Постанова 4856 № 240/3218/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/3218/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович Ірина Едуардівна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 17 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови з наступними позовними вимогами: - визнати протиправною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 28.01.2024 ВП №76727612 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 гривень; - скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 28.01.2024 ВП №76727612 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 гривень. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 у справі №240/3805/19, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024, було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 (з дня набрання чинності рішенням Конституційного суду України справа №1-32/2009), а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області привести розмір пенсії за віком ОСОБА_1 у відповідність до висновків суду у вказаній справі та здійснити перерахунок і виплату пенсії починаючи з 07.10.2009 (з дня набрання чинності рішенням Конституційного суду України справа №1-32/2009). Для забезпечення примусового виконання вказаного судового рішення, в частині зобов`язання привести розмір пенсії за віком ОСОБА_1 у відповідність до висновків суду у вказаній справі та здійснити перерахунок і виплату пенсії, починаючи з 07.10.2009, Житомирський окружний адміністративний суд видав ОСОБА_1 виконавчий лист від 03.12.2024 №45893 2024 р. Матеріалами справи підтверджується, що 05.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою (вх.№22346/5.1-24 від 06.12.2024) про прийняття до примусового виконання виконавчого листа від 03.12.2024 №45893 2024 р., виданого по справі №240/3805/19. 09 грудня 2024 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №76727612 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа від 03.12.2024 №45893 2024 р. по справі №240/3805/19. Копію вказаної постанови було направлено сторонам виконавчого провадження та надано боржнику - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області строк тривалістю 10 робочих днів для добровільного виконання рішення суду. У відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листа від 26.12.2024 №0600-0305-5/160114, в якому зазначило наступне: "На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/3805/19 від 23.09.2024 ОСОБА_1 відновлено виплату пенсії за віком починаючи з 07.10.2009 (з дня набрання чинності рішенням Конституційного суду України справа №1-32/2009), з урахуванням висновків суду (розпорядження додається). За період з 07.10.2009 по 31.12.2024 нарахована доплата пенсії в сумі 72877,94 гривень, яка буде включена в найближчий виплатний період. З 01.01.2025 виплата пенсії буде проводитися на виконання рішення суду. Рішення суду виконано добровільно та в повному обсязі". З огляду на вищезазначену інформацію, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у листі від 26.12.2024 №0600-0305-5/160114 просило державного виконавця закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення. Ознайомившись із інформацією, вказаною в листі від 26.12.2024 №0600-0305-5/160114 та доданому до нього розрахунку пенсії ОСОБА_1 , та здійснивши перевірку виконання боржником рішення суду у справі №240/3805/19, старший державний виконавець Сладь Т.П. встановила, що вказане рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не виконане, оскільки відповідно до наданого розрахунку пенсія ОСОБА_1 складає 498,00 гривень. В той час, як згідно висновків суду, вказаних в рішенні по справі №240/3805/19, розмір пенсії за віком відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не може бути меншим за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. У зв`язку з цим, старший державний виконавець дійшла висновку, що всупереч рішенню суду від 09.07.2019 у справі №240/3805/19, розмір пенсії ОСОБА_1 не приведений у відповідність до висновків суду, зазначених в даному рішенні. Відтак, перевіривши виконання боржником рішення суду, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П., керуючись статтями 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесла постанову від 28.01.2025 у ВП 76727612 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу в розмірі 5100,00 гривень за невиконання без поважних причин судового рішення. Вважаючи вказану постанову протиправною, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось з даним позовом до суду. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження". За визначенням наведеним у статті 1 Закону №1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч.1 ст. 3 Закону №1404 ). Статтею 5 Закону №1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404 закріплено, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 26 Закону №1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів. Відповідно до норм п. 1 та 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом. Згідно з частинами першою та другою статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Із аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу до боржника є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення. Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф. Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII. Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин-наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин. Перевіряючи наявність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови від 28.01.2025 про накладення штрафу у ВП 76727612 про застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 у справі №240/3805/19, суд зазначає наступне. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). З матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 у справі №240/3805/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області привести розмір пенсії за віком ОСОБА_1 у відповідність до висновків суду у вказаній справі та здійснити перерахунок і виплату пенсії починаючи з 07.10.2009 (з дня набрання чинності рішенням Конституційного суду України справа №1-32/2009). При цьому, у мотивувальній частині рішення від 09.07.2019 у справі №240/3805/19 суд зазначив, що як перерахунок так і призначення пенсії не може ставитись в залежність від місця проживання громадянина, оскільки це суперечить висновкам Конституційного Суду України та Європейському суду з прав людини, викладеним у рішенні у справі "Пічкур проти України", а також вказав наступне: "Відповідно до абз. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений у ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Разом з тим, позивачу відновлено виплату пенсії за віком з 30.06.2016 та її розмір становить 342,42 грн. У зв`язку з зазначеним та враховуючи, що розмір пенсії позивача нижчий за встановлений законом, з огляду на встановлене судом право позивача на відновлення виплати пенсії з 07.10.2009, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача привести у відповідність розмір пенсії за віком відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність та здійснити перерахунок і виплату пенсії починаючи з 07.10.2009". Вказане свідчить, що за наслідками розгляду питання щодо розміру пенсії ОСОБА_1 , Житомирський окружний адміністративний суд у рішенні від 09.07.2019 у справі №240/3805/19 дійшов висновку, що розмір пенсії ОСОБА_1 має бути приведений у відповідність до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та повинен становити не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки це визначено статтею 28 вказаного Закону. Таким чином, рішення суду від 09.07.2019 у справі №240/3805/19 на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області був покладений обов`язок привести з 07.10.2009 розмір пенсії ОСОБА_1 у відповідність до висновків суду у вказаній справі, а саме до висновків про те, що розмір її пенсії повинен становити не менше мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та здійснити їй перерахунок та виплату такої пенсії. Суд зауважує, що визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, який встановлений на рівні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, є змінним та залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Водночас, відповідно до розрахунку пенсії ОСОБА_1 , який управління надало державному виконавцю разом із листом від 26.12.2024 №0600-0305-5/160114, розмір нарахованої боржником на виконання рішення суду пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по грудень 2024 року включно був незмінний та становив 498,00 гривень на місяць. Вказане свідчить, що визначенні розміру пенсії ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не врахувало зміну мінімального розміру пенсії за віком, зумовлену підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та фактично нарахувало їй пенсію за період з 07.10.2009 по грудень 2024 року, в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який був встановлений станом на 07.10.2009. Відтак, покладений рішенням суду від 09.07.2019 у справі №240/3805/19 обов`язок привести з 07.10.2009 розмір пенсії ОСОБА_1 у відповідність до висновків суду у вказаній справі, а саме до висновків про те, що розмір її пенсії повинен становити не менше мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не виконало. Враховуючи підтверджений в ході судового розгляду факт не приведення з 07.10.2009 розміру пенсії ОСОБА_1 у відповідність до висновків суду у даній справі про те, що розмір пенсії повинен становити не менше мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд вважає, що державним виконавцем був зроблений обґрунтований висновок про не виконання боржником рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 у справі №240/3805/19, а саме не без поважних на те причин. З приводу доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про те, що оскаржувана постанова про накладення штрафу не містить конкретної інформації про те, в чому саме полягає неправильність нарахування пенсії стягувачу, суд першої інстанції вірно визнав їх безпідставними, адже на обгрунтування підстав для винесення вказаної постанови, державний виконавець в її тексті зазначив, що згідно висновків суду, вказаних в рішенні по справі №240/3805/19, розмір пенсії за віком не може бути меншим за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в той час, як відповідно до наданого розрахунку пенсія ОСОБА_1 складає лише 498,00 гривень. Вказане свідчить, що приймаючи оскаржувану постанову державний виконавець зазначила в її тексті інформацію про те, що саме стало підставою для висновку про невиконання боржником рішення суду. Таким чином, обов`язок щодо належного виконання рішення суду у справі №240/3805/19 позивачем не виконано, що у свою чергу є підставою для накладення штрафу за невиконання рішення суду. З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 28.01.2024 у ВП №76727612 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 у справі №240/3805/19 винесена за наявності законодавчо визначених підстав для її прийняття, а відтак є обґрунтованою. За наведених обставин справи, колегія суддів вважає правомірним застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафної санкції за невиконання рішення суду у справі №240/3805/19, у зв`язку з чим приходить до висновку про правомірність оскаржуваної постанови від 28.01.2024 про накладення штрафу у ВП №76727612. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.