Ухвала КАС ВС № 420/22111/24

УХВАЛА 01 вересня 2025 року м. Київ справа № 420/22111/24 адміністративне провадження № К/990/33729/25 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі №420/22111/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області про визнання протиправним та скасування відмови у зарахуванні до вислуги років для обчислення стажу, а саме періоди роботи з 07 жовтня 1996 року по 06 грудня 2019 року та з 10 грудня 2019 року по 18 травня 2020 року та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, у якому просила: - визнати протиправною та скасувати відмову Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області у зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років для обчислення стажу служби в Службі судової охорони час попередньої роботи у державному органі, а саме період роботи з 07 жовтня 1996 року по 06 грудня 2019 року в УМВС України в Одеській області, ГУМВС України в Одеській області, ГУНП в Одеській області та період роботи з 10 грудня 2019 року по 18 травня 2020 року в Територіальному управлінні Службі судової охорони у Одеській області; - зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу службу у Службі судової охорони період роботи з 07 жовтня 1996 року по 06 грудня 2019 року в УМВС України в Одеській області, ГУМВС України в Одеській області, ГУНП в Одеській області та період роботи з 10 грудня 2019 року по 18 травня 2020 року в Територіальному управління Службі судової охорони у Одеській області, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби в Службі судової охорони та надання додаткової оплачуваної відпустки. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років для обчислення стажу служби в Службі судової охорони час попередньої роботи у державному органі, а саме період роботи з 07 жовтня 1996 року по 06 грудня 2019 року в УМВС України в Одеській області, ГУМВС України в Одеській області та ГУНП в Одеській області та період роботи з 10 грудня 2019 року по 18 травня 2020 року в Одеській області та період роботи з 10 грудня 2019 року по 18 травня 2020 року в Територіальному управлінні Службі судової охорони у Одеській області. Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу службу у Службі судової охорони період роботи з 07 жовтня 1996 року по 06 грудня 2019 року в УМВС України в Одеській області, ГУМВС України в Одеській області та ГУНП в Одеській області та період роботи з 10 грудня 2019 року по 18 травня 2020 року в Територіальному управління Службі судової охорони у Одеській області, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби в Службі судової охорони та надання додаткової оплачуваної відпустки. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 00 коп). Справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби в Службі судової охорони, надання додатковї оплачуваної відпустки, час попередньої роботи в державних органах, а саме з 07 жовтня 1996 року по 06 грудня 2019 року в УМВС України в Одеській області, ГУМВС України в Одеській області та ГУНП в Одеській області. Прийнято у вказаній частині нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 стосовно зарахування до стажу служби у Службі судової охорони, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби в Службі судової охорони, надання додатковї оплачуваної відпустки, час попередньої роботи в державних органах, а саме: з 07 жовтня 1996 року по 06 грудня 2019 в УМВС України в Одеській області, ГУМВС України в Одеській області та ГУНП в Одеській області, відмовлено. В іншій частині вимог апеляційну скаргу територіального управління Служби судової охорони у Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі №420/22111/24 - без змін. Не погодившись із рішенням суд апеляційної інстанції, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалами Верховного Суду від 01 липня 2025 року та від 29 липня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень. 11 серпня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі №420/22111/24. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України позивач зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права (пункту «и» частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1999 року №2262-ХІІ) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №813/5876/15, від 20 вересня 2019 року у справі №813/904/15, від 04 жовтня 2018 року у справі №819/1695/16, від 14 серпня 2019 року у справі №1740/2508/18. В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо правильного застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Так, за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі. За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Отже, зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник, визначаючи підставами касаційного оскарження пункт 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає одні і ті ж норми права (зокрема, пункт «и» частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») однак, таке обґрунтування підстав відносно застосування одних і тих самих норм права є взаємовиключними, а тому не може бути прийняте судом касаційної інстанції, як підставою касаційного оскарження судових рішень. Крім того, Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) заявник повинен не лише чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися. Верховний Суд зауважує на необхідності обґрунтування у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та обґрунтування того, як на думку позивача, відповідна норма повинна застосовуватися, а також необхідність такого висновку Верховного Суду. Щодо посилання позивача у касаційній скарзі на підпункти «а», «б», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, Верховний Суду зазначає, що зазначений пункт містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано. Проте посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі. Верховний Суд зазначає, що фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі №420/22111/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області про визнання протиправним та скасування відмови у зарахуванні до вислуги років для обчислення стажу, а саме періоди роботи з 07 жовтня 1996 року по 06 грудня 2019 року та з 10 грудня 2019 року по 18 травня 2020 року та зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя М.В. Білак