Постанова 4856 № 718/1870/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 718/1870/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагорний В.В. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 17 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : у липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови від 27.11.2024 №4807 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. та закрити провадження у справі. 28 липня 2025 року Кіцманський районний суд Чернівецької області прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно військово-облікового документу, сформованого у Резерв + 07.07.2025, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має відстрочку до 07.08.2025 за п.10 ч.1 ст.23, за постановою ВЛК від 01.11.2024 є придатним, дата уточнення даних 20.05.2025. Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.11.2024 року №3/1422 позивач має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.10 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як опікун особи, визнаної судом недієздатною на строку до 09.11.2024 року. Так, постановою № 4568 від 07 листопада 2024 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 17000 грн, який був сплачений ОСОБА_1 24.12.2024, за те, що він, будучи військовозобов`язаним і перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , не прибув за розпорядженням № 3/3628 від 29.07.2024 і продовжував не з`являтися, тобто порушував вказані правила військового обліку в особливий період, а саме вимоги абзаців 7 ч.3 ст.1, 2, ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Вказаний вище штраф у сумі 17000 грн був сплачений позивачем 24.12.2024, що підтверджується дублікатом чека від 24.12.2024. Так, 27 листопада 2024 року тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 у постанові № 4807 за ч.3 ст.210-1 КУпАП постановив накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн за те, що він, будучи військовозобов`язаним і перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 23.10.2024 о 11:00 год. згідно повістки №612167, сформованої за вимогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, чим порушив вимоги абзацу 1 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Метою виклику ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно повістки № 612167 від 13.10.2024 було уточнення даних. Вважаючи протиправною постанову відповідача позивач оскаржив її до суду. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необгунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію-тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час. З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації. Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період. Згідно ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Так, Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Згідно ст. 1 вказаного Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Частиною 2 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Згідно п. 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 (Порядку), поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). Пунктом 24 Порядку визначено, що у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Так, із змісту оскаржуваної постанови встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки він, будучи військовозобов`язаним і перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 23.10.2024 о 11:00 год. для уточнення даних згідно повістки №612167, сформованої за вимогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. При цьому, за змістом військово-облікового документу, сформованого у Резерв +, датою уточнення ОСОБА_1 даних є 20.05.2025. Крім того, матеріалами справи підтверджується те, що 20.11.2024 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де уповноваженою особою складено відносно нього адміністративний протокол № 3/531 від 20.11.2024. Дані обставини спростовують твердження позивача про неналежне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Стосовно доводів про наявність у позивача відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то згідно довідки від 01.11.2024 №3/1422 таку відстрочку позивачу надано 01.11.2024, тоді як по повістці він повинен був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних 23.10.2024 о 11:00 год. Щодо тверджень апелянта про те, що всупереч ст. 61 Конституції України його було двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за одне й те саме порушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, із змісту оскаржуваної постанови № 4807 від 27 листопада 2024 року, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_3 23.10.2024 о 11:00 год. згідно повістки №612167, тоді як за змістом постанови №4568 від 07 листопада 2024 року, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП за неприбуття за розпорядженням № 3/3628 від 29.07.2024 і продовження неявки. Таким чином, позивач притягувався до адміністративної відповідальності 07 листопада 2024 року з іншої підстави та за іншою статтею КУпАП, ніж 27 листопада 2024 року. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.