Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/3760/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9114/25 Справа № 185/3760/24 Головуючий у першій інстанції: Юдіна С. Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря Сахарова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Юдіної С.Г. від 30 червня 2025 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , про встановлення факту перебування на утриманні,- ВСТАНОВИЛА: У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою, посилаючись на те, що він перебуває у шлюбі із ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружина народила дитину ОСОБА_4 . З біологічним батьком дитини вона у шлюбі не перебувала. Крім того, від попереднього шлюбу із ОСОБА_5 у ОСОБА_3 є двоє дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано, а ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер. На даний час на утриманні заявника знаходяться троє дітей. Заявник є військовослужбовцем, тому особисто не може купувати дітям усе необхідне, у зв`язку із чим він перераховує кошти або дружині або дітям, щоб вони розпоряджалися ними в своїх інтересах. Відділом з питань молоді та спорту Павлоградської міської ради йому з дружиною було видано посвідчення батьків багатодітної сім`ї. У зв`язку з укладенням шлюбу з заявником його дружину позбавлено статусу одинокої матері та відповідно усіх пільг і грошової допомоги. Фактично та юридично заявник є єдиною особою в їх сім`ї, яка заробляє кошти. Дружина не працює оскільки доглядає за дітьми. Тому, уточнивши свої вимоги, з метою реалізації права на звільнення з військової служби на підставі пп «г», п 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ОСОБА_1 просив встановити факт перебування на його утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2025 року в задоволенні заяви про встановлення факту перебування на утриманні дітей відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення заяви. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та залишення заяви без розгляду, виходячи з наступного. Встановлено, що, згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 народила дитину ОСОБА_4 , відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 20-21). З 28.09.2012 року ОСОБА_9 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 (а.с. 26-27). Від вказаного вище шлюбу народилась ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 26-27, 94). Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 04.09.2017 року у цивільній справі №185/6126/17 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 розірвано. Рішення набрало законної сили 15.09.2017 (а.с. 26, 27). Також у ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась дочка ОСОБА_7 ; батьком дитини зазначено - ОСОБА_5 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 21.12.2022 (а.с.с 24-25, 95). 15 липня 2022 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_11 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Павлоградським відділом ДРАЦС у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_1 змінено на ОСОБА_1 (а.с. 10). ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер (а.с. 31). Заявником надано копію акту про фактичне проживання від 11.03.2024 року, виданого головою ОСББ «Миру, 90», за змістом якого ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , дійсно мешкають родиною та ведуть сумісно господарство за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 52). Факт спільного проживання також підтверджено також копією акту обстеження умов проживання складеного спеціалістами служби у справах дітей Павлоградської міської ради від 05.12.2023 року (а.с. 34). З посвідчення НОМЕР_3 , що дає право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, вбачається, що у ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_3 є діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 32). Як зазначає заявник і погоджується його дружина ОСОБА_3 , всі троє дітей перебувають на утриманні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 дитині ОСОБА_4 виповнилось 18 років. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У постанові від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Такими ж критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 (провадження №11-150апп23). У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт перебування на його утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,та повнолітньої на цей час особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , біологічним батьком яких він не є. Звертаючись до суду із вказаною заявою, заявник вказував, що встановлення цього факту йому необхідно у зв`язку з проходження ним військової служби. У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України). У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України. За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої-третьої статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Згідно з частиною першою статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні. Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України). Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними. При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини). Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Водночас у частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України). Разом із тим, для підтвердження утримання дитинивітчимом необхідне, зокрема, існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав, у даному випадку, матері обмежується/припиняється або встановлення того, що остання не надає дітям належного утримання. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право. У справі, яка переглядається, заявник просить встановити факт перебування на його утриманні трьох дітей, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для ОСОБА_3 , як матері дітей, а також для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка на час розгляду справи місцевим судом набула повноліття, до участі у даній справі місцевим судом не залучена. Факт утримання дитини не біологічним батьком, а вітчимом, у даному випадку, не може встановлюватись у безспірному порядку, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки наявна загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів кожного із дітей, зокрема, втрати дітьми права на соціальну допомогу. Крім того, слід ураховувати, що доведення факту утримання дитини вітчимом пов`язане з настанням(існуванням) обставин, за яких мати дітей не виконує своїх батьківських обов`язків, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання матір"ю своїх батьківських обов`язків та безумовно впливає на права й інтереси матері, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. З огляду на зазначене, у справі, яка переглядається, наявний спір про право, зокрема, спір щодо участі матері у матеріальному забезпеченні (утриманні) дітей та/або ухилення від участі у матеріальному забезпеченні/утриманні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження. У частині шостій статті 294 ЦПК України встановлено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; за установлених у даній справі конкретних обставин факт перебування на утриманні ОСОБА_3 неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також повнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_3 слід залишити без розгляду. Вказане узгоджується із висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 (провадження №14-132цс23)та у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі №333/7023/23 (провадження №61-9238св24), від 04 грудня 2024 року у справі №551/812/23 (провадження №61-9313св24). Отже, оскаржуване рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2025 рокупідлягає скасуванню із залишенням даної заяви без розгляду. Суд, на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України, роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 377, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2025 року - скасувати. Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , про встановлення факту перебування на утриманні - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 15 вересня 2025 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова