Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/14477/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Хома О.П. 30 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/14477/21 пров. № А/857/14705/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 380/14477/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 31.08.2021р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд: - визнати протиправними дії щодо встановлення січня 2016 року як місяця, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу за період з 30.03.2016р. - 28.02.2018р.; - визнати протиправними дії щодо не врахування вимог абз.4,5,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018р. - 29.03.2019р.; - зобов`язати здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 30.03.2016р. - 28.02.2018р. в сумі 76 700,10 грн., із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); - зобов`язати здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018р. - 29.03.2019р. в сумі 49 701,10грн.., із врахуванням вимог абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2023р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення січня 2016 року місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період: 30.03.2016р. - 28.02.2018р. Крі того, суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018р. - 29.03.2019р. Також, суд зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: 30.03.2016р. - 28.02.2018р. з врахуванням січня 2008 року місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.07.2003р. №1078. Одночасно, суд зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: 01.03.2018р. - 29.03.2019р. відповідно до вимог абз. 4, 5, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Не погоджуючись із рішенням суду, апелянт Військова частина НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2023р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Разом з тим, апеляційну скаргу подав ОСОБА_1 , який просить суд, змінити рішення суду першої інстанції та викласти абзац п`ятий резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі - 3 842,23 грн. в місяць за період з 01.03.2018р. - 29.03.2019р. відповідно до абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078». ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 30.03.2016р. - 29.03.2019р. проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та у військовій частині НОМЕР_2 , що знаходиться у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 . 12.03.2019р. Наказом командира 138 навчального батальйону матеріально-технічного забезпечення № 16-РС /дск ОСОБА_1 звільнено у запас за п.п. а п.2 ч.5 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (у зв`язку із закінченням строку контракту). Із змісту витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.03.2019р. №75 видно, що ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Згідно довідок про нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 від 28.04.2021р. № 392/1, від 30.04.2021 №399/1 видно що відповідач з 30.03.2016р.- 28.02.2018 нарахував та виплатив індексацію грошового забезпечення із застосування базового місяця січня 2016 року. Однак, вказані довідки не містять відомостей про застосування у період з 01.03.2018р. - 29.03.2019р. вимог абз.4,5,6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078. ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В ст.1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991р. №2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. У ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: -посадовий оклад, оклад за військовим званням; -щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); -одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Вказані положення ч.3 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей кореспондуються із приписами ч.1 ст.2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991р. №1282-ХІІ, згідно яких індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. ст.4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ч.2 ст.5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. За правилами ч.6 вказаної статті Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України.. ч.1 ст.9 Закону України Про індексацію грошових доходів населення передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Положення вказаного Закону кореспондуються із приписами Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078. В ст.18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000р. №2017-III видно, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Слід враховувати, що відповідно до положень п.п. 2, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових ( далі Постанова 1078). Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. В п.10-2 Порядку від 17.07.2003р. №1078 видно, що для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу. Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. Постановою Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007р. №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до п.13 вказана постанова набрала чинності з 01 січня 2008 року. З 30.03.2016р.- 28.02.2018р. посадовий оклад за посадою позивача не змінювався. Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017р. №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року. Тобто, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період: 30.03.2016р.- 28.02.2018р. Отже, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21 та з огляду на типовість спірних правовідносин в цій частині, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає застосуванню у цій справі. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_3 діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Стосовно іншої частини позовних вимог які задоволені судом першої інстанції частково, колегія суддів зазначає про таке. Нормами «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078) передбачено виплату індексації двох видів: - так звана «поточна індексація» - виплачується у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (абз.2. п.1-1 Порядку №1078); - так звана «індексація - різниця» - виплачується у разі, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, яка склалась у місяці підвищення доходу, - проводиться виплата індексації, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, до якої додається сума індексації, яка складається в наслідок вимог передбачених абз.2 п.1-1 Порядку №1078 (абз. 3,4,6 п.5 Порядку №1078). Відповідно до офіційних даних, які містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року до жовтня 2018 року індекс споживчих цін, який обчислюється наростаючим підсумком не перевищував поріг індексації 103%. Суд першої інстанції встановив, що у даний період спірним між сторонами є виплата суми індексації у разі настання обставин, передбачених абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. З 01.12.2015р. в абз. 3, 4, 5, 6 п 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. абз. 3, 4 п 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). абз.3, 4 п.5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018р. передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу ) сума цієї індексації нараховується, тому абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз п. 1, абз. 4, 6 п.5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду апеляційної інстанції підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз.3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078, Суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення. З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Системний і цільовий способи тлумачення абз.3, 4 Порядку № 1078 дають колегії суддів підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу ОСОБА_1 відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2023 року по справі № 560/13302/21, постанові від 12 квітня 2023 року по справі №420/6982/21, постанові від 03 травня 2023 року по справі № 160/10790/22, постанові від 09 травня 2023 року по справі №120/7243/21-а, постанові від 09 травня 2023 року по справі №560/538/22, постанові від 10 травня 2023 року по справі № 260/5461/21, постанові від 22 червня 2023 року по справі № 520/6243/22 чим підтверджується незмінність правової позиції Верховного Суду. Як видно з установлених обставин справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 01.03.2018р - 29.03.2019р. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідачем проігноровано. Отже, указані обставини є спірними в цій справі. У цьому контексті колегія суддів зауважує, що з огляду на абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку № 1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Так, суд першої інстанції, досліджуючи нарахування та виплати суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 29.03.2019р. встановив, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 8532,96 грн. Також суд першої інстанції врахував, що грошове забезпечення ОСОБА_1 у березні 2018 року становило 9153,88 грн. Отже, суд першої інстанції встановив, що грошовий дохід позивача збільшився на 620,92 грн (9153,88 грн 8532,96 грн). Крім того, суд першої інстанції встановив, що у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%. При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що відповідно до абз.5 п.4 Порядку № 1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн). Також суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до абз.4 п.5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн 620,92 грн = 3842,23 грн. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення, з урахуванням абз.3, 4 п.5 Порядку № 1078 має виплачуватися у розмірі 3842,23 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення. Одночасно, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що вимоги апеляційної скарги щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3 842,23 грн. в місяць за період з 01.03.2018р. -29.03.2019р. відповідно до абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078» не підлягають до задоволення з огляду на таке. Суд першої інстанції правильно зазначив, що визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до виключної компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. Оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи та перегляду такої в апеляційній інстанції такий розрахунок індексації різниці Військовою частиною НОМЕР_1 ще не проводився, а відповідно і не виплачувався, тому така вимога носить передчасний характер, та фактично заявлена на майбутнє, а отже судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що таке право позивач набуде лише після набрання вказаним судовим рішенням законної сили. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи апеляційних скарг фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянтів з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. В іншій частині судове рішення не оскаржується. Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 380/14477/21- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді З. М. Матковська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 30.10.2023р.