Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/8478/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8478/25 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. Дата і місце ухвалення: 21.07.2025р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) та НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_5 загону морської охорони Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_7 ), НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_5 загону морської охорони Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_7 ), НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_5 загону морської охорони Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно; - зобов`язати НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ) за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, відповідно положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_5 загону морської охорони Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_7 ), НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018р. по 31.12.2024р. включно; - зобов`язати НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4 434,77 грн за період з 01.03.2018р. по 24.09.2018р. та з 14.11.2018р. по 03.07.2020р., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4 434,77 грн. за період з 25.09.2018р. по 14.11.2018р., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати НОМЕР_6 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_7 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4 434,77 грн. за період з 03.07.2020р. по 23.11.2022р., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4 434,77 грн. за період з 23.11.2022р. по 31.12.2022р., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України. Однак, у період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. ОСОБА_1 не нараховувалася індексація грошового забезпечення, а у період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. невірно нараховувалася індексація грошового забезпечення, зокрема, не виплачувалася індексація у фіксованій величині відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Таку бездіяльність відповідачів позивач вважає протиправною та зазначав, що виплата індексації гарантується законом і є обов`язковою для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Позивач вважає, що визначення інших місяців, ніж січень 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації у період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно є протиправним, оскільки підвищення тарифних ставок (окладів) після набрання 01.01.2008р. чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, в тому числі в період перебування позивача на службі», що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося. Що стосується права ОСОБА_1 на отримання індексації-різниці з березня 2018 року, то позивач зазначав, що розмір підвищення його доходу в березні 2018 року в порівняні з лютим був меншим за суму можливої індексації, а тому на його користь підлягає виплаті фіксована індексація в розмірі 4 434,77 грн. на місяць. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року відповідно положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_7 , військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період 01.03.2018р. по 31.12.2024р. включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4434,77 грн. за період з 01.03.2018р. по 24.09.2018р. та з 14.11.2018р. по 03.07.2020р., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4434,77 грн. за період з 25.09.2018р. по 14.11.2018р., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано військову частину НОМЕР_7 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4434,77 грн. за період з 03.07.2020р. по 23.11.2022р., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано військову частину НОМЕР_4 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4434,77 грн. за період з 23.11.2022р. по 31.12.2022р., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням виплачених сум. Не погоджуючись з вказаним рішенням військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) та НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просять скасувати рішення від 21.07.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В своїй скарзі військова частина НОМЕР_1 зазначає, що судом першої інстанції здійснено не правильний розрахунок індексації-різниці грошового забезпечення, яка, за висновками суду, підлягає виплаті на користь ОСОБА_1 з 01.03.2018р. Судом залишено поза увагою положення абзацу третього пункту 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, де зазначено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий. Грошове забезпечення з урахуванням постійних його складових за березень 2018 року збільшилося на 4085,37 грн., а не на 70,38 грн., як про це зазначає ОСОБА_1 . Оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року склав 4085,37 грн., а сума можливої індексації 4463,15 грн., тому ОСОБА_1 має право на 377,78 грн. фіксованої індексації, а не 4434,77 грн. Також, апелянт посилається на безпідставність висновків суду щодо наявності правових підстав для зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням базового місяця січня 2008 року. Зазначає, що починаючи з 01.12.2015р. обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. Відповідні зміни до Порядку №1078 були внесені Постановою №1013, пунктом 1 якої передбачено підвищення з 01.12.2015р. посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому, підвищення окладів не стосувалося військовослужбовців. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078. Військова частина НОМЕР_2 в своїй апеляційній скарзі зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) не звільняло ОСОБА_1 з військової служби та не виключало його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, у зв`язку з чим у нього не було обов`язку здійснення остаточного розрахунку з позивачем за всіма видами забезпечення. До того ж, під час проходження служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 не звертався із заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення. Нарахування та виплата індексації за весь період проходження військової служби, у т.ч. за час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України, здійснюється тією військовою частиною, з якої звільняється військовослужбовець. Також, апелянт посилається на не правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції не було підтверджено факту нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.11.2022р. по 31.12.2022р. саме військовою частиною НОМЕР_4 . Такі нарахуванні та виплату здійснено іншим суб`єктом владних повноважень НОМЕР_6 прикордонним загоном (військовою частиною НОМЕР_7 ). З січня 2023 року дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» була офіційно призупинена, що виключає підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_4 ). Посилається апелянт і на те, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією органу, в якому військовослужбовець проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. А відтак, суд не може здійснювати розрахунок індексації до моменту проведення такого розрахунку військовою частиною. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність проведеного розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати пропуск ОСОБА_1 строку звернення з даним позовом до суду та застосувати наслідки такого пропуску, передбачені статтею 123 КАС України. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів доходить наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову служба в органах Держприкордонслужби, зокрема: - з 24.03.2015р. по 24.09.2018р. у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ); - з 25.09.2018р. по 14.11.2018р. у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ); - з 14.11.2018р. по 03.07.2020р. ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ); - з 03.07.2020р. по 23.11.2022р. в ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_7 ); - з 23.11.2022р. по 12.11.2023р. в НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ). З 12.11.2023р. ОСОБА_1 вибув для подальшого проходження служби у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 . У відповідь на запити позивача відповідачі надали копії карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 2015 по 2023 роки. З наданих відомостей про нараховане та виплачене грошового забезпечення встановлено, що у період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. ОСОБА_1 не нараховувалася індексація грошового забезпечення, а у в період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. позивачу нараховувалася індексація грошового забезпечення без урахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо належного нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 та задовольнив їх у повному обсязі. Суд зазначив про наявність у позивача права на виплату індексації в період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, оскільки посадові оклади військовослужбовців у вказаний період були незмінними. Стосовно періодів після 01.03.2018р., то суд дійшов висновку щодо протиправності бездіяльності відповідачів, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. індексації грошового забезпечення в повному розмірі та необхідності зобов`язати відповідачів здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, у фіксованій величині 4 434,77 грн. в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум індексації. Надаючи правову оцінку таким висновками суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. №1282-XII (далі - Закон №1282-XII). Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно ст.2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Згідно ч.1 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Відповідно до ч.2 ст.5 Закону №1282-XII, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Згідно ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Таким чином, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078). Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.8 п.4 Порядку №1078). Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015р. №1013 (далі - Постанова №1013) п.5 Порядку №1078 викладено в новій редакції: «

5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку». Отже, починаючи з 09.12.2015р. обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець. Пунктом 1 Постанови №1013 внесено зміни до Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, що призвело до збільшення посадових окладів працівників, заробітна плата яких обчислюється за вказаною тарифною сіткою. Відповідно до п.3 Постанови №1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів доручено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Виходячи з системного аналізу п.1-3 Постанови №1013, базовий місяць січень 2016 року застосовується для подальшої індексації заробітної плати за посадами, оклади (тарифні ставки) за якими підвищилися в грудні 2015 року у зв`язку з прийняттям Постанови №1013, що відповідає положенням п.5 Порядку №1078 в редакції з 09.12.2015р. В свою чергу, Порядок №1078 пов`язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок). Станом на час виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007р. №1294, яка набрала чинності 01.01.2008р. Зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018р. у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року. У вказаний період ОСОБА_1 проходив службу та перебував на грошовому забезпеченні НОМЕР_5 загону морської охорони Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ), а тому саме вказаний орган повинен відновити порушене право позивача на належний розмір індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. Що ж до позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. 30.08.2017р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців. Зазначена постанова набрала чинності з 01.03.2018р. Згідно із абз.2 п.5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078. Так, відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Насамперед слід зауважити, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078). Щодо «фіксованої» суми індексації, то дійсно Закон №1282-ХІІ і Порядок №1078 такого поняття не містять. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується. З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає колегії суддів підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, колегія суддів доходить висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними. З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу ОСОБА_1 , відповідачам належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, цей вид індексації за період з 01.03.2018р. не нараховувався та не виплачувався на користь позивача. Колегія суддів зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування врахуванню підлягає: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року; сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Висновки колегії суддів у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року по справі №420/11424/21 та від 09 травня 2023 року по справі №400/12702/21. Як вбачається з наявної в матеріалах справи особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за січень-грудень 2018 року в лютому грошове забезпечення позивача становило 7108,63 грн. (11236 грн. 4197,75 грн. додаткової винагороди, виплаченої за січень 2018 року + 70,38 грн. додаткової винагороди за лютий 2018 року виплаченої позивачу у березні 2018 року). У березні грошове забезпечення позивача становило 11 194,00 грн. (11264,38 грн. - 70,38 грн. додаткової винагороди за лютий 2018 року). А відтак, грошовий дохід позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року збільшився на суму 4085,37 грн. У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1 762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30% (з урахуванням підвищення посадового окладу з січня 2008 року), про що зазначено в листі Міністерства соціальної політики України від 28.09.2021р. №5211/0/290-21/51. Як вже зазначалося, відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн. Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, у даному випадку: 4 463,15 грн. 4085,37 грн. = 337,78 грн. Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації, з урахуванням абз. 3, 4, пункту 5 Порядку №1078, підлягала виплаті позивачу у розмірі 337,78 грн., а не у розмірі 4434,77 грн., як про це зазначив суд першої інстанції. При здійсненні відповідних розрахунків судом першої інстанції не враховано, що у відповідності до пункту 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016р. №73, яка була чинною на час спірних правовідносин, передбачалося, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників. В апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначає, що воно не звільняло ОСОБА_1 з військової служби та не виключало його із списків особового складу та всіх видів забезпечення, у зв`язку з чим в Управління не виник обов`язок здійснення остаточного розрахунку за всіма видами належного військовослужбовцю на день звільнення матеріального та грошового забезпечення. Колегія суддів не приймає до уваги такі посилання апелянта, оскільки у період з 25.09.2018р. по 14.11.2018р. позивач проходив службу та перебував на грошовому забезпеченні саме в ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке порушило його право на належний розмір грошового забезпечення, а тому саме вказаний відповідач повинен відновити порушене право позивача. Та обставина, що ОСОБА_1 не звертався до відповідачів із заявою про здійснення перерахунку виплаченої за період з 01.12.2015р. по 31.12.2022р. індексації грошового забезпечення не позбавляє його права на звернення до суду із позовом, спрямованим на відновлення порушеного його права на належний розмір грошового забезпечення. Поряд з цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення на військову частину НОМЕР_4 обов`язку щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 23.11.2022р. по 31.12.2022р., оскільки як слідує з наявної в матеріалах справи особистої картки на грошове забезпечення за 2022 рік у вказаний період грошове забезпечення позивачу виплачувалося військовою частиною НОМЕР_7 . Зазначене підтверджується також відомостями грошового атестату позивача №300, де військова частина НОМЕР_7 зазначила, що ОСОБА_1 забезпечений усіма видами грошового забезпечення по 31.12.2022р. А відтак, саме вказана військова частина має відновити порушене право позивача на належний розмір грошового забезпечення за відповідний період. Що стосується позовних вимог про виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу. Відповідно до п.2-6 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Таким чином, після набрання рішенням у цій справі законної сили, або у порядку добровільного виконання на відповідачів покладається безумовний обов`язок виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. При цьому, на відповідачів, як податкових агентів, Законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією відповідної суми позивачу. У цьому контексті, право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке з`являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання. Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту. За наведених обставин, у суду наразі відсутні підстави зобов`язувати відповідача здійснити на користь позивача бажану ним компенсацію, оскільки відповідний обов`язок у відповідача виникає одночасно з виплатою спірної суми індексації, як складової грошового забезпечення, тобто у майбутньому. Що ж до посилань НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) на пропуск позивачем з даним позовом до суду, то колегія суддів зазначає наступне. Питання строків звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший). За правилами ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Положення статті 122 КАС не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника. Приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом №2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України. Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року по справі №380/29686/23 дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, тобто після 19.07.2022р. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). Позовні вимоги заявлені в тому числі за період з 01.12.2015р. по 18.07.2022р. коли звернення до суду про стягнення заробітної плати не обмежувалося будь-яким строком. А відтак, відсутні підстави для висновку про звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду з пропуском строку звернення. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду з позовними вимогами, заявленими за період з 19.07.2022р. по 31.12.2022р., то колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини регулюються частиною першою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. При цьому, як слідує зі змісту ст.123 КАС України, подання до суду позовної заяви з пропуском строку звернення до суду не є безумовною підставою для застосування наслідків такого пропуску у вигляді повернення такої позовної заяви або залишення її без розгляду. Відповідний строк може бути поновлений ухвалою суду за наявності поважних, документально підтверджених причин його пропуску. Обов`язок доведення існування таких причин покладено на позивача, тобто особу, яка звертається на суду. У постанові від 29.11.2024р. по справі №120/359/24 Верховний Суд сформував правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що проходження особою військової служби, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби: - обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду; - виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори; - фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду; - повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку; - обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку. На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано враховано безперервне проходження ОСОБА_1 військової служби в якості поважної причини пропуску строку звернення до суду з вимогами, заявленими за період з 19.07.2022р. по 31.12.2022р. Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи, а також не правильно застосовано норми матеріального права, тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення від 21.07.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»-«г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) та НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_7 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період 01.03.2018р. по 31.12.2022р. включно. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 337,78 грн. за періоди з 01.03.2018р. по 24.09.2018р. та з 14.11.2018р. по 03.07.2020р., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 337,78 грн. за період з 25.09.2018р. по 14.11.2018р., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язати військову частину НОМЕР_7 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 337,78 грн. за період з 03.07.2020р. по 31.12.2022р., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 15 вересня 2025 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук