Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/19369/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/19369/24 пров. № А/857/20358/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року (головуючий-суддя Москаль Р.М., м.Львів) у справі №380/19369/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області (далі - ТУ ССО у Львівській області, відповідач), в якому просила: визнати протиправними дії ТУ ССО у Львівській області, що полягають у здійсненні обрахунку розміру грошового забезпечення та тривалості оплачуваної відпустки на підставі недостовірних відомостей про стаж служби ОСОБА_1 у Службі судової охорони; зобов`язати ТУ ССО у Львівській області встановити для ОСОБА_1 надбавку за стаж служби у Службі судової охорони та тривалість оплачуваної відпустки у відповідності до стажу служби у Службі судової охорони, що визначена наказом начальника ТУ ССО у Львівській області від 13.05.2024 № 193 о/с, та, відповідно, провести з 06.06.2024 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , із врахуванням раніше виплачених грошових сум, і надати додаткову відпустку тривалістю, що відповідає дійсному стажу позивачки у Службі судової охорони. Позов обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 , на підставі наказу від 06.06.2023 № 222 о/с (по особовому складу), прийнята на службу в ТУ ССО у Львівській області на посаду провідного спеціаліста фінансово-економічного відділу, позивачці присвоєно спеціальне звання «майор Служби» з врахуванням рангу державного службовця, присвоєного до прийняття в Службу судової охорони (далі ССО). Відповідач визначив стаж служби позивачки в ССО станом на день призначення на посаду як 0 років 0 місяців 1 день, а також визначав їй розмір надбавки за стаж служби в ССО та тривалість відпустки з урахуванням такого стажу. Позивачка вважала такі дії відповідача протиправними, оскільки до стажу служби в ССО підлягав зарахуванню її попередній стаж державної служби, тому звернулася до суду з позовом. На виконання рішення суду у справі №380/23799/23, що 02.04.2024 набрало законної сили, відповідач видав наказ від 13.05.2024 № 193 о/с, на підставі якого ОСОБА_1 зараховано до стажу служби у ССО періоди роботи позивачки на посадах державного службовця, 12 календарних років. Разом з тим, відповідач не змінив (не збільшив) відповідно до зарахованого на виконання рішення суду у справі №380/23799/23 стажу служби ОСОБА_1 у ССО: - розмір надбавки ОСОБА_1 за стаж служби у ССО; - тривалість оплачуваної відпустки ОСОБА_1 відповідно до стажу служби у ССО. Такими протиправними діями відповідач порушує право позивачки на отримання з 06.06.2023 (дата зарахування на службу в ССО) грошового забезпечення в належному розмірі, а також на відпочинок (обчислення тривалості відпустки відповідно до стажу служби позивачки в ССО, що станом на 06.06.2023 становив 12, а не 0 років). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області, що полягають в обчисленні розміру грошового забезпечення та тривалості оплачуваної відпустки ОСОБА_1 починаючи з 06.06.2023 на підставі недостовірних відомостей про її стаж служби у Службі судової охорони. Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області встановити ОСОБА_1 надбавку за стаж служби у Службі судової охорони та провести перерахунок тривалості оплачуваної відпустки відповідно до її стажу служби у Службі судової охорони, що визначений наказом від 13.05.2024 № 193 о/с, а також провести з 06.06.2023 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , з врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 грн. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права, зазначив, що положення Постанови № 393 від 17.07.1992 не регулюють питання щодо обчислення стажу в Службі судової охорони, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, як на тому наполягає позивач, оскільки така прийнята на виконання Закону № 2262-XII, а її положення визначають виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій. Наголошує на тому, що інших правових підстав для обчислення стажу в Службі судової охорони не передбачено. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене відповідачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення оскаржується в частині задоволених позовних вимог, а тому лише такі є предметом перегляду апеляційним судом. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. ОСОБА_1 на підставі наказу ТУ ССО у Львівській області № 222 о/с «По особовому складу» від 06.06.2023 прийнята на посаду провідного спеціаліста фінансово-економічного відділу з 06.06.2023. Стаж служби ОСОБА_1 у ССО станом на день призначення визначено 00 років 00 місяців 01 день. ОСОБА_1 звернулася до начальника ТУ ССО у Львівській області із рапортом від 03.10.2023, з покликанням на норми Положення про проходження служби співробітниками ССО, Закону №2262-ХІІ, Постанови №393 просила прийняти вчинити необхідні дії та прийняти рішення щодо зарахування їй попереднього стажу на державній службі до стажу служби в ССО та провести з дати призначення на посаду 06.06.2023 нарахування надбавки за вислугу років та відповідний перерахунок розміру грошового забезпечення. Стаж служби позивачки на посадах підтверджується записами її трудової книжки. 06.10.2023 позивачка одержала лист за підписом начальника ТУ ССО у Львівській області від 05.10.2023 вих. № 44.06-354, відповідно до якого відмовлено у задоволенні рапорту від 03.10.2023 по причині відсутності, на думку автора листа, правових підстав для встановлення заявниці надбавки за вислугу років у відповідності до строку вислуги у спеціальному званні ССО із врахуванням періодів часу перебування на посадах державного службовця. Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулася до суду з позовом. Наказом ТУ ССО у Львівській області від 09.01.2024 № 14 о/с ОСОБА_1 оголошено вислугу років станом на 01.01.2024 в розмірі 00 років 06 місяців 25 днів. 02.04.2024 набрало законної сили судове рішення в адміністративній справі №380/23799/23 за позовом ОСОБА_1 до ТУ ССО у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, відповідно до якого суд: визнав протиправною бездіяльність ТУ ССО у Львівській області щодо зарахування до стажу в Службі судової охорони, стажу служби ОСОБА_1 у державних органах; зобов`язав ТУ ССО у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони періоди роботи позивачки на посадах державного службовця у Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради з 02 липня 2007 року по 10 квітня 2009 року, в Управлінні Дозвільний офіс Львівської міської ради з 21 серпня 2009 року по 21 січня 2016 року, у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові з 22 січня 2016 року по 02 травня 2017 року, в Управлінні регулювання забудови департаменту містобудування Львівської міської ради з 03 травня 2017 року по 20 березня 2018 року, у Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 23 листопада 2021 року по 01 березня 2023 року. На виконання рішення суду у справі №380/23799/23 відповідач видав наказ від 13.05.2024 № 193 о/с, на підставі якого ОСОБА_1 зараховано до стажу служби у ССО періоди роботи позивачки на посадах державного службовця (всього - 12 календарних років). Разом з тим, відповідач не змінив (не збільшив) відповідно до зарахованого на виконання рішення суду у справі №380/23799/23 стажу служби ОСОБА_1 у ССО розмір надбавки ОСОБА_1 за стаж служби у ССО та тривалість оплачуваної відпустки ОСОБА_1 відповідно до стажу служби у ССО, що підтверджується як змістом долучених до справи довідок про грошове забезпечення, так і власними поясненнями відповідача, що надавалися суду у справі №380/23799/23 та не заперечується у цій справі. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів обставин, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормативно-правовим актом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, є Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII). Частинами 1 - 7 ст.161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України. Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя. Голова Служби судової охорони має заступників, які за його поданням призначаються на посади за результатами відкритого конкурсу і звільняються з посад Вищою радою правосуддя. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Граничну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Державна судова адміністрація України. Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Центральний орган управління Служби судової охорони є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України. Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною 4 ст.163 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12.07.2018 №2509-VIII, який набув чинності 05.08.2018) було встановлено, що до стажу служби у Службі судової охорони зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону. З метою вдосконалення існуючого порядку зарахування до стажу служби у Службі судової охорони окремих періодів військової служби та служби в правоохоронних й інших державних органах, який дозволяє встановлювати співробітникам надбавки за стаж служби, а також надання їм додаткової оплачуваної відпустки, Верховною Радою України прийнято Закон України від 27.04.2021 №1417-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо врегулювання окремих питань правового статусу працівників Служби судової охорони», яким Закон №1402-VIII доповнено ст.162-1. Відповідно до частин 1-6 ст.162-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони. Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України. На державних службовців Служби судової охорони поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Служби судової охорони відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством. Повноваження керівника державної служби у Службі судової охорони здійснюють Голова Служби судової охорони та керівники територіальних підрозділів Служби судової охорони. Трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони, регулюються законодавством України про працю. Для захисту своїх прав та законних інтересів працівники Служби судової охорони можуть утворювати професійні об`єднання та професійні спілки відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Професійним спілкам співробітників Служби судової охорони та їх членам заборонено організовувати страйки або брати в них участь. Статтю 163 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено новою частиною, відповідно до якої на співробітників Служби судової охорони поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Порядок проведення службового розслідування стосовно співробітників Служби судової охорони та утворення дисциплінарних комісій, їх повноваження встановлюються Головою Служби судової охорони. Час проходження служби у Службі судової охорони зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах. Статтею 164 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюються спеціальні звання співробітників Служби судової охорони. Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19 «Про затвердження Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони», затверджено Положення, яким визначено порядок проходження служби громадянами України у Службі судової охорони (далі - Положення). Пунктом 5 розділу І Положення (зі змінами, внесеними рішенням Вищої Ради Правосуддя від 18.11.2021 №2236/0/15-21), визначено, що час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах. Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей». Колегія суддів звертає увагу, що п. 5 Положення містить бланкетну норму, яка є підставою для звернення до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1999 № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей» (далі - Постанова № 393). У пункті «и» ч.1 ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначено, що особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, з статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони. Абзацом 12 п. 1 Постанови № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони. Аналіз положень п. «и» ч.1 ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», абз.12 п.1 Постанови № 393, п.5 Положення, дає підстави для висновку, що вказаними нормами визначено право особи, у разі її переходу на службу до Служби судової охорони, на зарахування до стажу в Службі судової охорони, періоду (часу) роботи в державних органах. Крім того, колегія суддів зазначає, що рішенням адміністративного суду у справі № 380/23799/23 між тими ж сторонами встановлено, що ТУ ССО у Львівській області при прийнятті ОСОБА_1 06.06.2023 на службу в ССО безпідставно не зарахувало до стажу служби в ССО її стажу на посадах державного службовця (згідно переліку, загальною тривалістю 12 років); зобов`язано ТУ ССО у Львівській області виправити допущену ним помилку та зарахувати до стажу служби ОСОБА_1 у ССО періоди роботи позивачки на посадах державного службовця у Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради з 02 липня 2007 року по 10 квітня 2009 року, в Управлінні Дозвільний офіс Львівської міської ради з 21 серпня 2009 року по 21 січня 2016 року, у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові з 22 січня 2016 року по 02 травня 2017 року, в Управлінні регулювання забудови департаменту містобудування Львівської міської ради з 03 травня 2017 року по 20 березня 2018 року, у Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 23 листопада 2021 року по 01 березня 2023 року. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу апелянта на те, що в Конституції України зазначено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення (ст.129 Конституції України). Також у Конституції України вказано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (ст.129-1 Конституції України). На виконання рішення суду ТУ ССО у Львівській області прийняло рішення про зарахування до стажу служби ОСОБА_1 у ССО періодів роботи позивачки на посадах державного службовця (всього - 12 календарних років). Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначено Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, що затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі - Порядок №384). Пунктом 3 розділу І Порядку №384 визначено, що грошове забезпечення співробітникам Служби визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання. Підпунктом 3 пункту 5 розділу І Порядку № 384 встановлено, що до щомісячних основних видів грошового забезпечення працівників Служби судової охорони, серед іншого, належить надбавка за стаж служби. В пунктах 8, 9 розділу І Порядку №384 визначено, що грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади, серед іншого, в територіальних органах Служби судової охорони. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат. Згідно з пунктами 17 - 19 розділу II Порядку №384, надбавка за стаж служби співробітникам виплачується у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах згідно з додатком 5 до Постанови №

289. Обчислення вислуги років для виплати надбавки за стаж служби співробітникам проводиться підрозділами кадрового забезпечення за матеріалами особової справи співробітника та оголошується відповідним наказом Служби або територіального управління Служби в разі призначення (переміщення) на посаду та щороку станом на 1 січня. До вислуги років для виплати співробітникам надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постановою №393. Пунктом 5 розділу I Положення № 1052/0/15-19, встановлено, що час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах. Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки. Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019 № 289 затверджено, зокрема розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони згідно з додатком

5. В пункті 15 розділу I Порядку № 384 визначено, що грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Пунктом 23 розділу I Порядку № 384 передбачено, що у разі підтвердження раніше невідомих та неврахованих в особових справах співробітників періодів служби, здійснюється перерахунок їх грошового забезпечення. Виплата співробітнику грошового забезпечення у розмірах, визначених за результатами такого перерахунку, здійснюється в порядку, визначеному пунктом 15 розділу І цього Положення, на підставі наказу Служби або територіального управління Служби. Зважаючи на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області, що полягають в обчисленні розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 починаючи з 06.06.2023 на підставі недостовірних відомостей про її стаж служби у Службі судової охорони; зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області встановити ОСОБА_1 надбавку за стаж служби у Службі судової охорони відповідно до її стажу служби у Службі судової охорони, що визначений наказом від 13.05.2024 № 193 о/с, а також провести з 06.06.2023 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , з врахуванням раніше виплачених сум. Щодо позовних вимог в частині, що стосується обчислення тривалості оплачуваної відпустки, то колегія суддів зазначає наступе. Відповідно до 5 розділу I Положення №1052/0/15-19, час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах. Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки. Пунктом 1 розділу X Положення № 1052/0/15-19 передбачено: 1) співробітникам надаються щорічні чергові оплачувані відпустки (основна та додаткова) в порядку та тривалістю, що визначені чинним законодавством та цим Положенням; 2) співробітнику надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Підпунктом 3 пункту 3 розділу X Положення №1052/0/15-19 врегульовано обчислення тривалості відпусток співробітників, а саме: за кожний повний календарний рік служби після досягнення п`ятирічного стажу служби співробітнику надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправними дій Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області, що полягають в обчисленні тривалості оплачуваної відпустки ОСОБА_1 починаючи з 06.06.2023 на підставі недостовірних відомостей про її стаж служби у Службі судової охорони; зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок тривалості оплачуваної відпустки відповідно до її стажу служби у Службі судової охорони, що визначений наказом від 13.05.2024 № 193 о/с. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області діяв не у спосіб, визначений законами та Конституцією України, щодо задоволеної частини позовних вимог. 27.05.2025 представник позивача подав до суду заяву про стягнення судових витрат з відповідача. У такій заяві представник позивача просить стягнути із відповідача 16 968,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу. При цьому зазначає, що додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року у справі № 380/19369/24 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 коп. Представник позивача твердить, що судом першої інстанції компенсовано лише близько 20% суми витрат на професійну правничу допомогу щодо тієї, яку позивачу належить сплатити за умовами договору про надання правничої допомоги. Апеляційним судом встановлено, що питання щодо стягнення судових витрат вирішено судом першої інстанції. Колегія суддів зауважує, що позивач не оскаржує додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви у повному обсязі, натомість повторно заявляє до відшкодування в суді апеляційної інстанції ту ж суму витрат, щодо якої судом першої інстанції вже вирішено питання. Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про залишення оскарженого рішення без змін, відтак підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Стосовно стягнення судових витрат в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України). Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, з долученого до заяви про стягнення судових витрат з відповідача звіту про проведену роботу адвоката у справі № 380/19369/24 станом на 27 травня 2025 року не видається можливим встановити характер виконаних робіт (наданих послуг) та затрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (надання послуг) щодо представництва інтересів позивача у суді апеляційної інстанції. Отже, до суду не було надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом або акту наданих послуг, які б розкривали суть та зміст правничої допомоги, а також здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про стягнення судових витрат з відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.94, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у справі № 380/19369/24 без змін. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат з Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар