Будівельник" і повноваження ліквідатора банкрута, введено процедуру санації боржника, а також затверджено план санації ДК ЖЕП "Будівельник", схвалений комітетом кредиторів на засіданні від 14.10.2024. Призначено керуючим санацією ДК ЖЕП "Будівельник" арбітражного керуючого Пічугіна І. В.

3. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора ДК ЖЕП "Будівельник" про перехід до процедури санації і затвердження плану санації.

4. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 закрито апеляційне провадження у справі №8/471-23/1 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.11.2024 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.

5. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій серед іншого просила скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 про закриття апеляційного провадження та передати справу № 8/471-23/1 до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .

6. Постановою Верховного Суду від 05.08.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 у цій справі залишено без змін. 7. 06.08.2025 до Верховного Суду від ДП ЖЕП "Будівельник" надійшла заява про розподіл судових витрат заявника на правничу допомогу в суді касаційної інстанції на загальну суму 30 000 грн та ухвалення додаткової постанови з цього приводу.

8. В обґрунтування поданої заяви ДП ЖЕП "Будівельник" зазначало, що про понесення витрат на правничу допомогу (попередній розрахунок) заявником вказувалося в тексті касаційної скарги, а надання адвокатом послуг ДП ЖЕП "Будівельник" підтверджується доданими до заяви копіями договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.01.2019 та акту прийому-передачі виконаних робіт за вказаним договором від 05.08.2025.

9. Ухвалою Верховного Суду від 07.08.2025 заяву ДП ЖЕП "Будівельник" про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат у справі № 8/471-23/1 прийнято до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 10. 12.08.2025 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на заяву ДП ЖЕП "Будівельник" про ухвалення додаткового рішення, за змістом якого ОСОБА_1 просила Суд залишити без задоволення заяву ДП ЖЕП "Будівельник", покликаючись на відсутність (не подання) належного доказу надання правової (правничої) допомоги у даній справі, а також доказів сплати винагороди адвоката, відповідно до пункту 3.2 договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.01.2019. Разом з цим, у випадку визнання Судом поданих ДП ЖЕП "Будівельник" доказів понесених судових витрат у даній справі достатніми та належними, ОСОБА_1 просила зменшити розмір заявленої до стягнення з неї суми витрат на правничу допомогу до 5000 грн.

11. Дослідивши доводи поданої заяви з доданими до неї матеріалами, а також заперечення на вказану заяву, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

12. Відповідно до положень статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

13. Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає представництво, як вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації) консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

14. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

15. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

16. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

17. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

18. Для цілей розподілу судових витрат підлягає врахуванню наступне: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

19. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

20. Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

21. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої' допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

22. При цьому Суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

23. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

24. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

25. За змістом частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

26. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

27. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

28. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

29. Зокрема, згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

30. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

31. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

32. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

33. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

34. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

35. Крім того, колегія суддів враховує висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, за змістом яких не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

36. Слід зазначити, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

37. Також при вирішенні питання витрат на правову допомогу Суд має враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

38. Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

39. Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

40. У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

41. У рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" (п.77) ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

42. Як вбачається з матеріалів справи та наданих заявником документів, 20.01.2019 між адвокатом Плехановим І. О. (далі - адвокат) та ДП ЖЕП "Будівельник" (далі - клієнт) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, умовами якого передбачалося наступне: - адвокат здійснює представництво інтересів клієнта на умовах і в порядку, визначеному цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надану правову допомогу в порядку, визначеному цим договором (пункт 1.1); - адвокат в межах надання правової допомоги клієнту за цим договором здійснює, зокрема, такі види адвокатської діяльності: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення; бути представником в судах будь-якої інстанції та спеціалізації (пункт 1.2); - повноваження адвоката за цим договором можуть бути деталізовані довіреністю, виданою клієнтом для представництва його інтересів у суді (пункт 1.3); - цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 з автоматичною пролонгацією на кожний наступний рік за відсутності заперечень сторін (пункт 2.1); - сторони погодили, що винагорода адвокату сплачується клієнтом у розмірі, не меншому 10 000 грн у місяць протягом строку дії договору в 2019 році. Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок адвоката, зазначений у пункті 7 цього договору, після підписання сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги (пункти 3.1, 3.2).

43. Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт від 05.08.2025 на виконання договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.01.2019 адвокат надав, а клієнт прийняв наступні правові/адвокатські послуги у справі № 8/471-23/1 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2025: - усні консультації у справі № 8/471-23/1; - вивчення змісту касаційної скарги ОСОБА_1 ; - опрацювання законодавчої бази за касаційною скаргою ОСОБА_1 ; - складання проектів відзиву на касаційну скаргу у справі № 8/471-23/1. Загальна вартість наданих послуг (робіт) становить 30 000 грн.

44. Також у вищезгаданому акті зазначено про те, що: претензій стосовно умов та обсягу наданих послуг сторони не мають; авансування/передоплата не здійснювалася.

45. Дослідивши надані докази, якими підтверджуються заявлена до стягнення загальна сума витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним переглядом справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір вищезгаданих витрат не є співмірним зі складністю цієї справи та складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з огляду на наступне.

46. Як вбачається з матеріалів справи, розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 здійснювався в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини п`ятої статті 301 ГПК України, в ході якого ДП ЖЕП "Будівельник" подало відзив на касаційну скаргу.

47. В наданому заявником Акті прийому-передачі виконаних робіт від 05.08.2025 зазначено, що адвокатом надано такі послуги, як усні консультації, вивчення змісту касаційної скарги ОСОБА_1 та опрацювання законодавчої бази за вказаною скаргою, а також складання проектів відзиву на касаційну скаргу.

48. У цьому контексті Верховний Суд враховує, що послуга зі складання відзиву на касаційну скаргу передбачає необхідність здійснення попереднього правового аналізу оскаржуваного в касаційній скарзі судового рішення, вивчення і аналіз касаційної скарги, законодавчої бази і судової практики, вказаних у касаційній скарзі, формування правової позиції клієнта (близькі за змістом висновки наведені у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/789/21, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 20.05.2024 у справі №910/14588/21, від 14.01.2025 у справі №9141/1689/23, від 24.04.2025 у cправі № 910/1153/24).

49. Тобто, складання відзиву на касаційну скаргу передбачає виконання перелічених дій у сукупності, а тому зазначення вказаних етапів підготовки відзиву як окремих видів послуг є помилковим.

50. Крім того, колегія суддів враховує, що за своїм змістом наведені у відзиві на касаційну скаргу доводи по своїй суті є подібними до тих, що наводилися ДП ЖЕП "Будівельник" у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

51. Посилання ОСОБА_1 на відсутність доказів надання правової (правничої) допомоги та доказів сплати винагороди адвоката відхиляються Судом, адже факт надання відповідних послуг підтверджено підписаним між адвокатом і клієнтом Актом прийому-передачі виконаних робіт від 05.08.2025 та наявним у матеріалах справи відзивом на касаційну скаргу.

52. Відносно доказів сплати винагороди адвоката (оплати наданих адвокатом послуг), то як уже зазначалося вище витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

53. До того ж, в Акті прийому-передачі виконаних робіт від 05.08.2025 зазначено про те, що клієнт має сплатити адвокату 30 000 грн протягом 30 банківських днів з дати підписання цього акту.

54. Посилання ОСОБА_1 на визначений у пункті 3.2 договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.01.2019 розмір винагороди адвоката у сумі 10000 грн на місяць як на доказ завищення ДП ЖЕП "Будівельник" розміру витрат на правову (правничу) допомогу, заявлену до стягнення у цій справі, відхиляється Судом, оскільки умовами названого пункту договору передбачено, що вказана сума є мінімальним розміром винагороди адвокату, яка сплачується клієнтом в 2019 році.

55. У постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (пункти 179, 180) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

56. З огляду на вищевикладене, оцінивши наведені у заяві ДП ЖЕП "Будівельник" доводи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи (у контексті поставленого на вирішення Суду питання щодо застосування норм процесуального права, якими врегульовані підстави закриття апеляційного провадження), обсягу наданих адвокатом послуг, а також клопотання про зменшення розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені ДП ЖЕП "Будівельник" до стягнення з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

57. Зважаючи на вищевикладене, заява ДП ЖЕП "Будівельник" про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом даної справи у суді касаційної інстанції підлягає частковому задоволенню, а саме щодо стягнення 15 000 грн на користь заявника. В іншій частині заява задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" задовольнити частково.

2. Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" (36003, Полтавська обл., м. Полтава, пров. Шкільний, 4, код ЄДРПОУ 01275609) 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Полтавської області. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. В. Васьковський Судді В. Г. Пєсков В. Я. Погребняк