Постанова 4857 № 460/14653/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/14653/24 пров. № А/857/12747/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кузьмича С. М., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року в справі № 460/14653/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинення певних дій,- суддя в 1-й інстанції Борискін С.А., час ухвалення рішення 04 березня 2025 року, місце ухвалення рішення м.Рівне, дата складання повного тексту рішення 04 березня 2025 року, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про зобов`язання призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову, викладену у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 12.11.2024 за №13010-12146/К-02/8-1700/24 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках, з 15.10.2024. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що надані документи не підтверджують участь позивача у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження у 1986- 1987 роках, оскільки основною умовою для призначення пенсій із зменшенням пенсійного віку учасникам ліквідації є підтвердження участі у заходах з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у зоні відчуження первинними документами, підстав для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи немає. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на заяву позивача щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач листом від 12.11.2024 за №13010-12146/К-02/8-1700/24 повідомив, що підстав для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС із застосуванням норм ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" немає, оскільки за наданими документами не підтверджено участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження у 1986-1987 роках. Не погоджуючись з рішенням пенсійного органу щодо відмови в призначенні пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. У ст. 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави. Згідно зі ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Частиною 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення. Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на Чорнобильській АЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави". У рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р (II)/2019 міститься висновок, згідно з яким, аналіз положень, зокрема, ст. 16 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту; за Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, встановлено, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку до 10 років; які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку до 8 років; які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку до 5 років. Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII передбачає три категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС залежно від календарного періоду і строку їх перебування у зоні відчуження і, відповідно, встановлює зменшення пенсійного віку на різний строк (10, 8, 5 років). Документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені в Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1 (далі - Порядок № 22-1). Порядком № 22-1 визначено, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; Так, документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Постановою Кабінетом Міністрів Української РСР від 18.06.91 № 44 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.92 № 501). Пунктом 10 вказаного Порядку передбачалось, що видача посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС провадиться на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) воєнний білет з відміткою про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) трудова книжка з записом, що засвідчує роботу в зоні відчуження; г) табель обліку робочого часу в зоні відчуження; д) довідка про право на підвищену оплату праці за роботу в населених пунктах, розташованих в зоні відчуження; є) довідка, що дає право на пільгову пенсію за роботу у відповідних зонах небезпеки у 1986 - 1988 роках; ж) посвідчення, видане згідно з постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 02.07.90 №

148. У подальшому діяли постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.92 № 501 "Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 20.01.97 № 51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 11.07.2018 р. № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян», до яких вносилися багаточисленні зміни та доповнення. Судом встановлено, що ОСОБА_1 видано Рівненським міськвійськоматом (мовою оригіналу) «Удостоверение участника ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС 1986- 7» серії НОМЕР_1 від 24.06.1991 року. Вказано, що «Предъявитель удостоверения имеет право на льготы и преимущества установленные законодательством Союза ССР и союзных республик для лиц, принимавших участие в работах по ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС». Водночас в посвідчені не зазначено категорію учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Отже проаналізувавши наявне в матеріалах справи посвідчення позивача серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що таке видане згідно з постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 02.07.90 № 148, та без відмітки про перереєстрацію. Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 18.06.91 № 44, у пункті 13 передбачалось, що до видачі посвідчень встановлених зразків підставою для надання пільг і компенсацій, передбачених Законом УРСР "Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорій 1 і 2, - посвідчення, видані відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 2 липня 1990 р. № 148, для учасників ліквідації наслідків аварії у 1988 році, віднесених до категорії 3, - посвідчення, видані відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 2 липня 1990 р. № 148; Однак така постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.92 № 501, якою вказано, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видані відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 2 липня 1990 р. № 148 ( 148-90-п ) "Про заходи щодо поліпшення медичного обслуговування і соціального забезпечення осіб, які брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", дійсні до 28 лютого 1993 року. Також Постановою Кабінету Міністрів України "Про перевірку правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" від 20 січня 1997 року № 51 визначено за необхідне провести у період до 01 травня 1998 року перевірку правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" згідно з Порядком №

51. Водночас, нове посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно Порядку N 51, позивачеві не видавалося. Тобто національне законодавство передбачало необхідність видачі (нових) посвідчень встановлених постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 18.06.91 № 44 зразків, взамін виданих відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 2 липня 1990 р. № 148 та встановлювало можливість використання посвідчень «старого» зразка лише до 28 лютого 1993 року. Колегія суддів зазначає, що таке посвідчення могло бути одним з документів, на підставі якого проводиться видача посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Суд наголошує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Втім в позивача відсутнє чинне посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.06.1991 року є недійсне, в силу прямої вказівки законодавства. Тим не менш, за приписами ч. 1 ст. 15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Водночас законодавством встановлено перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами. Так, з архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (ГДА Міноборони) від 23.06.2023 №179/1/4891, вбачається, що за архівними документами військової частини НОМЕР_2 установлено, що ОСОБА_1 прибув для проходження навчальних зборів по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 22 жовтня 1986 року (наказ від 22 жовтня 1986 року № 140), вибув 02 квітня 1987 року (наказ від 02 квітня 1987 року № 92) / вибув в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дні виїзду в зони (на об`єкти, населенні пункти) не відображено. Місце дислокації військової частини за вказаний період АДРЕСА_1 . Суд зазначає, що зі змісту довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (ГДА Міноборони) від 23.06.2023 №179/1/4891 не вбачається обставини виконання позивачем роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження, оскільки дні виїзду в зони (на об`єкти, населенні пункти) не відображено, що є визначальним для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку за ст.55 Закону № 796-XII. Тобто наявними в матеріалах справи відомостями стверджується, що позивач прибув в розташування військової частини НОМЕР_2 для проходження навчальних зборів 22 жовтня 1986 року та вибув 02 квітня 1987 року. Обставини того, що позивач працював у зоні відчуження, здійснював заходи з ліквідації наслідків аварії саме на ЧАЕС чи в зоні відчуження, вищезгадана довідка не містить. Місце дислокації військової частини НОМЕР_2 , згідно довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (ГДА Міноборони) від 23.06.2023 №179/1/4891, за вказаний період с. Радча. Так, відповідно до наказу Міністерства оборони України "Про затвердження Переліку військових частин, установ, організацій і підприємств Міністерства оборони України, дислокованих (які дислокувалися) у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення" № 322 від 08.09.1997 року, військова частина НОМЕР_2 з 13.10.86 по 14.06.87 дислокувалася в с.Радча Народицького району Житомирської області, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Зазначене визначення зони радіоактивного забруднення відповідає також постанові Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106. Відмітка у військовому квитку позивача також не підтверджує факт праці останнього у зоні відчуження. Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач набув право на призначення пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку, оскільки ні обставини праці позивача у зоні відчуження, в тому числі за призовом на спеціальні збори із залученням до виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, ні дійсний статус учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, судовим розглядом не підтвердилися. З огляду на викладене, рішення управління Пенсійного фонду України, викладену у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 12.11.2024 за №13010-12146/К-02/8-1700/24 про відмову у призначенні пенсії, з урахуванням вимог статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є правомірним та не підлягає скасуванню. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року в справі № 460/14653/24 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді С. М. Кузьмич О. І. Мікула Повне судове рішення складено 17 вересня 2025 року.