Постанова 4850 № 200/5773/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2025 року справа №200/5773/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 200/5773/24 (головуючий суддя у І інстанції Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.02.2024 № 4817/03-16 щодо відмови в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 11.02.2024. В обґрунтування позову зазначив, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії з підстав не підтвердження роботи у зоні відчуження. Участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджено доданими до заяви документами, зокрема, посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, архівною довідкою, за змістом якої період його роботи у зоні відчуження (м. Чорнобиль) становить 02 місяці 21 днів. Єдиним документом, який підтверджує статус постраждалого від Чорнобильської катастрофи та надає право користуватися пільгами, встановленими Закону № 796-XII, зокрема, призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.02.2024 № 056750009988 (вих. № 4817/03-16) про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.02.2024 із врахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням відповідач - ГУ ПФУ в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. В архівній довідці від 24.01.2024 № 220/69/ВихЗВГ/769, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, зазначено період відрядження позивача до м. Чорнобиль для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 27.09.1986 по 17.12.1986, тому період участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не підтверджено. Отже відсутні підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до ст. 55 Закону №

796. Позивачем та відповідачем ГУ ПФУ в Донецькій області рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на зазначене, суд надає оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача ГУ ПФУ в м. Києві. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Встановлені обставини справи. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 10.07.2017 Донецькою обласною Державною адміністрацією, копія якого наявна в матеріалах справи. 11.02.2024 позивач звернувся через ВЕБ-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до частини 1 статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. До заяви про призначення пенсії надав: копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серія НОМЕР_1 від 10.07.2017, архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України вих. № 220/69 вих ЗВГ/769 від 24.01.2024; військовий квиток серії НОМЕР_2 . На момент звернення із заявою про призначення пенсії вік позивача становив 55 років. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві. 19.02.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення № 056750009988 про відмову в призначенні позивачу пенсії. В рішенні зазначено, що в архівній довідці від 24.01.2024 № 220/69/ВихЗВГ/769, виданій Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, зазначено період відрядження гр. ОСОБА_2 (дано мовою оригіналу російською, ініціали не розшифровані) до м. Чорнобиль для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 27.09.1986 по 17.12.1986, тому період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не підтверджено. Загальний страховий стаж враховано повністю та складає 19 років 7 місяців 8 днів. Відповідно до доданих до заяви про призначення пенсії за віком документів позивач проходив військову службу в період з 25.04.1986 по 04.07.1988 (трудова книжка серії НОМЕР_3 , військовий квиток серії НОМЕР_2 ). Згідно з архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 24.01.2024 № 220/69/ВихЗВГ/769, ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_4 , в період з 17.07.1986 по 02.12.1987 направлявся для подальшого проходження служби у розпорядження командира в/ч НОМЕР_5 , в період з 27.09.1986 по 17.12.1986 відряджався до м. Чорнобиль для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до відомостей військового квитка позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 29.09.1986 по 04.12.1986, запис засвідчений підписом коменданта Чорнобильського гарнізону та печаткою (с. 24). Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що наданими позивачем документами підтверджена його участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС неменше ніж 5 днів у період з 01.07.1986 по 31.12.1986, тому позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням віку відповідно до ст. 55 Закону №

796. Релевантні джерела права. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави. Спірні відносини регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796) , який спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Відповідно до статті 9 Закону № 796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих. На підставі статті 10 Закону № 796 учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 14 Закону № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: - з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; - з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; - у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; - евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); - особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2; 3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: - у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів; - у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів; - у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів; - на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 незалежно від кількості робочих днів та в період з 01.07.1986 по 31.12.1986 - не менше 5 календарних днів - зі зменшенням віку на 10 років; які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - зі зменшенням віку на 8 років; особам, які працювали з 01.07.1986 по 31.12.1986 у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - зі зменшенням віку на 5 років. На підставі пункту 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (чинного на час видачі позивачу посвідчення), зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 - незалежно від кількості робочих днів, з 01.07.1986 по 31.12.1986 - від 1 до 5 днів календарних днів, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А. Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок № 22-1). Відповідно до підпункту 7 пункту п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Оцінка суду. Позивач має посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 , видане 10.07.2017 Донецькою обласною Державною адміністрацією, отже його статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС підтверджено у встановленому порядку. Для визначення позивачу права на пенсію із зменшенням віку на 10 років відповідно до ст.55 Закону №796 необхідно встановити чи підтверджується, що позивач працював у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 незалежно від кількості робочих днів, або в період з 01.07.1986 по 31.12.1986 - не менше 5 календарних днів. Період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження, відповідно до Порядку № 22-1 підтверджується одним з документів: - довідкою про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, - або довідкою військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, - або довідкою архівної установи, або іншими первинними документами. Позивачем на підтвердження періоду роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження надано архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 24.01.2024 № 220/69/ВихЗВГ/769, відповідно до якої ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_4 і в період з 17.07.1986 по 02.12.1987 направлявся для подальшого проходження служби у розпорядження командира в/ч НОМЕР_5 , в період з 27.09.1986 по 17.12.1986 відряджався до м. Чорнобиль для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Таким чином, позивач, маючи статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, надав архівну довідку, як вимагається Порядком № 22-1, яка підтверджує період його роботи в зоні відчуження (м. Чорнобиль) з 27.09.1986 по 17.12.1986 (тобто не менш 5 календарних днів), тому ОСОБА_1 має право на призначення пенсії із зменшенням віку відповідно до ст. 55 Закону №

796. Отже, рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 19.02.2024 № 056750009988 (вих. № 4817/03-16) про відмову позивачу у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню. Є безпідставними доводи апелянта, що в архівній довідці відсутня розшифровка імені та по батькові позивача, відсутня інформація про військову частину, у складі якої позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки відповідно до Порядку № 22-1 відомостями, що мають бути зазначені у первинному документі, що підтверджує участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є період такої участі та населений пункт. Період участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та населений пункт зазначені в архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 24.01.2024 № 220/69/ВихЗВГ/769. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 200/5773/24 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 200/5773/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 10 березня 2025 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 10 березня 2025 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв