Постанова 4855 № 640/39797/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/39797/21 Суддя (судді) першої інстанції: Калугіна Наталія Євгенівна ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про корегування митної вартості товарів № UA100150/2021/000018/2 від 21.07.2021 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено: Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про корегування митної вартості товарів № UA100150/2021/000018/2 від 21.07.2021 року. Стягнуто з Київської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВІПСЕРВІС» судові витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відповідач наполягає на тих підставах, які були мотивами для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2025 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення. Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю УКРВІПСЕРВІС та DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED укладено контракт №1312/2018 від 13 грудня 2018 року у відповідності до якого продавець зобов`язується поставити товар, виготовлений на фабриці Meijing Lighting Factory Co., LTD, а покупець зобов`язаний прийняти і оплати товар по кількості та вартості узгодженої сторонами в інвойсах до даного контракту (далі контракт). Пунктом 1.2 контракту передбачено, що умови поставки до даного контракту зазначаються в інвойсах (у відповідності до Інкотермс 2010). Meijing Lighting Factory Co., LTD фабрика є підрозділом DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED (пункт 1.3 контракту). Згідно з пунктами 2.1, 2.2 контракту загальна вартість цього контракту складає 13 283,23 доларів США. Ціни на товар визначені в інвойсах. У відповідності до пунктів 3.1, 3.2 контракту покупець здійснює оплату загальної вартості окремої поставки, узгодженій сторонами, після реалізації товару, в окремих випадках, обумовлених сторонами, можлива передоплата. Оплата за товар здійснюється покупцем на протязі 90 банківських днів з дня поставки. 22 січня 2019 року між компанією DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED (далі продавець) та ТОВ «УКРВІПСЕРВІС» (далі покупець) укладено додаткову угоду №1 до контракту, якою пункти 2.1, 2.2, 2.3 викладено таким чином: «Асортимент, ціна, кількість, умови поставки конкретної партії товару встановлюються сторонами в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Ціна товару включає вартість його зберігання та погрузки, тари, упаковки та маркування. Загальна вартість цього контракту складає 1 500 000,00 доларів США». При цьому, пункт 3.1 контракту викладено таким чином: «Покупець здійснює оплату загальної вартості кожної окремої партії товару, погодженої сторонами, на протязі 90 банківських днів після реалізації товару, якщо інше не визначено в інвойсі». Додатковими угодами від 01 серпня 2019 року №2 та від 15 вересня 2019 року №3 до контракту сторонами внесено зміни до пункту 13 контракту «Юридичні адреси сторін». 21.07.2021 року позивачем було подано до митного оформлення ввезені товари та електронну митну декларацію, а Київською митницею було прийнято до митного оформлення та присвоєно електронній митній декларації (далі за текстом ЕМД) №UА100150/2021/381983. Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом позивача Київській митниці Держмитслужби було подано наступні документи: разом із ЕМД № UА100150/2021/381983 від 21.07.2021; зовнішньоекономічний контракт №1312/2018 від 13.12.2018; додаткова угода №1 від 22.01.2019; додаткова угода №2 від 01.08.2019; додаткова угода №3 від 15.09.2019; інвойс-Специфікація №HКUА-1006/2021/95 від 11.06.2021; пакувальний лист №НКUA-1006/2021/95 від 11.06.2021; залізнична накладка (СМГС) №14061187 від 22.06.2021; автотранспортна накладна СМR б/н від 15.07.2021. В подальшому, внаслідок надходження від відповідача повідомлення про надання додаткових документів ТОВ «УКРВІПСЕРВІС» надано митному органу експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати від 16.07.2021 №В-2487, прайс-лист компанії DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED від 03.03.2020. За наслідком розгляду вказаних документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів: №UA100150/2021/000018/2 від 21.07.2021. Митна вартість за наведеною митною декларацією визначена із застосуванням резервного методу. Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що позивачем були надано документи, які підтверджують правильність обраного методу для визначення митної вартості товару, надані документи підтверджують вартісні показники митної вартості товару, а отже позивачем вірно визначена митна вартість за ціною договору. Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції вважав помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України. Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом першої інстанції не встановлено. Отже, суд першої інстанції вважав, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приписами ч. 1 ст. 51 МК України, передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до ч. ч. 2, 4, 8, 9 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Відповідно до норм ч. ч. 1-4 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Вимоги ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 54 МК України, передбачають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів. Згідно з ч. ч. 1, 7, 8, 9 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Згідно з нормами ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тож, з наведеного слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але зазначені повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше. При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що зазначені приписи митного законодавства зобов`язують суб`єкта владних повноважень зазначити та відобразити у своєму рішенні конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, у достатній мірі обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, і лише за умови наявності сумнівів у повності/достовірності інформації, наданої декларантом, які мають певне вираження, тобто, можуть бути обгрунтовані/доведені, а не загальні, лише з посиланням на наявність права митного органу перевіряти задекларовані суб`єктом господарювання зобов`язання. Рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Так, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). У свою чергу, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Натомість, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Таким чином, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. З матеріалів справи вбачається, що підставою для коригування митної вартості товарів заявлених позивачем до декларування стали такі розбіжності: до ціни товару на умовах поставки CPT-Kiev відповідно до пункту 2.2 контракту не включено витрати на транспортування товару до названого місця призначення; до митного оформлення відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат й ризиків, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару до названого місця призначення, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; прайс-лист не містить умов, що необхідні для здійснення замовлення будь-якому продавцю, а саме: чи потрібна попередня оплата, мінімальна партія заказу, термін виконання замовлення та інші дані, отже прас-лист суперечить поняттю «дійсної вартості» у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. у наданому експертному висновку від 16.07.2021№B-2487, експертом без посилань на вимогу нормативного документу, а тільки за рекомендаціями громадського об`єднання, робиться висновок щодо знижки на товар 10-20%. Отже, висновок не може бути підставою для визначення вартості товарів. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що відповідно до додаткового договору від 22.01.2019 №1 до Контракту №1312/2018, пункт 2 розділу «Ціна та загальна вартість Контракту» викладено у наступній редакції: 2.1. Асортимент, ціна, кількість, умови поставки конкретної партії товару визначається сторонами в інвойсах, що є невід`ємною частиною контракту. 2.2. Ціна товару включає вартість зберігання і навантаження, тари, упаковки та маркування. 2.3. загальна вартість контракту складає 1500000 доларів США. Пункт 3 розділу «Оплата товарів і порядок розрахунків» викладно в наступній редакції: 3.1. покупець здійснює оплату загальної вартості кожної окремої поставки, погодженої сторонами протягом 90 банківських днів після реалізації товару, у разі якщо інше не вказано в інвойсі. 3.2. валюта платежу - долар США. Згідно з Інкотермс 2010 термін CPT (Carriage Paid To (…named placе of destination) Фрахт/перевезення оплачені до ( … назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За умовами CPT на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватись під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, виключаючи змішані перевезення. Отже, за правилами поставки на умовах СРТ, витрати на доставку товару покладаються на продавця товару, в даному випадку на Компанію Development Manufacturing Factory Limited. Тож, з наведеного слідує, що є помилковими доводи митного про ненадання позивачем додаткових документів на підтвердження понесених ним витрат на поставку товару та відсутності інформації щодо ціни яка сплачена, оскільки, відповідно до умов контракту станом на час здійснення митного оформлення покупцем не було здійснено оплату поставленого товару, при цьому, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б вказували на те, що у ціну контракту не включено витрати продавця на перевезення товару, а не зазначення таких витрат в контракті, інвойсі, на переконання суду, не є свідченням про їх не включення за умовами поставки CPT. Щодо доводів митного органу в частині відсутності страхових документів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано звернув увагу на те, що згідно з Інкотермс 2010 термін CPT (Carriage Paid To (…named placе of destination) страхування товару не є обов`язковою умовою поставки. При цьому, митний орган не надав доказів, які б вказували на те, що страхування товару все ж таки здійснювалось, у той час коли, ТОВ «УКРВІПСЕРВІС» у позовній заяві стверджували про відсутність обставин страхування товару. Також, не можуть бути прийняті до уваги посилання митного органу в рішеннях про коригування митної вартості на ті обставини, що декларантом не надано інформації, яка підтверджує, що наданий зовнішньоекономічний контракт є контрактом з виробником, тому прайс-лист наданий не від виробника, адже декларантом було надано прайс-лист від 03.03.2020 Компанії DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED. Пунктом 1.3 Контракту від 13.12.2018 №1312/2018 визначено, що Meijing Lighting Factory Co. LTD, фабрика є підрозділомManufacturing Factory Limited. До того ж, чинне законодавство не містить обов`язкової форми прайс-листа, а кожен виробник та/або продавець товару формує свій прайс-лист відповідно до власної комерційної політики, зазначаючи в ньому ту інформацію, яку він вважає доцільною, тим більше, у даному випадку, це був не внутрішній, а зовнішній ринок. При цьому, виокремити складові ціни можливо лише в такому документі як калькуляція ціни товару. Щодо відмінностей умов поставки згідно контракту - СРТ-Кіеv та умов поставки наведеної у прайс-листі та висновку експерта - FOB-Dhekou, згідно із правилами Інкотермс 2010, ціна FOB передбачає, що продавець включає в ціну товару усі витрати з доставляння товару до порту відправлення і його навантаження на борт судна. Решту витрат і ризики щодо втрати чи ушкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB також застосовують тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Водночас, митним органом жодним чином не аргументовано, яким чином дана відмінність виплинула або могла вплинути на ціну товару за контрактом, адже як за умовами CPT, так і за умовами FOB, витрати на перевезення товару здійснює продавець. Відмінним є застосування FOB тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Належних та достатніх доказів на підтвердження того, що такі відмінності виплинули на митну вартість товарів відповідачем до суду не було надано. З приводу наданого позивачем висновку експерта та посилання митниці на те, що у наданому експертному висновку від 16.07.2021№B-2487, експертом без посилань на вимогу нормативного документу, а тільки за рекомендаціями громадського об`єднання, робиться висновок щодо знижки на товар 10-20%, тому висновок не може бути підставою для визначення вартості товарів, слід наголосити на тому, що зазначений документ не є обов`язковим в розумінні положень частини 2 статті 53 МК України. Відповідачем під час розгляду даного спору так і не було доведено, що відомості, які зазначені у відповідному висновку вказують на заниження ТОВ «УКРВІПСЕРВІС» митної вартості товарів. Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції про те, що товариством позивача під час митного оформлення товарів було надано документи у відповідності до частини 2 статті 53 МК України, які, в свою чергу, в повній мірі підтверджують заявлену ним митну вартість за ціною контракту (договору). Окрім цього, не можуть бути взяті до уваги посилання митного органу на неможливість застосування попередніх методів і визначення митної вартості із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України, яка найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях за митними деклараціями, що наведені у спірному рішенні, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні. У той же час, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Зазначені в апеляційній скарзі доводи митного органу не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже варто враховувати й те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах свободи договору, при цьому, безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна